Літературно-музична композиція "Герої не вмирають"

Літературно-музична композиція «Герої не вмирають»

(Звучить мелодія«Реквієм»

На авансцені мати в кімнаті за столом дивиться на фото сина-солдата та йому телефонує, тим часом голос ангелів читає вірш)

І знову бій, і знову вбиті,

Горить підбитий БеТееР.

А вам ще б жити у цім світі

Та погляд в спокої завмер.

 У небо дивляться лиш очі,

Весни ввібравши промінці.

Трава на вухо щось шепоче...

Пробігся вітер по лиці...

Заграв мелодію мобільний...

«Мама!» - показує екран.

Дзвінок пригнічено-безсильний

В задимлений ховавсь туман… (взрив, мати за столом втрачає свідомість і її сниться сон)

І серце матері завмерло,

Бринить в мелодії дзвінок.

Війна схопила сина в жерла,

Замовк мобільний…

Спить синок!..

(Відкриваються куліси, на сцені чотири солдати-ангели завмерли з опущеними головами, з двох боків ангели з палаючими лампадками, а ззаду танець у стилі «Контемп» двох ангелів смерті. Звучить мелодія «Остання молитва» О.Білозір)

Ти плачеш, мамо, в тебе біль.

Пробач мене, прошу, як зможеш,

 Що не вернувся я звідтіль.

Твоєму ж горю чим поможеш?

Ти знаєш, мамо, це ж війна

І гинуть в ній батьки та діти.

 Хіба ж у цім моя вина?

Та ж я хотів щасливо жити?

Ми боронили цей рубіж,

У нас скінчилися патрони,

Та ворог далі не проліз...

Відчув я біль й церковні дзвони.

Якщо не я, то хто ж тоді

Спинити мусив цю навалу?

Стою у Бога на суді,

Чекаю милість, чи поталу.

Я тут пізнав своє життя.

Воно було таке вітражне.

 Я жив чомусь без каяття

І мріяв щось про недосяжне.

У мене крила є тепер.

Не плачте, мамо, я весь білий.

Я все живий, я не помер,

А ворог весь стоїть змарнілий.

Не плачте, мамо, це ж війна,

Я боронив свою країну.

У мене сліз тепер нема,

Люблю я вас і Україну.

(мати приходить до тями і звертається до Спасителя)

Ой награй, Скрипалю, пісню,

Що в лісах дуби шепочуть,

Де лежать сніги торішні,

Не цвітуть, не родять вишні,

Тільки слід у хащах вовчий.

Грай, Скрипалю, пісню вітру,

Хай течуть щоками сльози,

Що їх ніжний промінь витре

Із небесної палітри,

Грай, бо Ти у ласці Божій!

Твоїх звуків серце просить –

Грай, щоб міг зцілити душу,

 Заглуши гарматний постріл,

 Віджени незваних гостей,

Грай, хай гори з місця зрушать!

Як натхненно будеш грати

Ти у Божій цій сторонці

– Розцвітатимуть Карпати,

Згине ворог наш проклятий

І до тла згорить на сонці.

 Грай! Ти потім відпочинеш,

Як здійсниш святу роботу,

Двері в дім Тобі відчинять,

Де Ти скинеш сорочину,

Що пройшла кривавим потом...

Ну а зараз – дай нам жару,

Щоб вітри сплелися в смерчі,

Розцвіли вогнем стожари,

Розійшлися чорні хмари,

Щезли геть примари смерті!

Грай, любимчику Фортуни,

По акордах вдар незнаних –

Хай напнуться серця струни,

Хай не буде більше суму

І Вкраїна зцілить рани !

Звучить пісня «Моя страна не упадет на колени» у виконанні учня.