До розіграшу
залишилось:
13 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

«Любов - це, люди, діло неосудне ...» Лірична драма І.Я.Франка «Зів´яле листя»

Про матеріал

Найефективнішим засобом розвитку творчих здібностей учнів є інтерактивні технології навчання, метод проектів серед них посідає чільне місце, тому хочу презентувати урок з використанням цієї технології.

Перегляд файлу

    Сучасні соціальні умови вимагають від середньої школи сформувати компетентісно-орієнтовану

особистість, яка володітиме не тільки основами наукових знань з різних галузей, але й буде мати

відповідні вміння й навички, що дозволить їй реалізувати себе в будь-якій діяльності та максималь-

но адаптуватися в соціумі. Безперечно, такого випускника давно потребує суспільство.

  Школа категорично відходить від моделі учня, який пасивно запам’ятовує теоретичний матеріал, у готовому вигляді наданий учителем. Модуль сучасного школяра – це учень, який активно здобуває знання і самостійно, і під керівництвом учителя, творчо їх генерує та вміє  застосовувати їх у прак- тичній діяльності, бо, як стверджує арабська мудрість, «Знання завершуються тільки справою. Знан- ня – це дерево, а справи – плоди».

   В. Сухомлинський стверджував, що за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять

його  в першу чергу вчителі української мови та літератури, «наставники думки, волі, духу люди-

ни», бо наука рідної мови, літератури – наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й

красу, її минуле й майбутнє. Найефективнішим засобом розвитку творчих здібностей учнів є інтер-

активні технології навчання, метод проектів серед них посідає чільне місце, тому хочу презентува-

ти урок з використанням цієї технології.

 

 

Тема:  «Любов - це, люди, діло неосудне ...» Лірична драма І.Я.Франка «Зів´яле листя» .

Мета: допомогти учням зрозуміти неперевершену красу інтимної лірики поета, поглибити уявлення учнів про І.Франка як людину, а не тільки  як великого письменника  і громадського діяча, відкрити учням світ його людських почувань і страждань, прагнення особистого щастя; спонукати виявляти ініціативність і самостійність; розвивати навички  самостійної дослідницької роботи з художнім текстом, творчого підходу до вирішення навчальних завдань; виховувати шанобливе ставлення до інтимних почуттів людей, чистоту і благородство, емоційну чутливість, уміння творчо мислити.

Тип уроку:   засвоєння нових знань .

Обладнання: тексти поезій збірки «Зів´яле листя», аудіозаписи поезій «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»,  «Тричі мені являлася любов»,  аудіозаписи пісні «Знаєш...» у виконанні В.Козловського, «Сентиментального вальсу» П.Чайковського, схема, виготовлена учнями наочність (афіші), біла лілея, комп΄ютер, мультимедійна система.

Випереджувальні завдання:

                 індивідуальна робота – прочитати збірку поезій І.Я.Франка «Зів´яле листя»;

групова проектна діяльність:

1 група – підготувати усні повідомлення про жінок, про яких писав поет, їх роль у його житті;

2 група – користуючись додатковою літературою, підготувати питання до уявної прес-конференції з І.Я.Франком.

3 група –підготувати для виразного читання напам´ять деякі поезії збірки;  

4 група – створити афіші із відомостями про коханих жінок І.Франка;            

завдання для вчителя – підготувати учня, що братиме участь у прес-конференції  як уявний Франко .

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності .

Вступне слово вчителя .   

Любов великих людей - завжди леген­да. Згадаймо дантівську Беатріче, петрарківську Лау-ру,  шопенівську Жорж Санд, пушкінську Наталію Гончарову. Стали легендами Лесина найбільша любов Сергій Мержинський і головна героїня Франкового "Зів'яло­го листя" Ольга Рошкевич (Слайд1).
     Про особисте  треба говорити дуже делікатно й обережно, бо це та сфера життя люди-ни,  яка часто не піддається логіці.
     Чи винен Франко,  що втратив Ольгу Рошкевич? Чи хотів злого, коли вирішив поєдна- ти своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї?

   Сьогодні на уроці йтиметься про жінок, яких любив поет, нам відкриється світ його  людських почувань і страждань, ми поринемо у фантастично чарівну інтимну лірику  Франка, прослухаємо  деякі поезії збірки «Зів´яле листя».

   Запишіть у зошитах тему уроку «Жінки в житті та інтимній ліриці І.Франка. Лірична драма «Зів´яле листя» та епіграф, висловлювання Л.Костенко, «Любов – це, люди, діло неосудне», до нього ми повернемося пізніше.                                                                                                                                          

   Упродовж уроку вам треба записати в зошити імена коханих жінок поета, назви поезій, які звучатимуть, а також свої враження, почуття, емоції від збірки « Зів΄яле листя» переда- ти у вигляді асоціативного ряду.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1.Прес – конференція з уявним поетом .

Учитель. Загальним домашнім завданням було прочитати збірку «Зів´яле листя», крім того, ви працювали в групах над створенням різних проектів.  Учням 1групи треба було підготувати усні повідомлення про жінок, про яких писав поет у збірці; учасники 2групи, користуючись додатковою літературою, мали підготувати питання до уявної прес-конференції з І.Я.Франком; 3група готувала  виразне  читання  деяких поезії збірки; учні 4групи створили афіші із відомостями про коханих жінок поета. Упродовж уроку ми побачимо  роботу всіх груп.

   Упевнена, що після прочитання поезій у вас виникли запитання, а хто може відповісти на них повніше й точніше, ніж автор? Уявімо: прес-конференцію з нагоди 115-річниці виходу збірки « Зів´яле листя »дає  Іван Якович  Франко.

(Орієнтовні питання учнів та відповіді автора).

 

Кор.  - Шановний Іване Яковичу, хто є героїнею збірки, кому даровано такий ніжний, за- пашний вінок пісень?
 

І.Ф.  -"Тричі мені являлася любов,  тричі в руці від раю ключ держала", і тричі  втрачав надію на  щастя. Нерозділені кохан­ня залишали по собі "невтишиму тоску", засипали зі-    в'ялим листям сподівання . Лірична героїня збірки – це  узагальнений і досить абстрактний жіночий образ, це три силуети однієї й тієї ж постаті, три грані одного кристалу.

 

Кор.  - Пане Франко, скажіть, будь ласка, чи справедливо критики вважають «Зів´яле листя» автобіографічною збіркою? Якщо так, прокоментуйте чому.

 

І .Ф. - Не можна ототожнювати поета з ліричним героєм «Зів´ялого листя», але пережиті муки нещасливого кохання, безперечно, відлунюються в збірці . Ліричний герой драми — чуйний, добрий, щирий, духовно багатий. Він палко, ніжно, трепетно кохає, і кохання  окрилює його, додає йому сил боротися і творити; він боляче переживає любов без взаємності, і це породжує в ньому песимізм.

 

Кор. - Іване Яковичу, про кого Ви писали у збірці «Одна несміла, як лілея, біла...»?

 

І .Ф.-  Ще в гімназії я влюбився був (Слайд 2) у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич.  Наша любов тяглася 10 літ, батьки були зразу прихильні мені, надіючися, що я зроблю блискучу кар´єру, але по моїм арешті 1878–1879 рр. заборонили мені бувати у  своїм домі, а в 1880 присилували панну вийти за іншого.

Кор.  - Вельмишановний Іване Яковичу, чому Володимир Озаркевич, син посла, гро-мадського діяча, згодився одружитися з бідною дочкою провінційного священика Оль-гою Рошкевич?

 

І .Ф.- Озаркевич свідомо протянув руку колишнєй Франковій нареченій з пошани й поваги до поета. Передусім він дав Ользі можливість працювати, перекладати, писати. Хоча я цього тоді не розумів...Саме в той час  і  з´явилися четверта й п´ята  «Картки любові» , хоч датовані вони 1880 роком .

