Літературно-музична композиція "На згадку про Тараса"
Літературно – музична композиція
«На згадку про Тараса» (для учнів5-7кл.)
Мета: вшанувати пам'ять Кобзаря, поглибити знання учнів про життєвий шлях Т.Шевченка, зацікавити його творчістю, виховувати повагу до нашої історії та культури
Хід заходу
Звучить пісня „Думи мої, думи…”
Приміщення прикрашене рушниками, різнокольоровими стрічками та квітами, виставка книжок-творів Т.Шевченка, фотоальбоми з його картинами, плакат-пазл «Шевченко об’єднує…», виконаний(зібраний-намальований) учнями 5-11 класів
1-йучень
Він був як полум'я. Його рядки —
Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.
Він був як полум'я. Свої слова —
Легкі, як небо, сині, наче квіти,
Що ними тільки правду говорити,
Він в наші душі спраглі наливав.
Він був як полум'я.
Вчитель В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Шевченка. 205 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
Ведучий
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
Ведучий
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душу окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Ведучий
У росяні вінки заплетені суцвіття,
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо
Ведучий
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита горем.
Ведучий
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Ріс Тарасик лагідною, чуйною та щирою дитиною із замріяною душею. Незвичайна допитливість хлопця, намагання розширити свій кругозір призводили до того, що Шевченко вирушав у мандри у пошуках різноманітних див. Так, малий Тарас якось заблукав , шукаючи залізні стовпи, які нібито тримають землю.
(Відео про те, як Тарас шукав залізні стовпи)
Ведучий
Відомо, що предки Шевченка були козаками – несли службу у війську запорізькому та були учасниками визвольних війн та повстань. Мати Тараса, Катерина Бойко, була родом з села Моринці, а батько, Григорій Іванович Шевченко, з села Кирилівка. Батьки майбутнього поета були кріпаками у поміщика Василя Енгельгардта. Коли вони одружилися, Григорію було 21 рік, а Катерині – 19.
(Учні 5 класу читають поезію «Садок вишневий коло хати» - троє)
Ведучий
Радість і втіха хлопчика потьмарилась горем: померла мама, коли йому виповнилося 9 років. Незабаром помер і батько, перед смертю виголосивши таке пророцтво.
(Відео «Пророцтво вмираючого батька про майбутню долю Тараса»)
І почалося страшне сирітське життя.
(Учні 7 класу читають поезію «Мені тринадцятий минало»)
1 учень Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
2 учень Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
3 учень Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
1 учень Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!..
2 учень А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
3 учень Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Ведучий
У цій поезії Шевченко тепло і зворушливо згадує подругу свого дитинства Оксану Коваленко . Вважається, що саме вона була першим коханням поета. Їй Шевченко присвятив багато творів
(Відео «Оксана і Тарас»)
Ведучий
Малому Тарасові хотілося вчитися читати і писати. А ще він мріяв бути малярем: малював вугіллям, крейдою, олівцем на папері, дверях, стінах.
Ведучий
Прагнення навчитися малювати змусило сироту блукати селами у пошуку учителя. Захоплення малюванням дорого коштувало Тарасові. Він був змушений займатися улюбленою справою таємно від пана. Коли злочин викривали, доводилося зносити жорстоку кару. Але жодна кара не могла його зламати.
Ведучий
Павло Васильович Енгельгардт був військовослужбовцем. Успадкував від свого батька величезну суму грошей і більше десяти тисяч кріпосних селян. Коли Шевченку було 16 років, він потрапив у число служників пана, який захотів зробити з талановитого юнака придворного художника.
Ведучий
Посміхнулась Шевченку доля в 1838 році. Йому на той час виповнилося 24 роки. Благородні друзі викупили його з неволі. Ставши вільним, Шевченко вступив до академії мистецтв. За час навчання одержав 3 срібні медалі за свої художні роботи. У цей період він написав багато поетичних творів. Поет дуже любив свою Україну і порівнював її з образом матері.
учень (5 клас)
Україно! Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько.
Учень (5 клас)
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Учень (5 клас)
Не цурайтесь того слова,
Що мати співала,
Як малого сповивала,
З малим розмовляла.
(Відео «Колискова»)
https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=mPAO0USeBNw
Ведучий 10 років заслання. Вони підірвали фізичні сили, здоров’я Шевченка. Поет повернувся в Україну, маючи намір писати, працювати. Проте йому не дозволили жити в Україні. Він був змушений виконати цей наказ.
Ведучий Повернувсь Тарас з неволі
Вже хворим додому.
Але пісню, але думу
Не забув складати,
Як страждала-горювала
Україна-мати.
Ведучий Справжній співець України прожив тільки 47 років. 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер. Поховали його вРосії. Та чи могли люди забути і не виконати заповіту вірного сина України?
Учень Якумру, то поховайте
Мене намогилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїнімилій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, булочути,
Як реве ревучий.
Ведучий У травні 1861 року його прах перевезли до України. Поховали його на Чернечій горі, поблизу Канева. Саме тут знайшов вічний спочинок геній поетичного слова, великий художник, патріот і борець за свободу Тарас Григорович Шевченко.
Учень На Вкраїні милій Канів на Дніпрі,
Тут його могила на крутій горі.
І дорослі, й діти все сюди ідуть,
І барвисті квіти Кобзарю несуть
Тож, як будеш часом в Каневі колись,
Нашому Тарасу низько поклонись.
Ведучий Сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шевченка.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути,
Незлим тихим словом.
Ведучий Український народ свято шанує пам’ять Т. Шевченка. Його твори, його думи в Україні повік не забудуть. Його іменем названо вулиці, парки, проспекти, площі, театри.
Ведучий Дорогі друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди. Учітесь, шануйте батьків, живіть дружно,— учив Шевченко! І це сьогодні — наше головне завдання.
Учень
Любов і шана вічна — Кобзареві.
Завжди він в серці нашому живе.
Його слова, як зорі променеві, —
Дороговказ нам у життя нове.
Учень Пророчі думи в Кобзаревім слові
Сплелись навіки в лавровім вінку.
І плине повінь щирої любові,
Щоб в пісню перелитися дзвінку.
Ведучий Шевченко — це наша душа, наша мудрість, наша сила. Нехай „Заповіт” Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас: берегти мову, звичаї, пісні нашого народу й пронести все це через віки.Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку