М.Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Тема.   М.Коцюбинський «Тіні забутих предків». Поетичне змалювання в повісті кохання  Івана та Марічки, як невмирущості їхніх почуттів і трагічної долі як наслідок суперечностей між мрією і дійсністю.

Мета: процесі аналізу допомогти учням розкрити для себе красу глибоких почуттів і взаємної вірності на прикладі головних героїв повісті Івана й Марічки; визначити значення справжніх людських почуттів у житті людини, усвідомити вагу справжніх духовних цінностей, проаналізувати образи героїв; розвивати вміння зіставляти, аналізувати прочитане, висловлювати свої думки з приводу прочитаного; порушуючи «одвічні проблеми» людства – сенсу людського життя, щастя, краси, кохання, виховувати дітей відкритими і добрими, взаємну повагу, високі почуття.

Учні повинні знати:  зміст, проблематику, жанрові особливості твору; риси характеру Івана і Марічки ,чим вони зумовлені ; художні засоби зображення психології героїв.

Учні повинні вміти: характеризувати образи повісті; досліджувати психологічні вмотивування вчинків героїв, зіставляти їх; виявляти власне ставлення до загальнолюдських цінностей; робити висновки, обґрунтовувати свою думку.

Тип уроку:  комбінований 

Обладнання: портрет письменника, текст твору, ілюстрації до нього, фотоматеріал із краєвидами Карпат, тлумачний словник, мультимедійний проектор, ноутбук,  дидактичне забезпечення уроку на слайдах, музичний супровід,  кадри із  фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків", картки з завданням для груп.

Міжпредметні звязки: художня культура, українська мова, зарубіжна література.

Методи, прийоми і форми роботи: бесіда, усна зв'язна розповідь, літературний диктант,  робота в групах, парах, вправа «Кола Вена», «Дерево очікувань», «Вінок»,  інсценізація, відео фрагменти, метод «ПРЕС».

Епіграф: «Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна»                                                                                                                     

                                                                                                           М.Коцюбинський

Хід уроку

І. Організаційний момент. З’ясування емоційної готовності до уроку.

«До успіху»

Як настрій? Усміхніться один одному, подумки  побажайте успіхів на цілий урок. Для того, щоб впоратися на уроці із завданнями, будьте старанними. Нехай девізом сьогоднішнього уроку стануть такі слова:  (Слайд 1)

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Михайло Коцюбинський – один із талановитих  українських письменників, письменників – патріотів, вдумливий і тонкий дослідник життя, неперевершений майстер художнього слова.

 Більше сто років минуло з дня виходу повісті «Тіні забутих предків, а твір і сьогодні хвилює простою розповіді, чудовими пейзажними картинами, майстерним переплетінням реального і фантастичного. Про що цей твір?

   Про нестихаюче ворогування Палійчуків і Гутенюків та палке кохання   представників цих гуцульських родів – Івана й Марічки. Про тіні забутих предків і їхній вплив на життя людське. Про утвердження духовного начала в людині.  Про добро і зло.  Про народження, любов і смерть, про підтримку людини із землі і космосу, а отже, про життя. Так, це - поема про життя… Про життя у всіх його вимірах…

1Літературний диктант «Чи уважний  ти  читач?»

1. В якому році була написана  повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»? (1911 р.)
2. Про який куточок України йдеться у повісті?(Гуцульщину )
3. Музичний інструмент, який «сповідував людям» про смерть?(Трембіта)
4. Хто це: «… все плакав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі».(Іван)
5.   Коли відбулося перше знайомство Івана і Марічки? ( Під час бійки)
6.  Музичний інструмент, на якому грав Іванко?(Денцівка)
7. Жанр пісень, які складала і співала Марічка? (Коломийки)
8. Чим під час знайомства з Іванком у відповідь на спричинене зло поділилася Марічка?(Цукерком)
9. Хто такий мольфар Юра?(Чарівник)
10. Що стало на заваді коханню Марічки та Івана?(Родова ворожнеча)
11.  З ким одружився Іван після смерті Марічки? (З Палагною)
12. Ким екранізована повість "Тіні забутих предків"? (Параджановим)

Взаємоперевірка

ІІІ . Мотивація уроку.                                                                                               

Слово вчителя.