(Юнак і дівчина  з 3 групи читають поезії).

І ти  лукавила зо мною!                                                                                      

Ах, ангельські слова твої

Були лиш облеском брехні

І ти лукавила зо мною!..

Та під пліною золотою

Ховались скази мідяні,

І цвіт, розцвілий  навесні,

 

Під пишнотою золотою

Крив черв'яка! Ох; чи не в сні

Любились щиро ми з тобою?

І серце бідне рвесь у мні,

Що ти злукавила зо мною!..

 

Я не лукавила з тобою,

Клянуся правдою святою!

Я чесно думала й робила,

Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов ділала,

Вона на лихо повертала;

Що чиста щирість говорила,

Вона в брехню перетворила,

Аж поки нас не розлучила.

Ти  думаєш, я не терпіла,

В новії зв'язки радо бігла?

Ти  думаєш, я сліз не лила,

По ночах темних не тужила?

Не я лукавила з тобою,

А все лукавство в нашім строю —

Дорогі наші віддалило

І серця наші розлучило,

Та нашої любві не вбило .

(Учень 4 групи вивішує афішку, а учень1групи на фоні «Сентиментального

вальсу» П. І.Чайковського починає розповідь про О.Рошкевич) .

(Музика 1)
    Ольга Рошкевич була освіченою. Вона переклада­ла Золя і  Гонкурів,  оповідан­ня шведської письменниці Марії-Софії Шварц, збира­ла весільні пісні, працюва­ла у виданнях Франка, стежила за розвитком жіночого руху, була причетною до відкриття у Станіславі (тепер Івано-Франківську)  жіночої  гімназії. Франко присвятив їй свою першу збірку «Ба- ляди і розкази», він  ділився  з  нею кожною новиною, кожним своїм успіхом і розчаруван-ням, кожним  літературним задумом. Вони мріяли одружитися. Для себе готували подару- нок: збірку весільних пісень з Лолина, які збирала Ольга. Збірці судилося вийти тоді, коли Іван й Ольга вже були не разом. Перешкодою до щастя став арешт Франка та його захоп- лення соціалізмом . Франко здався не відразу. Що з того, що вигнав батько Ольги, що про- ти їхнього зв'язку весь світ? Ольга ж його кохає!                                     

   Ольга, начитавшись роману Чернишевського "Що робити?", надумала фіктивно одружи­тися, щоб вийти з-під опіки батька. Але церковний шлюб з Володимиром Озаркевичем був довічним .                                                                                                                                                                                                                                                    

   Перед одруженням Ольга пише до Франка: "Не кажи, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш, - що буду робити, про що буду ду­мати, все то буде тісно пов'язане з твоєю роботою, з твоїми думками». Франко знав, що так станеться. Знав... але не витримав. Лист Ольги про те, що вона виходить заміж, звалив його з ніг. У нього - крововилив.                                                 .                                                                                                                                                                                                             

Для Франка протягом усього життя бу­ло священним ім'я Ольги , він напрочуд точно й тонко подає у збірці образ коханої жінки, наче тонким різцем вирізьблює його з граніту.

Для змалювання непорочної чистоти Ольги, її високої духовності використовує запозиче- ний з Біблії символ – білу лілію. (Учениця кладе до афішки з портретом О.Рошкевич білу лілею).

(Звучить поезія «Розвійтеся з вітром, листочки зів´ялі...» у виконанні учня 3групи).

(Слайд 3)

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишені жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

 

В зів'ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

 

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями,

Жебрак одинокий, назустріч недолі

Піду я сумними стежками.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Кор.  - Іване Яковичу, науковці відзначають оригінальність композиції «Зів´ялого листя» : передмова від імені героя –небіжчика, драматична форма  жмутків, кожен з яких позна-чений власним настроєм, різноманітність ритміки, строфіки. Чому три жмутки, чи є в цій цифрі якийсь символізм?

І.Ф.  - Так. Тричі ліричному героєві являлася любов. Три долі дала «матінка моя рідне-сенька» : перша недоля – то серце м ´яке, друга недоля – хлопський рід, третя недоля – то горда душа, що передчасно згоріла в полум´ї любові та ненависті. Тому й три жмутки ліричної драми .                                                                                        

Кор. - Пане поете, М.Коцюбинський писав: «Франко – лірик високої проби, і  його ліричні твори часто просяться в музику». Багато поезій збірки стали відомими піснями. Давайте прослухаємо романс у виконанні А. Солов΄яненка, який композитор А. Кос–Анатольський створив на вірш  І.Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». А запитання таке: «Якою ви уявляли цю дівчину, її вдачу?».                                                                   

І.Ф. - Ця дівчина - справжня красуня із сильним характером. Поезія присвячена Юзефі Дзвонковській. Я хотів одружитись з нею, та вона  відмовила мені .

(Музика 2). (Слайд 4)

(Звучить романс у виконанні А.Солов´яненка) .                                                         

(Учень 4 групи вивішує афішку, а учень 1 групи  на фоні «Сентиментального вальсу» П.І.Чайковського починає розповідь про Ю.Дзвонковську) .                                

   Фелікс Дашинський, друг Івана, пише йому, що такої красуні, як Юзефа, він не бачив.     (Музика 3). (Слайд 5)

"Перед цією красою потрібно впасти на коліна і молитись, мо­литись. Гляньте, вона ж Дан-това Беатріче! О, як би хотілось вічно гладити її шовкове волосся, щоки... обня­ти тільки раз – і вмерти. Подивіться на її стан, на її голубі очі. О, тут, крім всього, можна стати  мрійником. Такій королеві можна віддатись душею й тілом, піти за нею край світу, кину-тися  в огонь або в воду... Це якийсь дия­вол, а не жінка! А чи знаєте, чим притягує? Вели- чезним тактом - тримає людей на повідку - нічим не ділиться і нічого не говорить, і тим доводить людину до шалу. Во­на – суцільне мовчання. Вона, як та стіна, на котрій лю­ди малюють ідеали, найрізноманітніші узори дівочих чеснот, оскільки зовнішній вигляд не дозволяє закрада­тися жодному сумніву, жодній критиці. Прекрасна мов­чанка. Ангел доб- роти, розсудку , невинності".

   На Франка Юзефа справила сильне вра­женя . Одне слово, Франко покохав її. Мало того, він вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може йти поруч, тобто може бути його дружиною. Між Ольгою та Юзефою було багато спільного - витонченість натури, шляхетність, делікатність, краса, самопожертва наче дублювали од­ну жінку в іншій.
   Ольга сама просить, щоб він не мучився, щоб поко­хав якусь достойну його любові дів-чину.  Нехай він ог­лянеться по світу. Світ такий широкий... Вона наперед благословляє його на любов.
   Франко сприймає ці слова Ольги як глум. Про яке щастя, про яку любов можна говори-ти,  коли, втративши її, він утратив усяку надію на любов будь-якої жінки? Він знає, що в "теперішніх часах" в питаннях лю­бові потрібно бути практичним. А як із серцем, з почут-тям? Як бути з ними?                                                                                                    
    Юзефа була хвора на сухоти. Скоріше чи пізніше хвороба мала звести її в могилу. Тому не мог­ла стати його дружиною. Відмовила, як і всім іншим, хто старався "о її руку". Інші не знали нічого, а Фран­кові вона сказала. Чесно і відверто. Кохання не для неї.

 

Кор.   - Скажіть, а чи правда, що її портрет висів над вашим робочим столом?

 

І.Ф. - В антикварній лавці у Львові я придбав портрет незнайомки польського художника Ройзнера, який був добре знайомий із Дзвонковськими. Чи  портрет незнайомки з маком у волоссі є портретом Юзефи, відповісти складно, бо фото її дослідникам віднайти не вдалось. Але, як на мене, портрет схожий на оригінал.

