20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Літертура рідного краю «Юлія Хандожинська – письменниця Сквирщини»

Про матеріал
Пропонований посібник містить розробки уроків з літератури рідного краю – «Життя і творчість письменниці Сквирщини Юлії Миколаївни Хандожинської». Посібник адресований учителям української мови і літератури та учням 5-11 класів загальноосвітніх навальних закладі
Перегляд файлу

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

  1. Вступ………………………………………………………………………4
  2. Урок №1  Література рідного краю. Життя і творчість Юлії Миколаївни Хандожинської………………………………………………6
  3. Урок №2 .Ю.М. Хандожинська. Поетична творчість………………...13
  4. Урок №3 Літературна світлиця з письменницею Сквирщини

   Юлією Миколаївною Хандожинською……………………………......18

  1. Додатки

5.1 Афоризми……………………………………………………………….26

5.2  Вибрані вірші…………………………………………………………..33

5.3 Світлини……………………………………………………...................66

6. Список використаних джерел…………………………………………..76

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\школа\book.jpg 

 

 

 

  ВСТУП

 

    Починаючи з кінця 80-х років минулого століття, уроки літератури рідного краю міцно вписалися в систему літературної освіти наших школярів. Чинні програми з української літератури для 5-11-х класів підтверджують важливість вивчення у школі творчості письменників – земляків.

    Мета вивчення літератури рідного краю  - це поглиблене вивчення творчості письменників – земляків, уведених до шкільної програми; ознайомлення з творчістю митців, що жили або живуть в області (районі), місті (селі), де розміщена школа; осмислення історії рідного краю, його духовного життя, національних традицій; формування національної свідомості, патріотизму; плекання почуття гордості творчими людьми, славними краянами, приклад яких є могутнім виховним засобом, стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів, слугує дієвою моральною школою.

    У посібнику запропоновано розробки уроків з літератури рідного краю – Сквирщини. Це плани – конспекти уроків за темою «Життя і творчість Юлії Миколаївни Хандожинської».

    Ю.М. Хандожинська  - письменниця Сквирщини, яка є представником сучасного покоління митців, яка дарує співвітчизникам свій багатогранний талант, хоча відповідної літературної освіти не має, про неї сміливо можна сказати: «Самородок!» Її зірка засяяла буквально за останнє п'ятиріччя. Саме це спонукало до створення у навчальному закладі творчої групи з проблеми «Дослідження життєвого і творчого шляху письменниці Сквирщини Юлії Миколаївни Хандожинської».

    Уроки літератури рідного краю – це уроки, які мають бути не лише інформативними, а й цікаво організованими. Тому розроблено як традиційний, так і нестандартні уроки: урок – дослідження і літературна світлиця з письменницею Сквирщини Юлією Миколаївною Хандожинською. На ці уроки як учителі, так і учні готують повідомлення, презентації, проводять дослідження, інтерв'ю, зустрічі з письменницею рідного краю, пишуть власні творчі роботи (сенкани, листи, есе) тощо.

     Щодо розгляду конкретних художніх текстів, особливий акцент потрібно робити на вимогах емоційно – ціннісної сфери. Це своєрідний прогноз тих морально-етичних, суспільно вартісних компетенцій, які можна прищеплювати школяреві в результаті вивчення тієї чи іншої поезії (на вибір учителя й учнів) і які допомагатимуть йому повноцінно жити.

    Пропонований навчально-методичний посібник буде корисним для вчителів української мови і літератури учнів 5 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Сквирщини. Книга зацікавить і шанувальників художнього слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\18892938_119572688629370_1523464515999367310_n.jpgУрок №1

Тема:         Література рідного краю.

Життя і творчість Юлії Миколаївни Хандожинської

Мета:  формувати ключові та предметні компетенції шляхом виконання навчально- пізнавальних і практично зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній: ознайомити учнів із творчим шляхом письменниці Юлії Миколаївни Хандожинської; розвивати навички самостійного синтезу літературно – критичного та біографічного матеріалу, висловлювати власну думку та обгрунтовувати її; формувати почуття пошани до визначних особистостей свого народу, його історії, бажання поповнювати знання творами відомих письменників; формувати особистісні ціннісні орієнтири.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Ю. Хандожинської, виставка книг, квіти, український рушник.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

- Кого з митців художнього слова рідного краю ви знаєте?

-Які проблеми вони порушують, створюючи свої твори?

-Чи робили ви спроби писати літературні твори?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Метод «Мозковий штурм»

- Які проблеми вас сьогодні хвилюють?

Учитель.

    Проблеми миру, любові до рідної землі, до рідного дому, моральної відповідальності, дружби, вірності кохання  хвилюють і нині. Ці проблеми у своїх творах порушує і Юлія Миколаївна Хандожинська.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

1. Слово вчителя.

    Сьогоднішній урок присвячено талановитій письменниці, залюбленій у поетичний світ, Юлії Миколаївні Хандожинській.

     Народилася майбутня письменниця

10 листопада 1967 року на Вінницькій землі в селі Журавлівка. Саме Вінниччина дала нам багато творчих особистостей. Протягом всього свого життєвого шляху, з дитинства й до тепер, вона пронесла свою любов до рідного краю, який давав їй наснагу для творчості, плекаючи і укріплюючи любов до пера.

  У 1982 році Юлія Миколаївна закінчила восьмирічну школу, а у 1987 році отримала диплом Невельського медичного училища. Під час роботи у дитсадку «Сонечко» і відкрився поетичний дар. Залюблена у життя, Юлія Миколаївна у звичайних зошитах у клітинку нанизувала літеру до літери, утворюючи дивний світ поезії.

  Сквирська земля посприяла розвитку  її таланту. У друк злетіли протягом 2015 – 2017 років збірки˸

 - «Мрії у вогні не згорають»;

- «Я пелюстками серця обійму цілий світ»;

- «Бентежить душу батьківська земля»;

- «У сяйві слова»;

- «Перлини моїх снів»;

- «Мелодія почуттів» (російською мовою);

 - «Намальовані душі».

   Поезія Юлії Миколаївни тривожить душі читачів , дає наснаги до життя. Поетеса є активним учасником сквирської літстудії «Сузір'я», завжди із захопленням бере участь у конкурсах і фестивалях. Останнім часом ще одне захоплення з'явилося  у Юлії Миколаївни: вона почала працювати  як поетеса-піснярка,  створюючи пісні для дітей. Поетеса співпрацює із композиторами і виконавцями, такими як: Надія Балабурда, Микола Ведмедеря, Ірина Мринська, Ірина Балабай, Володимир Гулинчук.

  Юлія Миколаївна є активним користувачем соцмереж, тому її твори можна знайти за допомогою веб-ресурсів. А у липні 2018 року вона отримала почесне звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України».

    Поетеса не має наміру зупинятися на досягнутому. Щодня до її колекції додаються нові вдалі творчі набутки. З'являються щирі шанувальники.

2. Робота з класом. (Зачитується поезія учням)

 

МИ ВІЛЬНІ

 

   Від серця до серця – одна Україна,

   Козацький ще дух не погас.

   Сьогодні не впадемо ми на коліна

   В складний непростий для нас час. 

 

   Ми – нація, дух міцний, ті, хто повстали

   Із Заходу, Сходу, дорослі й малі,

   Ми стільки вже бачили всього й втрачали,

   Що ми не підемо з своєї землі.

Запитання

- Як ви гадаєте, який провідний мотив поезії? (Очікувані відповіді: любов до України, до краю, який зростив поетесу).

- Що стверджує у поезії автор? (Очікувані відповіді: українці – це мужня нація).

 - До якого жанру належить твір? (Очікувані відповіді: патріотична лірика).

Учитель.

- У яких ще творах провідним мотивом є любов до рідного краю?

  (Учні читають вірш)

МОЯ УКРАЇНА

 

      Україна моя солов'їна,

      Народились ми в твоїх казках.

      Твоя мудрість в вишневих перлинах

      Процвітає, мов маки, в полях.

 

      А для тебе для серця

      Заспіваю найкращі пісні.

      І нехай, наче квітка, зростає

      Слава й гордість твоєї душі!

Запитання.

- Скажіть, чи є у творі народнопоетичні образи? (Очікувана відповідь: солов'їна,вишневі перлини, маки в полях)

Учитель.

Любов до України влучно показано у поезії «Україна». Вірш небагатослівний, але глибина поезії розкрита у любові до Вітчизни. (Учень читає вірш)

УКРАЇНА

 

Україна – не просто слово,
Україна – це наша мова,
Україна – земля, вкрита житом,
Що так сонячно небом зігріта,
Україна – сади, щедроти,
Україна – пісень дзвінкі ноти,
Україна – Дніпро грай-водою,
Україна – це ми із тобою,
Україна – це ти, Україна – це я,
Україна – це наша велика, сім’я!

Учні виконують завдання «Гронування»

(Очікувана відповідь: Україна  > мова > земля > жито > небо > сади > пісні > Дніпро > я > ти > сім'я)

Учитель. 

  У Юлії Хандожинської є цикл поезій «Бентежить душу батьківська земля» із збірки «Перлини моїх снів». Це вірші про любов до батьківського краю. Як дивні квіти-самограї, сплелися твори, утворюючи самобутній вінок ніжних щирих віршів.

 

 

БЕНТЕЖИТЬ ДУШУ…

 

Бентежить душу батьківська земля,
На ній зростала, там і народилась,
Там на калині пісня солов’я
До мене в душу щемом попросилась.

З далеких гір там сонечко зійшло
І сіло на високу тополину,
Залишила давно я те село,
Але ще й досі серцем туди лину.

Бо там світліші ранки за усі
І ягоди черешні – найсмачніші,
Заплели там стежину спориші,
Яка мені понад усе миліша.

Бентежить душу батьківська земля,
Подякувати хочу їй, сказати:
«Я тут корінням міцно приросла
І словом тебе буду прославляти!».

 

 

Запитання

- У якій строфі найсильніше звучить любов до рідної землі?

- Який художній засіб використано у рядках «я тут корінням міцно проросла…»

Учень читає вірш «Дитинство у вінках»

                                    ДИТИНСТВО У ВІНКАХ

Пам’ять в дитинство повернула,
Іду селом, бо треба йти,
Вже бачу, трохи щось забула,
Присіли зморені плоти.

А вітер вербам чеше коси,
Таке все, Боже, в бур’янах
На мене дивиться і просить:
«Згадай ти нас хоч у віршах.»

Підняли руки осокори,
Своє у небі гомонять,
З великих стали малі гори,
І журавлі вже не кричать.

