Літературно-музична композиція. "Ти себе Українкою звала"

Комунальна установа Сумський навчально-виховний комплекс «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І ступеня № 41 «Райдуга»

м. Суми, Сумської області

Літературно-музична композиція

«Ти себе Українкою звала»

(Свято до дня народження Лесі Українки)

                                                                                          Підготувала

                                                               учитель початкових класів 

                                                                     Кучер Ірина Василівна

Літературно-музична композиція

«Ти себе Українкою звала»

(Свято до дня народження Лесі Українки)

Вислови:

1. Я маю в серці те, що не вмирає… (Леся Українка)

2. Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

3. Вона в віки майбутні йти повинна…

1-й учень

Вишеньки-черешеньки,

Червонії, спілі.

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі?

Ой того ми так високо

Виросли на гіллі,

Якби зросли низесенько,

Чи тож би доспіли?

2-й учень.

Діти, ви, напевно, добре знаєте, що автор цих рядків – відома українська поетеса.

Лариса Петрівна Косач. Так, це Леся Українка.

Дівчинка

Тобі сьогодні хліб, калину й колос

Твоя малеча рідна принесла.

Ти все життя з недугою боролась

Та творчістю ти смерть перемогла!

(Сказавши слова, діти кладуть хліб на стіл,  рушник і вазу з колосками.

На фоні тихої мелодії йде діалог ведучої та Лесі)

Ведуча. Ти, дівчинко, в які світи мандруєш?

Леся. Я до людей.

Ведуча. А як твоє імення?

Леся. Леся.

Ведуча. А де зросла ти, дівчинко вродлива?

Леся.

Мене весна на лузі породила,

Заквітчана у проліски.

Водила вона мене за руки у лани,

На луки дальні, до верби старої,

Розщепленої громом весняним,

Водицею з криниці степової

Щоранку напувала…

Була я вільна і щаслива.

Та якось вдень, коли скінчилася злива,

Я на отаві дудочку знайшла,

Обвітрену, стару, робітникові.

Заграла я й почула дивну мову –

То мова муки людської була…

Так вперше я відчула муку пісні, яка співцеві сну не принесла.

Яка його будитиме й вестиме, і сіятиме слово молоде,

Аж поки сам він хащами густими

Пробуджених від сну не поведе…

І я тепер на шлях ступити мушу.

Я поспішаю…

Я до вас іду.

(Леся повільно іде до дітей і сідає біля столика під портретом поетеси)

1-й учень. Всесвітньо відома поетеса Леся Українка – Лариса Петрівна Косач – народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському. Батько Лесі був відомим громадським діячем.

2-й учень. Мати поетеси – дуже відома українська письменниця Олена Пчілка, з творчістю якої ми добре знайомі. Батьки хотіли, щоб їхні діти навчилися шанувати свій народ, його рідну мову, звичаї.

Ведуча. Про дитинство та юність Лесі багато спогадів залишили її рідні, а також близькі друзі. У сім’ї Лесі було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ісидора. Леся росла привітною і чутливою до краси, яка її оточувала. Водночас була веселою і жвавою.

3-й учень. Читати Леся почала в чотири роки, шестирічною навчилася писати, а в п’ять років добре грала на фортепіано: згодом і сама складала пісні. В дев’ять років склала свій перший вірш «Надія», який присвятила тітці Елі, заарештованій в Петербурзі.

4-й учень.

               Надія

Ні долі, ні волі в мене нема,

Зосталась тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянути ще раз на степ, на могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталась тільки надія одна.

5-й учень. Леся дуже любила читати, малювати, вишивати, співати. Вона разом із своїми братами й сестрами захоплювалась українськими піснями, казками, легендами.

Пісня, показ слайдів про дитинство.

