Літературно- театралізоване свято " Сорочинський ярмарок"

Мета: збагатити знання учнів про українські народні види рукоділля,  про народну пісню; відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховува­ти любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне минуле й багату творчу спадщину.

Обладнання: святково при­брана сцена у стилізований ярмарок, столи з учнівськими виробами.

Хід заходу

Вчитель. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи одержали елегантність і красу, угорці — любов до госпо­дарювання, німці — дисципліну й порядок, поляки — здатність до торгівлі, італійські діти — хист до музики... Обдарувавши всіх, Бог раптом побачив у куточку дівчи­ну. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові ба­грянів вінок із червоної калини. І запитав її Бог:

(Виходить дівчина в українському одязі з хлібом на вишитому рушнику і розповідає.)

Голос за кадром. Хто ти? 1 чо­му така сумна?

Дівчина. Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля... Сини мої на чужині, на чужій роботі, а в своїй хаті немає ні правди, ні волі.

Голосза кадром. Чого ж ти не підійшла раніше? Я всі таланти роздав. Не знаю, чим можу зара­дити твоєму горю?  

Вчитель. Дівчина хотіла піти, але Бог зупинив її.

Голос за кадром. Зачекай. Є в мене неоціненний дар, який про­славить твій народ на цілий світ. Відсьогодні есе горітиме у твоїх руках. Візьмеш ти шаблю —і буде нескорений твій народ. Візьмеш плуг — і заколоситься на ваших полях жито-пшениця. У хаті твоїй буде панувати краса й затишок, а пісня твоя звучатиме у віках. Усе це стане можливим, дякуючи вірі твого народу у власні сили й ба­жанню працювати заради власно­го добробуту.

Вчитель. Прийняла з вдяч­ністю дівчина божий дарунок і відтоді славиться Україна своїми майстрами, а серед них ті, котрі присвятили себе мистецтву на­родної вишивки,  в'язання,  художньої обробки деревини та іншим видам ру­коділля.

Вступне слово вчителя.

Повертаючись обличчям до духовної спадщини свого народу, ми повертаємось до забутих джерел, які живили його дух, оберігали чистоту душі і були добрими охоронцями у повсякденному житті.

Щасливі ми, що народилися і живемо на Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут корінь українського роду.

Народ наш – невтомний трудар. Працею своєю землю прикрашає, урожай багатий збирає. Здавна повелося в Україні, що зібравши урожай багатий, їхали люди на ярмарок, везли те, що самі виростили, самі приготували. “І чого на тій ярма ці не було! Колеса, сало, дьоготь, тютюн, цибуля, крами всякі... Хоч мав би в кармані рублів із тридцять, то й тоді не закупив усього ярмарку” (М. Гоголь).

Словом, ярмарок – це праця для кожного трударя. Ця гарна традиція наших предків зараз відродилася. Ідуть люди звідусіль ярмаркувати. А там де народ, там і жарти, і дотепи, і сміх, і, звичайно, танці і пісні українські.

Учитель. То ж сьогодні ми підготували для вас фрагмент українського ярмарку. Отож, ласкаво просимо любі друзі, на ярмарок. Щасливого вам ярмаркування!

Учень. Українська славиться земля

Вправними майстрами.

Такі люди у нас є —

Залишайтесь з нами!

Учениця. Добридень вам, гості!

Запрошуємо щиро,

Вітаємо з хлібом, любов'ю і миром.

На ярмарку нашім гостиннім побудьте,

Порадуйте нас і цей день не забудьте!

(Вручають хліб)

(Музична заставка)

Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!

Господарі й гості, глядіть, не минайте!

На ярмарок прошу гуртом, поодинці,

Чекають на всіх там чудові гостинці!

На ярмарку нашім веселім, багатім

Є чим дивуватись і є що придбати.

Тут щедрі дарунки і саду, й городу,

Тут пісня і жарти — усім в нагороду.

Тут речі умільців ні з чим незрівнянні,

Барвисті стрічки, рушники вишивані.

Полив'яний посуд — тарелі, горнятка,

Сопілки — хлоп'яткам, намисто — дівчаткам.

Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

Під музику заходять учасники ярмарку, за­ймають місця за столиками.

 (виконують пісню « Ой там на току»).

(Чуються діалоги):

1.- Годі, тату, торгувати!

- Чому, синку?

- Та вже нема, чим здачу давати!

2. - Почім ця тканина?

- Дуже дешево: поцілунок за метр.

- Дайте мені три метри ... Бабусю, йдіть розрахуйтеся!

3. - Скількі коштують яйця?

- Карбованець за штуку. А, биті - півкарбованця.

- Та розбийте мені два десятки.

