Літературно-музична композиція « Лесиними стежками»

Літературно-музична композиція

 « Лесиними стежками»

                                                           Підготувала: вихователь

                                                   Городницької ЗОШ-І-ІІ ст.

                       Білик Г. В.

                                      «Сім струн»

До тебе , Україно, наша бездольная мати ,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати ,

І пісня від серця поллється.

По світу широкому буде та пісня лунати ,

А з нею надія кохана.

Скрізь буде літати,

По світі між людьми питати ,

Де схована доля незнана?

І, може, зустрінеться пісня моя самотная

У світі з пташками-піснями,

То швидко полине тоді тая гучная зграя

Далеко шляхами - тернами .

Полине за синєє море , полине за гори

Літатиме в чистому  полі,

Здійметься високо, високо –

В небесні простори

І, може, тоді завітає та доля жадана

До нашої рідної хати.

До , тебе, ти моя Україно, мила , кохана,

Моя безталанная мати!

Читець:

Красо , України , Подолля !

Розкинулось мило , недбало !

Здається , що зроду недоля ,

Що горе тебе не знавало!

Читець:

Онде балочка весела ,

Є хороші , красні села ,

Там хатки садками вкриті ,

Срібним маревом повиті.

(Хлопчики виконують пісню «На зеленому горбочку»)

На зеленому горбочку ,

У вишневому садочку ,

Притулилася хатинка ,

Мов малесенька дитина .

 Он ярочки зелененькі ,

Стежечки по них маленькі,

Подивився мов стрічечки ,

Збігаються до річечки .

Читець:

Де трави шумлять , наче море ,

Де вітер колише гаї,

Де небо Волині прозоре

Й співають пісне солов’ї ,-

Там Леся ходила малою,

Збирала барвисті квітки,

До кадоба йшла за водою,

Сплітаючи   мрії в вінки.

Сценка

Михайлик: (за сценою) Лесю! Де ти? Лесю! ( вибігає на сцену) Лесю!

Леся: Ку-ку!(голосніше) Ку-ку!

Михайлик: А ось де ти .Виходь швидше, зозулько.

Леся: Як тут гарно!...

Михайлик: А якби заблукала ? Ходімо, Лесю!

Леся: Я зараз .Тільки трішечки з дівчатами побуду.

(Дівчата співають Кругом Маринонько)

( входять хлопці з Купайлом)

Дівчина 1. Купайло де,ти зимувало?

Хлопець1.

Зимувало в лісі,

Ночувало в стрісі,

Веснувало в пір’ячку ,

Літувало в зіллячку !

Дівчина2.

Чорне, брудне, кострубате,

Обсмоктане ,горбате! Тьху!

Хлопець 2. 

А марена на кіл саджена ,

Підтикана, обскубана,

Як та мокра курка замазана.

Дівчина3.

Ой, тримайте , подруженьки,

Бо впаду уводу

Подивіться люди добрі,

На оту уроду!

Дівчина4.

Та хіба ото жених? Хіба ото пан?

Замість квіточок на ньому один бур’ян!

Дівчина 5.

А наші віночки з рум’янку та м’яти.

У наших віночка – барвінок хрещатий.

Дівчина6.

У наших віночках щебет чебреця,

У них не знайдете початку й кінця.

Дівчина 7

Ваше Купало – засохле, високе,

Таке, як усі ви, воно кривобоке.

Дівчина8.

Ви, певно, тримали його у стодолі,

То, бідне, не бачило сонця-волі.

Дівчина9.

Хлопці, ви б краще нам розказали,

Де вашого «красеня» пси покусали ?

( Парубки спільним вигуком «г-у-у-у-у! г-у-у-у!» лякають дівчат .Дівочий переляк, сміх , вигуки.)

Хлопець.

Годі дівчата , не кличте лиха,

Ще Купайло розсердиться, то буде потіха!

Дівчина 7.

Та добре вже ,добре , але визнайте,

Що наша Марена у вінках ,у цвіті,

То найкраща наречена у цілому світі.

Правда?

(Хлопці вимушено погоджуються .)

Дівчина.

А раз так, то пора з Марени віночки зняти

І З Купалом недолугим її поєднати .

Дівчина.

А поки вони будуть у парі стояти ,

Ми будемо на воду віночки пускати .

Віночки пускати ,

На долю гадати.

