Методика визначення фізичного розвитку за зовнішнім оглядом

Про матеріал
Практична робота Тема: Методика визначення фізичного розвитку за зовнішнім оглядом Мета. Засвоїти методику спостереження за диханням. Вміти оцінити стан хворого за отриманими результатами та визначити обсяг невідкладної допомоги. Зовнішній огляд (соматоскопія) дає описові ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури, жировідкладення шкірних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітки, спини, живота, ніг, стопи, типу будови тіла. Під нормальною поставою розуміють невимушене звичне положення тіла під час стояння і ходьби. Постава залежить від положення голови, плечового поясу, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота, таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи.
Перегляд файлу

 

Практична робота №1

Тема: Методика визначення фізичного розвитку  за зовнішнім оглядом

Тема. Оцінення функціонального стану дихальної системи. Невідкладна медична допомога у разі порушень функціонуваннясистеми органів дихання.

Мета. Засвоїти методику спостереження за диханням. Вміти оцінити стан хворого за отриманими результатами та визначити обсяг невідкладної допомоги.

Зовнішній огляд (соматоскопія) дає описові ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури, жировідкладення шкірних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітки, спини, живота, ніг, стопи, типу будови тіла. Під нормальною поставою розуміють невимушене звичне положення тіла під час стояння і ходьби. Постава залежить від положення голови, плечового поясу, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота, таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи.

Хід роботи

Дослідження проводять натщесерце (або після легкого сніданку) у світлій кімнаті при температурі 19-200С. Обстежуваний повинен роздягтися або бути в коротких трусах (плавках).

Стан опорно-рухової системи оцінюється за встановленням кореляцій розмірів окремих частин тіла, поставою, формою ніг, склепінням стопи, ступенем гнучкості скелету у суглобах.

Гнучкість характеризується рухливістю у суглобах. Вона залежить від еластичності зв’язок, м’язів і рухливості суглобів. Найкраща гнучкість у дітей: їх зв’язки можуть подовжуватися на 6–10 %, тоді як у сорокарічних людей – лише на 4–5 %, у шести десятирічних і семи десятирічних – 1–3 %. Але сила, витривалість, швидкість не обмежуються з віком так сильно, як а гнучкість. Це пов’язано з певними віковими змінами у суглобах: розрощенням кісткової тканини, втратою еластичності хрящів, в’ялістю м’язів. Якісне вираження гнучкості – амплітуда руху.

Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння чи роботи.

Для правильної, або фізіологічної, постави властиве нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетрич­ним положенням плечей і лопаток, прямим триманням голови, прямими ногами без плоскостопості. При правильній поставі спостерігається оптимальне функціонування системи органів руху, правильне розміщен­ня внутрішніх органів і положення центру тяжіння.

Ознаки нормальної постави: пряме положення голови й однакові рівні плеч; симетричність лопаток; трикутників талії; нормальна фізіологічна кривизна хребта і середнє розташування лінії остистих відростків.

При правильній поставі спостерігається оптимальне функціону­вання системи органів руху, правильне розміщення внутрішніх органів і положення центру тяжіння.

Неправильна, або патологічна, постава школярів формується в результаті низки причин, до яких у першу чергу слід віднести високу питому вагу гіпокінезії та гіподинамії в житті дітей і підлітків, що призводить до м’язової гіпотрофії і послаблення суглобово-зв’язко­вого апарату. Вона залежить від форми хребта, рівномірного розвитку і тонусу м’язів торсу.

Розрізняють поставу нормальну, випрямлену, кіфотичну, лордотичну, сутулувату, сколіотичну (рис. 1). Для визначення постави проводять спостереження над положенням лопаток, рівнем плечей, положенням голови.

Рис. 1. Види постави: а нормальна; б випрямлена; в кіфотична;            

 глордотична; д сутулувата; є сколіотична.

При патологічних станах хребта можливі викривлення як у передньо-задньому напрямку (кіфоз, лордоз), так і бокові (сколіоз). Для визначення бокових викривлень хребта користуються сколіозометром Біллі-Кірхгофера.