— Діти, ось ми і згадали вивчений вами раніше матеріал:  творчий шлях письменника  та зміст  твору. Та на цьому робота над повістю  «Тіні забутих предків» для Вас ще не закінчиться.

   Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей.

 Чи зможете ви мені сказати про що піде розмова на сьогоднішньому уроці? (Відповіді учнів)

 

 Отже, поговоримо про кохання.

Кохання… Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в ім’я коханого чи коханої. Йому підкорялися люди й країни, воно робило одних щасливими, інших – нещасними, воно давало надію й відбирало життя. Любов пробуджувала в душах найсвітліші почуття, найясніші мрії, давала людині натхнення й сили. Любов – це щастя й трагедія, радість і журба, надія та відчай.

І в цьому переконалися Іван і Марічка, герої твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», - діти природи з вічною і вірною любов’ю до гір, «близьких й далеких верхів, що голубіли на небі», до смерекових чорних лісів «з їх синім диханням», до ясної зелені царинок, «що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев», їхнє чарівне кохання йде від дивовижних міфологічних вірувань гуцулів, від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». І їхнє кохання здається казкою, одночасно живою, близькою і зрозумілою усім людям.

Милуватися красою художнього слова, неповторністю природи й душевно багатими натурами, казкою справжнього кохання  ми будемо на сьогоднішньому уроці.                                                                                                                     

ІУ. Оголошення теми, мети уроку.(Слайд 2)

1. Слово вчителя.

Тема нашого уроку «Поетичне змалювання в повісті кохання  Івана та Марічки, як невмирущості їхніх почуттів і трагічної долі як наслідок суперечностей між мрією і дійсністю»

Епіграфом до сьогоднішнього уроку я обрала слова М.Коцюбинського: «Весь світ був як казка, повна чудес,таємнича, цікава й страшна». (Слайд 3)

Вправа «Очікування»

У вас на партах також є квіточки. Напишіть, будь ласка, на них чого ви чекаєте від цього уроку.(мелодія)

Діти оголошують свої очікування, а вчитель оголошує мету уроку.

.... Чого ти чекаєш від цього уроку?

Тож, діти, будемо сподіватися, що ваші сподівання справдяться.

Сьогодні на уроці ми будемо  розкривати для себе красу глибоких почуттів і взаємної вірності на прикладі головних героїв повісті Івана й Марічки; аналізувати образи героїв; досліджувати психологічні вмотивування вчинків героїв, зіставляти їх; виявляти власне ставлення до загальнолюдських цінностей; робити висновки, обґрунтовувати свою думку щодо «одвічних  проблем» людства – сенсу людського життя, щастя, краси, кохання; поринемо у  світ чарівної казки наших героїв.

V. Основний зміст роботи.

    1. Слово вчителя.

            Через темряву віків, глибину століть пробивається кохання, долаючи будь-які перешкоди, підіймаючи людину до зірок. Пісню кохання не може заглушити навіть смерть. У кожного є своя історія кохання, є і в нашому житті чимало Ромео і Джульєтт, кохання яких долає родинну ворожнечу чи інші серйозні життєві проблеми. І той, хто відчував закоханість, і той, хто ще не знав такого почуття, має своє уявлення про кохання.

Кохання – «вогонь і лід», поезія і проза, воно, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами, як біг струмка, що вражає сміливця красою й простотою водночас.

Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори. 

2. Тренінг.

         - А як ви розумієте, що таке кохання?  (Слайд 5) (Учні висловлюють свої думки, користуючись відомими віршами чи власними словами).

- А що з цього приводу думають відомі митці? (Слайд 6)

    Любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття.                                                                                            Леся Українка

         Найщасливіші дні юності – це чисте, ідеальне кохання, з яким духовно багатим людям довго не хочеться розлучатися.  В.Сухомлинський

Кохання варте стільки, скільки варта сама людина, яка його відчуває! Ромен Роллан  

1.  Робота з тлумачним словником.