(Входить бабуся).

Бабуся. Ой, яке чудо! Та я ніби в дитинство повернулася і потрапила на справжнісінький український ярмарок!

Учитель. Ні-ні, бабусю, це ви потрапили на шкільний веселий ярмарок, а ми, готуючись до його проведення. хотіли хоч частково відродити традицію українського ярмаркування. Розкажіть нам, будь ласка, як ви колись ярмаркували.

Бабуся. Ярмарок, діти мої, для українського  народу завжди був очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки відбувалися в кінці літа Зібравши врожай хліба, овочів, фруктів, господар бачив, що з цього достатку можна продати, щоб прикупити щось з одежі, хатнього начиння, або поміняти товар на товар.

Ще за кілька днів господарі з синами змащували колеса возів, вистеляли їх сіном та домотканими килимами, складали товар, що мали везти на продаж.

Господині з дочками готували святковий одяг, щоб самим показатись і на інших подивитись, а, як поталанить, то й жениха знайти.

Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до містечка, кипів народом, який поспішав з усіх навколишніх сіл і містечок.

(Вбігає циганка, просить погадати)

Циганка. Ось ти, красуне чорноброва, долю тобі передбачу, щастя нагадаю. Тільки

спочатку позолоти ручку.

Дівчина: Іди геть звідси ще грошей не вторгувала, ще як слід не

поярмаркувала.

(Входить Конкуренція)

    Конкуренція

Зачекайте! Розпочати так не можна,

Знає підприємець кожен,

Я — на ринку головна.

Ось така штукенція. Я — це конкуренція!

Конкуренція

•         "Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той товариство скликає, той на жінку гукає, жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха".

Сценка “Дві сусідки”

Зустрілися на ярмарку дві сусідки.

сусідка:

Палажка.  Добрий день сусідонько! Чи дуженькі?

Параска: Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває? Оце прийшла на ярмарок, і якби не ви кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.

Палажка: І я так кажу.

 А ви не скажите, кумцю, що оце мої кури, у вашій сумці роблять?

Параска: А хто вам сказав, що то ваші кури, вони, що позначені? Та ти маєш лице таку капость на мене класти ніби я твої кури на ярмарок понесла продават?

Палажка. А ти забула, як торік мого підсвинка повісила?

 Ой людоньки добрі, ви й уявити собі не можете, що ця клята Параска мені накоїла. Раз мій рябий підсвинок уліз у Соловейків город, а мене тоді не було вдома. Приходжу я, як оце тепер з ярмарку, дивлюся а мій підсвинок висить на тину покручений за задні ноги. Я до нього, а Параска вже вибігла з хати на поріг. Як роз’явить рота, як покаже залізні зуби.

Параска.  Аж ти клята Палажка. Та твій негідний підсвинок заліз у мій город та в мене всю цибулю поїв, жодної не лишив.

(Сценка із твору Нечуя-Левицького "Баба Параска і баба Палажка")

Палажка: "Ой, боже ж ти мій, ой, люди добрі, заверещала, як свиня перед смертю!"

Параска: "Заткни свого рота, бо я зараз обплюю твою погану морду!"

Палажка: "Подивись на свою морду, яка вона стала од злості синя, як бузок".

Параска: "Ах, ти така - сяка, бодай твоє порося вовки з'їли і бодай ти вечора не діждала".

Палажка: "І чур, і пек тобі, хвороба тобі на тебе і на твоє порося".

Параска: Ах ти свиня погана, та я тебе зараз!" (Хапає рогач і йде на Палажку, Палажка теж хапає рогач).

  Конкуренція

 « Професії наших предків».

(завдання на пелюстках соняха)

Гончар (спеціаліст з обробки глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки).

Коваль (майстер з обробки металів способом гарячого кування).

Золотар (майстер з обробки благородних металів – золота, срібла та      ін.).

Чинбар (майстер з вичинки шкіри волів та коней, з якої шили взуття).

Тесля (майстер зі зведення житлових та інших споруд, господарських будівель тощо).

Стельмах (майстер з виготовлення транспортних засобів – возів, саней, а також коліс, полоззя, дуг тощо).

Бондар (майстер з виготовлення бочок, діжок, барил, цебер, бодень тощо).

Гутник (майстер з виготовлення виробів зі скла: пляшок, баклаг, донниць тощо).

   Конкуренція

Оце ярмарок! А люд все йде та йде.

Усе можна побачити у нас на ярмарку.

То жінки продають чоловіків, а то чоловік просить купити жінку.

Інсценізація гуморески П. Глазового «Купіть жінку»

  Купіть жінку, не дорого візьму (водить по рядах, просить, щоб купили жінку, всі дивляться, оглядають, хитають головами, прицінюються).

Підходить козак-молодець.

• Ну що, старий, жінку продаєш?
• Та продаю
• І що?
• Ніхто не бере.
• Зараз продамо. Не переживай, старий.

Бере молоду нафарбовану дівчину  , ставить поперед жінки і кричить.

— Продається молодиця,
Чорноброва, білолиця,

І висока, і струнка,

Подивіться — ось яка!

Вміє шити і в'язати,

Й чоловіку догоджати,

І у хаті прибирати,

 І діточок доглядати,

І наварить, і спече,

І до друга втече,

Так, щоб чоловік не знав

І про неї добре дбав.

Налітайте і хапайте,

Бо в продажі лиш одна,

Бо комусь, тільки одному

Лиш дістанеться вона.

(Дід прислухається, обходить жінку, дивується, чухає потилицю.)

— Що ти тут кричиш, горланиш «налітайте», «одному».
Досить! Бач, розперезався.

Ось, що я тобі скажу:

Мені така жінка потрібна самому.

(Бере   жінку і веде за собою.)

(Сценка )

Цыганка: "Постой - ка, постой - ка, служивый! Позлати, служивый, ручку, я тебе твою судьбу предскажу".

Солдат: "Нешто скажешь?"

Цыганка (берет за руку): "О! Да на твоей руке написано, что генералом будешь! А генеральская дочь тебе женой станет. Закрой глазки, я пошепчу шепотком, чтобы гривенки к тебе прилипали. (Что - то шепчет, вытягивает у солдата из кармана кошелек и убегает)".

Солдат: "Вот старая ведьма! Обманула ведь!"

Конкуренція.

• Зараз перевіримо, чи визначились ви вже з вибором майбутньої професії?

 (розгадування загадок )

1. Він гарну новину приніс і
    звеселив нам душу.

     І в дощ, і в холод, і завжди

     до нас ходить він мусить. (Листоноша.)

2. Ось зайшли ми до крамниці,
    Бачим — гарні молодиці
    Посміхнувшись, хліб дають.
    Тож скажіть, як їх зовуть?
        (Продавці.)

3. Щоб дістатись з краю в край
    похутчіш в літак сідай.

    Полетиш, неначе птиця.

    Лиш встигай в вікно дивиться. (Пілот.)

4.  Ловить рибу в океані, морі,
     річці, на лимані.

     Кажуть: «Двічі він моряк»

      й на­зивають усі.... (рибак).

5. Професія ця романтична,
    така цікава і практична.

    Лише вам треба мати хист 

    і вийде гарний з вас .... (артист).

6. Юдашкін, Зайцев і Карден
    створюють одяг день у день.

    Як же професія їх зветься, 

    чи відповідь у вас знайдеться? (Модельєр.)

7. Якщо подобається вам усе
    красиве й зовнішність ваша, наче,
    справжнє диво,

    То цю професію ви можете об­рати,

    взуття і одяг всім демонст­рувати.

     (Манекенник.)

8. Поклади руди, вугілля, газу
          ці люди віднайдуть відразу.

          Бо сильні духом, сильні тілом

          й старанно знають своє діло. (Геологи.)

9. Комп'ютер — це його маши­на

      й на нім працює він відмінно.

          Складає програми й добре знає їхній зміст.

          Професія ця зветься.... (Програміст.)

10. Хочу я послати мамі

     поздоровчу телеграму.

         І через телеграфне листування

          до мами швидко долетить вітання. (Телеграфіст)

Конкуренція

Хто ж талант майстрів вкраїнських в народі не знає!

- А які тільки пригоди не бувають на ярмарку!

Гумореска М. Хижка

Це було позаторік

Та на нашім ринку:

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло)

Нешкідливе, щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! Які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.

- А з якого ви села? –

Та йому відповіла:

 Я з села Мельниці.

- Забирайте їх назад!-

Буркнув незабаром, -

Я мельницьких поросят

Не візьму й задаром.

Тітка ближче підійшла:

- То ж назвіть причину!

- А я з вашого сіла

Маю вже ... дружину.

Конкуренція.

На доброму ярмарку ми побували,

Одні продавали — інші купували,

Співали, сміялись та ще й жартували,

Та про предків наших славних з шаною згадали.

  Наш ярмарок закінчується.  Ми бажаємо всім, щоб у ваших родинах завжди був достаток, щоб було що продавати і було за що купувати.

Усі учасники виходять із залу

(Звучить пісня « Хай щастить вам, люди добрі» )

Учитель. Звичайно, життя розставить все на свої міс­ця. А сьогодні, поки ви ще в школі — ви поза кон­куренцією.