Плоска спина характеризується зглаженністю всіх фізіологічних вигинів (випрямлена постава), округла спина (сутулувата) представляє форму грудного кіфозу. При округло вигнутій спині (кіфотична постава) одночасно збільшений грудний кіфоз і поперековий лордоз. При плосковигнутій (лордотична постава) – збільшений лише поперековий лордоз.

Стопа – орган опори і руху. Залежно від вираженості підйомів стопи розрізняють стопу нормальну, плоску і з високим підйомом (рис. 2). Форму стопи визначають оглядом і за допомогою плантографії, а потім оцінюють за індексом Чижина.

Рис. 2. Форма стопи:

А – нормальна; Б – плоска; В – різні ступені плоскостопості.

На відбитку стопи проводять: а) дотичну лінію АВ з боку великого пальця; б) лінію СД від основи другого пальця до середини п’яти; в) лінію СД  ділять навпіл перпендикулярною до неї лінією. Потім точку перетину перпендикуляра із зовнішнім краєм стопи позначають буквою а, з внутрішнім (опорним) краєм – буквою б, з дотичною – в (рис. 3).

Відстань аб характеризує зовнішнє (опорне) склепіння, а відрізок бв – внутрішнє (ресорне). Лінійкою вимірюють ширину відбитка стопи – відрізків аб і бв. Співвідношення аб/бв від 0 до 1,0 свідчить про нормальну стопу; від 1,0 до 2,0 – сплощену; більше 2,0 – про плоскостопість.

Плоскостопістю називається деформація, яка полягає в частковому або повному опущенні повздовжнього або поперечного (іноді обох) склепінь стопи. Вона вик­ликає скарги на швидку втомлюваність і біль у ногах під час тривалої ходьби.

У нормальної стопи з високим склепінням опорна поверхня займає не більше 1/3 поперечного розміру стопи. Якщо опорна поверхня стано­вить 50-60% поперечного розміру стопи – стопа сплощена. При плос­костопості стопа стикається з підлогою (землею) майже всіма своїми точками і слід позбавлений внутрішньої виїмки.

Плоскостопість буває вродженою і набутою, остання трапляється значно частіше. Набута плоскостопість, своєю чергою, може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найбільш часто зустрічається статична плоскостопість, розвиток якої можуть спричинити надлишко­ва маса тіла, носіння надмірних тягарів, носіння взуття без підборів та позбавленого еластичної підошви.

Профілактика плоскостопості пов’язана із прищепленням навичок правильно ходити. Необхідно, щоб носки при ходьбі “дивилися„ прямо вперед, навантаження припадало на п’ятку, перший і п’ятий пальці, а внутрішнє склепіння не опускалося. Плоскостопість може розвиватися також при тривалому сидінні та стоянні, при носінні вузького взуття зв’язки розтягуються, що приводить до сплощення стопи. Захворювання рахітом також може сприяти розвиткові плоскостопості.

Рис. 3. Відбитки стопи

Кістковий скелет досліджують оглядом, пальпацією кісток, зв’язок, сумок, а також визначенням функції суглобів. Його оцінюють як масивний, середній або тонкий, та відзначають помічені вади.

Мускулатура. Мускулатуру оглядають і промацують у стані спокою і напруження. Її розвиток оцінюють так: гарна, середня, слабка, рівномірно чи нерівномірно розвинена.

Жировідкладення визначають оглядом. Воно може бути слабке (якщо рельєф кісток плечового пояса різко виступає), середнє (рельєф вимальовується невиразно), і велике (майже не видно контурів кісток)

Типи будови тіла. На підставі описаних вище ознак форм тіла визначають

коротко-широкий (гіперстенічний) (рис. 4).типи будови тіла: вузько-довгий (астенічний), середній (нормостенічний) і гіперстенічний.

                            1             2              3

Рис. 4. Конституційні типи будови тіла: 1 – астенічний; 2 – нормостенічний, 3 – гіперстенічний.

