Свято «Лунай, прекрасна наша мово, на всі роки, на всі віки!»
Мета: поглибити знання учнів відомостями про рідну мову; виховувати любов і повагу до рідного слова; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей; розвивати комунікативні здібності учнів, їх пошукові вміння та навички; допитливість.
Вчитель: - Багата і барвиста мова українського народу. Мова - то краса нашого життя, - наше майбутнє. Саме мова є найбільше і найдорожче багатство нашого народу. Доки існує мова, доти живе й народ. Бажання знати мову не залежить ні від віку, ні від статі. Головне, щоб воно було.
Сьогоднішній захід ми присвячуємо рідній українській мові. Саме тій мові, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
Вчитель: Кожна мова має свої цікаві факти. Українська – також.
Вчитель: А чи любите ви відгадувати загадки. Їх вам загадають учні 1-Б класу. Вони будуть про нашу мову: багату, щедру, веселкову.
Нас і бачать, нас і чують –
Це зовсім не дивина.
Як же наші імена? (Звуки і букви)
Звуки ми, ще й голосисті.
Небагато нас, а все ж
Без нас слова не складеш. (Голосні звуки)
Кажуть, надто вже м’який
Хоч мовчун, а не дивак,
В слові я – не зайвий знак. (М’який знак)
То мене повинен знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш. (Алфавіт, абетка, азбука)
Невелика, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зоветься? (Кома)
Вчитель: Як же з’явилася наша українська мова, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо. В народі існує легенда про мову.
Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває –
стали і мовчать.
– Де ж ви були, коли я всіх кликав?, – запитує.
Боже, ми від бусурманів світ захищали.
– Залишив я трохи землі для себе, – каже Господь.
– Дарую цю землю вам, козаки.
І подарував нашим предкам Україну.
А мову? Не будуть козаки щасливі німими.
– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати. Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
У розпалі літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава шовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова.
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –
Цілий світ вона відкриє!
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила…
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.
Вчитель: Наша мова така колоритна, що навіть деякими словами перевіряють ворога. Слово «паляниця» ще називають кодовим словом, або ж такі як «крамниця, рушниця, світлиця, полуниця». Навіть скоромовка стала паролем:
Я сиділа у крамниці,
У новій спідниці,
Їла соковиту полуницю,
Макала її в цукорницю,
Що купила у крамниці укрзалізниці.
Руханка «Паляниця»
Вчитель: Наш український народ з давніх – давен складав казки. А чи знаєте ви їх? Тоді розпочинаймо «Казкові перегони»
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
Всім говорять сміло:
Свій народ любити —
То велике діло.
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
прекрасну, милу і чудову,
як материнську пісню колискову.
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу
І народу без мови нема.
Цю українську мову.
Нема солодшої – повір,
За неї пречудову.
Вчитель: Хто із вас, малята, вважає себе знавцем української мови? Давайте перевіримо.
Відео - вікторина
Вчитель: Чи вмієте ви складати вірші? Доповни віршика
Пісня про мову
Вчитель: Ось і закінчується наше свято. Дякую всім за увагу. Бажаю всім наснаги у вивченні української мови, говоріть нею, спілкуйтеся нею, бо це справді Божий дар. Хочеться завершити нашу зустріч словами українського поета В.Сосюри.
Учися мій друже, Відмінником будь, Люби і поля, і діброви. І де б ти не був, Де б не жив – не забудь Своєї вкраїнської мови.
Нагородження грамотами «Знавці української мови»