Літетарурно-музична композиція

Подвиг, що залишиться у віках

(Літературно-музична композиція, присвячена визволенню

міста Прилуки від нацистських загарбників)

Мета. Розширити знання учнів про події 1941-1945 років, ушанувати пам'ять загиблих у роки Другої світової війни. Виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, патріотичні почуття до Батьківщини, повагу до людей, які ціною власного життя врятували країну від поневолення; формувати почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Обладнання: У центрі сцени – плакат зі словами:

Вони у битві чесно полягли,
А іншого - ні вибору, ні змоги.
Вони загинули. Але перемогли,
Бо віддали життя для Перемоги!

Під плакатом на столі – солдатський шолом, дві гвоздики, перевиті чорною стрічкою, свічка; відеоматеріали та фонограми пісень на дану тематику.

На захід запрошені ветерани, гості, старшокласники.

Хід заходу

(Звучить мелодія пісні «Журавлі» сл. О. Остріжного,            муз. Я. Френкеля. Виходять читці)

Читець 1. Одцвіли в Прилуках абрикоси,

В жовтому кипінні вже сади,

І верба плакуча довгі коси

Опустила ніжно до води.

Читець 2. Кличуть-манять в простір сині далі,

Котить хвилі весело ріка,

Пестить сонце ордени й медалі

На грудях крутих фронтовика.

Читець 3. Це ж вони, ці витязі-солдати,

Геть попрали смерть своїм життям,

Щоб завжди в травневім цвіті мати

Бавилась з усміхненим дитям.

І не все минає у житті –

І слава не мина,

І на дубовому щиті горять їх імена.

Педагог-організатор. Доброго дня, шановні друзі! Сьогодні ми традиційно зібралися в цій залі з нагоди річниці визволення нашого міста від німецької окупації. На нашому святі присутні гості, наші старші товариші та наставники, ветерани Другої світової війни.

Шановні ветерани! На знак нашої великої поваги та шани до вас прийміть у цей святковий день від учнівського та педагогічного колективів школи цей духмяний коровай.

Сьогодні в нашому суспільстві активно руйнуються старі стереотипи, змінюється ставлення до багатьох подій минулих років. Але є сторінки історії, які не можуть, не повинні бути піддані девальвації.

Стрімко збігають роки. Усе менше залишається ветеранів, тих, хто наближав Перемогу. Підросли уже правнуки героїв. Тож надзвичайно важливо, щоб нові покоління знали про подвиги старших, шанували загиблих, не забували живих. Сучасна молодь має знати, що наші ветерани особистим прикладом зі зброєю в руках втілювали в життя любов до Батьківщини.

Читець 1. Слава тому, хто в бою за Вітчизну,

Твердо тримав окрилений стяг,

Хто відбивав навалу залізну там, на фронтах.

Слава тому, хто у гомоні броні

Перед бідою схилятись не звик,

В дні многотрудні і ночі безсонні

Солдатам слава повік!

Читець 2. Слава тому, хто в годину ту грізну

В праці невтомній поборов імлу.

Слава тому, хто боронив Вітчизну

Там, на фронті, і тут, у тилу.

Ведучий. Прилуки – місто обласного підпорядкування, районний центр, розташований на ріці Удай. У 30-х роках минулого століття швидкими темпами розвивалась індустріальна промисловість, діяли галантерейна, панчішна, взуттєва та тютюнова фабрики, механічний, цегельний та молочний заводи. Було засновано залізничну гілку Ніжин – Прилуки.

Ведуча. Покращилося медичне обслуговування, працювали дві лікарні, 9 медичних пунктів та ветеринарний технікум. Діяли                        4 семирічні, 11 початкових та 2 вечірні школи. Працювали педагогічний, медичний технікуми, музично-драматичний театр,                2 кінотеатри, 2 бібліотеки, 9 клубів. За переписом населення                  1939 року в Прилуках проживало 73 218 чоловік. Місто розвивалося швидкими темпами.

Ведучий. Але головною метою керівників Третього рейху було використання населення та території України для покращення економічного становища Німеччини. Так 17 вересня 1941 р. Прилуки опинилися в руках ворога. Окупаційний режим на території Прилуцького краю супроводжувався знищенням сімей активістів та осіб єврейської національності. Заарештованих звозили до прилуцької в'язниці й по мірі її наповнення періодично розстрілювали. Сюди ж збирали неблагонадійних громадян. У приміщенні школи №4 було тимчасове гетто. А на фронті йшли тяжкі бої. На початку війни до лав Червоної армії влилося 3 тисячі прилуцьких добровольців.