А давайте заглянемо в тлумачний словник  і зясуємо «Що таке кохання?»

3. Слово вчителя. (на фоні кліпу) (Слайд 7- 12)

Коли ми вимовляємо «Тіні забутих предків», то в уяві постають сині Карпати, дзвінкі чисті потоки, нам запаморочливо пахне смереками й гірськими травами. А серед усього цього дива живуть нявки й щезники, лісовики й чугайстри. А поряд – люди, що вміють вірити в казку, любити й вірно кохати. (слайд 13)

    Іванові й Марічці – головним героям повісті – судилося стати українськими Ромео і Джульєттою, утілити у своїх літературних долях головне – гармонію людських душ. Збагнути, відчути високе почуття кохання, яке подарувала доля Іванові й Марічці, - значить хоч трохи наблизитися душею до розуміння любові як великої таїни буття.

4. Словникова робота. (Звук флояри.)

- Чи доводилося вам чути цей чаруючий душу звук? Звідки ж він?

Учні. Мелодія ця народилася на дивовижній Гуцульщині, серед мальовничих Карпат. Увібрала вона в себе красу лісів, шум гірських потоків, пахощі гуцульських полонин, а ще – мрію про щастя, про кохання.

 А чи знаєте ви, як називається інструмент, який видає ці чаруючи звуки? (Флояра – музичний інструмент завдовжки 1 м)  (слайд 14-15)

5. Полілог «учитель-учні»

Учитель. А що ж вкладали в поняття «щастя, кохання» Іванко й Марічка? За що, на вашу думку, вони полюбили одне одного? (Слайд 16)

Перший учень. Я думаю, що за доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу.

Другий учень. Я згодна, з тим. Іван і Марічка-  «діти природи», і для них кохання – це гармонія людини і природи, в гармонії почуттів і дій. Іванові, стрункому, як смерічка, казкові дикі гори розкривають свої таємниці й дарують чарівні мелодії.

      Третій учень. Я хочу сказати про Марічку.  Що б вона не побачила, що б не сталося у світі – усе в неї виливалося в легку й прозору пісню. Безліч співанок знала Марічка, та ще й уміла їх складати.

    Четвертий учень. Коли Іван вигравав на флоярі, а Марічка виспівувала, то при цьому їхні душевні поривання теж спліталися в чарівну пісню.

    П’ятий учень. Чарівне кохання Івана та Марічки йде від своєрідного розуміння таїн природи. Для них «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна».

    Шостий учень. В їхніх стосунках «все було так просто, природно, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця».

    Учитель. Отже, юнак і дівчина настільки поетичні, чисті, ніжні, що можна сміливо сказати – це дві половинки одного цілого. Відео  (слайд 17)

    Учитель. А першу зустріч Іванка та Марічки пригадуєте? В ній, мабуть, гармонії не було. Я пропоную вам стати свідками зародження великого й чистого кохання.

6. «Стежками прочитаного  твору»  (Інсценування першої зустрічі Іванка та Марічки)

   Іван. Ага! Се, певно, Гутенюкова дівка! (Штовхає дівчину, видирає з рук кісники і викидає їх). 

Марічка. (зігнута вся, дивиться на нього і спокійно говорить). Нічо… У мене є другі… Май ліпші. Мене неньо купили нову запаску… І мережані капчури… Я си обую файно та й буду дівка.

Іван. А я вже вмію грати денцівку.

Марічка. Наш Федір зробив си файну флояру… та як заграє…

Іван. (надувся), А я вже щезника бачив.

Марічка. (здивовано дивиться на нього). А нащо ж ти б’єшся?

Іван. А ти нащо коло воза стояла?

Марічка. (подумавши трохи, дістає з-за пазухи цукерку, половину відламає, а другу половину дає Іванові). Ади! На!