Моє село, мої барвінки,
Моє дитинство у вінках,
Перші пісні лунали дзвінко
Для тих бабусь, що на лавках.

Я по-дитячому співала,
Вони чекали мій візит,
Я виросла, доросла стала,
Мене повів стежками світ.

Я знаю, як любистком пахне хата,
Як чорнобривець всівся на землі,
Присіла біля хати рута-м’ята,
Як весни, в небі кличуть журавлі.

Як з-за причілка мальви вибігали,
Ловили сонячне проміння пелюстки,
Як бджоли понад вишнями співали,
Як до гнізда летіли ластівки.

Ті спогади з туману випливають
І по струні натягнутій бринять,
Частенько у дитинство повертають,
Частенько душу щемом тріпотять.

Запитання:

- Яким ви уявляєте село дитинства ліричного героя?

- Які трави і квіт згадуються у поезії?

- Чому у ліричної героїні «душу щемом тріпотить», поки вона повертається у село?

Учень читає поезію «Сон на добро»

 

                                             СОН НА ДОБРО

 

Наснився якось мені сон,
Повів далекими стежками,
Як у дитинство босоніж
Я біг по стежечці до мами.

Я біг до хати, біля хати
Старенька яблунька схилилась,
Я не хотів її чіпати,
Вона на мене подивилась.

А мати каже: «Не спіши,
Ще встигнеш те життя прожити,
У жмені яблук набери,
Щоб міг когось ти пригостити.

Пригостиш ти, а хтось – тебе,
Бо тільки так в житті буває:
Те, що посієш, те й пожнеш,
Добро людей не забуває.

Запитання.

- Яку народну мудрість утверджує автор?

- Випишіть художні засоби (епітети, порівняння) із поезії?

Учитель.

    Твори Юлії Хандожинської заворожують з перших рядків, бо вони щирі, красиві і відверті. Читаючи їх, занурюєшся у дивний світ українського митця, сповнений любов'ю до України, рідної землі, природи.

V. Підсумок.

Завдання.

Скласти сенкан до образу поетеси.

Хандожинська.

Щира, сонцесяйна.

Дочка нашого краю.

Народжена дарувати творчість людям.

Талант.

Завдання «Мікрофон»

- Чим вразила мене поезія Юлії Миколаївни Хандожинської?

VІ. Домашнє завдання.

- Написати лист поетесі про свої враження від її поезії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\18892938_119572688629370_1523464515999367310_n.jpgУрок №2

 

Тема.   Література рідного краю.

Ю.М. Хандожинська.

Поетична творчість.

Мета: формувати предметні та ключові компетентності шляхом виконання навчально – пізнавальних і практично зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній: ознайомити учнів із митцем слова рідного краю, зокрема із творчим доробком сквирської письменниці Ю.М. Хандожинської; розвивати навички самостійного синтезу літературно критичного та біографічного матеріалу, культуру зв'язного мовлення, навички аналізу ліричного твору; формувати особистісні ціннісні орієнтири: естетичний смак, почуття національної гідності, патріотизму, шанобливого ставлення до митців рідного краю; формувати інтерес до власної творчої праці.        

Тип уроку:     засвоєння нових знань, урок – дослідження.

Обладнання:портрет Юлії Миколаївни Хандожинської, збірки її творів.

Хід уроку

I.   Організаційний момент.

II. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

     З-поміж митців Сквирщини є постать, яка заслуговує на повагу і шанобливе ставлення, - це Юлія Миколаївна Хандожинська. Як  письменниця і яскрава особистість вона порушує у своїй творчості вічні загальнолюдські і злободенні проблеми, і робить це досить цікаво й своєрідно: вдало витворює власний світ, відштовхуючись від своїх внутрішніх переживань.

  Тож сьогодні ми поговоримо про нашу землячку – Ю.М. Хандожинську, члена літературного об'єднання «Сузір'я», акторку, співачку. Ми розглянемо поетичну творчість. Поезії стануть ключем до розуміння душі, прагнень, мети власного життя.

  А епіграфом до нашої сьогоднішньої розмови нехай стануть слова   Юлії Хандожинської:

 

                                         Писатиму усе, наскільки зможу,

Віддам у спадок до останнього, що є,

Бо без пісень, народу, віршів я не можу,

Без Батьківщини, де все рідне, все моє.

 

III. Засвоєння нових знань.

1.Слово вчителя.

      Ви мали індивідуальне завдання пошукового й творчого характеру. Досліджуючи творчість Юлії Хандожинської, ви повинні були  вибрати ключові моменти і скласти узагальнений висновок, що найбільше вразило. (Виступ до 2 хв.).

2. Інформація про творчість Юлії Миколаївни Хандожинської.

    Повідомлення учня-дослідника 1. Творчий дебют Юлії Хандожинської.

     У передньому слові «У відчутті підтримки земних і небесних долонь…» до збірки Юлії Хандожинської «Перлини моїх снів» Катерина Бондарчук, заслужений журналіст України, зазначила: «Юлія Хандожинська влилась  у творчу еліту краю кілька літ тому. І так долею визначилось, що саме я презентувала її впевнений дебют у квітні 2012 року в райгазеті «Вісник Сквирщини», вже тоді відчувши, що в серці поетки найперше витає вільний український дух, а її голос кликатиме українську гідність стояти за волю, незалежність, свободу слова й демократичні перетворення в Україні незворушно. А ще вона – тонкий лірик, романтик,  який вміло нанизує корали сутності на деревце стосунків, обперізує його стрічкою надій, аби залишити пам'ятку і заповіт майбутнім поколінням.»

  Вражає те, що сім'я Юлїї Миколаївни без вагань підтримала її творчі починання. Першими критиками, рецензентами, оцінювачами її творчих здобутків був чо – ловік Сергій Степанович, діти – син Роман, донечка Лілія.

    Повідомлення учня – дослідника 2. Витоки таланту.

    Юлія Хандожинська – звичайна українська жінка, яку можна зустріти на вулиці, побачити у магазині «Світлана» міста Сквири, де працює завідувачем відділу, поспілкуватись. Народилася вона 1967 року в селі Журавлівка Тульчинського району Вінницької області. Сквира стала її другою домівкою, де розкрився її багатогранний талант. Звідки ж він? Катерина Бондарчук дала відповідь на це питання: «Юлія Миколаївна за фахом – медсестра, відповідною освітою, як кажуть, не обзавелась: не мовник і не літератор, професійно не вчилась рифмувати і римувати, визначати розмір строфи тощо. Все це зібралось у її творчому неспокої враз і вилітає зі щедрого серця та широченної душі впевненим білим птахом, як вихор, як стрімкий вітер, і вибивається з вузьких щілин свідомості блискавичною стрілою, і вціляє вірно – народжує вірш. Нині джерело свого художнього слова Юлія намагається поповнювати піснями, розмаїтими дитячими поезіями, взялася за прозу, досить вдало пробує себе у драматургії.»

Повідомлення учня – дослідника 3. Поетична творчість і аналіз першої збірки

«Мрії у вогні не згорають»

     З - під пера Юлії Хандожинської вийшло понад тисячу  поезій. У 2015 – 2017 роках світ побачили збірки:

  • «Мрії у вогні не згорають»,
  • «Я пелюстками серця обійму цілий світ»,
  • « Бентежить душу батьківська земля»,
  • « У сяйві слова»,
  • « Перлини моїх снів»,
  • «Мелодія почуттів» (російською мовою),
  • « Намальовані душі».

     Ці збірки засвідчують оригінальний талант поетеси. Слід відзначити першу збірку поезій «Мрії  у вогні не згоряють» 2015 року. Ця збірка про наболіле, про муки народу, який щодень  втрачає своїх синів і дочок на Сході держави. Збірка вмотивована гуманізмом, волелюбством і патріотизмом. Юлія Хандожинська займає глибоку громадянську позицію, співпереживає з воїнами-земляками, суворо засуджує агресора. Звертається до нелюдів – найманців: « За що ви губите, скажіть нам, Україну? Та схаменіться вже!» До уваги читачів епопея про українського воїна, козацького нащадка, про сміливця, який прорветься там, де інші панічно втікатимуть. До вашої уваги остання строфа вірша «Вартовий мирного неба»:

 

Я по – іншому, мамо, не зможу,

Витри сльози за те, що живий,

Я – солдат, на солдатів всіх схожий,

Неба мирного я вартовий.

 

    Повідомлення учня – дослідника 4. Загальна характеристика збірки «У сяйві слова».

    Збірка «У сяйві слова» 2016 року - четверта робота поетеси. Цікаво, що передмову «Поетичний світ Юлії Хандожинської» до збірки склав письменник рідного краю Василь Скрид.

  Кожен, хто перечитає хоч декілька рядочків цієї книги, відчує, як на її сторінках оживають слова. З цих слів створений прекрасний образ рідного краю з чарівним світом природи, образ родини з любов'ю до батька і матері, з коханням і вірністю у сім'ї, образ України, рідної мови. У збірці – вірші, поеми, маленькі замальовки, пісні, відгуки колег та друзів.

Вражаючими є рядочки із пісні «Сквира»:

 

У зеленім розгіллі рідний край розквіта,

У шовкових сережках верб рясніє фата,

У алеях каштанів вітер – мрійник не спить,

Сквиро, рідна колиско, як тебе не любить.

 

   Повідомлення учня – дослідника 5. Загальна характеристика збірки «Перлини моїх снів»

  Збірка «Перлини моїх снів» 2016 року -  п'ята робота поетеси. У передньому слові під назвою «У відчутті підтримки земних і небесних долонь» Катерина Бондарчук пише: «Чітко вимальована лінія філософського сприйняття світу, яке нуртує з  витоками животворчої духовної сили, створює довершений цілісний образ сучасника, відданого Батьківщині, здатного кохати і страждати, переливати свої почуття захоплення природою, цінувати батьківські заповіти, людські стосунки, йти до вершини досконалості».

   Збірка «Перлини моїх снів» вміщує вісім умовних циклів стану душі поетеси: « Я – українка!», «Незабутнє тепло», «Місія життя», «Бентежить душу батьківська земля», «Вартові доби», «Небесні казки», «Посвяти» і «Перлини моїх снів».

  За змістом збірка узагальнює попередні чотири і засвідчує, що  в українську літературу прийшов справжній самобутній талант. Як пише Катерина Бондарчук: «І просто тчеться щодень поетичне перевесло відданої душі Юлії Миколаївни, даруючи дивовижний світ насолоди».