Вузько-довгий тип будови тіла (астенічний) відзначається пере­важанням поздовжніх розмірів над поперечними, кістяк тонкий, кінцівки довгі, плечі вузькі, грудна клітка довга, плоска, надчеревний кут гострий, мускулатура слабка, шкіра бліда. У дітей, які мають таку будову, нерідко розвивається деформація хребта, грудної клітки. В процесі фізичного виховання їм з профілактичною метою слід зміцнювати м’язи спини, грудної клітки, збільшувати життєву місткість легень і рекомендувати спеціалізуватися в плаванні, веслуванні, спортивних іграх, легкій атлетиці.

Середній тип будови тіла (нормостенічний) характеризується пропорційним розвитком, добре розвинутою грудною кліткою конічної або циліндричної форми.

При коротко-широкому типі будови тіла (гіперстенічному) поперечні розміри переважають над поздовжніми, тулуб великий, кінцівки короткі, грудна клітка широка. У таких дітей нерідко буває ожиріння, плоскостопість. У таблиці 1. наведено відносні розміри частин тіла у людей різних типів тілобудови.

Таблиця 1.

Тип тілобудови

Розміри частин тіла відносно довжини тіла, %

Довжина

Ширина

тулуба

ніг

рук

плечей

тазу

Доліхоморфний

(астенічний)

29,5

55,0

46,5

21,5

16,0

Мезоморфний (нормостенічний)

31,0

53,0

44,5

23,0

16,5

Брахіморфний

(гіперстенічний)

33,5

51,0

42,5

24,5

17,5

1. Встановити кореляцію розмірів окремих частин тіла:

а)  довжина долоні дорівнює довжині обличчя (від підборіддя до початку волосся);

б) довжина передпліччя дорівнює довжині стопи, а довжина стопи дорівнює довжині окружності кулака. При вимірюванні окружності кулака сантиметрова стрічка повинна проходити по п’ястково-фаланговим суглобам;

в) відстань між кистями, що розведені у боки, дорівнює сумі довжини обох ніг (так міряють брюки у магазині).

2. Візуально оцінити поставу, користуючись такими твердженнями:

Нормальна постава характеризується п’ятьма ознаками:

  •     положенням остистих відростків хребців на лінії, що спрямовано від горба потиличної кістки і міжсідничної складки;
  •     положенням плечей на одному рівні;
  •     положенням лопаток на одному рівні;
  •     однаковими трикутниками (справа і зліва), що утворюються тулубом і  вільно опущеними руками;
  •     правильними вигинами хребта: нормальний хребет має фізіологічні вигини у сагітальній площині (глибиною до 5 см у поперековому відділі і до 2 см у шийному відділі), анфас являє собою пряму лінію.

3. Визначити форму ніг

При визначенні  форми ніг обстежуваний з’єднує п’яти разом і стоїть прямо. Розрізняють нормальні, О- і Х-подібні ноги. Ноги мають нормальну форму, якщо при стійці “струнко” змикаються стегна, гомілки і п’яти. При О-подібній формі ніг при  зімкнутих п’ятах коліна не сходяться. Якщо форма Х-подібна, то коліна сходяться, а п’яти – ні (рис. 5).

Рис. 5. Форма ніг: 1 – нормальна (вісь нижньої кінцівки у нормі);               

2 – Х – подібна деформація нижньої кінцівки (вальгусна). 3 – О – подібна деформація нижньої кінцівки (варусна);

Ступінь відхилення форми ніг від нормальної вимірюється сантиметровою лінійкою: при О-подібній формі – між колінами з внутрішньої сторони біля суглобних щілин, а при Х-подібних – між внутрішніми кісточками.

5. Оцінити гнучкість скелету

Тести на гнучкість шийного відділу хребта:

  1. Нагніть голову вперед, підборіддям торкніться грудей.
  2. Нагніть голову назад. Погляд повинен бути спрямований точно вверх або трішки назад.
  3. Нахиліть голову у бік. Верхній край одного вуха повинен знаходитися на одній лінії із нижнім краєм другого вуха.
  4. Поверніть голову у бік. Погляд повинен бути спрямований точно у бік.

