Логічні схеми до твору Ф. Кафки "Перевтілення"

Логічна схема "Порівняльна характеристика образів Грегора Замзи: людини і комахи."

Грегор  –  людина                      Грегор – комаха

• має тіло людини,                                     має тіло комахи,

приємну зовнішність;                                      потворний зовнішній вигляд;

• багато працює,                                        непрацездатний,

звик до активного спо-                                    увесь час знаходиться у своїй

собу життя, постійно                                       кімнаті, звик до осілого спо- 

знаходиться у відряд-                                     собу життя, притаманного

женцях;                                                             звичайній комасі;

• утримує свою ро-                                   будучи у такому безпорадно-

дину, живе заради її бла-                                ному стані, не має змоги утри-            

га;                                                                     мувати свою родину;

• не має свого при-                                   позбавлений власного приват-

ватного життя;                                                ного життя;

• мріє відпрацювати                                 мріє повернути собі свою люд-

5 років і позбутися усіх                                  ську подобу, щоб визволити

боргів свого батька;                                        сім'ю від боргів батька;

• хоче, щоб Грета                                     йому і досі подобається, як

навчалась у консервато-                                грає на скрипці Грета, він хоче,

рії;                                                                  щоб вона навчалась у консерваторії;

• любить свою                                                 любить як і раніше свою

родину.                                                                   родину.

Логічна схема "Характеристика героїв новели "Перевтілення" Ф. Кафки"

Логічна схема "Характеристика Грегора Замзи"

                                        Грегор у минулому

  У дитинстві Грегор навчався в народному училищі (звичайній школі), потім у торговому училищі. Згодом – військова служба в чині лейтенанта (фото на стіні у вітальні, де Грегор весело всміхається, свідчить про те, що у ту пору він був щасливим).

Після армії з особливим запалом Грегор почав працювати у фірмі – настільки вдало, що майже одразу з маленького прикажчика зробився комівояжером і зумів навіть купити батькам квартиру, що було його неабиякою гордістю.

Чи були в його житті розваги?

Практично, ні, бо все його життя крутилось навколо роботи, і робота поглинала все. Радості і розваги були пов’язані теж з роботою: покласти на стіл сьогодні більшу суму, ніж у минулу зарплату, побачити радість на обличчях рідних – ось і все задоволення головного героя.

Захоплення Грегора були прості й примітивні: випилювання всяких дрібничок, читання газет і іноді спілкування з двома-трьома приятелями. Особистого життя у Грегора не було.

                                        Грегор – син і брат

Грегор був прекрасним сином і братом, турботливим, люблячим. Коли він, уже втративши людську подобу, згадує своє минуле життя, то з гордістю усвідомлює, що зумів домогтися для своїх батьків і сестри такого життя ( родина не просто проживає у непоганій квартирі, але й ніхто, крім Грегора, не працює. Однак сім’я почувається комфортно через допомогу прислуги ). Грегор фактично повністю присвятив себе сім’ї, забувши про власні потреби.

Герой дуже любить свою матір, навіть голос її викликає у нього хвилювання.

Батька Грегор боїться, по відношенню до нього він вживає слова "обов’язок, борг": адже саме для погашення батьківського боргу так напружено працює Грегор.

До сестри Грегор ставиться особливо трепетно, ніжно, мріючи через рік назбирати грошей і відправити її на навчання до консерваторії: він пишається її грою на скрипці.

                                         Грегор на службі

Як службовець, комівояжер Грегор Замза дуже сумлінний, обачливий, старанний, працьовитий.

Саме йому довіряють серйозні доручення, через які Грегор так рідко буває вдома.

Однак Грегор відчуває прискіпливе, принизливе ставлення свого шефа до себе і розуміє його несправедливість, адже інші службовці фірми можуть дозволити собі байдикувати і їм ніхто зауважень не робить, а Грегор нічого подібного собі ніколи не дозволяв, він навіть жодного разу за п’ять років не був на лікарняному.

Крім того, Грегор почувається страшенно змученим постійними відрядженнями, що змушують його підніматися о четвертій годині ранку, проводити весь час у дорозі. А тому Грегор не любить своєї роботи і тримається на ній тільки заради відпрацювання батьківського боргу.

 "Характеристика образу героя новели Ф. Кафки "Перевтілення" Грегора Замзи".

ГРЕГОР ЗАМЗА – головний герой новели "Перевтілення" (1912р.) австрійського письменника Франца Кафки.
 

 Прокинувшись після неспокійного сну, молодий комівояжер виявляє, що перетворився на комаху:

" Він лежав на твердій, схожій на панцир спині і, коли трохи підводив голову, бачив свій дугастий, рудий, поділений на кільця живіт, на якому ще ледь трималася ковдра, готова щомиті сповзти. Два рядки лапок, таких мізерних супроти звичайних ніг, безпорадно метлялися йому перед очима."

Грегор намагається не дивуватися тому, що сталося. Свою дивну метаморфозу він вважає результатом втоми та нездужання. Вирішивши для початку піднятися з ліжка, одягнутися, поснідати, а вже потім осмислити те, що відбувається, він стикається із великими труднощами:

"Потрібні були руки, щоб піднятися; а замість цього у нього було безліч ніжок, які не переставали рухатися і з якими він не міг упоратися…

Потім він сказав собі: "Перед тим, як проб'є чверть на восьму, я повинен за всяку ціну остаточно залишити ліжко. Власне, на той час із контори вже прийдуть запитати про мене, бо контора відчиняється раніше сьомої". I він заходився виштовхуватися з ліжка, розгойдуючи тулуб рівномірно по всій його довжині. Якби він упав із ліжка, то, очевидно, не пошкодив би голову, різко піднявши її під час падіння. Спина ж видавалася достатньо твердою; при падінні на килим з нею, очевидно, нічого не могло статися. Більше всього хвилювала його думка про те, що тіло його впаде з гуркотом і це викличе за дверима якщо не жах, то, в усякому разі, тривогу. I все ж на це слід було зважитись."

Замкнені двері відділяють кімнату Грегора від приміщення, де знаходилися батько, мати, сестра Грета і службовець (його прихід викликаний запізненням Грегора вперше за п'ять років на службу), заважають роз'яснити цю дивну ситуацію:

"Усіх присутніх у домі гнітила саме невідомість…

Пане Замза, - вигукнув керуючий, тепер уже підвищивши голос, - у чому річ? Ви зачинилися у своїй кімнаті, відповідаєте лише "так" і "ні", завдаєте своїм батькам тяжких, непотрібних хвилювань і ухиляєтесь - нагадаю про це лише побіжно - від виконання своїх службових обов'язків воістину нечувано. Я здивований, я вражений! Я вважав вас спокійним, розважливим чоловіком, а ви, очевидно, здатні на чудернацькі вибрики. Господар, щоправда, натякнув мені сьогодні вранці на можливе пояснення вашого прогулу - воно стосувалося нещодавно довіреного вам інкасо, - але я, далебі, готовий був дати чесне слово, що це пояснення не відповідає дійсності. Проте зараз, при вашій незрозумілій упертості, у мене пропадає всіляке бажання в якій би то не було мірі за вас заступатися."

Безпорадний Грегор, який намагається відчинити двері, не перестає вибачатися перед близькими і з жахом думає про звільнення та неможливість утримувати більше свою родину:

 " Він дійсно хотів відчинити двері, дійсно хотів вийти та поговорити з керуючим; йому дуже хотілося взнати, що скажуть, побачивши його, люди, які зараз так його чекають. Якщо вони злякаються, значить, з Грегора вже знята відповідальність і він може вгамуватися.

Якщо ж вони сприймуть усе спокійно, то, значить, і в нього немає причин хвилюватися і, поквапившись, він дійсно буде на вокзалі о восьмій годині. Спочатку він декілька разів зіслизав з полірованої скрині, але нарешті, зробивши останній ривок, випрямився на весь зріст; на біль у нижній частині тулуба він уже не зважав, хоча він був дуже сильним. Потім, навалившись на спинку стільця, що стояв поблизу, він зачепився за її краї ніжками. Тепер він здобув владу над своїм тілом і вмовк, щоб вислухати відповідь керуючого."

Керуючий, який прийшов в жах від споглядання нового обличчя свого службовця, залишає будинок. Батьки не чують виправдань Грегора – його голос схожий на дзюрчання якоїсь тварини. Сестрі важко повірити в те, що ця істота, яка погано пахне, розносить по кімнаті клейкий слиз,  – її рідний брат:

" Одного разу - з дня Грегорового перевтілення пройшло вже біля місяця, і в сестри, отже, не було особливих причин для подивування його виглядом - вона прийшла трохи раніше звичайного і побачила Грегора тоді, коли він дивився в вікно, біля котрого він непорушно застиг, становлячи собою досить страшне видовисько. Якби вона просто не ввійшла до кімнати, для Грегора не було б у цьому нічого дивовижного, оскільки, знаходячись біля вікна, він не дозволяв їй відчинити його, але вона не просто не ввійшла, а відринула назад і зачинила двері; сторонньому могло б видатися навіть, що Грегор підстерігав її і хотів укусити. Грегор, звичайно, відразу ж сховався під диван, але її повернення йому довелося чекати до опівдня, і була в ній якась незвичайна стривоженість. Із цього він зрозумів, що вона все ще не сприймає і ніколи не зможе сприйняти його вигляду і що їй варто великих зусиль не втікати геть при вигляді навіть тієї невеликої частини його тіла, яка висувається з-під дивана."

  Скоро для догляду за Грегором запрошують "величезну костисту жінку з сивим волоссям". З його кімнати виносять меблі, вона поступово стає сховищем непотрібних речей:

"Тепер надійшла черга служниці. Ця стара вдова, котра за довге життя винесла, очевидно, на своїх могутніх плечах немало горя, по суті, не відчувала до Грегора відрази. Без усякої цікавості вона одного разу випадково відчинила двері його кімнати і при вигляді Грегора, котрий, хоча його ніхто не гнав, від несподіванки забігав по підлозі, здивовано зупинилася, склавши на животі руки. З тих пір вона незмінно, уранці та ввечері, мимохідь відтуляла двері й зазирала до Грегора.

Усе хоча б лише тимчасово непотрібне служниця, котра завжди поспішала, просто шпурляла в кімнату Грегора; на щастя, Грегор звичайно бачив лише предмет, котрий викидався, та руку, що тримала його. Можливо, служниця й збиралася принагідно поставити ці речі на місце чи, навпаки, викинути все заразом, але поки що вони так і залишалися лежати там, куди їх одного разу кинули, якщо тільки Грегор, пробираючись через це манаття, не зсовував їх із місця - спочатку мимовільно, оскільки йому ніде було повзати, а потім зі зростаючим задоволенням, хоча після таких подорожей він годинами не міг рухатися від смертельної втоми та нудьги."

Непотрібним для оточуючих стає і сам Грегор. Його метаморфоза є метафорою відчуженості і граничної самотності. Батьки вважають, що жахлива комаха –  не їхній син, "який давно б зрозумів, що люди не можуть жити разом з такою твариною, і пішов би сам". Вони виключають його зі свого життя. Але Грегор - комаха не перестав думати, відчувати та страждати як людина. Його переживання своєї соціальної неспроможності змінюються пошуками тепла і турботи у близьких. Слухаючи гру сестри на скрипці, він "хоче дати їй зрозуміти, щоб вона пройшла зі своєю скрипкою до його кімнати, бо ніхто не оцінить її гру так, як оцінить її він"; мріє про те, як "відчиняться двері, і він знову, зовсім як колись візьме в свої руки справи сім'ї".

Смерть Грегора всі сприймають як полегшення:

" - Гляньте-но, воно здохло! Лежить і не кивається!

Подружжя Замза посідали в постелі і, перелякані поведінкою робітниці, довго не могли збагнути, що вона сказала. Потім посхоплювались з ліжка, кожне на свій край, і пан Замза накинув на себе ковдру, а пані Замза просто в нічній сорочці зайшла до Грегорової кімнати. Тим часом відчинились також двері з вітальні і з'явилась Грета - відколи в них були пожильці, вона спала там, - зовсім одягнена, ніби й не лягала в ліжко, та й бліде обличчя, здавалось, свідчило про те саме.

Ну, слава тобі господи! - сказав пан Замза і перехрестився. Усі три жінки і собі почали хреститись."