  У завершальному вірші « Відкрити очі на життя» Юлія Хандожинська змалювала свій творчий порив, по – філософськи осмислила життєвий шлях:

 

А чи сон, чи безсоння, що далі, чи квіти,

Я іду і ступаю туди, де не гасне вогонь,

І так хочеться жити, писати й радіти,

Відчувати підтримку земних і небесних долонь.

 

Островами ночей, коридорами днів не блукати,

На обвуглені спогади не відчиняти замок,

Срібло в коси не хочеться так іще довго вплітати,

Вдруге, втретє ніяк не ставать на граблі помилок.

 

Хай звивається стежка, розгадує осінь літа,

Хай минають роки безоглядно і деколи рвучко,

Я дорогами йду, де немає назад вороття,

Там, де осінь на пальці деревам надягне обручки.

 

3. Виразне читання поезії « Намалюю свою Україну» ( із збірки «У сяйві слова»).

 

Намалюю небо синьо – голубим,

Щоб ніколи в небі не збирався дим,

Намалюю сонце жовто – золоте,

Бо на Україні пшениця росте.

 

Намалюю роси, срібні, мов кришталь,

Щоби Україна забула печаль,

Намалюю стежку у зеленім літі,

Щоб війни не було на білому світі.

 

   Бесіда за змістом прочитаного.

- Які враженні у вас викликав вірш?

- Визначте тему та ідею цієї поезії.

(Тема – змалювання образу України; ідея – ствердження любові до рідного краю, прагнення миру, заперечення війни).

-Який літературний рід і жанр твору? (Літературний рід – лірика, вид лірики – патріотична лірика,  жанр – вірш – мініатюра).

- За допомогою яких художніх засобів змальовано Україну? Назвіть їх.

( Поетеса використовую епітети: « небо синьо – голубе», «сонце жовто – золоте», «срібні роси», «зелене літо», «білий світ»; метафори : «щоб ніколи в небі не збирався дим», «щоби Україна забула печаль»; порівняння «роси,…мов кришталь»).

- Чи наявні у вірші символи, які вказують на те, що мова йде про Україну? Назвіть їх. (Поетеса говорить про небо синьо – голубе і сонце жовто – золоте – кольори стягу українського народу).

- Яка будова вірша, віршовий розмір, римування? (Вірш складається із двох чотирирядкових строф, віршовий розмір – шестистопний хорей, римування – суміжне).

    На розсуд учителя: можна записати ідейно - художній аналіз або заповнити паспорт поезії.

4. Творча робота: складання сенкану «Україна», наприклад: 

 

Україна.

Рідна, гарна.

Пам'ятаю, малюю, люблю.

Миру тобі і процвітання.

Ненька.

IV. Підсумки уроку, оцінювання учнів.

Заключне слово вчителя.

    Пригадайте епіграф уроку. Як ви вважаєте, чому саме такі слова ми взяли для нього? Доведіть свою думку.

(Очікувана відповідь – насамперед письменник рідного краю – патріот, що засвідчує наша талановита землячка Юлія Миколаївна Хандожинська, яка пише для Батьківщини, рідного українського народу).

V. Домашнє завдання: написати міні - есе про Юлію Хандожинську.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\18892938_119572688629370_1523464515999367310_n.jpgУрок №3

 

Тема:     Література рідного краю. Літературна світлиця з письменницею Сквирщини Юлією Миколаївною Хандожинською

Мета: формувати предметні та ключові компетентності шляхом виконання навчально – пізнавальних і практично зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній: ознайомити учнів із цікавими  фактами життя Юлії Миколаївни Хандожинської, із змістом поезій її збірки «Перлини моїх снів»; розвивати й удосконалювати навички виступати у якості журналіста – інтерв'юера, навички виразного читання, висловлювати власну думку; визначати проблеми, порушені у поезіях, виховувати почуття любові до рідного краю, до рідної мови, шану до рідної культури; формувати активну життєву позицію, національну свідомість.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Ю. Хандожинської, виставка її поетичних збірок, вишиті рушники, аудіозапис пісень на тексти поетеси.

Випереджувальні завдання і робота у групах: підготувати запитання для інтерв'ю з Ю.М. Хандожинською; опрацювати вірші із циклів збірки «Перлини моїх снів» , вивчити напам'ять (за вибором) одну з поезій певного циклу.

Гість уроку: Ю.М.  Хандожинська.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя. 

    Можливо, не кожному з вас припадало на думку, що поряд з нами живуть, скажімо, генії, що талант народжується поміж нас, а можливо, хтось із вас за кілька десятків років стане на цьому ж порозі людиною, якою ми пишатимемося, про яку прийдешні покоління скажуть: «Самородок!»

    У нас сьогодні не звичайний урок, а літературна світлиця з «самородком» Сквирщини, з письменницею Юлією Миколаївною Хандожинською. А ви не просто учні, а журналісти і дослідники, краєзнавці, які досліджували творчість Юлії Миколаївни.

   Звучить пісня на слава Юлії  Хандожинської «Щаслива» в авторському виконанні (Учні оплесками зустрічають авторку).

ІІІ. Засвоєння нових знань

1.Рольова гра «Зустріч із письменником»

Учитель.

     Життя і багатогранна творчість Юлії Миколаївни Хандожинської зігрівають нас теплом і пронизані вірою у людську доброту і порядність, волелюбність і гуманізм. Юлія Миколаївна – автор семи поетичних збірок (це більше тисячі віршів),близько двохсот пісень для дітей.

    До нас на урок завітала сама авторка. Ви станете на певний час журналістами і поставите їй свої запитання. Запам'ятайте: коли «журналісту» надають слово, він повинен чітко сформулювати запитання.

Учитель.

    Панове журналісти! Прошу ставити свої запитання письменниці.

Журналіст 1. Юліє Миколаївно, яким було ваше дитинство? Які настанови були закладені у вашу душу в той час?

- Я виросла у селі Журавлівка Тульчинського району Вінницької області і дуже цим пишаюся. Моїм вихованням займалася переважно бабуся, тому що батьки працювали в місті Тульчин. Ми з бабусею ходили до лісу по гриби, ягоди. Це були найкращі моменти у моєму житті  і водночас мої перші уроки знайомства з природою. Ходили ми до лісу часто. Я завжди звертала увагу на кожну дрібничку, на щось нове, і що цікаво, кожного разу галявини, схили, долини, а особливо річка відкривалася мені по-новому. Це подібно до перечитування улюбленої книги на різних етапах життя, коли звертаєш увагу на інші деталі і сприймаєш книгу по-новому.

    Тому з дитинства закохалася в село і його чарівну і неповторну природу, починаючи зі своєї першої збірки, писала про своє рідне село, про батьківський дім, про свою «маленьку батьківщину», про річку, яка там протікає, і вона в моїй уяві була і стрічкою, і зміючкою. Я прикипіла душею до цієї краси. Це були перші краплини, які відклалися у моїй душі та стали початком до творчості.

Журналіст 2. Пригадайте щось цікаве з дитинства. Є у Вас якісь яскраві спогади?

- З дитинства любила читати. Перша моя книга, яку я прочитала, - це була книга про Лисичку – Сестричку. Вона залишила в моїй пам'яті незабутні враження, напевно, тому, що сама книга була дуже гарна, яскрава. І лисиця на обкладинці така хитра, з великими проникливими очима, які ніби зазирали в душу, ніби говорила: «Стережися мене! Обману!» Згодом книг у житті стало багато. Але книжку про Лисичку я не можу забути.

    Ще у дитинстві були ігри. Дуже любили гратися. Поверталися додому цілою ватагою. Раніше в селі було багато дітей, не так як зараз, тому було весело. Грали в різні ігри: у вибивного, резинки, класики, пекаря… Та найбільшим святом для дітвори було свято Івана Купала. Проходило воно дуже цікаво, діти до нього ретельно готувалися, особливо дівчатка. Плели вінки, розучували нові пісні, вбирали купальські гільця і, напевно, найбільше чекали купальського багаття. Звісно, не всім вдавалося через нього стрибнути. Збереглися дуже яскраві враження. На сьогодні такі дійства побачити неможливо, тому що святкування вже інші.

    Скільки себе пам'ятаю, співала. Я співу не навчалася, але завжди співала, навіть у душі: коли ніхто не чув, коли було важко, сумно. Я ніколи не полишала пісню. У дитинстві і юності, як і в інших, у мене були кумири – Алла Пугачова, Софія Ротару. Через усе життя я пронесла любов до пісні.

    Я дуже вдячна Богу, моїй родині, яка підтримувала і підтримує мене  в усьому, за здійснення моїх мрій, що можу співати, що мої пісні співають. Я, як дитина, вірю в дива. Коли людина у щось вірить, то врешті решт це справді стає реальністю, здійснюється.

Журналіст 3.  Як склалася ваша доля? За яких обставин, коли  Ви приїхали до міста Сквири?

-Я думаю, що в мене склалося   все гаразд, не дивлячись ні на які помилки, які були, як і у кожної людини, у житті. Я вдячна Богу за все, що маю, а маю багато і досягла на сьогоднішній день також багато.

    У мене прекрасна родина, уважні, люблячі  діти, онучок, якого я дуже люблю. Отже, у мене є найважливіше, що потрібно людині у житті,- моя сім'я. У мене є заради кого жити, заради кого творити, писати, загалом робити все, що я люблю. Я з цього приводу написала пісню, яка так і називається «Щаслива», там все про мене, вона автобіографічна.

    Щодо питання переїзду до міста Сквири, то так склалося, що у 2001 році виникло і в суспільстві, і в нашій сім'ї багато проблем, у першу чергу це стосувалося роботи. Ми працювали в селі, колгоспи почали розпадатися. Що робити? Як жити далі?

    А брат мого чоловіка на той час жив у Сквирі, працював на цегельному заводі, і він запросив Сергія у гості. Після цього наше життя кардинально змінилося. Через три місяці по тому родина переїхала до Сквири, на той час ми були не молодими (уже після сорока), але з приводу прийнятих рішень тоді і тепер ані трохи не жалкували і не жалкуємо. Я можу «відрізати», якщо зважу все. А тоді, в першу чергу, ми думали про дітей, про їхнє майбутнє, розуміючи, що з переїздом ближче до Києва відкриється більше перспектив і можливостей для дітей у майбутньому.

Журналіст 4. Коли Ви відчули бажання творити? Який перший вірш написали?

- Перший свій вірш написала тоді, коли навчалася у медичному училищі. Я була редактором стінгазети і написала простий чотиривірш, він був російською:

                 Чистота - залог здоровья,

                  Это надо знать,

                  А при этом регулярно

                  Нужно убирать.