Учитель. Подивіться на Марічку, хіба ж це не диво Карпатських гір? Маленька красуня і – філософ. Саме вона допомагає Іванкові вирватися з давнього кола сімейної ворожнечі і зрозуміти згодом, трохи пізніше, що воно таке – справжнє кохання. І лише в кінці, коли судилося Іванкові зустрітися зі своєю долею (алегоричний образ нявки – лісової русалки), вона вустами Марічки скаже: «Я покохала тебе одразу…»

За що ж Марічко, скажи?

Учениця в ролі Марічки (дорослої). Я любила, як ми сходилися тут, у сему лісі: Іванко-любчик грав мені, а я закладала свої руки йому за шию та й цілувала кучерики любі. А ще  я любила, коли він грав на флояру.

Учень у ролі Івана (дорослого). Марічка озивалася на гру флояри, як самичка до дикого голуба. І я кожної миті бачив перед собою її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…»Ізгадай мені, мій миленький, два рази на днину, а я тебе ізгадаю сім раз на годину…»

Учитель. Так,  Іван та Марічка - обоє щедро обдаровані люди. Їм властиве тонке відчуття стобарвної і стозвукової природи. Щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим  творити веселі і сумні співаночки про  ніжне і глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка. І трагічно обірвалося.

Учитель. А тепер, оскільки до нас завітали в гості Іван і Марічка, ви маєте змогу запитати їх самих про те, що вас цікавить найбільше.

Учениця. Марічко, як ви вважаєте, гуцули — талановитий народ?

Марічка. Жити серед такої прекрасної природи й не бачити та не відчувати її — неможливо. Таланти закладені в нас від природи. Талант виживати в таких складних умовах, талант грати на музичних інструментах — сопілці, флоярі, от як Іван, та не тільки музику, якої на­вчався від людей, а й чарівні мелодії, які й чугайстра примусять танцювати до знемоги. Талант складати співанки, узявши за основу будь-яку подію. Талант самовіддано кохати все життя.

Учениця. Яким було ваше кохання, Іване й Марічко?

Марічка. Кохання — це найдивніша загадка, що має велику силу над людьми. Це повінь почуттів, які підхоплюють тебе, безпомічну, і несуть у царство любові. І для тебе вже не існує нічого й нікого, окрім коханого. Ти йдеш проти роду, проти старшини, аби бути разом з милим і тілом і душею.

 Іван. Наші душевні переживання й поривання сплітаються в чарівну пісню, яку я вигравав на флоярі, а Марічка виспівувала. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією.

Учениця. Чому ж ваше кохання від самого початку було трагічним? Адже ви так любили один одного...

Іван. Можна було б сказати, що у всьому винна давня ворожнеча наших родів. Але це не так. Наше кохання закінчилося так, бо воно було більшим і сильнішим за життя. Коли повінь узяла Марічку, я не хотів жити, думав, блукаючи десь у горах, знайду свою смерть. Але вона не прийшла по мене. Тоді вирішив одружитися, щоб ґаздувати. Та це вже було не життя, а животіння. Дружина не могла замінити коханої. Вічне таїнство кохання жило в моїй душі й спливало «на поверхню» чудними образами. Вона не лише приходила до мене уві сні, я марив нею й наяву. То я бачив Марічку живою й дивувався, що вона жива й водночас ніби мертва. А то зовсім утратив відчуття реальності, коли почалося абсолютне марення, а в ньому — зустріч із Марічкою-нявкою та чугайстром.

Учень. У чому ж був ваш гріх, Іване, що Господь так жорстоко покарав вас?

Іван. Мій гріх у тому, що я пішов проти роду, через мене рід мій зруйнувався, пішов у небуття, але любов виправдовує мій гріх, а смерть є спокутуванням.

 Учитель. Іване, Марічко! Мрійники наші, поклонники краси і її творці! Чому ж для вашого кохання не знайшлося місця на землі?

Марічка. Наше кохання було більшим і сильнішим за життя.

Учитель. Я думаю, що зустріч з Іваном і Марічкою пробудили в ваших серцях найніжніші почуття.

