Літературно-музична композиція "Мелодія слова Лесі Українки"

Літературно-музична композиція

Мелодія слова Лесі Українки

Учень Ми сьогодні з вами поведемо мову

            Про чудову жінку,всім людям відому,

            Оце перед вами у квітах барвінку

            Наша поетеса-Леся Українка.

Учень Хвора дівчинка,бідна Леся!

            Де ще хворі такі були?

            Щоб літали у піднебесся

            Що його не сягнуть і орли?

Учень Ти себе Українкою звала

            І чи краще знайти ім’я?

            Тій, що радістю в муках сіяла,

            Як Вітчизна велика твоя!

Учень Тобі сьогодні хліб,калину й колос

            Твоя малеча рідна принесла.

            Ти все життя з недугою боролась

            Та творчістю ти смерть перемогла!

Діти кладуть хліб на рушникові на стіл і ставлять вазу з колосками.

На фоні тихої мелодії йде діалог ведучої та дівчинки Лесі:

Ведуча –Ти ,дівчинко,в які світи мандруєш?

Леся –Я –до людей!

Ведуча –А як твоє імення?

Леся –Леся

Ведуча –А де зросла ти,дівчинко вродлива?

Леся –Мене весна при лузі породила

            Заквітчана у проліски.

            Водила вона мене за руки у лани,

            На луки дальні,до верби старої,

            Розщепленої громом весняним.

            Водицею з криниці степової

            Щоранку напувала…

            Була я вільна і щаслива!..

            Та якось вдень,коли скінчилась злива,

            Я на отаві дудочку знайшла,

            Обвітрену ,стару,робітникові.

            Заграла я й почула дивну мову-

            То мова муки людської була…

            Так вперше я відчула муку пісні

             Яка співцеві сну не принесла,

            Яка його будитиме й вестиме

            І сіятиме слово молоде,

            Аж поки сам він хащами густими

            Пробуджених від сну не поведе.

           І я тепер на шлях ступити мушу…

           Я поспішаю…Я до вас іду…

На фоні презентації

Учень Всесвітньо відома українська поетеса Леся Українка-Лариса Петрівна Косач-Квітка-народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.

Учень Батько Лесі-Петро Антонович Косач-був відомим громадським діячем.Мати-українська письменниця Олена Пчілка.Справжнє ім’я Ольга Петрівна Косач.

Учень У сім’ї Лесі було шестеро дітей:Михайло,Лариса,Ольга,Оксана,Микола,Ісидора.Та батьки Лесі виховували ще дівчинку-сирітку Марусю,до якої усі ставилися з особливою теплотою і ніжністю.

Учень Сім’я Косачів мала дружні стосунки з родинами письменника Михайла Старицького,композитора Миколи Лисенка.Отже,майбутня поетеса виховувалась серед людей ,які були справжніми патріотами своєї Батьківщини.

Учень Леся росла привітною і допитливою дівчинкою,надзвичайно вродливою і чутливою до краси,яка її оточувала.Вона була веселою і жвавою.

Учень Читати Леся почала в чотири роки,шестирічною навчилася писати,а в п’ять років добре грала на фортепіано.Згодом і сама складала пісні.В дев’ять років склала свій перший вірш.

Учень Коли Лесі виповнилося шість років,сім’я переїхала в Луцьк і оселилася в найдавнішій частині міста.

Виходить дівчинка-Леся і говорить монолог на фоні тихої мелодії і презентації старого Луцька

Леся-Тут стільки цікавого!Старезний замок з вежами,величезний костьол,церкви та церковки.Мало не під самими будинками-річка Стир.Мені і туди хочеться і туди…Ноженята самі несуть мене по усіх усюдах а ввечері аж гудуть від утоми…

Учень Ніщо не віщувало біди.Та якось взимку,на свято Водохреща,Леся з братом Михайликом подались на річку-подивитись,як святять воду.

Учень Саме звідти й прчалося.Леся перемерзла.Спочатку заболіла права нога,потім лівиця озвалась болем,та так,хоч вовком вий.

Учень Почався туберкульоз кісток,який з часом перекинувся на легені,потім-на нирки.Мала Косачівна кріпилася з усіх своїх дитячих сил.

Учень Тяжка недуга потьмарила не лише дитинство,боротьба з нею перетворилася на тридцятилітню війну-виснажливу,трагічну для Лесі Українки.

Дівчинка –Леся читає вірш «Як дитиною бувало»

                 Як дитиною бувало

                 Упаду ,собі на лихо,  

                 То хоч в серце біль доходив,

                 Я собі вставала тихо.

                 «Що болить?»-мене питали,

                 Але я не признавалась,-

                  Я була малою горда-

                 Щоб не плакать, я сміялась.

Учень А тут лиха звістка:В Петербурзі заарештовано тіточку Олену,батькову сестру,улюбленицю родини.

Учень Відступив,здавалося,біль фізичний-його замінив душевний.

Учень Тітоньку судитимуть,зашлють на каторгу…Нещастя так облягло Лесю,ніби те вталося з нею самою.І воно виплеснулося у поезію.Так вийшов у великий світ 1880 року перший вірш Лесі Українки «Надія»

Учень Читає вірш  «Надія»(на фоні музики)

Учень А у 13 років –перший надрукований вірш «Конвалія».Підписаний –Леся Українка.Ім’я України поєднала з ім’ям своєї доньки її мати Олена Пчілка,щоб відразу усі зрозуміли-це пише українка.І мама не помилилась.Лесю Українку знає весь світ.

Учень Читає вірш «Конвалія»(на фоні музики і презентації)

Учень Через хворобу Леся навчалася вдома.Її вчителями були мати,батько,книги і життя.Вона навчалася під керівництвом приватних вчителів а потім самостійно здобувала освіту.