    Творчий початок було покладено,  хоч творчістю займалася постійно. Завжди співала сама і з бабусею. Серйозно творчістю зайнялася уже в Сквирі. Зміна місця проживання, оточення та, і чого гріха таїти, у мене з'явилося більше часу. Діти стали дорослими, і це, мабуть, слугувало таким могутнім поштовхом до початку творчості. Це все ввірвалося в моє життя могутнім вулканом, який важко було зупинити; тим більше, що моя сім'я мене в цьому починанні дуже підтримувала.

Журналіст 5. Чи є речі, яких би Ви ніколи собі не дозволили в манерах, в поведінці, стосунках з людьми?

- Нікому, ніколи не зичила зла, підлості і, звичайно, зради, тому що людина повинна бути на своєму місці, прагнути чогось кращого. Живу за принципом: «Не шкодь!» Чого бажаю собі, своїй родині, того бажаю й оточуючим мене людям.

Журналіст 6. Ви щаслива людина, Юліє Миколаївно?

- Так! Скажу це легко і впевнено. Щастя – це моя сім'я. мої захоплення! Заради моїх рідних живу, пишу, дихаю, кожного ранку встаю з ліжка, іду на роботу. І постійно рухаюся вперед, причому швидко, бігом, тому що нічого само по собі не дається, за найменший результат потрібно боротися, добиватися його, долати перешкоди. Дуже часто перешкоди, які доводилося долати, - це байдужість, недбалість, небажання іти комусь на зустріч, елементарно – допомогти, через це мені справді довелося пройти. Щаслива, що це залишилося позаду.

Журналіст 7. У чому Ви вбачаєте сенс життя?

- Сенс життя – це складне філософське питання, але на сьогоднішній день - це моя творчість. Хочу, щоб мої пісні співали наші, українські діти. Я написала понад двісті пісень для маленьких виконавців, хочу, щоб ці пісні розліталися, як ластівки, щоб наші діти прославляли нашу любу Україну, щоб скрізь знали і цінували нашу рідну землю.

    Не завжди було те, що маю зараз, потрібно було пробиватися через завісу ізольованості, мовчання і байдужості. Це був довгий і важкий шлях до успіху. Впродовж майже п'яти років доводилося спілкуватися з порожнечею. Відправляла тисячі листів композиторам – і суцільне мовчання.

    Мої рідні, знайомі, які були в курсі моїх справ, говорили:  «На що ти сподіваєшся? Це безнадійно!» Але я вперта, в хорошому сенсі слова, наполеглива і врешті решт наполегливість принесла результати, дала мені можливість повірити в себе й свої сили. Я довела собі й іншим, що чогось варта, тому що, попри все, мене помітили, оцінили. Це на той час була моя маленька перемога.

    Зараз співпрацюю з видатними композиторами з різних регіонів: із Херсона, Харкова, з київськими і нашими місцевими музикантами. Відверто кажучи, я сама тішуся цій моїй перемозі, тому що люди зайняті, заклопотані, час дуже складний і, можливо, оточуючим нема діла до когось, але хочеться вірити, що не всі байдужі до мистецтва.

    Все ж у кожної людини є коло однодумців, коло спілкування, де її люблять, розуміють, приймають за будь – яких обставин.

    Усе, що я роблю, мені приносить задоволення. Я це люблю, це – моє життя.

Журналіст 8. Які Ваші плани на майбутнє?

- Я зараз пишу тільки для дітей: тексти пісень, казки, загадки, вірші. І потай мрію про те, щоб видати таку книгу для своїх маленьких улюбленців. І буду сподіватися, що ця моя мрія здійсниться, тому що знайшлися добрі люди, які допомагають мені у здійсненні цієї мрії. Я не знаю, які твори обрали, тому що ескізу книги ще не бачила, для мене це буде сюрпризом. Але сподіваюся, що скоро це диво здійсниться, і радію потай цьому, як дитина.

    Недаремно кажуть, що обов'язково потрібно вірити,  мріяти, і рано чи пізно мрії все ж здійсняться. Але для їх здійснення потрібно докласти немало праці, легкого нічого нема у житті.

    Життя – це випробування, і визнає воно тільки сильних, впевнених у собі.

2. Слово вчителя.

    Збірка «Перлини моїх снів» 2016 року -п'ята робота Юлії Миколаївни Хандожинської! Чому збірка називається «Перлини моїх снів»?

(Очікувані відповіді˸ мабуть, тому, що поетеса зробила спробу вирватися з буденності й змалювала дійсність за своїми уявленнями, як віщий сон, що лягає на папір, зображуючи картину, яка найповніше розкриває душу.)

 

     Я віщий сон візьму у руку

     Й тихенько загадаю.

     Коли пишу свої вірші,

     Я, наче птах, літаю.

 

    Свій віщий сон я на папері,

     Немов картину зображаю,

     Лягають стрічки із віршів,

     Свою вам душу відкриваю…

    

   Збірка «Перлини моїх снів» вміщує вісім умовних циклів стану душі поетеси. Кожна група працювала над вибраним циклом.

обраної групи.

    Група 1. Цикл «Я– українка!»

    Цикл віршів  «Я – українка!»  вирізняється емоційним піднесенням. Лірична героїня циклу постала перед читачем як мужня, відважна і віддана українка, як справжній патріот, що поставила своє слово на варті рідної України і українців. Хочеться відзначити вірші: «Я – українка», «Любіть свою мову», «Мати – Україна», «Вічні герої». (Виразне читання віршів на вибір)

 Група 2. Цикл «Незабутнє тепло».

    Цикл віршів «Незабутнє тепло» - щемливі спогади, сповідь, що змальовує внутрішній світ ліричної героїні. Це любовно-філософська лірика, наповнена високим емоційним поривом. Наприклад, вірш «Коли тебе не стане»  - про втрачене кохання, «Шлях із зір» - про кохання без долі, «Двобій в душі» - про місце жінки у коханні, «Важливий ти» - про грайливе кохання, «Незабутнє тепло» - про палке кохання,  «Передчуття» - про нерозділене кохання, «Життя, як глобус» - про філософське осмислення життя. (Виразне читання віршів на вибір)

Група 3. Цикл «Місія життя».

    Цикл «Місія життя» говорить сам за себе. Це вірші про життєвий шлях і про його осмислення, про призначення людини на Землі. Місія життя для ліричної героїні – «це творити для тих, хто пізнає світ, вміє жити». Хочеться виділити вірші: «Де ви, друзі?», «Душа людини», «Місія життя», «Є слова», «Правда». (Виразне читання віршів на вибір)

Група 4. Цикл «Бентежить душу батьківська земля» і «Вартові доби».

    Цикл «Бентежить душу батьківська земля» найвразливіший у збірці, адже в ньому створений прекрасний образ рідного краю, образ родини, батька і матері. Це вірші: «Бентежить душу батьківська земля», «Святі світлини», «Маки дитинства».

    Цикл «Вартові доби» про чарівний світ природи рідного краю. Майстерно змальовано не тільки весну, літо, осінь, зиму, ранок, день, вечір, ніч доби, а й рослинний і тваринний світ у неповторних образах.  Наприклад: «Вартові доби», «Мовчазні дощі», «Кетяги калини», «Чорнобривці», «Сонце». (Виразне читання віршів на вибір)

Група 5. Цикл «Небесні казки», «Посвяти», «Перлини моїх снів».

    Цикл «небесні казки» по – особливому ніжний, святковий. Хто ж не любить Новорічних свят: Святого Миколая, Нового року, Різдва та ще й весняного Великодня? Вірші˸ «Небесні казки», «Морозне Різдво», «Писанка писалася» (Виразне читання віршів на вибір)

    Цикл «Посвяти» - це щирі слова колегам та друзям:  «Подрузі Ларисі Кузьомко», «Василю Скриду», «Людмилі Грищенко», «Віталію Лозинському». Особливо вражає  посвята – мініатюра «Василю Скриду» - поету рідного краю.

    І заключним у збірці є цикл під одноіменною назвою «Перлини моїх снів», у якому лірична героїня розкрила свій творчий порив, по-філософськи осмислила свій життєвий шлях. Вірші: «Рими з-під пера», «Відкриті очі на життя». (Виразне читання віршів на вибір)

ІV. Підсумки уроку, оцінювання учнів.

Учитель.

    Для творів Юлії Хандожинської характерні щирість оповіді, філософське сприйняття світу.

    Які проблеми розкриває Юлія Хандожинська у своїй збірці «Перлини моїх снів» (очікувані відповіді˸

- проблема патріотизму, любов до України, рідного краю - Сквирщини;

- добра і зла (особливо у віршах про війну на Сході України);

- родинних цінностей, стосунків батьків і дітей;

- кохання, яке відкривається безміром душевних граней та переживань;

- місія митця та його слова, поезії в людському житті загалом).

Учитель.

     Подякуємо Юлії Миколаївні Хандожинській за таку теплу зустріч, за змістовне інтерв'ю, що надихає нас на працю, викликає бажання творити, вірити у свої сили, мріяти і вперто йти до своєї мети.

V. Домашнє завдання:

     Скласти  сенкан за творчістю Юлії Хандожинської: «Українка», «Мова», «Україна», «Герої», «Кохання», «Слово» (На вибір)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\учебники.pngАФОРИЗМИ

 

                              Герої не вмирають, вони живуть в віках,

Вони із неба сяють очима у зірках.

 

                  *****

 

Герої не вмирають, а серед нас живуть,

Вони із неба спокій і мир нам бережуть.

 

                  *****

 

Мати вишивала долю рушниками,

В хрестики вплітала щастя з молитвами…

 

                    *****

 

Двобій в душі, і буде так довіку,

Поки цей світ слугує чоловіку…

 

                      *****

 

Схаменіться, люди, схаменися, світ,

Кожен день в тривозі, кожен день – сто бід.

 

                      *****

 

Бентежить душу батьківська земля,

Подякувати хочу їй, сказати:

«Я тут корінням міцно приросла

І словом тебе буду прославляти!»

 

                       *****
 

У сяйві слова дні свої будую,

Шифрую спогади життя на половину,

Із Всесвіту мелодію ту чую,

Яка у світ мене веде, немов дитину.

 

              *****

Писатиму  усе, наскільки зможу,

Віддам у спадок до останнього, що є,

Бо без пісень, народу, віршів я не можу,

Без Батьківщини, де все рідне, все моє.

 

                *****

 

У кожного поета слова летять гінцями,

Їх не спинить, як пісню солов'я,

Ми в цьому світі виступаєм сурмачами,

Ми – зореносці завтрашнього дня.
 

