Сценарій осіннього свята "Веселий ярмарок"

СЦЕНАРІЙ  ОСІННЬОГО  СВЯТА  «ВЕСЕЛИЙ  ЯРМАРОК»

 

 Мета: Познайомити учнів з творами усної народної творчості. Розкрити різнобарвний світ народних звичаїв, пісень. Удосконалювати вміння виразно правильно читати. Розвивати розумові здібності, образне і логічне мислення, пізнавальний інтерес. Виховувати любов до української мови.

 

Вчитель:  Добрий день, шановні гості, дорогі батьки і діти. Сьогодні ми запросили вас до нашої світлиці на свято осіннього ярмарку. Колись давно на Україні проходили осінні базари, на яких продавали і купували, жартували і співали, танцювали і веселились. Тож пригадаємо сьогодні цю давню традицію. Разом будемо продавати і купувати, сміятись і жартувати, танцювати і грати.

 

Пісня «Як діждали літа».

 

 Увага, увага! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть, не минайте!

На ярмарок прошу, гуртом, поодинці,

Чекають на всіх там чудові гостинці!

На ярмарку нашім веселім, багатім

Є чим дивуватись і є що придбати,

Тут щедрі дарунки і саду й городу,

Тут пісня і жарти усім в нагороду.

Тут речі умільців, ні з чим незрівняні –

Барвисті стрічки, рушники вишивані

Полив’яний посуд – тарелі, горнятка,

Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам.

Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте.

 

Пісня Наталії Май «Сорочинський ярмарок».

 

1.   Лине пісня тут і там,              II. Кавуни і гарбузи

Гумором степ дихає                   Дині, сливи, яблука,

На майдані сміх зліта,       Що купив, те і вези

Все іскриться втіхою.                На гостинці з ярмарку.

 

3.                     Пундики і галушки               IV. Ярмаркують українці,

Їжте на здоров’ячко,    Сіють дружби парості,

Запивайте пампушки   Подають вам до млинців

Молочком коров’ячим.          Меду та ще й радості.

 

V. Їде, їде, їде люд,

Курява клубочиться,

Із усіх, усіх усюд

Ярмарок в Сорочинцах.

 

Купуйте, куштуйте усі бараболю,

Варіте і смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб – вона всіх нагодує.

 

Сценка.

 

Беріть помідори,  вони – пречудові,

До вашого столу хоч зараз готові.

Хто гострого хоче – часник хай придбає,

Він всякі мікроби вогнем припікає.

 

Вчитель: Я знаю, що всі присутні тут гості, я маю на увазі жінок, добрі господині. Мені потрібні 4 господині. Я пропоную вам показати своє мистецтво. Ось вам помідори, цибуля, зелень, сіль, ніж. Ви повинні із цих продуктів приготувати щось таке, чого ніхто до вас не робив. Вам можуть допомагати чоловіки. (Музика).

Переможця чекає приз. (Оплески).

 

 Морква:  Ця  морква під сонечком щедрим зростала,

         Земелька водою її поливала.

         Тому-то морквина така соковита.

         Морквяного соку вам треба попити.

 

Анекдот: – Лікарю, чи дійсно мій зір покращиться, якщо я буду їсти більше моркви?

– Звичайно. Ви коли-небудь бачили зайця в окулярах?

 

 Вчитель: А он і заєць суне. Він без окулярів, але моркву вгледів.

 

Танок «Ой, на горі зайчик».

 

Груша: Скуштуйте цю грушу – солодку, духмяну,

               У роті немов би медок вона тане.

 

Яблуко: Лоточків із яблучками не минайте,

            Які до смаку вам, такі вибирайте!

                     Сортів тут багато, усі вони різні,

            Ось яблука ранні, ось яблука пізні!

 

 Вчитель: Оскільки на ярмарку продавець повинен бути з язиком, а покупець з очима, давайте ж спробуємо, які справді на смак духмяні груші і запашні яблука. Переможець конкурсу отримає самий веселий приз на цьому святі.

 

Дві скриньки. Вибір.

 

А завдання таке: з’їсти яблуко, прив’язане на мотузку. Хто перший з’їсть, той і переможець.

А, може, хто з батьків хоче спробувати?

 

Український танець.

 

Калина:   Беріте калину – червоні корали –

        Ці кетяги небо і сонце ввібрали.

        Напоїть матуся калиновим чаєм –

        Недугу ураз, як рукою, знімає.

 

Вишиванка:    Купуйте, дивуйтесь, але не баріться.

      Краса-то яка – підійдіть, подивіться!

      Яка то робота, які то узори!

      В цих вишиванках – пісні й лани неозорі,

      Птахів щебетання, веселі світання,

      Квітковий розмай і калини зітхання.

 

 Вірш «Веселий ярмарок».