6-й учень. Маленька Лариса була така ж, як і ми. Любила ще й бігати лісами, луками, плела віночки. Ось як згадує про неї сестра Ольга: «Зовсім малою, либонь п’ятилітньою дитиною запам’ятала Леся деякі волинські танкові пісні. Залюбки танцювала Леся козачка з братиком Михайликом, з яким була нерозлучна».

Ведуча. Ще малою Леся тяжко захворіла. Якось взимку в сильний мороз, спостерігаючи в місті Луцьку зі святом Водохреща, примерзла чобітками до льоду. Почався туберкульоз кісток, який з часом перекинувся на легені, потім – на нирки. Через хворобу вона навчалася в дома, під керівництвом приватних вчителів, а потім самостійно здобувала освіту.

7-й учень. Леся володіла тринадцятьма мовами, а французькою, німецькою, італійською вона могла писати вірші. Тяжка хвороба прикувала її до ліжка, довгий мусила лежати в гіпсі. Та вона з надзвичайною мужністю терпіла біль. Важко повірити, що автор мужніх сильних творів – слабосила, хвора дівчинка.

9-й учень. Вже не підводячись з ліжка, смертельно хвора, вона поривалася думкою до своїх задумів. «Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця», – сказала поетеса.

11-й учень. В останні роки свого життя Леся Українка працювала з особливим напруженням. Вона поспішала, вона хотіла встигнути якнайбільше сказати людям. До останньої хвилини не залишала вона своєї єдиної зброї поетичного слова.

13-й учень. Леся Українка залишила чимало своїх творів. Деякі просимо прослухати.

Тішся, дитино, поки ще маленька,

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенько,

Ще твої мрії ясні.

15-й учень.

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати, чи не вийде її мати.

16-й учень.

Тиша в морі… ледве-ледве

Коливає море хвилі.

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

17-й учень. Леся

Як дитиною, бувало,

Упаду собі, на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що болить?» – мене питали,

Але я не признавалась, -

Я була малою горда –

Щоб не плакать, я сміялась.

В дитячий любий вік, в далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

Кохана стороно моя!

Далекий рідний краю!

Що раз згадую я тебе,

То й казку цю згадаю!

Ведуча. Діти, тепер ви самі переконатись, який великий потяг до життя був у цієї людини. Вона всією своєю душею вболівала за долю свого народу. Про це свідчить її поезія. Хто з вас хоче допомогти нам ближче познайомитись з поезією Лесі Українки?

ВІКТОРИНА

1. Коли народилася Леся Українка?

2. Хто батьки поетеси?

3. З ким із відомих людей зналася сім’я Косачів?

4. В якому віці Леся написала свій перший вірш? Як він називається?

5. Скільки дітей було у сім’ї?

6. Хто допоміг добрати літературне ім’я і яке?

7. Де і в якому віці померла Леся Українка?

ГРА «З якого вірша ці рядки?»

1. Та недовго втішалась

конвалія біла,

і їй рука чоловіча

віку вкоротила. («Конвалія»)

2. Виблискують черешеньки

В листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі

Діточкам маленьким. («Вишенька»)

3. Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно («Надія»)

4. В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце,

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце. («Тиша морська»)

5.Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємниче

Ясніше, ніж зорі яснії,

Гучніше, ніж море гучне. («Хотіла б я піснею стати»)

Леся. Друзі, я дуже вдячна вам за пам’ять, за гарно прочитані вірші. Тому прийміть на пам’ять ці книжечки. (Дарує дітям книги)

Ведуча. Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах нащадків.

(Всі учні встають. Леся стає посередині залу)

Леся.

Інші будуть співці по мені,

Інші будуть лунати пісні,

Вільні, гучні, одважні і горді

Поєднаються в ясній акорді

І полинуть у ті небеса,

Де сіяє одвічна краса;

Там на їх обізветься луною

Пісня та, що не загине зо мною.

Ведуча. Дякуємо вам за увагу, на цьому наша літературно-музична композиція «Ти себе Українкою звала» підійшла до кінця. Дякуємо!