                 *****
 

Все, що відміряно, мушу прожити,

Все, що призначено, мушу пройти,

Прошу , щоб думку свою не згубити,

Світло її до людей донести.

 

                 *****

 

А чи сон, чи безсоння, що далі, чи квіти

Я іду і ступаю туди, де не гасне вогонь,

І так хочеться жити, писати й радіти,

Відчувати підтримку земних і небесних долонь.

 

                  *****

 

Продумати шлях і час

Від секунди, хвилини, години,

Жити так, як останній раз,

Щоб дійти до своєї вершини.

 

                   *****

 

Не сумуй, збери усе своє –

Сили, розум, віру і бажання.

Ти відчуєш, як погане відійде,

Як загляне радість і кохання.

 

                   *****

 

Щось поспішай у спадок залишити,

Не тільки пам'ятали  щоб ім'я,

Гордися тим, що вмієш славно жити,

І щоб пишалася тобою вся рідня.

 

                    *****

 

Від зірок кохання не чекай,

Поки воно вогником засяє,

А серед людей його шукай,

Там, де і тебе хтось теж шукає.

 

                     *****

 

Пригостиш ти , а хтось – тебе,

Бо тільки так в житті буває:

Те, що посієш, те й пожнеш,

Добро людей не забуває.

 

                       *****

 

І бентежить пам'ять вже не раз,

Спогадом з туману випливає,

Кажуть, що лікує рани час,

Час лікує, але серце щемом крає…

 

                        *****

 

Прислухайтесь до себе і до слів,

Можливо, можна дещо промовчати,

Змініть на милість лютий темний гнів,

Не завжди легко ж бо образи пробачати.

 

                          *****

 

У кожного є  в цьому світі стежина,

І кожен для себе лиш сам – мандрівник,

Бо хто б ти не був, ти насправді – людина,

Виборюй життя, щоб в недузі не зник.

 

                *****

 

Совість, важливо, щоб була,

А не блудить кудись пішла,

Як це частенько в нас буває,

Про совість людство забуває.

 

                 *****

 

Не важливо, якого ти статку,

Не важливо, яка в тебе мова,

Основне – ти людина порядку,

І це варто високого слова!

 

                  *****

 

Не слухайся нікого і лиш собі повір,

Бо скільки обіцянок, стільки на небі зір,

І кожен хоче нині тебе лиш надурить,

Життя - не таке довге, на дурнів, щоб палить.

 

                  *****

 

Життя буває – хрін, буває – мед,

На серці накип – за прожиті роки,

Та – ні півогляду назад, а все вперед,

Які б не були попередні кроки.

 

                   *****

 

Не дати упасти польоту

В безглузде сліпе болото.

Не дозволити образити словом,

Навіть якщо все для цього готово.

 

                   *****

Обережно добирайте всі слова,

Не загострюйте відносини в розмові,

Бо вони на світі мають всі права,

І віддячити завжди напоготові.

 

                  *****

 

І ранять душу нам не постріл, не стріла,

І не ворожий ніж, як не на диво,

А ранять душу необачно сказані слова,

Від яких сумно, боляче й журливо.

 

                 *****

 

А правді, як же правді бути?

У неї доля  - нелегка,

Її не хочуть часом чути,

 Не завжди – мед, бува, гірка.
 

                  *****
 

Два кольори мої, два кольори,

Дві довгих смужки – жовта і блакитна,

Як синє небо, яке дивиться згори,

 І як земля, яка житами квітне.
 

                   *****
 

А Україна в нас – одна,

Потрібно знати це і вірить,

Ніхто, ніяка сатана,

Її повіки не розділить!

 

                     *****
 

Любіть всім серцем, щиро Україну,

Любіть всім серцем, як ніхто не зміг,

Любіть до смерті і любіть до згину,

Щоб нас ніде ніхто не переміг!!!

 

                       *****

 

У зеленім розгіллі рідний край розквіта,

У шовкових сережках верб рясніє фата,

У алеях каштанів вітер–мандрівник не спить,

Сквиро, рідна колиско, як тебе не любить.

 

                 *****

 

Рідний край, моя ти сторона,
                               Я до тебе повертаюсь знову,

В край, де пахне батьківська земля,

В край, де рідна українська мова!

 

                  *****

 

Я по – іншому, мамо, не зможу,

Витри сльози за те, що живий,

Я – солдат, на солдатів всіх схожих,

Неба мирного я вартовий.

 

                   *****

 

Мрії в вогні не згорають,

Молитва до бога летить,

Нехай вороги наші знають,

Ми сильні і будемо жить.

 

                   *****

 

Намальовані душі ….. ким?

А хто його знає,

Хто приводить їх з неба

І хто про них дбає?

 

                    *****

 

Це ж треба так у погляд закохатись,

Це ж треба так із розуму звести,

Щоб подумки зумів ти здогадатись,

Яким важливим є для мене ти.

 

                                              *****

 

Поспішають обертатися світи,

Ті, які нікому не відомі.

Їх не знаю я,  не знаєш ти,

Теореми в них і аксіоми.

 

                 *****

 

Не обирають Батьківщину,

Вона давно обрала всіх,

Але у цю скрутну хвилину

Наші зарплати просто – сміх.

 

                  *****

 

Життя – це такі перевесла,

Єднають нам душі й серця,

Як добре, що спрага воскресла

До нації, мови й  Творця!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка (2)\3.jpgІЗ    ЗБІРКИ «МРІЇ В ВОГНІ НЕ ЗГОРАЮТЬ»

 

Вічний сон сина

 

 

А мати схилилась, у сон попросилась

До сина у те потойбічне життя:

- Синочку, рідненький, душа утопилась,

Бо немає тобі вороття.

 

Твій спокій сховали небесні вітрила,

І зорі рум'яні зігріють вночі,

А тут на землі зовсім свіжа могила.

За що тебе вбили оті палачі?

 

Як гляну у небо, в розірвані хмари,

Відчую, як дощ по лиці  протіка,

Колишуть вітри сумно туї-примари,

І терпнуть від болю холодні вуста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

 

                                                  Солдат

 

 

Такий тривожний червень

Покликав на війну,

Коли черешні спіли,

Земля гула в диму.

Забрав всіх молодими,

Дав в руки автомат,

Ти вчора був дитина,

Сьогодні вже – солдат.

 

Закінчилось дитинство,

Закінчилося все.

Лиш кулі, автомати

І землю всю трясе.

І як це пережити,

Це пекло, що біжить,

Яке все спопеляє

І не дає всім жить.

А пригадати хочеш

Черешню навесні,

Яку батьки садили,

Де кетяги рясні,

Яка всіх пригощала

З своїх теплих долонь,

Та все війна забрала,

Сховала у вогонь.

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

За що, ви, губите, скажіть нам, Україну?
 

 


За що, ви, губите, скажіть нам, Україну?
Ми із одного кореня, зерна.
Перетворилось, що цвіло, все на руїну.
Скажіть, навіщо ця страшна війна?

Де на полях у спеку неможливу
Всі падають і підіймаються з землі,
Де дощ не йде, кров поливає ниву,
Кров тих синів, які іще малі.

Засохне в сухоцвіт десь край дороги,
Висока лобода під чобітьми,
На спаленій землі кричать тривоги -
Відлуння непотрібної війни.

За що, ви, губите, скажіть нам, Україну?
За що вбиваєте невинних цих синів?
Батьків всіх одягли у чорную хустину,
Вони не сплять, чекають вісточку з полів.

Коли настане мир, щоби радіти,
В очах людей засяє сонце і весна,
Вогонь в лампадках перестане мерехтіти,
Хай буде проклята непрошена війна!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

Герої не вмирають



Герої не вмирають, вони живуть в віках,
Вони із неба сяють очима у зірках,
За мир ціною крові сплатили на землі,
Чорніли сиві вдови, біліли матері.

Незламна Україна вклонилася чолом,
Всім тим, до кого в хату війна билась крилом.
Герої не вмирають, а серед нас живуть,
Вони із неба спокій та мир нам бережуть.

 

 

          Криваве сонце



Криваве сонце сходить у сльозах,
Вже другий рік війна іде на Сході,
В долонях небо розірвалось на очах,
І щем від серця і до серця ходить.

Кругом могили виросли з землі,
Їх матері слізьми лише вмивають,
Сини за Україну полягли,
Їх душі в небі Ангели ховають.

Бо Україна в вишитій сорочці
Стоїть незламно, гордо, щоб цвісти,
Непереможні і відважні наші хлопці
Стоять на смерть, щоб спокій зберегти.

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

Вартовий мирного неба

 



Я прийшов не надовго, мамо,
У відпустку, тебе щоб обняти,
По- живому ятриться рана,
Мама вибігла сина стрічати.

– Як ти, синку? – взялась цілувать,
– Добре, мамо, я чув, ти молилась,
– Я не хочу тебе відпускать, -
Мати в сина руками вчепилась.

– Як же там, на війні, мій сину?..
– Мамо, смерть там тягне за рукав,
Не одну свіжу домовину
Серед поля там вітер обняв.

На очах помирали друзі,
Я стріляв, мамо, в ворогів,
Вкрившись небом, не раз у ярузі
Ночував непритомний, зомлів.

Я по-іншому, мамо, не зможу,
Витри сльози за те, що – живий,
Я – солдат, на солдатів всіх схожий,
Неба мирного я – вартовий.

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

            Разом  ми – сила

 



Народ воскресне з попелу, з руїн,
Бо скільки можна нас вже мордувати?
Розкидано багато ще могил,
Але ми хочем жити, не вмирати.

Стояти міцно на своїх ногах,
Зростати, відновляти свої сили,
Ми пережили голод, смерть і страх,
Вкраїну ми не зрадили, любили.

Нас не лякали ті ворожі кулі,
Як сталь, ми своє слово гартували,
Не рахували роки нам зозулі,
Бо ми й самі все бачили і знали.

І хто б не був, навік запам’ятайте:
Ми – українці, ми, як в колоссі зерно,
Хоч ріжте нас, хоч бийте, хоч вбивайте,
Ми Україну вам не віддамо!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка (2)\img092.jpgІЗ ЗБІРКИ «У СЯЙВІ СЛОВА»

 

Стежина до батьків

 

 

Є під небом синьооким стежина до хати,

Сонце теплим гляне оком і почне вітати.

Біля хати батько й ненька дітей виглядають,

Їхні скроні, як ті вишні, біло відцвітають.

 

Та вже б скільки не прийшлося, вони все чекають,

Кулачком підпершись вперто, часом й позіхають,

Вірять, знають, що стежина веде до порога

Діточок, що народились у шлюбі від Бога.

 

Листопадять часом душу літа, відлітають,

Діточки батьків стареньких та й не забувають,

Обіймають батька й неньку, як цвіт, облипають,

Бо рідніших в цілім світі вони вже не мають.

 

 

     Тарасів заповіт

 

 

Не обійти очима Тарасів заповіт,

Писав його хлопчина з дитинства, з малих літ,

Кожне вагоме слово закладене в рядок,

Ніби писав він вчора чорнилом на листок.

 

 Любив він Україну, любив її поля,

Писав, як в ранніх росах купається земля,

Викупували коси, як верби, у воді,

Як доля Катерину згубила у житті.

 

Відплакали вже душу у небі журавлі,

По всій країні встали незламні Кобзарі,

Через роки лунає Тарасів заповіт,

Хоча з тих пір минуло уже багато літ.

 

 

Я пелюстками серця обійму цілий світ

 

 

Я пелюстками серця обійму цілий світ,

Я цілий світ одягну в вишиванку.

Зібравши всіх, мов той весняний цвіт,

Я вам розкажу казку на світанку.

 

Я пелюстками серця до кожного торкнусь,

У душу зазирну, як у світлицю.

Промінчиком солодким у коси заплетусь,

Переллю спів душі в чисту криницю.

 

Я перевесла слів усі зведу в танок,

Всім простягну свої чистії долоні.

Нехай із слів вкраїнський вишитий вінок

Здіймається молитвою на троні.

 

 

        Зорі моїх віршів 

 

В небі зорі розбігались у малюнки,

Місяць зарум'янений димить,

Я римую на папері візерунки,

Я і тиша, що зі мною ще не спить.

 

 Ще годинник, чуєте, як ходить,

Теж не спить – цілодобовий працівник,

Ще десь казка сонна в небі водить,

Малих діток до зірок, мов у квітник.

 

І павук не спить, є в павутині,

В'яже величезні кораблі,

Ви погляньте, ніби на картині,

Припливли до берега - землі.

 

Вже дивлюся, що пора лягати спати,

Скоро півні ранок розплетуть,

Очі просяться, втомившись, подрімати,

Рими на папір самі пливуть.

           Спадок мого пера

 

 

Я так хотіла рватися на волю,

Зібралось стільки у душі гарячих слів,

Ночами, днями я молила свою долю,

Щоб повернув до мене щирий спів.

 

Бувало так: зітліє серце доостанку,

Ніби востаннє п'є росу із ранніх трав,

Погляну в небо, там, де зорі вишиванку,

Замережену з вогнів, кидають в став.

 

Та і тоді душі немає супокою,

Як скрипка, сумно плаче і кричить,

Не раз  удвох  з пером і самотою

Обіймусь, щоб думки людям відкрить.

 

Писатиму усе настільки зможу,

Віддам у спадок до останнього, що є,

Бо без пісень, народу, віршів я не можу,

Без батьківщини, де все рідне, все моє.

 

У небі зорі поглядають, ніби очі,

Мені так світять і скидають промінці,

Я низько кланяюсь усім, хто напророчив,

Мені цей дар і передав свої ключі.

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

       Перше вересня

 

 

Ще сонце гарно припікає,

І не пожовкла ще трава,

Та перший дзвоник закликає,

До школи вже іти пора.

 

Рясніють айстри й хризантеми

У першокласників в руках,

В підручниках чекають теми,

І дивосвіт в малих очах.

 

 

          Мамині очі

 

 

Мамині очі, як сон спозаранку,

Лагідним сонечком сяють на ганку,

Мамині очі втоми не знають,

Дітям малим колискову співають.

Мамині очі, як казка веселі,

Завше гукають у рідну оселю.

Мамині очі в світи проводжають,

Мамині очі здоров'я бажають.

Мамині очі – єдині у світі.

Мамині очі – любов'ю сповиті.

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

 

   Намалюю свою Україну

 

 

Намалюю небо синьо-голубим,

Щоб ніколи в небі не збирався дим,

Намалюю сонце жовто-золоте,

Бо на Україні пшениця росте.

 

Намалюю роси, срібні, мов кришталь,

Щоби Україна забула печаль,

Намалюю стежку у зеленім літі,

Щоб війни не було у білому світі.

 

 

 

                      Сквира

 

 

У зеленім розгіллі рідний край розквіта,

У шовкових сережках верб рясніє фата,

У алеях каштанів вітер – мрійник  не спить,

Сквира, рідна колиско, як тебе не любить.

 

Приспів

Сквиро, Сквиро, я бажаю тобі миру,

Процвітання, спокою, терпіння на роки,

Колосом всміхається  нехай для тебе нива,

Діти повертають на ріднії стежки.

 

Тут калина співає і верба шепотить.

Пісня душі єднає і до Бога летить,

Нам цю землю дано, щоб на ній прожить,

Сквира, рідна колиско, як тебе не любить.

 

Тут любов материнська, тут привітна малеча,

Тож квітуй, рідна Сквиро, в своїм щасті лелечім,

Ми тебе не забудем, будем вірно любить,

Сквиро, мати – колиска, нам без тебе не жить.

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка (2)\img090.jpgІЗ ЗБІРКИ «ПЕРЛИНИ МОЇХ СНІВ»

     ІЗ ЦИКЛУ «Я – УКРАЇНКА!»

 

                                         Я – українка!
 


Я – українка! Це моє ім’я,
Тут дім мій, тут моя родина,
Я зупинилася  напитись тут життя,
Тут все моє, моя тут Батьківщина.

Відчую серцем пісню солов’я,
Спіймаю долю у свої долоні,
Я – українка! Це – моя ім’я,
Я тут живу і прагну миру й волі!

 

           Я – українка!
 


Я – українка, й цим горджуся,
Із сонця променя нап’юся.
Калини цвіт вплету я в коси,
Який не в’яне у морози.

Я – українка, й цим горджуся,
Душею й серцем поділюся.
Серед чужих не заблукаю,
Своїх на відстані впізнаю.

Я – українка, й цим горджуся,
В полі житам низько вклонюся,
Щоб хліб був завжди на столі,
Щоб не цуралися землі.

Я – українка, й цим горджуся,
За Україну помолюся,
За мир, за спокій, за синів,
Які живуть серед вогнів.

 

             Мати-Україна
 


Ще не вмерла Україна – хочеться співати,
А вона не вмре ніколи, вона – наша мати.
Вона буде виживати, вона буде жити,
Бо по-іншому не зможе дітей боронити.

Нехай люті воріженьки заплатять за зраду,
За кров тую молодую, що лилась від яду.
Україна гордо встане, і світ про це знає,
Бо терплячого народу, як наш, не буває.

Тимчасово закутали в вогняні прокляття
Не далекі, не чужі, через поріг «браття»,
Не здається Україна, боротися буде,
І віками її славу ніхто не забуде.

У всіх за тебе, Україно, серденько болить,
І душа на волю рветься, криком голосить,
«Ще не вмерла Україна!» – заспіваймо гоже,
Збережемо честь і славу, Бог нам допоможе.

Ми всі браття-українці – козацького роду,
Подолаємо завзято всіляку незгоду.
«Ще не вмерла Україна!» – будемо співати,
Поки наше тут коріння буде процвітати.

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

                                   Любіть свою мову
 


Хто ти у власному домі,
Якщо ти забув рідну мову,
А чи слова незнайомі,
Вплелись до тебе в розмову?

Сором тобі говорити,
Жаринка в душі не жевріє,
Мову не вмієш любити,
То серце, як камінь, німіє.

 

 

                 Вічні герої

 

 

Герої не  вмирають, вони живуть в віках,

Вони із неба сяють очима у зірках.
За мир ціною крові сплатили на землі.

Чорніли сиві вдови, біліли матері.

 

Незламна Україна вклонилася чолом,

Усім, до кого в хату війна йшла на пролом,

Герої не вмирають, а серед нас живуть,

Вони із неба сяють та мир нам бережуть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

                        ІЗ ЦИКЛУ  «НЕЗАБУТНЄ ТЕПЛО»

 

      Коли тебе не стане...

 

 


Я знаю, що в житті настане час,
Коли ти десь підеш, тебе не стане,
Сади у сухоцвіт засохнуть враз,
З глибоких поміліють океани.


І квіти всі за вітром полетять,
Ні в кого не просивши допомоги,
Зупиняться струмки так, ніби сплять,
Спинившись сонно всі напівдороги.


У темний день невтішної скорботи,
Коли тебе не стане на землі,
Затихнуть найдзвінкіші в світі ноти,
Й роса сльозою зійде на ріллі.


І я, немов підбитий в небі птах,
Спалю під світлом всі свої надії,
Коли тебе не стане у очах,
То моє серце від печалі заніміє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

         Шлях  із зір

 

 


Є тільки ти – із зорями в кишені,
Є тільки я – із зорями в очах.
Ти набери тих зір дві повні жмені
І вистели до мене довгий шлях.


Чекатиму на перехресті вулиць
У прохолоді чистого світання,
Аби наші шляхи не розминулись,
Не було це щоб для обох востаннє.


Чекатиму, як тепле сонечко весна,
Знаю, обіцянок чекають хоч роками,
Чекатиму, як стомлена трава
Росу, холодними сповитими ночами.


Чому ж ті зорі, що в кишені не горять,
Невже дороги всі вони позабували,
Невже світити нам з тобою не хотять,
Щоб на рушник щасливі долі стали.


 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

 

 

 

                 Двобій в душі

 


Двобій в душі, як два вогні до раю,
Один – життя, а другий хто – не знаю,
Один цвіте весною в первоцвіті,
А другий супиться, ховається в зеніті.


Це так, і у одній душі дві б’ється,
Щось світить, щось іще спіткнеться .
Я руки вгору все до сонця простягаю,
Але є хтось, хто в плечі ще штовхає.


Усе в житті – навперебій, усе – в дорозі,
Немає спокою, задихалась в тривозі,
Біжу по цих дорогах до безтями,
Спішу, лечу, минаю брудні ями.


А де ж те світло? Я ж його людина,
Я світу білого маленька горошина.
Двобій – в душі, і буде так довіку,
Поки цей світ слугує чоловіку.

 

 

                Зупинись

 


Зупинись, я прошу, зупинись,
Не вривайся в душу, як той злодій,
І ночами довгими не снись,
Не роби з життя смішних пародій.


І не клич моє серцебиття,
Ні на мить, ні на заснулу зірку,
На дорогу ту, де зламане життя,
Глибоко не буде там, де мілко.


Бо вже простудивсь в чаші зими
Лютий, і відкрились парасолі,
Відболіло все і випали сніги,
Поділились і розбіглись наші долі.