Тест па гнучкість у плечовому поясі:

  1.   Підняти зігнуті у ліктях руки і схрести передпліччя над головою так, щоб пальці були спрямовані до лопаток. Кінчиками пальців ви повинні торкатися лопаток.
  2.   Зігніть одну руку ліктем уверх, а другу – ліктем униз, передпліччя за головою і за спиною. Торкнутися пальцями однієї руки пальців другої руки.

Тест на визначення рухливості променево-зап’ясткового суглобу, еластичності м’язів кисті та передпліччя:

  1. Витягнути руки вперед і опустити кисті вниз – долоні прямі. Тильна поверхня долоні перпендикулярна передпліччю.
  2. Стати обличчям до столу, поставивши на нього руки вперед пальцями, лікті і пальці розпрямити, передпліччя повинно бути перпендикулярно тильній стороні долоні.
  3. Покладіть долоні на стіл пальцями вперед і просуньте їх якомога далі у бік мізинців, не відриваючи від столу і не згинаючи. Основа вказівного пальця повинна розміщатися на одній лінії з ліктьовим краєм передпліччя.

Описові ознаки, добуті при обстеженні, занести до зведеної таблиці 4.

Таблиця 2

Ознаки фізичного розвитку

Вік______________                     Прізвище та ім’я___________________

 

Форма спини

 

Кістковий скелет

 

Мускулатура

 

Жировідкладення

 

Форма ніг

 

Стопа

 

Тип будови тіла

 

Гнучкість скелету

 

Загальні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків:

 Основними показниками, які використовуються для оцінки фізичного розвитку дітей раннього і дошкільного віку є зріст (довжина тіла), вага тіла, окружність грудної клітки, окружність голови, а також стан шкіри і слизових оболонок і ступінь жировідкладення.

Довжина тіла (зріст). Зріст доношеної дитини при народженні коливається в середніх межах від 45 до 52 см. На кінець 1-го року життя зріст у середньому становить 70-75 см; другого - 85 см; третього - 95 см; шостого - 110-115 см.

Протягом першого року життя (в середньому): а) дитина виростає на 25 см; б) протягом другого - на 10 см; в) протягом третього - на 10 см;

г) протягом четвертого - на 8 см;

д) протягом п'ятого - на 7 см; є) протягом шостого - на 5 см.

Середній зріст дитини старше року можна визначити за формулою: 75 см + (5 см х п),

де n - число років. Так, у 6 років зріст повинен бути: 75 см + (5 см х 6)= 105 см.

Зріст дитини можна визначити також за іншою формулою. У 4 роки зріст дитини становить 100 см. Якщо дитині менше 4 років, її зріст дорівнює: 100 см -3 (4- п), де n — кількість років.

Якщо дитині більше 4 років, то її зріст дорівнює: 100 см + 6 (п- 4)

  1. Зробіть розрахунки:

а) дитині 2 роки і зріст 70 см

 

 

 

 

 

 

 

 

б) дитині 4 роки і зріст 112 см

 

 

 

 

 

 

 

 

в) дитині 7 років і зріст 110 см

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Визначення маси тіла дітей від 1 до 7 років
  • нормі доношена дитина може народитися з масою тіла в межах від 2500 г до 4 кг, середня маса тіла немовлят складає 3400-3500 г для хлопчиків і 3200-3400 г для дівчаток.
    1. Орієнтовно щомісячний приріст маси тіла протягом першого року життя можна визначити за формулою: 800 г - (50 х п) , де n - вік у місяцях.
    2. Належну масу тіла дитини будь-якого місяця першого року життя можна приблизно встановити за такою формулою: належна маса = маса при народженні + (а х п ),

де а - 650 г для першого півріччя і 550 для другого півріччя.

  1. Розрахуйте, якщо дитина народилася з масою тіла 3500 г, то у 7 місяців вона повинна важити _______________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

  1. Після першого року життя темпи зростання маси тіла поступово знижуються, збільшуються лише в період статевого дозрівання. Приблизно масу тіла дитини у віці 2-11 років можна встановити за формулою: 10 кг + (2 х п), де n - кількість років.
  2. Розрахуйте, яку масу тіла дитина повинна мати у віці 6 років _______

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

  1. Відхилення вагової кривої можна вважати патологічним тільки в тому разі, якщо

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

__________________________________________________________________

  1. Вимірювання окружності грудної клітки (у см): вимірюється при звичайному вдиху, максимальному вдиху і видиху. Різниця між максимальним вдихом і видихом називається екскурсією грудної клітки. При вимірювання окружності грудної клітки сантиметрова стрічка накладається ззаду під нижніми кутими лопаток, спереду у чоловіків і дітей – по нижньому краю навколососкових кіл, а у жінок над молочними залозами (у зоні з'єднання ІV ребра до груднини). Зазначимо, що окружність грудної клітки у новонародженого рівна 33-35 см. Величина її зростає щомісячно в середньому на 1,2-1,3 см і сягає до кінця 1-го року життя приблизно 48 см, до 5 років – 55 см (А.Ф.Тур). Окружність живота, як правило менша окружності грудей. Проте ця величина менш постійна, а іноді може спостерігатися зворотне співвідношення.

При достатньому фізичному розвитку гармонійність будови тіла характеризують, використовуючи показник розвитку грудної клітки (РГК):

РГК = Окружність грудної клітки (в см) : Зріст (в см) х 100

Показник РГК є узагальнюючим показником маси і довжини тіла. Його оцінку проводять за шкалою: 50 – 55 – нормальний розвиток; більше 55 – відмінний розвиток, менше 50 – недостатній розвиток.

Для порівняльної оцінки величини окружності грудної клітки в осіб до 25-річного віку доцільно використовувати розрахунки, виконані А.Ф. Синяковим ( табл. 1).

Таблиця 1

Окружність грудної клітки у хлопчиків і дівчаток у відсотках до кінцевої її величини у дорослої людини (за А.Ф. Синяковим, 1987)

Вік, роки

Хлопчики та юнаки

Дівчатка та дівчата

 

 

 

1

53, 48

57,49

2

56,52

61,44

3

58,15

63,47

4

58,91

65,15

5

61,30

66,95

6

63,04

68,50

7

64,46

69,46

8

65,22

71,02

9

67,93

73,05

10

70,54

76, 41

11

72,93

77,96

12

73,26

81,68

13

79,57

87,78

14

83,37

91,62

15

88,59

94,01

16

94,35

96,65

17

96,74

99,40

18

98,70

100,00

19

99,46

100,00

20-25

100,00

100,00

 

Виміряйте окружність грудної клітки і порівняйте з даними таблиці

__________________________________________________________________

___________________________________________________________________

__________________________________________________________________

  1. Вимірювання окружності голови: вимірюють за максимальним периметром голови сантиметровою стрічкою, яку накладають ззаду на найбільш виступаючу частину потилиці, а спереду – на надбрівні дуги

Зазначимо, що окружність голови у новонародженої дитини складає 34-35 см. У дітей 1-го року життя величина її зростає щомісячно середньому на 1 см, складаючи до року 46-472,5 см. У 6 років окружність голови збільшується до 50,5-51 см, а у всі послідуючі роки – лише на 5-6 см. У хлопчиків величина її дещо більша, ніж у дівчаток.

  1. У дівчинки і хлопчика 6-ти років окружність голови становить 55 см.

Зробіть висновки

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

  1. Оцінка фізичного розвитку за станом шкіри

а) Якщо колір шкіри в дитини рожевий,- це свідчить про добре її кровопостачання.

б) Тургор. Під цим словом медики розуміють щільно-пружну консистенцію шкіри, коли ЇЇ взяти двома пальцями.

в) Пружність шкіри. Якщо взяти в здорової дитини шкіру двома пальцями й відпустити, то вона вмить розпрямляється.

  1.  У дитини бліда шкіра, але рум’яні щічки. Про що це свідчить?

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

У дитини, якщо шкіру взяти двома пальцями і відпустити, складка зберігається довго. Про що це свідчить?

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

1

 

doc
Додано
27 березня
Переглядів
341
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку