Люблінська суспільство унія та її вплив на українське суспільство

Люблінська суспільство унія та її вплив на українське суспільство

Мета: ознайомити учні та учениць із політичною та економічною ситуацією на українських землях напередодні укладення Люблінської унії; з’ясувати причини та передумови об’єднання Великого князівства Литовського й Польського королівства в одну державу – Річ Посполиту та наслідки, які мала ця подія для українського народу; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки; удосконалювати навички роботи в парах, малих групах, вміння працювати з текстом підручника; формувати повагу до історичного минулого України.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:називати дати, пов’язані з темою уроку;показувати на карті адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої;характеризувати наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства;називати основні положення Люблінської унії;застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття.

План: Передумови Люблінської унії. Люблінський унійний сейм 1569 р. Державний устрій Речі Посполитої. Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії. Наслідки Люблінської унії для українських земель.

Передумови Люблінської уніїШлях до об’єднання Великого князівства Литовського з Королівством Польським був доволі тривалим. Започаткувала його Кревська унія 1385 р.  У другій половині XV ст. почав набирати сил новий суперник Литви – Московське князівство. На початку XVI ст. Велике князівство Литовське у війнах з Московією втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленщину.

Ситуація загострилася в середині XVI ст., коли московський цар Іван IV Грозний, маючи намір здобути вихід до Балтійського моря, розпочав війну проти Лівонського ордену.  Щоб уникнути цілковитого завоювання Москвою, князівству Литовському було необхідно знайти надійного союзника. Єдиним реальним кандидатом на таку роль було Королівство Польське. Іван IV Грозний. Королівство Польське

Ідея об’єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, були прихильниками незалежності й погоджувалися на об’єднання «двох рівних» за умови існування окремого сейму і забезпечення свого привілейованого становища в державі. Натомість середня і дрібна шляхта, незадоволена пануванням у князівстві магнатів, сподівалася, що внаслідок об’єднання здобуде такі ж привілеї, якими користувалася у своїй державі польська шляхта.  Польські магнати і шляхта в цілому підтримували ідею об’єднання обох держав. Вони вбачали в ньому можливість отримати нові землі й залежних селян. Магнати Польщі та Литви

Українське шляхетство також мало свою позицію. Воно в цілому схвально ставилося до об’єднання Литви та Польщі, розраховуючи, що це допоможе надійно захистити південні рубежі від турецько-татарських нападів і припинить збройні напади у польсько-українському прикордонні. Об’єднання двох держав відповідало також економічним інтересам української шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи. При цьому українські князі висували пропозицію об’єднати Польщу, Литву й Україну в одну державу на рівних засадах, наполягали на збереженні свободи віросповідання й місцевих звичаїв. Українська дрібна й середня шляхта, що не мала таких привілеїв, як князі й магнати, виступаючи за об’єднання, сподівалася перш за все здобути рівні права з магнатською верхівкою та впливати на перебіг справ у державі.  

Люблінський унійний сейм 1569 р. Для вирішення питання про об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в польському місті Любліні в 10 січня 1659 р. зібрався спільний сейм представників привілейованих станів обох держав. Гострі суперечки щодо форми об’єднання тривали півроку. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська — за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.  Проте серед литовських представників не було єдності. Князі й магнати та середня й дрібна шляхта обстоювали передусім власні станові інтереси. Не дійшовши згоди з поляками, литовські та частина руських князів і магнатів у ніч на 1 березня покинули люблінський сейм і роз’їхалися по маєтках готуватися до воєнних дій проти Польщі.

Розбрат у таборі литовських представників вдало використали поляки. Король Сигізмунд ІІ Август, спираючись на підтримку дрібної та середньої шляхти, у березні та травні 1569 р. видав універсали про приєднання Підляшшя й Волині до Королівства Польського. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король зажадав від шляхти, яка мала там маєтки, прибути до Любліна і присягнути Польщі, по­грожуючи тим, хто цього не зробить, конфіскацією володінь. Король Сигізмунд ІІ Август Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що «вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської корони». Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель. 

Державний устрій Речі Посполитої 1 липня 1569 р. в Любліні було укладено унію про об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського у федеративну державу «двох народів» Річ Посполиту. Нову державу – Річ Посполиту мав очолювати єдиний король, спільно обраний і коронований як польський король і як великий князь литовський.

Короля Речі Посполитої спільно обирала на сеймі польська й литовська шляхта. Польща й Литва зберігали окреме законодавство, судову систему, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Сейм скликали один раз на два роки, усі рішення сейму приймали за принципом ліберум вето (liberum veto). Ліберум вето (liberum veto) – право депутата сейму зупинити обговорення сеймом певногопитання, а то й роботу сейму взагалі.

Угоди з іншими державами слід було укладати від імені Речі Посполитої. Литовська, українська, білоруська й польська шляхта зрівнювалися у правах та отримували право на землеволодіння по всій території Речі Посполитої. Було ліквідовано митні кордони. Литва зберігала певну самостійність: право й суд, адміністрацію, військо, скарб.

Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії На українських землях, які внаслідок Люблінської унії відійшли до Польщі, було запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій. Вони поділялися на воєводства, очолювані призначеними урядом воєводами. Воєводства поділялися на повіти, де адміністративна й судова влада зосереджувалася у призначуваних королем старост. У воєводствах і повітах для вирішення місцевих питань, обрання депутатів на загальнодержавний Вальний (загальний) сейм періодично скликалися шляхетські сеймики. 

На українських землях, що відійшли до Польщі, було створено систему шляхетських станових судів. У гродських судах цивільні й кримінальні справи розглядали старости. У підкоморських судах суддя-підкоморій вирішував суперечки, пов’язані з розмежуванням шляхетських володінь. Земські суди складалися із судді, підсудка й писаря та обиралися на сеймиках шляхтою. Вони діяли тимчасово, під час роботи сеймиків і розглядали справи місцевої шляхти. Українська шляхта

Наслідки Люблінської унії для України Для України Люблінська унія мала як позитивні, так і негативні наслідки. Так, більшість українських земель були об’єднані в межах однієї держави, що сприяло національно-культурному розвитку українського народу. Невпинно зростала кількість міст, завдяки чому пожвавилися ремесло й торгівля. У нових містах на південно-східному прикордонні будували оборонні замки, які відігравали важливу роль у захисті від нападів із Криму. Через Польщу в Україну проникали ідеї Відродження, реформації та контрреформації. Поширювалася західноєвропейська система освіти. Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, долучаючись до наукових і мистецьких досягнень.

{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}ПозитивніНегативні 1. Об’єднання більшості українських земель у межах однієї держави. 2. Унія сприяла інтенсивному розвитку економіки, міста перетворюються в центри розвитку ремесел і торгівлі. 3. Склалися передумови для оформлення української нації. 4. Прискорився процес зростання українського козацтва й перетворення його на самостійну політичну силу. 5. Зростання впливу культури Західної Європи, який сприяв культурному піднесенню в Україні. 1. Втрата власної державності. 2. Закріпачення українського селянства, зростання повинностей і податків. 3. Насадження католицизму, національно-релігійні утиски. 4. Відбувалося обмеження політичних, економічних, станових та особистих прав українців. 5. Починається спольщення української еліти (ополячення) — князів та шляхтичів. 6. Посилення татарської агресії, шляхетського беззаконня, безчинств коронного війська.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 2;ст. 21 питання №2, №4 (виконати письмово у зошит);підготуватися до усної відповіді.