 

 

        Незабутнє тепло

 


Нікого не любила, як тебе,
Не виглядала зранку і до ночі,
По бездоріжжю сон мене веде,
Не зажмуривши притомлені очі.


Бо хочеться горіти, так горіти,
Щоб розбудити жаром сатану,
Із вуст медових поцілунок пити,
Щоб говорив: люблю тебе одну.

 

В морози люті хочеться писати,
Аби з твоєї легкої руки,
І по очах слова усі читати,
Які сплітаються, як вишні, у вінки.


В день вчорашній двері відчинити,
Не заблукати, не присісти край вікна,
За мить до пекла просто зупинитись,
Напитись незабутнього тепла.

 

              

              Важливий ти

 


В твоїх очах – така бездонна глибина,
Що можна утопитися від щастя,
Скільки вдивляюсь в них, не бачу дна,
Твій погляд так веде, як до причастя.


Ну що ж ти робиш, чуєш? Зупинись,
Не підпускай до серця так рішуче,
Не бачу хмар, що синє небо затягли,
Та відчуваю залицяння неминуче.


Це ж треба так у погляд закохатись,
Це ж треба так із розуму звести,
Щоб подумки зумів ти здогадатись,
Яким важливим є для мене ти.

 

 

                                          Остання зустріч

 


Схилю в зневірі сплакане чоло,
Давно з тобою ми уже – не діти,
Наші стежини снігом замело,
Стежини, на яких квітчались квіти.


Казки скінчились, кам’яніє в серці жаль,
Вітер розгойдує ще залишок вагання,
На друзки все розбилось, на кришталь,
Та зустріч поміж нас була остання.

 

 

                                               Передчуття

 


З твоїх долонь я тиші не нап’юсь,
З твоїх долонь не запалю зірниць,
З тобою в цьому світі загублюсь,
Втопляться очі від підсолених водиць.


Я чую те, про що ти так мовчиш,
Бо серце жінки вміє лиш так чути,
Не кресли свою долю, а облиш,
Пробач, не зможу я тебе любити.

 

 

 

 

 

 

  Життя, як глобус

 


Життя, а як воно нас крутить, ніби глобус,
Назад не повернеш нічого ні на крок,
Ти сів у свій призначений автобус,
Несе тебе твій вітер до зірок.


Не нароби дурниць, не лізь в болото,
Знай ціну слова і життя яке на смак,
Важливо, хто з тобою поруч і навпроти,
А не важливо: чи багатий, чи бідняк.


І кожен промах, кожен твій грішок
Не намагайсь за суперечку приховати,
Можна й пірнути в море помилок,
Та вийти з мудрісттю і більш не повторяти.


Життя буває – хрін, буває – мед,
На серці – накип за прожиті роки,
Та – ні півогляду назад, а все – вперед,
Які б не були попередні кроки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

ІЗ ЦИКЛУ «МІСІЯ ЖИТТЯ»

 

                                            Де ви, друзі?
 


Як мало друзів залишилось,
Яким би все я віддала,
Можливо, все мені наснилось,
А їх не було і нема.

Колись, в дитинстві, як малою
До школи бігли залюбки,
Мені здавалось, що юрбою
Дружити будем назавжди.

Роки летіли ластівками –
Прудкі, барвисті, молоді,
Порозбігалися стежками,
Куди призначено в житті.

Ми, на сьогодні, лиш – знайомі,
А так – не знаєм, хто і де,
Як добре, що є телефони,
Когось розмова то й знайде.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

Душа людини
 

 


Найбільший скарб – душа людини,
В якої за плечима – рій думок,
Яка живе сьогодні, щохвилини,
Яка не йде на поводу у помилок.

Якщо душа – багата і красива,
Їй не потрібно золото зірок,
Вона несе усе, що народила,
До тих, хто їй назустріч робить крок.

Душа людини – сум і насолода,
Невичерпна криниця, глибина,
Не пізнана ніким іще природа,
Яка немає меж, кінця і дна.

 

 

                                              Місія життя



Прийшла випадково чи по запрошенню,
Хтось довго чекав чи по оголошенню.
Хто знав про моє майбутнє існування,
Невідомий вибрик долі чи часу питання.

Певна місія є на цій землі – творити
Для тих, хто пізнає світ, вміє жити.
По клітині розмежовуюсь, поділяюсь,
До небайдужих словом торкаюсь.

Обертом голова від шторму думок,
Не схибити, не лізти в хаос помилок.
Прийшовши в світ тимчасовим гостем,
Пильно спостерігати зором гострим.

 

 

 

                                                   Є слова
 


Є слова, що від почутого радієш,
Є слова, що знищують усе,
Є слова, які сказати не умієш,
А від них усю тебе трясе.

Є слова, як розповідь, як казка,
Загубитись можна серед них,
Є слова, як камінь, як поразка,
Їх почуєш, настрій тихо стих.

Обережно добирайте всі слова,
Не загострюйте відносини в розмові,
Бо вони на світі мають всі права
І віддячити завжди напоготові.

 

 

                                                      Правда


Як важко правді в світі жити,
Всі її хочуть, але роблять навпаки,
У очі світять, поза очі хочуть надурити,
Так, ніби переплутали думки.

Як важко правді в світі жити,
Коли підступна є брехня,
Брехні вдається всім служити,
Все говорити навмання.

А правді, як же правді бути?
У неї доля – нелегка,
Її не хочуть часом чути,
Не завжди – мед, бува, гірка.

Та ми ж самі цю правду губим,
Ховаєм за чуже життя,
За гроші, правду, ні, не купим,
Не буде правди,не чекайте і пуття

 

ІЗ ЦИКЛУ «БЕНТЕЖИТЬ ДУШУ БАТЬКІВСЬКА

ЗЕМЛЯ»

 

                         Бентежить душу батьківська земля
 

 


Бентежить душу батьківська земля,
На ній зростала, там і народилась,
Там на калині пісня солов’я
До мене в душу щемом попросилась.

З далеких гір там сонечко зійшло
І сіло на високу тополину,
Залишила давно я те село,
Але ще й досі серцем туди лину.

Бо там світліші ранки за усі,
І ягоди черешні – найсмачніші,
Заплели там стежину спориші,
Яка мені понад усе миліша.

Бентежить душу батьківська земля,
Подякувати хочу їй, сказати:
«Я тут корінням міцно приросла
І словом тебе буду прославляти!»

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

                                        Моє рідне село


Моє рідне село Журавлівка,
Де зростала батьки я для вас,
Де лелеки летіли високо,
Чорнобривці вели в перший клас.

Там, де верби плакучі шуміли,
Очерет качалки випускав,
Осока із води проростала,
Річку швидко струмок напував.

Вдалині височілися гори,
«Галагури» їм назву дали,
Дивина і чебрець застеляли
Первоцвітом рясним килими.

А в лісах, що за гори сховались,
Пригощали суниці щораз,
А як дальше у ліс зазирнути,
Там гриби приховались від нас.

Моє рідне село Журавлівка,
Спогад кличе в дитячі роки,
Я ніколи тебе не забуду,
Як дитинство топтало стежки.

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

                                          Святі світлини

 


Скільки б не писала і чого,
Є святі у пам’яті світлини,
Де низенько схилю я чоло
І думками прийду до родини.

Мати, батько в вічність відійшли,
Як же мені їх не вистачає,
Як хотілося, щоб довше ще жили,
Холод душу й серце обпікає.

І бентежить пам’ять вже не раз,
Спогадом з туману випливає,
Кажуть, що лікує рани час,
Час лікує, але серце щемом крає...



       Тут все моє!


Тут все моє: від сонця до зорі,
Спів солов’я, що розпліта сади зелені,
Усе проросле з Матінки – Землі
І калинове диво, повні жмені.

Поля вусатих, спілих колосків,
Дуби кремезні небо підпирають,
Тут вишиванки різних кольорів
На полотні рядочками співають.

Замерзлі груди чорної землі
І літні ночі, сплакані дощами,
Тут ноженята босі і малі
Біжать до вишні, оповитої хрущами.

 

 

 

Маки дитинства

 

 

 

Червоні маки майорять поміж житами,

Над ними хмари – величаві кораблі,
Ми у дитинстві босими ногами

Колись там бігали по скошеній стерні.

 

Вплітали маки тісно у віночки

Петрів батіг, ромашки і волошки,

Маленькі українці – сини й дочки,

Непереможні, славні козаки.

 

Нас, як пелюстки, всіх по світу носить

Життя, і не питає, де чий край,

Та повертаємось думками, де дощ росить,

Де мак червоний пестить урожай.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

ІЗ ЦИКЛУ «ВАРТОВІ ДОБИ»

 

 

                                           Подих весни

 


Сонце ясним променем у коси
Заплітає подихи весни,
Перший цвіт, біліють абрикоси,
Виглядають жовтої бджоли.


А вітри розчешуть довгі коси
Вербам, що припали до води,
І березам, що зібрали роси
Взимку під корою, немов сни.


Вже весна кричатиме над гаєм,
І лови ти свого журавля,
Ми її давно уже чекаєм,
Як чекає пісня солов’я.


Дивний подих той вирує світом,
Ніжно першим цвітом шелестить.
Хоче всіх весна теплом зігріти,
Збережи у серці ніжну мить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

                                           Вартові доби

 


Не просить побачення ранок,
Не просить побачення день,
Сперлося сонце на ганок,
Півень співає пісень.


Прокинулись трави, мов коси,
Вітер погнався в поля,
Заплетені житом покоси
П’ють сонячний промінь тепла.


Не просить побачення вечір,
Не просить побачення ніч,
Б’є хвиля загублене плесо,
Зустрівшись із ним віч-на-віч.
 

 

                                               Мовчазні дощі

 


Дивні хороводи із дощів
Заблукали і про осінь геть забули,
Вже не кличуть парасолів і плащів,
У краї далекі човником майнули.


Це і добре, що дощі мовчать,
Бо так хочеться ще осені напитись,
Жовтим листям душу обійнять,
Серед неба в мріях загубитись.


Милуватись золотом гаїв,
Слухать вітер, що в гіллі вирує,
Хай поблудить дощ серед полів,
Серед гір високих заночує.


                

 

 

                                           Кетяги калини

 


Калина на морозі червоніла,
Горіла, немов захід сонця, небокрай,
По-іншому вона просто не вміла,
Її здавалось, де вона, там – її рай.


Частенько взимку друзі прилітали,
Просили ягід, що такі п’янкі,
Всідались на калину і гойдались,
І смакували кетяги терпкі.
 

