логопедичне заняття із батьками " Гра як метод корекції мовленнєвих порушень"

Гра,  як метод корекції мовленнєвих порушень

          Сучасна логопедична практика свої прагнення щодо удосконалення процесу формування і розвитку дитини пов'язує  із особистісно орієнтованим підходом до дитини. У  сучасних дітей, логопеди  та педагоги відзначають певні характерні вікові відмінності порівняно з попередніми поколіннями. Це переважно позитивні особливості, які дають учневі змогу сприйняти, осмислити, усвідомити та зрозуміти більш складні явища за спрощеної форми подачі інформації.

Діти цього вікового періоду дуже цікавляться всіма кількісно-якісними змінами, і ця природня цікавість за позитивного стимулювання стає для дитини важливою рушійною силою у самопізнанні та самовдосконаленні. І тут найважливішим є постійне створення умов для формування навчально-пізнавальних потреб дитини, які б сприймалися нею як потреби самовдосконалення.

     Сучасний учень молодшого шкільного віку потребує найпростіших знань про свою психіку та особистісні утворення. За їх відсутності потреба в самовдосконаленні не усвідомлюється учнем і не стимулює виникнення потреби в ствердженні себе в ролі суб'єкта пізнавальної діяльності. Систематичне висвітлення позитивних надбань дитини на організаційному етапі — психолого-педагогічна умова успішної реалізації будь-якої форми здійснення навчального процесу. За такого підходу ефективними стають різні форми  логопедичної роботи, що дають змогу дитині ототожнити себе з більшістю учнів, мета яких — самовдосконалення за рахунок навчальної діяльності.

    Сприяючи розвиткові шестирічок, варто спиратися насамперед на психолого-педагогічні аспекти пізнавальної діяльності дитини. Деякі особливості формування навчальних дій дітей цього віку пояснюються специфікою пізнавальних процесів сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, відчуття. Вікові особливості розумових дій шестирічних дітей полягають у тому, що кожен із вказаних компонентів розумової діяльності насичений руховим змістом, образами, переживаннями. Під час сприйняття інформації у дитини активізується наочно-дієва форма мислення, потім додається образна і, нарешті — понятійно-логічна.

 Особливого значення в навчально- корекційному  процесі слід надавати дидактичним іграм. В умовах дидактичної гри дитина засвоює матеріал  значно успішніше, ніж в умовах навчального заняття, адже в дидактичній грі навчальна мета — частина ігрової ситуації з виконанням певних правил. За таких умов засвоєння нового матеріалу відбувається без особливого напруження, ніби саме собою. Гра сприяє розвитку психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєнню  нових знань та вмінь. Поетапне відпрацювання розумових дій в дидактичній грі відбувається довільно і ненав'язливо.                 

Гра є ефективним  засобом подолання мовленнєвих порушень у дітей

 З.Фрейд писав: найдоступніша і всепоглинаюча діяльність дитини – це гра.

              Гра для дітей  - це спосіб навчитися тому, чому їх ніхто не зможе навчити.

Включаючись у процес гри діти вчаться жити в сучасному світі.

   Важлива роль гри в розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що гра озброює дитину доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання з допомогою зовнішніх, предметних дій. У грі дитина швидше і легше дотримується свідомої мети запам'ятати і запам'ятовує більший обсяг матеріалу, ніж під час звичайного заняття. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

   Про першорядне значення  гри для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним  і невід’ємним правом дитини.

    Це мабуть, спроба якимось чином узаконити гру, показати  , що гра може бути важливою тільки тоді, коли вона співпадає з тим, що вважається важливим у світі дорослих.

Кожна гра має внутрішню цінність і значення, на відміну від роботи, гра не залежить від заохочення ззовні.

 Перед організацією гри слід обміркувати і спланувати діяльність конкретних учнів з урахуванням їх психологічних особливостей, ролі лідерів і малоактивних дітей. Адже гра є гарним засобом розвитку вольової сфери дитини. Саме в грі проявляється бажання добровільно, з власної ініціативи виконувати різноманітні правила. Цінність ігрової діяльності виявляється і в тому, що в ході гри діти мають можливість активно спілкуватися, а це сприяє формуванню дитячого колективу.

 Специфічними структурними елементами гри є дидактична мета, ігровий задум, правила гри, ігровий початок, ігрові дії, підбиття підсумків.

 Дидактична мета ігор різноманітна:

 • розвиток умінь порівнювати, визначати головне;

 • розвиток уяви, спостережливості;

 • розвиток фонематичного слуху, закріплення правильної артикуляції;

 • розвиток вміння співвідносити елементи різних множин, встановлювати відповідності, співвідносити предмети  та дії;

 • формування умінь визначати ознаки явищ і предметів, диференціювати їх на суттєві і несуттєві, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки тощо.

    Ігровий задум має постати перед дітьми у вигляді уявних перешкод, активної дії з предметами, чогось загадкового, таємничого, перевірки своїх можливостей в змаганні, рольового перевтілення, загальної рухової активності тощо.

На створення ігрової атмосфери суттєво впливає ігровий початок. Атмосферу гри можна забезпечити під час поділу на команди,  визначення права першого ходу за допомогою лічилок, ігрових розрахунків чи жеребкувань.

   Власне, ігрові дії для дітей найбільш цікаві: вийти за двері, а потім відгадати, що змінилося; впізнати із зав'язаними очима товариша або предмет із «чарівної торбинки»; найшвидше і правильно розкласти предмети; скласти (придумати) слова тощо.

   Ігрові дії пов'язані з ігровим задумом, випливають з нього, є засобом реалізації ігрового задуму. Тому в процесі гри варто домагатися виконання учнями дій, спрямованих на досягнення поставленої дидактичної мети.

      Наприклад, вивчаючи тему «Схожість та відмінність друкованих та рукописних букв», маленькі  учні діють відповідно до уявної ситуації: переміщують предмети, накладають їх один на одного, пояснюють свої дії однокласникам. Змінюючи місцезнаходження предмета, діти усвідомлюють просторові співвідношення, а пояснюючи, закріплюють відповідну термінологію. Виконуючи ігрові дії, зацікавившись ними, діти легко справляються із прихованим у грі навчальним змістом.

 Відповідно до задуму ігрові дії можуть бути різними: відгадування загадок («Чарівна торбинка»); рольові дії відповідно до ігрових ситуацій («Перукарня», «Магазин», «Лікарня»); малювання за уявою або інструкцією; рухи на увагу («Будь уважним, заборонений рух»); дії, засновані на класифікації або порівнянні предметів («Добери за формою»); складання заданих фігур («Танграм»); просторові перетворення.

 Іноді логопед  пропонує: «А зараз пограємо...» і просить розв'язати навчальне завдання (порахувати, назвати звук, вилучити зайве слово, порівняти групи предметів...), не використавши структурних елементів гри. У такому випадку можна розраховувати лише на часткове досягнення мети: якщо немає ігрових дій — немає й дидактичної гри.

 Правила дидактичної гри діти сприймають як умову, що підтримує ігровий задум. їх невиконання руйнує гру, робить її нецікавою. Діти усвідомлюють, що, дотримуючись правил, швидше досягнеш результату. Правила дисциплінують, виховують витримку, терпіння. Вони сприяють досягненню дидактичної мети: непомітно спрямовують увагу на виконання конкретної програмової вимоги начального предмета. Наприклад, у ході гри «логопедичне лото» кожен учень стежить за правильністю підбору малюнків- слів, які виконують товариші аналізує відповідність виконання. Якщо правило не виконується — гра не виходить— команда не виконає ігрового завдання

 Підбивати підсумки гри варто одразу після її закінчення: підрахувати бали і визначити переможців, а також тих дітей, хто найбільш правильно виконав ігрове завдання. У ході гри та після її закінчення обов'язково слід відзначити досягнення кожної дитини, підкреслити успіх, виявити оптимістичне ставлення до можливостей дітей та делікатність у висловлюванні оцінних суджень.

 Під час проведення дидактичних ігор варто підтримувати  емоційне забарвлення гри, об'єктивно і позитивно оцінювати успіхи дітей з точки зору не лише розв'язання дидактичного завдання, а й участі в ігрових діях: хто грав чесно, не підглядав, придумав цікавий хід у грі, допомагав друзям. Поглядом, інтонацією, мімікою, жестами слід намагатися викликати позитивні емоції, створити бадьорий настрій.

 Підбиваючи підсумки співпраці з дітьми за день чи за тиждень, обов'язково слід надати можливість  оцінити спільну діяльність.

 Готуючись до заняття, потрібно прагнути правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей, щоб інтереси одних не задовольнялись за рахунок інших, щоб діти поступово привчались до норм поведінки під час гри, вчилися гальмувати небажані прояви. Слід зважено обміркувати розподіл ролей під час гри, враховуючи індивідуальні психологічні особливості дітей.

  Добираючи гру до конкретного заняття, варто продумати відповідність мети дидактичної гри навчальній меті заняття, врахувати посильність завдань, продумати методи і форми організації навчальної діяльності учнів, які б сприяли максимальній активізації їх емоційної сфери і розумової діяльності. Саме парні і групові форми виконання завдань формують у дітей позитивну мотивацію до навчальної співпраці.

 Іграм, що містять важкі завдання, мають передувати простіші, більш легкі. Вони готують дітей до подолання навчальних труднощів, забезпечують успіх у складних іграх.

Адже  гра – це дитинство.

:

        І від того , як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що увійшло в його розум та серце  із навколишнього світу , залежить якою людиною стане теперішній малюк.

                                                                                                             В. Сухомлинський

Тож , давайте зробимо цей час для дитини веселим, цікавим  та різноманітним .