Учень Леся Українка володіла тринадцятьма мовами,а французькою,німецькою та італійською вона могла писати вірші.

Учень Тяжка хвороба прикувала її до ліжка,довгий час примушувала лежати в гіпсі.Та Леся з надзвичайною мужністю терпіла біль.Важко повірити,що автор мужніх,сильних творів-слабосила,хвора дівчина.

Учень Я на гору круту,крем’яную

            Буду камінь важкий підіймать.

            І несучи вагу ту страшную,

            Буду пісню веселу співать.

           Так,я буду крізь сльози сміятись,

            Серед лиха співати пісні,

           Без надії таки сподіватись,

           Буду жити!Геть думи сумні!

Учень До хвороби,яка вразила руку,Леся прекрасно грала на фортепіано. І написала вірш «До мого фортепіано»

Учень – читає вірш «До мого фортепіано»

Учень – Коли сім`я Косачів жила в селі Колодяжному у нас на Волині, Леся зачаровувалася українською природою. Вона любила ліс, річку , поле, птахів і звірів , все живе , що було навколо неї. Ця любов вилилась у вірші про природу.

Учні читають вірші Лесі Українки про природу.

Учень дуже любила маленька Леся слухати розповіді старих людей

Про русалок , водяників , інших казкових істот. Дівчинка запам`ятала ці чарівні оповідання , а коли виросла, написала чудову казку «Лісова пісня»

Дівчинка Леся… В дитячий любий вік ,

                               В далекім ріднім краю

                               Я чула казку.Чула раз,

                               А й досі пам`ятаю.

                                Кохана стороно моя !

                                 Далекий рідний краю!

                              Що раз згадаю я тебе,

                               То й казку ту згадаю!

Учень розповідається в цій казці про лісову красуню Мавку та її друзів. Мавка живе в лісі, в дуплі старого дерева.

Учень Ліс для неї – рідний дім . Вона любить усе в ньому: Дерева , квіти , траву, пташок, тварин, казкових істот.А вони , в свою чергу, всі охороняють мавку…

Хлопчик з сопілкою Я чув про Лесю Українку (читає вірш)

Під музику виходить Мавка і кружляє весняним лісом, прислухається до дерев , ніжно гладить листочки, збирає квіти.

Мавка Ох, як я довго спала!

      Вжей й сон-трава перецвітати стала

      От-от зозулька маслечко сколотить,

       В червоні черевички убереться

        І людям одмірятиме літа.

       Вже з вирію поприлітали гості,

        Он жовтими пушинками вже плавають

         На чистім плесі каченята дикі.

        А хто мене збудив?

         Либонь , весна…

         Весна ще так ніколи не співала,

          Як  отепер.

           Чи то мені так снилось?

          Ні… Стій… Ба! Чуєш?То весна співає!

     Дівчатка разом з Мавкою виконують хореографічну композицію

Дівчинка Леся Читає вірш «Була весна»

Учень Леся Українка вміла цінувати красу природи чужих країв,але які б вони гарні не були , завжди пам`ятала , що вона українка, сумувала за природою рідного краю

Учні читають вірші Лесі Українки про природу

Учень Наша Леся часто їздила лікуватися до моря. Йому вона присвятила свої вірші.

Учень Читає вірш «Море! Море!...»

Учень Читає вірш «Сонечко в море сіда…»

Діалог на фоні тихої музики

Дівчинка Леся Мамо! Звідки беруться пісні?

Мати Як звідки? Люди складають.

Дівчинка Леся Люди… А я теж хочу скласти.

Мати Виростеш , то може й складеш.

Дівчинка Леся Ні! Я тепер хочу

Дівчинка Леся Співає «Колискову»

Учень Вже не підводячись з ліжка, смертельно хвора вона поривалася думкою до своїх задумів

Вірш «Хотіла б я піснею стати»

Учень В останні роки свого життя славна дочка українського народу працювала з особливим напруженням. Вона поспішала, вона хотіла встигнути якнайбільше сказати людям. До останньої хвилини не залишала вона своєї єдиної зброї – Поетичного слова.

                           Слово, моя ти єдиная зброє,

                         Ми не повинні загинуть обоє!

                          Може в руках невідомих братів
                           Станеш ти кращим мечем для катів!

Учень «Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця»- сказала поетеса

                          Як я умру , на світі запалає

                          Покинутий вогонь моїх пісень.

                           І стримуваний промінь засіяє

                           Вночі запалений, горітиме удень!

 Учень Творічість Лесі Українки, її спадщина дуже багата та різноманітна. Всі її поезії свідчать про любов до рідної землі, її вболівання за долю нашого народу. Життя Лесі Українки – це подвиг митця, що підносить людину в очах сучасників , робить її зіркою в очах нащадків.

Учень Померла славна дочка українського народу 1 серпня 1913 року в місті Сурамі в Грузії. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Учень Рано пішла з життя Леся Українка

            Та нам у спадок

           Залишила пісню,повну згадок.

            Пам`ять залишила назавжди.

          Безсмертна у віках, в душі народу

          Ти довго, Лесю, будеш жити.

           І ми клянемось нині щиросердно

           Твоїм ідеям вірно послужити

Всі учні встають. Дівчинка Леся стає посередині.

Дівчинка Леся    Інші будуть співці по мені

                               Інші будуть лунати пісні.

                              Вільні , гучні, одважні та горді

                               Поєднаються в яснім акорді

                               І полинуть у ті небеса,

                               Де сіяє одвічна краса;

                                Там на їх обізветься луною

                               Пісня та, що не згине зо мною!

                                Ні, я жива! Я буду вічно жити!

                               Я в серці маю те , що не вмирає!

Звучить мелодія