 

Продавало сонечко    Побував на ярмарці

На веселім ярмарці    Різний народ

Плаття кольорові    Побував на ярмарці

Гарні і яскраві.    Весь город.

 

 

Забігали сюди     Модниці Морквинки

Братці-огірочки,     Купили хустинки,

Вибирали собі     І у смужку кептарики

Штанці та сорочки.     Приміряли Кавуни.

 

Приміряв Помідор    А Капуста, ну і сміх,

Червону сорочину,    Накупила більш за всіх.

А Сошяшник купив    І повіз на бричці їй

Жовтую кепчину.    Крам цей Равлик-водій.

 

 Капуста:   Ген із поля до села в кухню тіточка прийшла.

         На підлозі сіла, хрусь! Я сама не розягнусь!

         Стали тітку роздягать – зняли хусточок із п’ять,

         Фартухи, кожух каптан, аж залишився... качан.

         Як же зветься тітка тлуста? Здогадалися? (Капуста).

 

Гра «Одягни капусту».

 

 Ми з гарбузової родини, а виростаєм для людини!

 За те нас люблять і шанують, що різні страви з нас готують!

 Який салат без огірка? А  що за борщ без буряка?

 Чи то без моркви, без капусти! Без нас в каструлі буде пусто.

 

  Всі:   Це правда, хлопчики й дівчатка,

 Ми є, і всі живуть в достатку.

 

 Вчитель: А що то за музика лине, чи товар який везуть. Ой, людоньки, кого ж то на мотузку ведуть?

 

Пісня «Ой, там, на товчку, на базарі».

 

 Ой, там, на товчку, на базарі,

 Лежибоку молодого продавали.

 Стали думать і гадать,

 Що за нього можна дать.

Ой, радились ми, говорили,

 Та й на тому усі разом порішили:

 Лежибоку не продать,

 Бо не хочуть купувать.

 Ой там, на веселім базарі,

 Нечупарика малого продавали.

 Стали думать і гадать,

 Що за нього можна дать.

 Ой, радились ми, говорили,

 Та й на тому усі разом порішили:

 Нечупару не продать,

 Бо не хочуть купувать.

 

 Вчитель: На наш ярмарок прийшов Омелько, та ще й не сам, з усією своєю невеличкою ріднею.

 

 Омелько: Так, у мене, у Омелька,

           Чималенька сімейка,

           Усі хочуть їсти-пити,

           А ніхто не хоче робити.

 

Пісня «Ой, підемо, жінко, підемо».

 

 

 Ой, підемо, жінко, підемо,

 Ой, підемо, жінко, в поле жито жати.

  Ой, хоч піду, та жати не буду,

  Бо пшениця ярова, болить в мене голова.

 Ой, підемо, жінко, підемо,

 Ой, підемо, жінко, буряки копати.

  Ой, хоч піду, копати не буду,

  Бо велика гичка, а я невеличка.

Ой, підемо, жінко, підемо,

 Ой, підемо, жінко, та й овес в'язати.

Ой, хоч піду, в'язати не буду,

 Знайди мені холодок, я лежати буду.

 Ой, підемо, жінко, підемо,

 Ой, підемо, жінко, до кума гуляти.

  Ой, дай, Боже, сто років прожити,

  Через день, через два до кума ходити. 

Ой, підемо, жінко, підемо,

 Ой, підемо, жінко, в поле жито жати.

  Ой, хоч піду, та жати не буду,

  Бо пшениця ярова, болить в мене голова.

 

У нашого Омелечка

 Невеличка сімеєчка:

 Тільки він та вона,

 Та старий та стара,

 Та Іван та Степан,

 Та Василь та Панас,

 Та той хлопець, що у нас,

 Та дві дівки косаті,

 Та два парубки вусаті,

 Та дві Христі в намисті,

 Та дві ляльки в колисці.

 Он як!

 

 Омелько: Так, у мене, Омелечка,

           Чималенька сімеєчка.

           Усі хочуть їсти-пити,

           А ніхто не хоче робити.

 

 Дідусь: Ой, бабуню, я стомивсь, більш не можу, охо-хо.

                Ой, бабуню, я стомивсь, поможи мені скоріш.

 

 Бабуся: Ой, дідуню, поспішай, на мішок ти не зважай. 

       Ми на ярмарок ідем і товар туди несем.

       Всіх запрошуєм до нас, бо товар наш – вищий клас.

 

Шумить ярмарок, веселий ярмарок. А скільки тут всякої всячини. А ну ж, відгадайте, що ми на ярмарок привезли? (Пісню).

 

Ой, пішла б я на музики, та не маю черевиків.

Черевиків немає, а музика виграє.

Вигравали скрипка й бубон, танцювали польку ступом.

І дівки, і парубки танцювали залюбки.