Учитель. Чим же закінчилося таке щире, просте, справжнє кохання наших героїв? (відповіді учнів)

Учитель. Іван та Марічка  трагічно загинули , але пам'ять про них буде жити ще багато років.

То якими ж вони нам  запам’яталися?

VІ. Закріплення набутих знань

1.   Дослідницько - пошукова  колективна робота.

 Вправа «Гронування».  (слайд 18) За допомогою художніх засобів, які використовує    М.Коцюбинський для створення образів  своїх героїв,   ми сплетемо віночки для Івана і Марічки, в якому кожна квіточка  як найбільше розкриватиме   їхні характери. Тож давайте закріпимо, читаючи ланцюжком риси характеру  героїв. 

(Учні ланцюжком зачитують риси характеру Івана і Марічки)

2.  Робота в групах (Слайд 19)

Вправа «Сенкан». Скласти сенкан до слів: І - група Іван, ІІ група- Марічка  

3. Робота в парах. «Кола Вена» (Слайд 20)

І група – Іван і Марічка

Спільне: діти природи (для них щастя – в гармонії людини і природи, вони вічно й вірно любили гори, «близькі й далекі верхи, що голубіли на небі», любили смерекові чорні ліси «з їх синім диханням», ясні зелені царинки, «що, мов дзеркала, блищали в рамках дерев»), вірність у коханні, довір’я, гармонія почуттів і дій (Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, - співанками»), спільні думки, віддані душевним пориванням, обдаровані люди (Іванова гра на флоярі, Марічка вміла гарно співати і складати співанки), романтичні натури.

Відмінне: ворогуючи родини, стать, вік, у Івана неспокійний характер (тому родичі не любили його).

Висновок: характеризуючи образи героїв, ми впевнилися, що кохання справді має незбагненну силу. Воно не зникає навіть тоді, коли закохані гинуть. Кохання Івана  й Марічки, наче казка.

ІІ група – Палагна і Марічка

Відмінне: Палагна - в ній немає нічого романтичного, далека від музики, визнавала потойбічні сили («Палагна вічно  заклопотана була своїм ворожінням, зв'язок з Юрою), прагнення до багатства, цінує лише силу, зрада в коханні (прикладом цього також може бути зв'язок з Юрою та іншими чоловіками «Палагну цілували чужі чоловіки – ото диво яке!»), душевна ницість, втрата моральності.

Марічка – романтична натура, поетична натура, що співанками «засіяла гори», щира, віддана, мала веселу та лагідну вдачу, тонко відчувала світ природи, обдарована людина (як вже зазначали, вміла співати і складати коломийки).

Спільне: жінки, гуцулки, бажання бути коханими, гарні газдині (Палагна «звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала»), (Марічка ж, рятуючи худобу, загинула).

Учитель: Скажіть, чи міг Іван по-справжньому покохати Палагну? (Відповіді учнів)

Учитель: Із якими літературними героями зарубіжної класики можна порівняти українських Івана та Марічку? (Ромео і Джульєтта).

ІІІ група – Ромео і Джульєтта – Іван І Марічка

 Що спільного й відмінного між героями В. Шекспіра («Ромео і Джульєтта») та Михайла Коцюбинського? Що їх відрізняє?

    Відмінне: Ромео і Джульєтта з аристократичних родин, а Марічка й Іван – з селянської родини, у Шекспіра закохані гинуть через неузгодженість своїх дій, у Коцюбинського – Марічка йде з життя випадково під час повені, а Іван гине через величезну тугу за коханою («хапав руками повітря, ловив ногою камінь…, і чув, що летить вниз…»),  місце подій, природа .

    Спільне: ворогуючі родини, закоханість в юному віці, вірність у коханні, смерть закоханих.

    -  які емоції та почуття  ви відчували, коли працювали над цією вправою?

     Висновок: 1- аналізуючи ці твори, я гостро відчула велику силу почуттів героїв, 2 – а я хочу додати, що не в кожного вистачить глибини й сили душі на таку природну вірність, на кохання. 1 – вони зазнали справжнього  кохання.