 

(Звучить поезія « Червона калино,чого в лузі гнешся?» у виконанні юнака та дівчини з 3групи.) ( Слайд 6)

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

 

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?                                                                                               

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?                                                                                         

 

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.                                                                                                                                                                                                                                        

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю.

 

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара:

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.

 

Кор. - Іване Яковичу, після вашої розповіді про Ю.Дзвонковську, її нещасливу долю стає зрозумілим діалог між дубом, уособленням молодого дужого хлопця, та калиною – врод - ливою, але тендітною і слабкою дівчиною. Скажіть, звернення до природи, до символів України, що є характерним для другого жмутку, це закономірність чи випадковість у цій збірці?

 

І .Ф. -  Пісні вириваються з серця, щоб зрозуміти природу людської душі, щоб відчути її бентежний стан, треба відчути і зрозуміти природу. Цей вірш побудований на основі па- ралелізму. Явища природи розкривають життя людей. Дійсно, для другого жмутку харак- терні народно-пісенні мотиви з використанням постійних епітетів, символів, тавтології .

(Учень 4 групи вивішує афішку, що ілюструє стосунки Ц.Журовської та І.Франка)

 

Кор.  - Пане Франко, хто ж була та панночка – полька, під впливом якої, як ви самі зазначали, з´явилися «Маніпулянтка», «Зів´яле листя», дві п´єски в «Ізмарагді»?

 

І .Ф. - Паночка- полька – це Целіна Журовська . Пізнався я з нею ще в Дрогобичі, коли  вона сиділа при поштовому віконці. Почував я себе при ній несміливим, ні постаттю, ні красою не міг їй заімпонувати, творів моїх вона не читала, грошей і маєтків, які були їй 

потрібні, не мав .

(Учень 1 групи на фоні «Сентиментального вальсу» П.І.Чайковського розповідає про неї) .
( Музика 4). (Слайд 7)

   Целіна Журовська, пізніше за чоловіком Зигмунтовська народилася в Трускавці, мешка- ла в Дрогобичі та Львові, де працювала по­штовим службовцем, - там її  й побачив Франко.
Журовська була єдиною з коханих Фран­ка, яка не любила поета, не розуміла його пори-вань,  хо­лодно реагувала на освідчення та вірші й тільки на схилі віку втямила, хто любив і обезсмертив її своєю любов'ю.
   До образу Целіни Журовської-Зигмунтовської Франко добирає зовсім інші епітети й  символи. Ця жінка була надзвичайно примхливою й гордою і не відповіла на любов поета. Ось чому в його уяві вона "женщина чи звір", "сфінкс".
   Байдужість Целіни до Франка була вражаюча. Вона навіть не читала й не мала наміру

читати "Зів'яле листя". Для чого? Їй прочитали, запитали, що її найбільше вразило в тій                                                                                                                                                                                                                        збірці, і вона пре­спокійно відповіла, що з усього їй найбільш сподобав­ся опис квартири в  одному вірші, бо подібну квартиру вона мала по вул. Вронських у Львові. І більше нічого.

  Коли потім Целіну запитають, чому во­на не відповіла взаємністю Франкові, вона відвер-

то, спокійно, не видумуючи різних причин, сказала: він їй просто не подобався. Був ру-

дий, а їй імпонували брюнети, особливо брюнети з синіми очима. І прізви­ще не подобало-   ся, не мав солідного становища, грошей і надій на них.
    Целіна Зигмунтовська була звичайна, приземлена жінка, яка мала свої плани і свої роз –

рахун­ки. Чи винна була в тому, що її обрав за об'єкт свого "невиплаканого серця" Франко?