Загуляла баба з дідом, загубила торбу з хлібом.

Дід питає: «Торба де?», баба каже: «Хтось знайде».

 

Говорила баба діду: «Я в Америку поїду». –

«Цить, бабо, не тринди, туди не ходять поїзди».

Доти вони танцювали, поки капці не порвали,

Потім сіли за столи і співали як могли.

 

 Баба: Ой, хоч молодість згадаємо. Яка я файна молодиця була. Як оті дівчата. А кого це вони на мотузках ведуть?

 

 Дід (з біноклем): Та це ж парубки. Ой бо, що ж воно діється?

 

Пісня «Ой, там, на товчку, на базарі»

 

 Ой, там, на товчку, на базарі,

 Жінки чоловіків продавали.

 Як прийдеться до ладу,

 То я й свого поведу, та й продам.

 Із лик мотузок іссукала,

 Взяла свого милого залигала,

 Та й повела на базар,

 До терниці прив’язала.

 Як наїхало торгувальниць,

 Та наїхало купувальниць.

 Стали думать і гадать,

 Що за цього мужа дать.

 А за цього мужа треба дати,

 А за цього мужа треба дати

 Пару коней вороних,

 Ще й сто рублів золотих.

 Ой, стала я подумала:

 З кіньми треба возиться,

 А з грошима треба носиться,

 А мій милий, чорнобривий,

 До роботи не лінивий,

 Він для мене знадобиться!

  Він насіє й наоре

  Не для кого – для мене.

  Йди, мій мили серденько,

  Пожалію я тебе.

 

Вчитель: Шановні батьки! А чи не підкажете, на чому їздили на ярмарок наші предки? А зараз на чому найчастіше їдуть на роботу або на дачу не дуже багаті люди?

 

Пісня «Розпрягайте, хлопці, коней».

 

Явтух: Загадки у мішку.

•                   Да куди їдеш, Явтуше, да куди їдеш, мій друже?
•                   Не скажу!
•                   Да коли ж твоя добрая ласка, то й скажеш!
•                   На базар!
•                   Ой, що везеш, Явтуше, ой, що везеш, мій друже?
•                   Не скажу!
•                   Да коли ж твоя добрая ласка, то й скажеш!
•                   Груші.
•                   Ой, дай мені, Явтуше, ой, дай мені, мій друже!
•                   Не дам!
•                   Да коли ж твоя добрая ласка, то й даси!
•                   Візьми ось, гниленьку!

 

 

Ведучий: А що є в твоєму возі?

 

 Явтух: Не скажу, а відгадаєте – покажу.

 

 Запам’ятайте. Так що готуйте, кому жуйку з цукерками, а кому й паска.

 

Грає циганочка.

 

С. Руданський. «Циган з хроном».

 

 Сидір: Отож, продавець повинен бути з язиком, а покупець з очима.

 

Діти співають «Веселі гуси».

 

 Жили у бабусі три веселих гусі,

 Один сірий, другий білий, третій в капелюсі.

 Мили гуси лапки десь біля канавки

 Один сірий, другий білий, третій в капелюсі.

 

 Виходить бабуся з лозинкою.

 

 Бабуся: А чи не бачили ви, діти, моїх гусей?

 

 Діти: А яких, бабусю?

 

 Бабуся: Та біленького, сіренького і ще одного в капелюсі.

 

Діти: Бачили.

Вийшли, вийшли гуси, кланялись бабусі

 Один сірий, другий білий, третій в капелюсі.

 

 Бабуся: А чого це ви, мої милі, аж на ярмарок забрели?

 

 Гуси: На людей подивиться і себе показати.

 

 Вчитель: Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб було що продавати і за що купувати.

 

 Ведучий: Щоб родила щедро нива,

        Щоб у хаті все як слід,

 

 Всі:          Щоб довіку був щасливий

       Український славний рід.

 

 Вчитель: Сьогодні ми хочемо подякувати воїнам ЗСУ за мужність, відданість Україні. Сили вам, терпіння та ангела-охоронця. Повертайтеся додому з перемогою.

 

Пісня «П’є журавка воду» (сл. Івана Зінченка, муз. Олександра Зуєва).

 

 Ми побратались миром й любов’ю,

 В щасті і пісні славим наш край,

 Всім добрим людям зичим здоров’я,

 В хату веселку, цвіт, каравай.

 

Підносять каравай.

 

 Вчитель: На доброму ярмарку ви побували,

         Одні продавали, інші купували.

         Співали, сміялись та ще й жартували,

         А тепер вже й до столу час.

         Хай ваша хата буде радістю багата,

         Хай красується добром, медом, пивом,

         І смачними пирогами, ще й веселими піснями.

         Просимо, сідайте, хай ноги для дороги,

         Що хата має, тим і пригощає.