Дівчина.

Дівчата йдемо віночки пускати!

Леся співає: «Стояла я і слухала весну.»

Бабуся: А куди це ти дитино йдеш?

Леся: До лісу ,бабусю.

Бабуся .До лісу ? А хіба ти Лісовика чи русалки не боїшся?

Леся: А чому мені боятися ? От читала в книжечці про русалочку , то вона зовсім не страшна .

Бабуся: У книжечці? А хіба ти читати вмієш ?

Леся:Вмію. Всі ж уміють.

Бабуся : Дивна ти дівчино ! Убрана , як усі люди і говориш по нашому , а от читати вмієш. Хто тебе навчив?

Леся: Матуся.

Бабуся: А чия ти ? Щось я тебе ніде не бачила !

Леся: Я Косачівна ,а звуть мене Леся!

Бабуся: Я не знала ,що ти панночка. Пани уже по-російськи говорять.

Леся:Чого ж нам своєї мови соромитися .Всі наші родичі нею розмовляють. Я, бабусю, в світі своєї мови не відцураюсь!

Бабуся: Бачу , що ти завзята , рости велика!

Леся: До побачення , бабуню!

( Темною стіною зустрічає дівчинку прадавній ліс. Простягають гілки столітні дуби , наче хочуть взяти у свої обійми.)

Леся:

В дитячий любий вік ,

В далекім ріднім краю

Я чула казку . Чула раз

А й досі пам’ятаю .

В тридев’ятім царстві ,

Де колись був цар Горох ,

Є тепер на господарстві

Мудрий пан ,вельможний Ох!

(виходить Ох)

Ох:

Я усіх звірят заввишки ,

Є у мене борода ,

Знаю край і вздовж , і вширшки,

І кому яка біда.

На зеленому горбочку

Сперше я дітей приймав,

Тепер сяду в холодочку

І почну відпочивать.

(Ох сідає відпочивати)

Читець-дівчинка:

Ось в те царство йдуть поволі ,

Хлопчик з дівчинкою разом  .

Пісня ллється в чистім полі,

Над ставочком і гайком .

Хлопець:

Ой який чудовий ліс !

Можна гарно жити в нім:

І комашці , і тваринці , і всілякій рослинці .

Дівчина:

Як багато квітів скрізь ,

Все живе розквітло вмить.

Троянда:

Я квітка пишна ,

Троянда розкішна ,росою умита ,

Милую всіх цвітом.

Ромашка:

На світанку я розквітла,

Й напилася роси,

І віночок одягла я

На голівку для краси.

Лілея:

Я біленька, запашна,

Пахуча і духмяна .

Між травицею росту ,

Білим цвітом зацвіту.

Кульбаба:

Платтячко біленьке,

Пишне та легеньке.

Підросла , всміхаюсь,

До дощу звертаюсь.

Всі квіти:

Дощику , дощику , припусти !

Поливай нам пелюстки!

(вибігає дощик)

Дощик:

Дощик кращий помічник ,

Лінуватися не звик.

Капітоха вночі і вдень ,

Ллє мелодії пісень.

Читець:

Капітоха у лісочку,

По травичці стриб та стриб ,

Там,де тупне ,-

З-під листочка

Визирає мокрий гриб .

Мерщій гриби збирати!

( хлопчик і дівчинка збирають гриби . Квіти і дощик присідають)

Хлопчик:

Гриб - не гриб !

Кущик – не кущик!

Хто ж ти ?

Конвалія1:

Росла в лісі конвалія

Під дубом високим,

Заховалась від негоди

Під віттям широким .

Та недовго втішалась

Конвалія біла,-

І її рука чоловіча

Віку вкоротила.

Конвалія 2:

Прощавай , ліс мій милий ,

І ти, дубе мій високий ,

Друже мій єдиний !

Та недовго горювала

Конвалія біла ,

З лісу вийшла Мавка –

Лісова царівна.

(виходить Мавка)

Мавка

Я живу у лісі цім чудовім .

Незвичайнім , різнокольоровім .

Мешкають зі мною разом квіти ,

І для мене всі вони ,як діти .

А чому ти тягнеш конвалію ?

Хлопець:

Хочу її зірвати.

Мавка:

Так не можна !

Дуже квіти бережіть ,

І ніколи їх не рвіть,

Бо чарівної краси,

Не побачим я і ти !

