Літературно – музична інсценізація « Ніхто не забутий, ніщо не забуто» для учнів 8 - 11 класів

Літературно – музична інсценізація

« Ніхто не забутий, ніщо не забуто»

Для учнів 8 - 11 класів

Автор:Краснова Яна Олександрівна, педагог-організатор  Долматівської загальноосвітньої школи, Голопристанського  району , Херсонської області.

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був знищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Музичне оформлення:  Інсценізація ( Випускний вечір» звучить Вальс,; звучать позивні війни,музика  « Степом, степом…»( муз. А. Пашкевича ,слова М.Негоди)

   Обладнання: музичний центр, мультимедійне забезпечення,телефон, бінокль, автомат,орден, карта, свіча,лист.

                                                           Хід заходу:

Звучить  вальс. Діти танцюють 

На зміну тихій музиці звучать  звуки війни ( зриви, вибухи на фоні  презентації)

Звучить ніжна музика, на середині  сцени  хлопець і  дівчина, говорять діалог

Хлопець Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо.
Нам судилось іти на жорстоку війну
І обох нас – убито...

Дівчина Убито...

Хлопець І кохання забилось в риданнях й журбі...
Як же так? Не здійснилися мрії...
І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина І у мене немає надії...

Хлопець Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,
Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина Гілка роду на нас обірвалася враз.
Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець Йти на танки в атаку був даний наказ...
Обірвалось життя на світанні.

Дівчина А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.
Вечори і погожі світання...

Хлопець В нас була б пречудова велика сім’я,
Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

 музика  « Степом, степом йдуть у бій солдати…». слайд

Виходять діти з елементами військових предметів

                       Інсценування віршів С. Михалкова «Ми військові»

Телефоніст (з телефоном).
Алло, алло, Юпітер, я Алмаз.
Майже зовсім не чути вас.
Ми з боєм зайняли село,
А як у вас, алло, алло.

Моряк (дивиться в бінокль).
На горизонті літак.
За курсом повний хід вперед!
Готуйся до бою, екіпаж,
Відставити, наш винищувач.

Автоматник (з автоматом)
Ось я забрався на горище.
Бути може, тут таїться ворог.
За будинком очищаємо будинок,
Ворога всюди ми знайдемо.

Рядовий (в пілотці, з орденом).
Я піхотинець молодий.
З фашистом бився під Москвою.
Не раз в розвідку ходив,
Мене полковник нагородив.

Льотчик (з картою).
Піхота тут, а танки тут.
Летіти залишилося сім хвилин.
Зрозумілий бойовий наказ.
Всі. Противник не піде від нас.
                              Інсценування «Прощання з матір'ю»

Включається слайд з повільно догораючою  свічкою . На сцену виходять дві жінки: мати і донька.

Донька- Ви пам'ятаєте, матінка, коли нам оголосили про тривогу - відомий голос Левітана не хотів розділити з нами  радість- не оголосив про початок випускних вечорів у школі ... Тоді, 22 червня, ми всі від нього дізналися про найстрашніше, чого ми могли очікувати - про початок війни. Я люблю вас, матінко, більше всіх на світі: ви одна у мене залишилися, моя рідна, кровиночка моя. Але знайте, що смерть татуся  я не можу пробачити, і з усією своєю жіночою ненавистю піду проти ворога, і ніщо мене не зупинить!  (гордо піднімає руку вгору).

Мати - Та хіба ти одна, донечко, зупиниш ворога нашого лютого? Хіба зможеш ти знайти того, через кого ми залишилися з тобою одні на всьому білому світі, моя ти кровиночка? Не залишай матір рідну, залишся з нами в селищі!  (поспішає обійняти дочка, витираючи навертаються сльози).

Донька - Та якби всі міркували як ви, матінко, на полі бою нікого б не було, винищив б німець всіх до єдиного! Але я піду, матінка, у що б то не стало піду і приєднаюся до своїх бойових подруг! (кланяється матері в ноги, хреститься, цілує матір і безшумно пішла ).

( Слайд матір із свічкою)

                                Виходить Мати із свічкою в руках. 

Я мати    —  мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли. 

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

 Я — мати... Я крізь все пройшла:

Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

 Розтоптана і знищена була,

 Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль.

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть...

Та я не вірю в похоронки ті!

Живі вони, бо пам’ять ще жива!

Мої сини, соколики ясні...

А всюди квіти... квіти... і трава.

Я — мати! Я до вас іду,

Щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

І щоб війни ніколи не було.

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

Хвилина мовчання.

 Сидить дівчинка з листом в руках й читає

Дівчина.  -Боже,  яке тяжке життя в неволі. Я вже не можу терпіти рабську працю з каторжним режимом. Тато, знайди мого листа.

 «Березень, 12, Ліозно.1943 рік

Дорогий, добрий, татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць… це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитували про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю, Мама не витерпіла і гордо сказала:« Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть.» І офіцер вистрілив мамі в обличчя.

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, то з рота кров. Мені відбили легені.

Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті з свинями.

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна.

Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав мені сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців. Тату, відомсти за мене і за маму.

Прощавай, добрий татусю! Йду помирати…

Твоя доня.

Учениця виконує пісню « Перемога, свята перемога»

• Поклонімося ж тим, хто поліг у бою
• Хто покрив рідну землю собою
• Поклонімося ж всім, хто впав у бою
• Хто відстояв свободу.

Разом: Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

Список використаних джерел:

1.Люблю тебе всім серцем, рідний краю! ( сценарії виховних заходів національно – патріотичного спрямування). – Х.: « Основа»,2016.-128с.

2.Ми віримо в майбутнє твоє, Україно! (сценарії виховних заходів національного  спрямування). – Х. : Вид.група  « Основа», 2014.- 128с.

3. Україна – це ми: сценарії виховних заходів / О. Ходюк . – Тернопіль . 2013. – 80 с.

4.Уроки мужності в середній школі: навч.метод.посібник/ Л.В.климко – Х.: ВГ « Основа». 2015. – 112с.