Ні. Але чому він го­ворив про свою любов до Ольги Рошкевич усім? Пишався цією своєю першою світлою любов'ю. Не прихо­вував ні перед ким, чим він зобов'язаний цій жінці... Чому мовчав про Юзефу Дзвонковську і чому так бо­явся вимовити ім'я Целіни? Гадаю,   що знайти відповідь можна в "Зів'ялому листі", розгорнімо попіл зотлілого листя .

(Слайд  8). (Музика  5)                                                                                                                                                                                      

(Звучить аудіозапис поезії «Тричі мені являлася любов... »).

Учитель: Ми прослухали поезію І. Франка « Тричі мені являлася любов» у виконанні акто-ра Національного академічного театру ім. І. Франка Миколи Степенка.

 

Кор. - Іване Яковичу, а жінку, котра була поруч, ви кохали?

 

І.Ф. - Я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитись з українкою, і то більш, освіченою, курсисткою. Певна річ, мій вибір був не архіблискучий, і, мавши іншу жінку, я міг би розвинутися краще і доконати більшого, ну, та дарма, судженої конем не об'їдеш.

(Учень 4 групи вивішує фото О. Хоружинської , учень 1групи на фоні «Сентиментально- го вальсу» П.І.Чайковського розповідає про неї).

(Музика 6)    

    Жінка, котра була поруч, - (Слайд 9) Франкова дру­жина Ольга Хоружинська. Родом зі Слобожанщини, з маленького села Бірки на Харківщині, де народилася 10 квітня 1864 ро-ку в сім'ї титулярного радника.
   Саме тоді, коли в Києві перебував Франко (1885 p.), з Харкова приїздить Ольга Хору-жинська.  Позаду Інсти­тут шляхетних дівчат. Тепер вона" - слухачка Вищих жіночих кур-сів, які зробили зі слобожанської про­вінціалки розвинену й освічену дівчину з демокра-тич­ними поглядами. Ольга була привітна, дотепна й відразу впала в око Франкові. Він їй теж сподобався енергією, розмахом думки, культурою, розумом. Куди до нього ту­тешнім женихам! Та й зовнішність (Слайд 10) - гарні очі, високий лоб... Ольга своїм товаришкам розповідає, що Франко - людина "передових поглядів", на жінку дивиться, як на товари-ша , сподвижника в боротьбі. Перед Оль­гою Франко не приховує, що йому такий друг і потрібен. Саме зараз...
  У вересні 1885 року Франко написав листа Ользі Хоружинській, в якому запитує: "Що б Ви сказали, якби якийсь-небудь галичанин, приміром я, приступив до Вас з просьбою:       ( Слайд 11) будьте моєю дружиною, моєю жінкою?"

   Франко не кривить душею: "Я мусив хоч (Слайд 12) крихітку полюбити Вас". Так, Ольга знає, що він ніколи їй не скаже й не напише того, що колись писав першій Ользі,     (Слайд 13) Рошкевич . Нехай та далека й загублена любов бу­де його зіркою. Нехай! Вона  ж буде тою, хто піде з ним поруч, ділитиме з ним кусник черствого хліба, горе, біду все. Буде його захисницею і прихистком. Зробить те, на що не відважилася ще жодна жінка.(Слайд 14) Ольга прийшла до нього в найтяжчі хвилини жит­тя і врятувала. По-різному говорять про неї. Дехто вважає, що, вихована в буржуазній родині, де все ро­била прислуга, вона не була доброю господинею, не вміла дати ладу хаті (Cлайд 15) й забезпечити своєму чоловікові спокійного життя, не вміла пристосуватися до обме­жених сімейних фінансових ресурсів. Інші згадують, що "вона була добра, чула до людсько­го горя, але непрактична в житті, не навчена до біди».

   Ольга Хоружинська вивчила українську мову, була вірною дружиною, доброю матір'ю   (Слайд 16) (народила Франкові чотирьох дітей), дала гроші на його навчання в аспіран­турі. Допомагала чоловікові в літературній праці, вида­вала заснований ним журнал "Життє і слово",  на свій кошт опублікувала (Слайд 17) книжку Франка "В поті чола" і вдруге збірку "З вершин і низин". (Слайд 18) Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Хіба цього замало? Хіба це не свідчення жертовності й любові?    

Здавалося б, що саме їй і були адресовані любовні гімни.(Слайд 19) Але...
   Чи любив Франко свою дружину, якщо писав, що  одружився з нею "з доктрини", тобто їхній шлюб мав символізувати єдність Західної та Східної Ук­раїни? Важко сказати. Але годі звинувачувати Франка в нетолерантності, бо це все-таки був геній, ( Слайд 20) а з геніальни­ми людьми вжитися не так просто.  Вони несуть факел свого таланту, часто обпі-каючи вогнем не тільки себе, а й найрідніших, зате народові  факел не пече, а світить.
 

2. Підсумково–узагальнювальна бесіда .

Технологія «Асоціативний ряд».

Учитель. Подякуємо І.Франку за щирі відповіді й узагальнимо нашу роботу .

   Ось і відбулося перше ваше знайомство з ліричною драмою «Зів´яле листя». На наступ-них уроках ми будемо аналізувати поезії збірки, деякі з них ви  вивчатимете напам΄ять. А зараз я хочу спитати,  з чим асоціюється у вас назва «Зів´яле листя»?

( Учні зачитують свої записи).

Учитель.  Мої почуття від поезій збірки ви можете побачити на схемі, я рада, що більшість   із них співпадають із вашими.                                                        

(Учитель вивішує схему)                                                 

 

            Туга   Кохання  Страждання  Тривога  Біль

                                                                        

 Пристрасність     «Зів’яле листя»             Чистота    

                                                                        

          Безнадія  Зневіра      Сум     Жорстокість Ніжність                                                                                                                                                                          

Запитання :

- Скажіть, будь ласка, а чому стрілочка на схемі  йде від слова «Кохання», а не до нього, як в інших варіантах?

 - Яким є загальний настрій збірки?

 - Ліричний герой викликає співчуття, жалість чи заздрість? Чому?

 - Поясніть назву «Зів´яле листя»?

(Музика 1)

Учитель. Франко писав: (Слайди 21 ,22 ,23, 24, 25) « Тричі мені являлася любов…». Хоча тут поет лукавив: закохувався він значно частіше. Чи вправі ми засуджувати його за це? Прокоментуйте висловлювання Ліни Костенко, яке є епіграфом нашого уроку.

( Висловлювання учнів). 

Учитель. Поезії Івана Яковича й досі надихають авторів на створення нових пісень. Сучасний композитор Олександр Яшин інтерпретував вірш І.Франка «Чого являєшся  мені у сні?», написав музику до нього – і з΄явилася  прекрасна пісня «Знаєш...», яка прозвучить  у виконанні Віталія Козловського.

( Звучить пісня «Знаєш»). узика 7)                     

Учитель.  Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Зигмунтовська  принесли поето-вому серцю щастя і горе, радість і муку. Той, хто хоч раз у житті пізнав силу кохання, знає, як міцно переплетені в ньо­му ці почуття.   
  Нехай у ваших серцях завжди буде місце для любові, навіть якщо вона не взаємна. Будь-те  уважні до людей, які вас оточують, а особливо до тих, хто вас любить. Поважайте  їхні почуття. Не пліткуйте, не судіть, бо «Любов – це, люди, діло неосудне». Тільки так кожен із вас може розраховувати на те, що і його відкрите серце не буде скривджене й зневаже-не.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

 3. Оцінювання.

ІІІ. Домашнє завдання :дати письмову відповідь на запитання: « Чому збірка має назву «Зів΄яле листя»? (10 – 12 речень), прочитати в підручнику критичний матеріал про збірку с.134 -136.                                                                                                   
                                                                                              

                                                                                                                                       

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
До підручника
Українська література 10 клас (Міщенко О.І.)
Додано
13 червня
Переглядів
99
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку