Літературними стежками Петра Прокоповича Карася

8 січня 1938 - 16 серпня 2019

}Петро Прокопович Карась

(8 січня 1938, село Коханівка, нині

Полонського району Хмельницької області) — український поет.

Член Національної спілки письменників

України (від 1969 року). Заслужений журналіст України (1997).

}Петро Карась народився у родині колгоспника.

1967 року побачила світ

 друга збірка віршів поета — «Два крила».

 Далі вийшли збірки «Червонозем» (1972),

«За правом — жить!» (1985), «Колиска», «Соломія», «Жінка»,

«Вибране», «Кардіограма», «Соната подільської осені»,

«Небо і земля», «Часу вічний чар», «Високе причастя»,

«Житечка жменя», «Серце підказало…», «Сон-трава», «Ромен цвіте», «Мазепа», «Будьмо гонорові!», «Невозводи», «Ти — божественна!», «Спасибі!», книга вибраного «Свята моя любов».

Глибокий ліризм, влучна метафоризація і

 душевна енергетика властиві поезіям другого розділу «Із збірки «Ромен цвіте».

Тут оспівано Україну, її славних національних героїв, рідне Поділля, батьківську домівку та рідні серцю стежки.

Коли вибираєш дороги

В далекі світи невідомі,

Веде нас крізь грози й тривоги Стежина від отчого дому.

Вона пролягла споришами,

Мов батькова пісня, до хати, Де завжди усміхнена мама Встигала дітей колисати.

Питання до опрацюванняпоезії

1.                                          Які емоції у вас викликала ця поезія?

2.                                          Кого згадує у своємувірші автор?  

3.                                          Куди веде стежина поета?

Діти, а яка ваша родина? Розкажіть про неї.