Хай вони ростуть у лузі ,

Бо всі квіти наші друзі!

Діти:

Ми більше не будемо квіти рвати !

Мавка:

Ну і добре !

Бережіть не тільки квіти ,

Все у нас повинно жити ,

Все навкруг співати ,

Краще підростати !

Кожна травка, деревце

Стане у нагоді .

Ось і вишеньки – черешеньки !

Прикуштуйте трохи .

А мені вже треба йти !

Свої володіння берегти .

До побачення!

(звучить пісня на слова Лесі Українки «Вишеньки»,

Муз. Неоніли Горобенко)  інсценізація.

Поблискують черешеньки

В листі зелененькім ,

Черешеньки ваблять очі

Діточкам маленьким .

Дівчаточко й хлопяточко

Під деревцем скачуть,

Простягають рученята

Та мало не плачуть .

Раді б вони вишню з’їсти ,

Та високо лізти,

Ох раді б її зірвати ,

Та годі дістати .

«Ой вишеньки – черешеньки ,

Червонії , спілі

Чого ж бо так високо

Виросли на гіллі!»

Вишня:

(запис)

«Ой того ми так високо

Виросли на гіллі ,

Бо якби зросли низенько ,

Чи то ж би доспіли?»

Читець:

Ох, як важко рвати вишні !

Ох:

Хто ж це кличе «Ох!»

Де трухлявий пень і мох ?

Я прийшов .

Діти:

Ми не кликали вас .

Ох:

Раз сідали на пеньок

І сказали слово «Ох!»

Я з’явивсь! З цієї миті ,

Будете мені служити .

Читець:

Є у Оха служники ,

Ведмеді-помічники.

(виходять ведмеді)

Ведмеді:

 Буркотливі , вайлуваті,

Ходим лісом ми кудлаті.

Заберемо вас з собою .

Будете служити Оху!

(дівчина ховається)

Ох:

Гей ,ведмеді , обступіть ,

Кожен лапу простягніть !

Забирайте їх з собою!

Читець-хлопець:

Я служити згоден !

Ох:

Раз волієш ти служити ,

Тоді себе ніколи жаліти .

Ось завдання : прибери,

Посуд вимий, щось звари!

(ведмеді ведуть хлопця до будинку Оха)

Ох:

І не вийдеш ти звідсіль!

Читець:

Вже вам казка обридає,

Що ж хто має «кладанець»,

Хай замки ті розрубає,

Буде казочці кінець.

(звучить пісня «Надія» на слова Лесі Українки )

Читець:

По світу широкому

Буде ця пісня лунати ,

А з нею надія кохана ,

Скрізь буде літати , по світі

Між людьми питати ,

Де схована доля незнана.

(Гурт дівчаток)

Дівчина 1:

Леся дуже любила плести віночки із квітів і прикрашати ними свою голівку.

Дівчина 2:

Давайте і ми сплетемо з вами віночок пам’яті Лесі Українки.

Дівчина 3:

Я вплету до віночка ромашки – символ миру і кохання ,

Улюблені квіти поетеси.

Дівчина 4:

Я хочу вплести барвінок – символ життя ,пам’яті і вдячності.

Дівчина 5:

А я додам безсмертник.

Дівчина 6:

Я вплету у віночок волошки , їх  вважають царськими .

Дівчина :

Я хочу додати символ любистку – символ , любові відданості.

Дівчина:

Я вплету конвалії .Леся назвала свій перший вірш «Конвалія»

Дівчина:

Ми сумуємо за тобою , Лесю , тому вплітаємо мак у віночок – символ печалі і туги .

Дівчина:

Завершать віночок – незабудки – квіти постійності і вірності.

( дівчата піднімають сплетений віночок)

Читець:

Не стерлась райдужна сторінка ,

Не вмерла пісня лісова ,

Безсмертна Леся Українка,

Була і є повік жива .

Читець:

Безсмертна у віках ,в душі народу

Ти довго , Лесю , будеш жити .

Читець:

І ми клянемось нині щиросердечно

Твоїм ідеям вірно служити.

Читець:

Рано пішла з життя Леся Українка,

Та нам і спадок

Залишила пісню , повну загадок,

Пам’ять залишила назавжди .

(Пісня «Хотіла б я піснею стати»)