(Демонструється уривок документального фільму

«Початок Другої світової війни»)

Ведуча.  У 1943 році, під час роботи над знаменитим кінофільмом «Два бійці» режисеру Леоніду Лукову не вдавалося зняти епізод написання солдатом листа. Засмученому через велику кількість невдалих спроб митцю раптово прийшла думка, що прикрасою сцени могла б бути пісня, що передає почуття бійця в момент написання листа рідним. Не втрачаючи й хвилини, Леонід Луков поспішив до композитора Микити Богословського. Підтримавши ідею Лукова, Микита Володимирович уже через 40 хвилин запропонував мелодію. Після цього обидва приїхали до поета Володимира Агатова, який, у свою чергу, за дві-три години написав легендарного вірша. Так, на музику Микити Богословського й слова Володимира Агатова, дякуючи ідеї Леоніда Лукова, була створена улюблена й досі пісня «Темна ніч»

(Звучить фонограма пісні «Темна ніч» сл. В.Агатова,                             муз. М.Богословського)

І це не дивно, адже «Темна ніч» стала однією з улюблених пісень воєнних років.

(Звучить фонограма пісні «Смуглянка»)

Ведучий. Відомою ця пісня стала в 1980 році, коли вийшов на екрани легендарний фільм Леоніда Бикова «В бій ідуть одні старі». Але, як з’ясувалося, цю пісню почали співати ще на фронті.

Ведуча. А на нашому святі сьогодні звучить не менш відома пісня воєнних років «Ой ви сни солдатські…»

(На фоні пісні «Ой ви сни солдатські…» сл. О. Богачук,                              муз.            О Богачук.  демонструються фотографії воєнних подій             1941-1945рр.)

Ведучий. 1418 днів і ночей наближав наш народ велику Перемогу ціною людських втрат, неймовірних зусиль, випробувань, кровопролитних боїв, самовідданою працею в тилу. Згідно з архівними документами, за період окупації в м. Прилуки було знищено 15473 осіб, вивезено на каторжні роботи близько 3 тисяч людей. Серед них не тільки українці, а і євреї, білоруси, поляки, цигани.

Ведуча. На сьогодні в Прилуках та Прилуцькому районі існує                  5 братських могил: одна – у Богданівці, дві – у Замісті, дві – у Прилуках, де було знищено 1290 чоловік. Усіх загиблих на фронтах та в тилу, замучених у в’язницях та концтаборах прошу вшанувати хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Читець 1. Вони в боях намучились немало:

Обійшли півсвіту у строю.

Вони у смерті з боєм виривали

Нескориму молодість свою.

Рани їхні не перелічити,

Як і трупи наших ворогів,

Бо вони хотіли і бажали жити,

Щоби світ усмішками яснів.

Щоб дзвеніла молодість піснями,

Розсипалась сміхом по землі.

Тому й гнів повсюди ходив з ними,

Тому й кулі їхні вічно злі.

Читець 2. Рідне місто моє золоте!

Я думками і серцем з тобою!

З чужини тебе син привіта,

Що для тебе йде завтра до бою.

Тут, в окопі, в землянці сирій,

Де ми ділимо радість і горе,

Повсякчасно в уяві моїй

Яблуневі прилуцькі простори.

Я іду крізь нещадні бої

За твою віковічну свободу,

За майбутнє моєї сім`ї,

За щасливе майбутнє народу.

Ведучий. Але хто ж може краще розповісти про війну, як не наші ветерани.

(Виступ ветерана Другої світової війни)

Ведуча. Шановні ветерани! Творча молодь нашої школи дарує вам свої власні вірші.

(Учні читають власні вірші)

Ведучий. Війна, фронт – це не тільки кулеметні черги та мінометні атаки. Це й частина життя наших ветеранів, яку не стерти й не переписати. Та й навіщо? Адже й на фронті, і в окопах знаходили товаришів, друзів, однодумців і навіть коханих, складали пісні та вірші, які в тяжку хвилину підтримували, спонукали до подвигу.

Читець 3. Так уже повелося здавна –

Захищається правда ідей,

Воля, совість і мудрість державна

Тільки силою мужніх людей.

У грізні часи завірюхи

Мужні йдуть небезпеці навстріч,

А мізерні, крихкі, слабодухі

Утікають від сутички геть.

Степом стелиться марище бою,

І відважний на битву спішить,

Щоб неправди зерна за собою

На шляхах життєвих не лишить.

Ведуча. Ушановуючи тих, хто звільняв Прилуцький край від нацистської навали, ми хочемо створити букет пам'яті. Це право надається майбутнім захисникам, кращим старшокласникам.

(Старшокласники проходять повз вазу, опускаючи туди гвоздики)

Ведучий. Не бійтесь, люди, теплих слів
Для наших посивілих ветеранів,
Нехай і їм тепліше стане,

І в серці стихне давній біль.

Не бійтесь, люди, теплих слів

Для наших сивочолих ветеранів.

Заниє серце при слові ветеран,

І чайкою здригнеться синя вись,

Провідуймо їх і пам'ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

Ведуча. А вам, наші сивочолі ветерани, хочемо сказати:
Зло й добро судилося спізнати,

Та ясна на перевалах путь.

Роки, що прожиті, – то не втрата:

Всі вони до сина перейдуть.

Хай щастям, веселістю повниться хата,

Хай буде сім’я вся здорова й багата,

Хай радісно й довго пливуть у вас роки,

І краща здоров'я від року до року.

Наснага і щедрість у серці хай квітне,

Поки ювілей не настане столітній!

Ведучий. На цій піднесеній ноті ми говоримо вам до побачення.