 

                                            Чорнобривці



Чорнобривці проводжають літо,
На стежину всілись у краю,
Тихо перешіптуючись з вітром,
Повні очі їх набралися жалю.


Цвітом чують, скоро вже – зима,
Та які ж розлили оксамити,
Вибору в них іншого нема,
Літо вдруге їм не повернути.


І настало це сумне прощання,
Низько нахилившись до землі,
Вони ніби просять у світання,
Щоб не було скоро ще зими.
 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

                                           Сонце


Сонце – небесне тіло,
Всім вже давно відомо,
Хоче – встає, а хоче – сіло,
Воно, як у себе вдома.


Заходить, виходить, сміється,
Пече до нестями, бува,
Нікого воно не боїться,
На все має власні права.


А ще воно, знаєте, вічне,
Щоб гріти теплом видноколи,
Як місяць, як зорі, як ніч,
Що не зникнуть з Землі ніколи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

ІЗ ЦИКЛУ «НЕБЕСНІ КАЗКИ»

 

 

Небесні казки

 

 

Коли небо задумане скине на землю зірки,

Що заплетене в ніжне сузір'я із світла,

Дід Мороз, Новий рік приведуть до оселі казки,

Для дорослих й малят, які вірять і слухати звикли.

 

В білих шубах ялинки засяють мільйонами страз,

Всіх покличуть в танок на засніжено-біле подвір'я,

На верхівку із неба одну із святкових прикрас

Місяць зірку відпустить, яка полетить, ніби пір'я.

 

 І мороз розмалює на шибках чубаті пташки,

А між ними – доріжка із срібла, із шовку, із вати,

Вмить розквітнуть різдвяні із квітів вінки,

Де не можна пройти, щоби поглядом їх не зірвати.

 

 

                Морозне Різдво

 

 

Запалюю зорю в морозний вечір,

Із року в рік святе наше Різдво,

Сніги пухнасті падають на плечі,

На шапки, на пальто, і на чоло.

 

Вже чути, маком дихає кутя,

Узвар в печі готується ще зранку,

Святкує світ народження дитя,

Вдягаючи барвисту вишиванку.

 

Крізь запорошене, запудрене вікно

Малі колядники вже колядують,

Місять  ногами біле полотно,

Різдвяний дух оселям всім дарують.

 

 Писанка писалася

 

 

Писанка писалася,

До сонця христувалася,

З молитви бабусі,

З – під пензля матусі,

Колір вибирала,

Вибирала вроду,

Українська писанка –

Берегиня роду.

 

 

 

 

 

                              ІЗ ЦИКЛУ «ПОСВЯТИ»

 

 

                                      Василю Скриду

 

 

Тиша. Спочиває вже село,

Місяць сон на руку прив'язав,

За столом, насупивши чоло,

Скрид Василь нахмурено писав.

 

Він писав про все: про Роставицю,

Рідний край і про життя людей,

Бо село для нього то – криниця

Нових віршів і нових ідей.

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

 

 

ІЗ ЦИКЛУ «ПЕРЛИНИ МОЇХ СНІВ»

 

 

                                          Рими з-під пера


Не думайте, що легко все вдається,
І рими на папір самі летять,
Удвічі серце колеться і рветься,
І через сльози хочеться кричать.

Не думайте, що спиться вечорами,
І тиша закувала, ніби лід,
Сама у собі борюся з думками,
Пересипаю їх в слова, пускаю в світ.

Так, я пишу, бо хочеться писати,
Сію думки в віршах, як урожай,
Я хочу всім зізнатися й сказати:
«Я цим живу, це – мій маленький рай».

Бува по-різному, та легко не буває,
Сповідь душі несу, несу свій хрест,
У кожне слово серце посилаю,
Сходиною іду на Еверест.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

 

 

Відкрити очі на життя

 

 

А чи сон, чи безсоння, що далі, чи квіти,
Я іду і ступаю туди, де не гасне вогонь,
І так хочеться жити, писати й радіти,
Відчувати підтримку земних і небесних долонь.

Островами ночей, коридорами днів не блукати,
На обвуглені спогади не відчиняти замок,
Срібло в коси не хочеться так  іще довго вплітати,
Вдруге, втретє ніяк не ставать на граблі помилок.

Хай звивається стежка, розгадує осінь літа,
Хай минають роки безоглядно і деколи рвучко,
Я дорогами йду, де немає назад вороття,
Там, де осінь на пальці деревам одягне обручки.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СВІТЛИНИ

 

«Мрії у вогні не згорають»  2015р.

«Я пелюстками серця обійму цілий світ»2016 р.

«Бентежить душу батьківська земля»2016 р.

«У сяйві слова»2016 р.

«Перлини моїх снів» 2016 р.

«Мелодія почуттів» 2016 р.

«Намальовані душі» 2017р.

«Мрії у вогні не згорають»  2015

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка (2)\Julija_Handozhynska_2.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка (2)\Mykola_Vedmederya_kompozytor.jpg

Поетеса Ю.М. Хандожинська

Композитор Микола Ведмедеря

 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\29594524_212189489367689_4774198142552464280_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\12566.jpeg

Ю. Хандожинська. Виступ на Всеукраїнському конкурсі «Пісенний вернісаж»

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\31460956_220391461880825_3045274470202736640_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\41991159_308086386444665_5411901024820527104_n.jpg

Ю. М. Хандожинська. Фестиваль «Золоті ключі»

Ю. М. Хандожинська Незабутні зустрічі А. Матвієнко

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\42179550_308089386444365_1273675072774602752_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\39993726_299383427314961_1364769383502577664_n.jpg

Ю. М. Хандожинська і поетеса А. Тимошенко

Ю. М. Хандожинська. Співоче поле. Концерт до Дня Незалежності

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\48360967_1965984780137106_6441907518967906304_o.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\48281575_1965983436803907_6582315475957448704_o.jpg

Ю. М. Хандожинська у бібліотеці  №6 м. Біла Церква. Святкування Андрія Первозванного .

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\44776245_321938758392761_7921368695530586112_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\44219803_318643472055623_2093811305717694464_n.jpg

Ю. М. Хандожинська

Ю. М. Хандожинська і дочка Ліля

L:\img100.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\28059005_197604240826214_8497482472952217181_n.jpg

Син Роман

Ю. М. Хандожинська м. Київ

 

 

C:\Users\12\Documents\фото школа\фото\зустріч з поетесою\14.jpg

C:\Users\12\Documents\фото школа\фото\зустріч з поетесою\45.jpg

Ю. М. Хандожинська. Зустріч з учнями 9 – х класів Сквирської ЗОШ №3.

C:\Users\12\Documents\фото школа\фото\зустріч з поетесою\35.jpg

Ю. М. Хандожинська з учнями ЗОШ №3 І – ІІІ ст.м. Сквири

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\41982590_308090149777622_1508180965741035520_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\41990529_308085799778057_2018185946771488768_n.jpg

 Буча. На фестивалі

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\41502624_305803986672905_5583842550092922880_n.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\33678089_229963174256987_1423245616640688128_n.jpg

Вінниця. День міста.

 

На данном изображении может находиться: 6 человек, в том числе Юлия Хандожинская, люди улыбаются, люди стоят, люди сидят, ребенок и в помещении

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\46468560_329713904281913_8430314709424537600_n.jpg

Ю. М. Хандожинська і учасники  літстудії «Сузір'я»

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\44118664_318254228761214_8196614453538586624_o.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\44126035_318256852094285_8283647258507870208_n.jpg

Ю. Хандожинська. Німеччина. Спілкування з прекрасним.

 D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\12537.jpeg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\46321626_329713684281935_3873164446260002816_n.jpg

Ю. М. Хандожинська.  Співпраця із Сквирською дитячою бібліотекаою. 

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\47109054_335871060332864_2042522391111794688_n.jpg

На данном изображении может находиться: 2 человека, в том числе Юлия Хандожинская, люди сидят и в помещении

Біла Церква. Бібліотека №9. Зустріч з школярами. Гра «Одягни Миколая»

 

На данном изображении может находиться: 3 человека, в том числе Юлия Хандожинская, люди сидят и в помещении

На данном изображении может находиться: 7 человек, в том числе Юлия Хандожинская, люди сидят и в помещении

3 березня міжнародний день письменника. Зустріч з учнями м. Сквира

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\12565.jpeg

Ю. Хандожинська. Зустріч з дітьми з садочку «Сонечко» м. Сквири

Результат пошуку зображень за запитом "журавлівка вінницька область"

Результат пошуку зображень за запитом "журавлівка вінницька область"

Вінниччина - «маленька батьківщина». с. Журавлівка

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\IMG_20190204_185544.jpg

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\IMG_20190204_185557.jpg

Почесне звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України

Ю Хандожинська - член асоціації діячів естрадного мистецтва України

 

L:\img099.jpg

Сім'я – найбільша цінність у житті. Ю.Хандожинська з чоловіком Сергієм

D:\Натали\НИКА\Х Юля Любовна лірика\Новая папка\55 - копия.png

 

     Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

  1. За покликом душі: збірка творів поетів і прозаїків Сквирщини / за ред. В. І. Цимбалюка, К. І.Бондарчук. – Біла Церква:Пилонківський О.В., 2012. – 288с.
  2. Література рідного краю: навчально-методичний посібник / Н.В. Марченко,П.І. Розвозчик та ін. – Біла Церква, 1997. – 44с.
  3. Плівачук К.В., Цимбалюк В.І. Літературна Сквирщина:навчальний посібник для учнів 5 – 11 класів / Катерина Плівачук, Василь Цимбалюк. – Біла Церква: О. П.Васильєв, 2015. – 448с.
  4. Хандожинська Ю.М. Бентежить душу батьківська земля / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2016. – 130с.
  5. Хандожинська Ю.М. Мелодія почуттів / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2016. – 127с.
  6. Хандожинська Ю.М. Мрії в вогні не згорають / Юлія Хандожинська. - Вінниця:Твори, 2015. – 52с.
  7. Хандожинська Ю.М. Намальовані душі / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2017. - 119 с.
  8. Хандожинська Ю.М. У сяйві слова / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2016. – 147 с.
  9. Хандожинська Ю.М. Я пелюстками серця обійму цілий світ / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2016. – 130 с.
  10.  Хандожинська Ю.М. Перлини моїх снів / Юлія Хандожинська. - Вінниця: Твори, 2016. – 143 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Натали\НИКА\Мои рисунки\анимация\razdeliteli_009.gif

1

 

docx
Додав(-ла)
Д. Наталия
Додано
17 квітня
Переглядів
78
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку