Логіко-математична подорож до народних джерел

Центру розвитку дитини №17

 

 

 

 

 

 

 

Логіко-математична подорож

до народних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

Андрієвич О.В.

вихователь вищої категорії

 

 

 

 

м. Коростень

 

Ще колись давнии- давно,  як кажуть у народі,

Математика була людям   у пригоді.

Усім нам, любі діти, цікаво  буде знати,

Як бабусі й дідусі навчились   рахувати і писати.

Невичерпна криниця народної педагогіки. Ми схиляємось перед мудрістю простого народу, який знаходив засоби для морального та інтелектуального розвитку дитини.

«Фольклор у народній дидактиці – це не тільки засіб розвитку мислення, а й активний поширювач знань з історії народу»,  – говориться в книзі              М.Г. Стельмаховича «Народна педагогіка» [2, с.228]. І далі автор зазначає, що в зміст народної дидактики входили народні способи лічби, математичні дії, своєрідні міри довжини, площ, об’ємів, ємкостей [2, с.230].

Проаналізувавши розділ «Елементи народної математики в дошкільному закладі» навчального посібника «Українське народознавство в дошкільному закладі» під редакцією А.М. Богуш, Н.В. Лисенко [1, с.321], зацікавилася способами лічби і вимірів у минулому в зв’язку з історією народу. Пригадалися одиниці вимірювання величин, про які часто згадується в казках, зокрема, дюйм («Дюймовочка» Г.К. Андерсена), верста («Про попа і його робітника Балду» О.С. Пушкіна), вершок, седмиця («Горбоконик» П.П. Єршова). Це й спонукало мене здійснити логіко-математичну подорож до народних джерел через малі фольклорні жанри – від колискових пісень до народних казок.

Почала з групування літературного матеріалу до кожного з розділів: кількість і лічба, величина, геометричні фігури, орієнтування у просторі та часі.

Через витоки народної творчості даю дітям не тільки узагальнені поняття, а й конкретну інформацію про природу, математику, людські стосунки.

Читаючи малюкам казки, загадуючи загадки, звертаю увагу на математичний зміст, який яскраво виражений або дещо прихований у цих творах.

Цікаві дітям «математичні» добірки малих фольклорних форм, які універсальні у використанні: розігрування за допомогою персонажів настільного театру або власними силами; малювання та ліплення за їхніми мотивами.

З вимірюванням довжини предметів за допомогою народної мірки п’ядь знайомила дітей середньої групи під час проведення відкритого заняття «У нас з’явилась мірка «п’ядь», будемо вчитись вимірять».

Ознайомлення з народною математикою, зі способами лічби, народними мірами розпочала з колискових. В них згадується про число, кількісну та порядкову лічбу. Показавши дітям число в такому ракурсі, збагачую та поглиблюю їхні знання про можливості застосування числа.

Наприклад, така колисаночка:

              Ой ну, люлі, люлі,

               Прилинули гулі,

              Та й сіли на люлі.

              Стали думати-гадати,

              Чим дитину дарувати.

              Дали їй три квіточки:

              Одну квітку – сонливую,

              Другу квітку – дрімливую,

              А третюю – щасливую.

Ставлю малюкам запитання: скільки голубів прилетіло? Котрий голуб приніс сонливу квітку? Скільки квіток було у кожного голуба? Котрий голуб подарував дрімливу квітку? Скільки всього квіток принесли голуби? Котрий голуб дав щасливу квітку? Звертаю увагу дітей на узгодження числівника та іменника – один голуб, три голуби, одна квітка, три квітки.

Малюємо або викладаємо разом з дітьми із геометричних фігур сюжет колискової; робимо аплікацію; виготовляємо разом настільний театр у стилі орігамі з дітьми старшого віку. Довіряю дітям обирати кольори самостійно.

Для закріплення кількісної та порядкової лічби, а також для розширення знань про склад числа використовую примовки.

Наприклад:

Гайку, гайку, дай гриба й бабку,

Сироїжку з добру діжку,

Красноголовця з доброго молодця.

Про яку кількість грибів йдеться? Який із них найбільший? Найменший? Чому?

Подобається дітям і така пальчикова гімнастика «По гриби»:

        Раз, два, три, чотири, п’ять,

        Ми йдемо гриби шукать.

        Цей ось пальчик в ліс пішов,

        Цей ось пальчик гриб знайшов,

        Цей ось пальчик раду дав,

        Цей ось пальчик зготував,

        Цей ось пальчик гарно з’їв.

Багаті на творчу фантазію дітей лічилки – римовані віршики на шість, вісім, десять і більше рядків, які дуже подобаються дітям. За допомогою таких лічилок перелічуються гравці, діляться на групи чи визначається їх роль або послідовність участі у грі. В лічилках переважно фігурують слова на позначення лічби.

         Раз, два – дерева,

         Три, чотири – вийшли звірі,

         П’ять, шість – пада лист,

         Сім, вісім – птахи в лісі.

         Дев’ять, десять – це сунички

         Підвели червоні личка.

Нашим дітям ще відомі такі лічилки, як «Раз, два, три, чотири – мене грамоти учили», «Сидір, Мидір та Каленик», «Одинчики, дробинчики», «Хобре – бобре», «Гулі – гулі», «Ходить бусол по болоту», «Сітка – вітка» та інші. [3, с.24]. Дидактичне значення лічилок полягає в тому, що з їх допомогою в ігровій формі, легко, доступно й швидко підводжу дітей до засвоєння числових понять в їх практичному застосуванні.

Використовую мирилки, які навчають дітей виходити з конфліктних ситуацій мирним шляхом, допомагають розширити діапазон математичних знань, учать зіставляти, порівнювати. Наприклад:

Дві подруженьки зажурилися,

Дві подруженьки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка –

Не сварімося, моя душечко,

Тобі яблучко, мені зернятко –

Не сварімося, моє серденько.

Оперуючи з натуральним рядом чисел, при визначенні понять багато, мало, я використовую прозивалки. Наприклад:

А в нашого Омелька

Сімейка маленька:

Сім пішло, сім поїхало,

Сім вдома лишилося.

Діти охоче відгадують загадки, які потребують міркування, абстрагування, спостережливості, кмітливості, образного мислення, розвиненої уяви. Майже до кожного числа натурального ряду добираю загадку:

Що то за звірі, що мають чотири роги та пір’я? (Подушка)

П’ять братів поруч живуть, у кожного своє ім’я? (Пальці)

Десятеро хлоп’ят пішли в будиночки спать. (Руки та рукавички)

Дерев’яне полінце шість дірочок має, весело співає. (Сопілка)

Багато використовую задач-жартів, задач-загадок з народної творчості, які підвищують інтерес до математики:

На дубі три гілки, на кожній гілці по шість яблук. Скільки всього яблук? (На дубі яблука не ростуть)

Горіло сім свічок, дві з них згасли. Скільки свічок лишилося? (Дві – всі інші згоріли)

Навчаю математиці на основі українських народних казок:

«Колобок»  – лічба, геометричні фігури, орієнтування у просторі, величина;

«Ріпка» – лічба, величина, орієнтування у просторі;

«Коза та семеро козенят» – лічба, величина, орієнтування у часі;

«Рукавичка» – величина, лічба;

«Теремок» – геометричні фігури, лічба, величина;

«Лисичка-сестричка та сірий вовк» – лічба, величина, орієнтування у часі;

«Курочка Ряба» – геометричні фігури, орієнтування у просторі;

«Маша і Ведмідь» – орієнтування у просторі, величина;

«Колосок» – орієнтування у часі та просторі, величина;

«Котик і Півник» – орієнтування у часі та просторі, лічба;

«Снігуронька» – орієнтування у часі, лічба;

«Царівна-жаба» – орієнтування у просторі, лічба;

«Ходить гарбуз по городі» – геометричні фігури, величина;

«Лисичка-суддя» – величина.

Цікавинки математичного характеру знаходжу також у приказках:

Нема ранку без вечора.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

Краще скоріше, ніж пізніше.

На годину спізнишся, за рік не доженеш.

Понеділок і п’ятниця – важкі дні, вівторок і субота – легкі.

Так на традиційних для українського народу математичних знаннях, які використовувались у натуральному хазяйстві та допомагали суспільству розвиватися, я надаю змогу дітям в ігровій цікавій формі набути життєвого досвіду.

 

 

         

Список використаної літератури

1.Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. Навчальний посібник. – К., Вища школа, 1994. – с.321.

2.Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К., Радянська школа, 1985. – с.228, 230.