 Учитель.Отже, на відміну від Шекспіра, малюючи непереборну силу кохання, Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, життя, людської душі, яка зберігає весь віковий досвід народу. 

    Учитель: ви з’ясували, що найголовніше, що об’єднує ці твори – це непідробне кохання, яке, на жаль, закінчується трагічно. А чи є ці твори актуальними в наш час і чи будуть актуальними через 100 років? Якщо так, то чому? (Відповідь учнів)

- Які проблеми, актуальні й на сьогоднішній день,  піднімає автор у своєму творі? (слайд 21)

-           вічність і сила кохання;

•                   гармонія людини й природи;
•                   вічний двобій добра і зла;
•                   краса глибокого почуття кохання;
•                   сенс щастя, сенс життя;
•                   вірність і зрада;
•                   філософська  проблема життя і смерті.

 Учитель. Михайло Коцюбинський створив геніальну поему про життя, про життя в усіх його вимірах. Створив повість – притчу, яка вчить людей найскладнішій науці – життю, життю за законами краси, вірності, духовності. І  не застаріє це його вчення ніколи, бо проблеми, порушені письменником, вічні.

 Своїм твором «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський возвеличує чарівне почуття — кохання, кохання Івана і Марічки, яким судилося стати українськими Ромео і Джульєттою, нагадуючи людям, що воно головне у житті, що тільки воно зігріває серця, що тільки воно світить, як провідна зірка. І світитиме завжди!

  Повість «Тіні забутих предків» стала вершиною мистецької майстерності М. Коцюбинського, окрасою всієї української літератури, лебединою  піснею кохання,  ненадуманого, природного, чистого, щирого, прекрасного.

VІІ.. Підсумок уроку.

1. «Чи може кохання в ранньому віці принести щастя людині» (Слайд 22)

Учитель: А тепер, мої любі, скажіть, чи має право існувати кохання в ранньому віці і завершитись щасливо?  (Відповіді учнів)

2. Вправа «Дерево очікування» (слайд 23)  

   3.  Притча.

    - Куди йде кохання? – запитало маленьке щастя у свого батька.

    - Воно вмирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють Кохати!

    Маленьке щастя задумалося; «Ось виросту великим і стану допомагати людям! Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і намагалося допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого стало перетворюватися на маленьке й чахле. Щастя злякалося, і відправилося в далеку дорогу, аби знайти ліки від своєї недуги. Ось одного разу в дорозі зустріло Щастя дряхлу стару, усю в лахмітті, босу та з палицею. Кинулося щастя до неї, допомогло сісти. Трохи відпочивши, мандрівниця повідала Щастю свою історію:

    - Образливо, коли тебе вважають таким дряхлим, адже я таке ще молоде, і звуть мене Кохання!

    - Так це ти Кохання?! – здивувалося Щастя. – Але мені говорили, що Кохання – це найпрекрасніше з того, що є на світі!

    Кохання уважно поглянула на нього і запитала:

    - А тебе як звуть? 

- Щастя.

- От як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним.

І з цими словами вона дістала зі свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Кохання підсіла до нього і і ніжно обійняла рукою.

- Що ж з нами зробили ці злі люди й доля? – схлипувало Щастя.

- Нічого, - говорило кохання. – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними.

Так Кохання й Щастя домовилися  ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя йде Кохання, разом з ним йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до цих пір зрозуміти цього не можуть.

    Слово вчителя. Завершується наш урок. І наостанок я хочу сказати, що справжня любов це крила, які піднімають нас над буденністю і дрібницями.

Бажаю всім великої і справжньої ЛЮБОВІ

4. Оцінювання навчальних досягнень учнів

Всі ви, діти, молодці,

Гарно працювали!

І сьогодні за урок отримуєте бали (Оцінювання)

УІІІ. Домашнє завдання. (слайд 24)

 написати твір – мініатюру на одну з тем:

-Моє ставлення до Івана та Марічки за повістю М. Коцюбинського « Тіні забутих предків.»

-Над чим примусила мене замислитись повість М. Коцюбинського « Тіні забутих  предків»