Урок. "Образ матері у творчості Ніни Гнатюк, Тетяни Яковенко, Світлани Травневої"

 

                                                  Учитель української мови та літератури

                                                                           СЗШ І-ІІІ ст.с. Бруслинів

                                                                            Слободянюк Т.С.

10 клас.

Тема: Література рідного краю.    

Образ матері у творчості  Ніни Гнатюк,    

 Світлани Травневої,Тетяни Яковенко

Мета: ознайомити учнів із творчістю  Ніни Гнатюк, Світлани Травневої,

Тетяни Яковенко; розвивати і розширювати уявлення дітей про роль матері - берегині роду людського; формувати високі моральні почуття, вчити визначати основну думку тексту, виділяти головне, вибирати задане; виховувати любов, повагу, дбайливе ставлення до матері, почуття вдячності, милосердя, гордість за рідну матусю.

Обладнання: ілюстрації, репродукції картин на тему материнства, портрети Н.Гнатюк, С. Травневої, Т.Яковенко, мультимедійна презентація, відеокліп, збірки віршів поетес.

 

                                 Хід уроку:

 

                                                  Епіграф:

                                                                Можна вибрать друга і по духу брата,

                                                                Та не можна рідну матір вибирати.

                                                                                                   В.Симоненко

 

І Організаційний момент. Емоційне налаштування.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.Мотивація навчальної діяльності.

     1. Звучить уривок пісні про маму  на слова А. Малишка.

    На моніторі комп’ютера з’являються фото матерів, ілюстрації, репродукції картин на тему материнства.

 

    2. Бесіда.

 -  У кого найніжніші і найласкавіші руки?

 -  У кого найчутливіше серце, найясніші очі, найрідніший голос і

       найщиріша душа?

 -   А чия любов найсильніша у світі?

-  У чому сила материнської любові?

-  Прочитайте епіграф уроку, поясніть його.

 

     Слово вчителя.

 -  Матінка, ненька, матуся, матусенька - які ніжні, ласкаві слова!

      Мама... Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і ласкаві руки, найвірніше, найчутливіше серце , бо у ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим...

    Мати... Це перше слово, яке з радісною усмішкою промовляє дитина.

 

   Вчитель.

     - Для кожного з нас кожного  мама – найкраща.  Давайте знайдемо для нашої матусі  прекрасні слова : мила, чудова, ніжна, турботлива, лагідна, уважна, красива, люба…

- Чим більше любові до мами, тим світліше і радісніше наше та її життя.

 

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

  Вчитель:

-   Шановні друзі! У нас незвичайний урок, бо ми присвячуємо його найдорожчій , найкращій  для нас людині - матері.

Образ матері відтворено у віршах  відомих подільських авторів: Ніни Гнатюк, Світлани Травневої, Тетяни Яковенко. Сьогодні ви ознайомитеся з життям та творчістю цих талановитих поетес.

-   Запишіть тему уроку.

 

ІV. Основна частина уроку.  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Слово вчителя.

-   Діти, ви є співавторами уроку. Його проведенню передувала кропітка

робота. На уроці будуть використані не лише поезії вінницьких митців слова, а й ваші роздуми про матір, материнство.

-Готуючись до уроку, ми здійснили дослідження життя та творчості  поетес. Учні поділилися на чотири групи: «Юні біографи»,  «Дослідники» , «Літературознавці», «Юні читці».

 

1. Літературна вітальня.  Гортаємо сторінки життя та творчості  Н.Ю.Гнатюк.

         Інформує  група «Юні біографи».

      -  Подільський край надихнув на творчість багатьох своїх синів та дочок. І серед них талановита поетеса, публіцист, громадський діяч Ніна Юхимівна Гнатюк.
      Ніна Юхимівна Гнатюк народилася 18 березня 1947-го року в родині колгоспників у  селі Безводному Чернівецького ( нині Ямпільського) району на Вінниччині. Рік був голодний та й наступні для її селянського роду минали в тяжкій колгоспній праці, щоденних клопотах і думках про найнеобхідніше: хліб насущний, одяг, взуття, паливо на зиму... Здавалося, де тут узятися поезії, захопленню красою рідного придністровського краю, любові до нього. Але вони проклюнулися і проросли в душі худенької школярки, засіяні там народною піснею, вишивкою на рушнику, новорічною колядкою, весільним танцем, уроками літератури, “Кобзарем” Т.Шевченка. Ніна стала писати вірші і, напевно, рано відчула серцем, що це її доля.

     Свої перші вірші подолянка із Безводного надрукувала в 16 років

у місцевій газеті, а в 19 стала авторкою першої поетичної збірки «Пелюстка грому» (видавництво «Молодь», 1966 рік.). Адже тоді, за радянської доби, стати молодим автором збірки лірики  щось та значило.

- Що допомогло дівчинці із далекого села на Поділлі стати відомим майстром слова, зуміти написати серцем і душею такі образні, свіжі, яскраві твори, що хвилюють людей, на роки запам’ятовуються, вивчаються у школі? 
Класик української літератури Павло Тичина, тепло привітав першу збірку Ніни Гнатюк, відзначив, що віршам її притаманні «велика людська жага жити і творити на землі, а також впевненість у невмирущості добрих справ, глибока віра у високі ідеали, прагнення весь хист душі віддати народові.

       У 1974 році  Ніна Гнатюк закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту імені М. Островського.

     Працювала в редакціях могилів-подільської газети “Наддністрянська правда”, ямпільської районної газети “Слово хлібороба ”, кореспондентом Вінницького обласного радіо, трудилася у редакціях газет «Українська столиця», «Слово Просвіти».

      За вагомі творчі успіхи, активну громадську діяльність Ніна Гнатюк нагороджена орденами «За Заслуги» ІІІ і ІІ ступенів, літературними преміями імені М.Трублаїні, М.Островського, Д. Нитченка, П. Тичини,

 М. Коцюбинського, Т. Мельничука. 
     У серпні 2014-го вона удостоєна найвищої нагороди нашої області – відзнаки «За заслуги перед Вінниччиною.»

     Авторка поетичних збірок „Пелюстка грому ”(1966), „Посіяла жито”(1978), „”Прощання з березнем (1972), „Час колосіння” (1980), „Дякую долі” (1982), „Шовковиця”(1983), „Поки люблю і вірю” (1985), «Поміж небес і трав» (1998), «Вересневі багаття» (2007), книги вибраних статей «Ковток джерельної води» (2016).

     Сьогодні Ніна Гнатюк продовжує працювати над своїми новими збірками. ЇЇ вірші про тривогу і радощі материнства, про рідний дім, про нашу багатостраждальну і прекрасну подільську землю, про ставлення до жінки – трудівниці, про любов.

 

2. Поетична сторінка.

 Вчитель:

-  Найтепліше, найсердечніше слово поетеси про рідну маму, її ласкаві очі, веселу вдачу, доброту і невтомні руки: 
                Сперся світ на дві рясні долоні – 
                На долоні матері моєї.

 

Виступ учнів групи «Юні читці».

 

 

Руки моєї матері

 В мами руки, мов кора дубова,

 В мами руки, мов засмаглі весла.

 Під очима — сині перевесла,

 На губах — печаль і пахіть слова.

 

В мами руки росяні і теплі,

 Мозолі на них, немов медалі.

 В мами руки, мов пшеничні стебла,

 В мами руки з хліба і печалі.

 

Як землі торкнуться — сходить рута,

 Вийдуть в поле — втопляться у житі,

 Бо ж у них жарини сонця чути,

 Бо ж у них земні джерела влиті.

 

Йдуть літа медово і солоно,

 Йдуть віки — в диму, в цвіту, у глеї.

 Сперся світ на дві рясні долоні —

 На долоні матері моєї.

 

Вчитель:

-   У руках матері закладена якась чарівна сила. Долоні неньки зігрівають, дають дивний спокій, умиротворення,  радість. Скільки справ устигають зробити за день її руки !

-  Діти, а які руки у ваших матерів?

-  Материнська любов не знає кордонів, страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває.

 

    Звучить вірш Н.Гнатюк « Знову мамина хата сниться...»

 

Знову мамина хата сниться,

Завивання вітрів руде.

Мамо, вічна твоя боржниця

У чекання твоє бреде.

 

І вклякає до ніг низенько,

Під якими путь не одна.

Ненько, сива страднице-ненько,

Знов стоїш ти побіля вікна.

 

Посилаєш свої моління

І прокльони свої у віки.

Гарбузове сушиш насіння

І для внуків печеш пиріжки.

 

Ти  б сама залишилася боса,

Тільки б вийшли у люди ми,

Тільки б наші русяві коси

Не торкнулися пасма зими.

 

Тільки б наших очей відтінки

Не зчорнила лиха рука.

Мамо, синя пелюстко барвінку,

Крапле з житнього колоска!

 

Так, як сонце променів зграї,

Як землиця руно трави,

Ти мене на життя безкрає

Своїм серцем благослови.

 

Вчитель:

 - Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне сонячне слово. Вся гордість світу - від матерів. Без сонця не цвітуть квіти, без матері немає ні поета, ні героя. Мати - берегиня домашнього вогнища. Її називають святою. Вона - найкраща в світі.

 

  Учні читають вірші Н.Гнатюк.

   «До мами хочеться, до мами...», «В гостях у матері»,  «Виймає мама хлібеня з печі».

 

До мами хочеться, до мами,

Де сниться сіножать косі,

Де пахне житніми димами
І чорнобривцями в росі.

 

Де на городі, між півоній,

До м’яти пригорнувся кріп,

Де добрі мамині долоні

Із сонця виробляють хліб.

 

Де бронзовіє вже пшениця,

Комбайни чути за селом.

В косинці марлевій дійниця

Тебе частує молоком.

 

У платтях з шовку та батисту

Дівчата йдуть на буряки.

Вже для шоферів, трактористів

Давно готові рушники.

 

Музики кличуть на весілля –

Аж від коліс сивіє шлях.

А матері вже сушать зілля –

Внучат купати в чебрецях.

 

 

3. Мистецька сторінка «Уся моя поезія — з життя».

Творчість Тетяни Яковенко.  

    Вчитель:

    -  Кожен з нас народжується поетом. Однак не кожному вистачає снаги осідлати крилатого Пегаса. Їй, незважаючи на те, що жінка, це вдалося.

   Тетяна Яковенко — одна із найвідоміших у Вінниці та й далеко за межами України поетеса.

    Коли Тетяну Василівну запитали, що для неї поезія, вона зізналася — можливість таїти у собі музику. І справді, на слова Яковенко написано понад 100 пісень. Значна кількість — у співавторстві з молодою талановитою композиторкою з Немирова Ольгою Янушкевич.

   Тетяна Василівна – це жінка, яку Бог наділив красою і талантом, ніжністю і силою, жінка, яка знайшла свій шлях, щоб залишитись на ньому своєю поезією, своїм словом, поглядом.

 

   Учні групи «Літературознавці» розповідають про життя та творчість Т.В.Яковенко.

     Село Соболівка, що в Теплицькому районі, займає значне місце на літературно-мистецькій карті Вінниччини.  Саме в цьому мальовничому селі в робітничій родині 16 травня 1954 року народилася відома поетеса, науковець і громадська діячка  Тетяна Василівна Яковенко. В сім’ї  панував культ книги, була доволі ретельно підібрана чимала бібліотека української та світової класики.  Батьки заохочували  перші творчі спроби доньки. Дев’ятилітня Тетянка надсилала свої вірші до республіканської газети “Зірка”, де один з них і був опублікований у 1963 році.

    Після закінчення десятирічки трудовий гарт дівчина пройшла робітницею  Соболівського цукрового заводу. Згодом – вчителювала.

     Педагогічну діяльність Тетяна Яковенко розпочала  вчителькою російської та української мови й літератури в школах Тепличчини. Водночас навчалася на заочному відділенні філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту (нині університет ім.Михайла Коцюбинського), який закінчила в 1977 році, здобувши фах учителя російської мови та літератури. В 1995 року тут же отримала диплом учителя української мови та літератури. Закінчила  аспірантуру  при Інституті літератури  ім. Т. Г. Шевченка. З 1983 по 2012 р.р.— викладач кафедри української літератури Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. З 2012 р. — керівник літературно-мистецької студії «Словоцвіт» Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу.

    Тетяна Василівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Вінницького педагогічного університету, член Національної спілки письменників України (з 1988 року), голова обласної краєзнавчої літературно-мистецької громадської організації «Велика рідня», заслужений працівник культури України, «Людина року – 2010» у номінації «Митець». За багаторічну плідну працю  Т.В.Яковенко удостоєна почесного звання «Відмінник освіти України».

    Т.В.Яковенко   —  авторка близько двадцяти книг поезій, сотень публікацій у періодиці, кількох десятків передмов до перших книг молодих авторів Поділля, упорядник низки регіональних літературних альманахів.  Поетеса – лауреат регіональних літературних премій ім. Миколи Трублаїні (1978 р.), «Кришталева вишня» (2001 р.); всеукраїнських — імені Михайла Коцюбинського (2002 р.), «Благовіст» (2003 р.),  ім. Марка Вовчка (2007), ім.Михайла Стельмаха (2008 р.), ім. Івана Огієнка (2008 р.);  ім. Павла Тичини (2010 р.);ім. Анатолія Бортняка (2012 р.).міжнародної ім. Івана Кошелівця (журнал “Соборність”, Ізраїль) (2008 р).

     У 2004 році поетесі  присвоєно звання “Заслужений працівник культури України”. Та найбільша нагорода для письменниці – це захоплені очі читачів, схвальні відгуки і сльози радості на їхніх очах.

     Вірші поетеси увійшли до "Антології української поезії другої половини XX століття" (Київ, 2001).

    Народжуються  вірші поетеси «з життєвих дивовиж».

  - Уся моя поезія — з життя, — згадує Т.В.Яковенко. — Колись ми, юні, творчими  десантами їздили Вінниччиною. У одному селі познайомилися з молодим агрономом. Він розповів про те, що коли приїздить додому до матері, вона обов’язково іде в берег. Косить сіно, зелену м’яту і встеляє нею долівку. Розповідав це хлопчина так буденно, а я не могла собі уявити. Знала, що так роблять на Зелені свята, але щоб до кожного приїзду сина... І найцікавіше: хлопець казав, що найкраще йому спиться тільки у материній хаті, коли пахне це зілля. Так народився вірш „Мамина світлиця».

 

4. Поетична хвилинка.

Виступ групи «Юні читці».

 

Молитва за маму       

Там, за думками й роками,

Тихо збіга життя.

Боже, храни мені маму,

Сиве й покірне дитя.

 

Вічна якась руїна —

Тільки роби й роби!

Що воно за країна,

Де матері — раби?!

 

Чорна робота зроду

Випила силу до дна:

Діти,

хати,

городи,

Голодомори,

війна …

 

Боже, єдиний свідку

Всіх її сліз і мук,

Боже, продовж їй віку

Тут, де ще я живу.

 Там, у небеснім лоні,

Де не гримлять громи,

В світлі Свої долоні

Долю її візьми.

Дай їй здоров’я, Боже,

Ласки і співчуття.

Щастя не мала.

Може,

Матиме хоч життя …

 

Боже, в Своєму Храмі

Вічної таїни,

Боже, храни мені маму,

Маму мою храни …

                                   Тетяна Яковенко 

 

Ми — українки.   

 

Ми — українки.

Ми із того роду,

Чию відвагу світ ще не забув.

На золото вишневу нашу вроду

Скуповував розбещений Стамбул.

Скуповували, нелюди, захланні,

Самі того не знаючи, сливе,

Що в кожній "українці — Роксолана —

Не бранка — повелителька живе.

І поки у боях та у походах,

Та в шинках пропадали козаки,

Ми порали худобу і городи,

І шовком вишивали сорочки,

Вставали рано і лягали пізно,

Перемагали спеку і грозу,

Ховали горе у тужливу пісню,

Виплакували піснею СЛЬОЗУ.

Ми — українки.

В нас душа багата

Блакиттю неба, золотом ланів.

Ми вміємо і сіяти й орати,

Народжувати велстнів-синів.

Бо ми такі.

Віддавна і донині

Плекаєм світ любові й доброти.

Ми — українки.

Значить — Берегині.

Ми Україну мусим берегти.

                                Тетяна Яковенко

 

5. Літературне знайомство з творчістю Світлани Травневої.

Вчитель:

  -   До чистих, цілющих джерел належить творчість нашої талановитої землячки Світлани Травневої, непересічної, яскравої особистості, яка змогла реалізувати себе у житті як любляча донька, турботлива мати, лагідна бабуся, вчитель-новатор, журналіст.

 

 Група «Дослідники» підготувала повідомлення про Світлану Травневу.

Розповідь учня.

     Світлана Травнева ( справжнє прізвище Єлисеєва Світлана Миколаївна) народилася 22 травня 1950 року в подільському селі Неменка Іллінецького району Вінницької області в родині вчительки. Тому, мабуть, обрала й собі долю вчительки. Спочатку працювала в школах району. Нині викладає українську мову та літературу в Вінницькій ЗОШ №11.

     Перші поетичні спроби були ще у шкільні роки. Друкувалася у  багатьох газетах та журналах.

    Життєвим і поетичним кредо Світлани Травневої є Любов.

    З 1996 року С. Єлисеєва є членом Національної спілки журналістів України.

   З 2003 року С.Травнева є відповідальним редактором літературно-мистецького альбому «Стожари».

 

   «Є три високих любові, що тримають мене на цім світі. Це вірна і ніжна Любов моєї матері Катерини, Любов вічної під сонцем України, Любов моєї великої родини, яку в своїй світлиці збирає ненька»

                                                                              Світлана Травнева

 

 

 

  Вчитель:

  -   На вірші С.Травневої написано понад 100 пісень композиторами-подолянами. Багато зних стали переможцями міжнародних та всеукраїнських конкурсів.

    Поезії про неньку чарують щирістю, голублять і пестять, як мамині руки, напувають наснагою, дають сили жити і творити.

    Поетичні рядки мелодійні, майже кожен вірш може стати піснею.

 

6. Виступ групи «Юні читці».

МАТІНКО РІДНА

Матінко рідна, ти, зірко досвітня,

Тепла сльозинко в холоднім вікні,

Матінко рідна — роса на калині,

Мудрість твоя — то живе джерельце;

Коси твої, що притрушує іній,

Пахнуть любистком мені й чебрецем.

Матінко рідна, пелюсточка цвіту,

Лагідна, ніжна… І як ти змогла

Всі подолати жорстокості світу,

Не розгубивши любові й тепла?

Матінко рідна, від тебе зростали

Віра, прозріння й молитва моя.

Вічність тобі я у ноги прослала б…

Житимеш, мамо, то житиму й я.

                                             ТРАВНЕВА СВІТЛАНА

 

 

 

 

МАМИНІ ЗМОРШКИ

У маминих зморшках — моє все життя,

Тривоги мої в них і болі.

І радощів й бід незбагненне злиття,

І пошуки власної долі.

 

У маминих зморшках — до себе дорога,

У світі найважча на колі доріг,

І щира та світла молитва до Бога

За долю мою і від зла оберіг.

 

У маминих зморшках — спів крил лебединих,

Що впасти мені не дають з висоти.

І сонячно ніжність всміхається в милих

Очах, де незміряний світ доброти.

 

Священна причетність до світла родини -

Високе завжди і живе почуття, -

Його збережу в сповідальну годину

Й від маминих зморшок несу у життя.

 

І мудрістю правди до мене озветься

Народжене в Вірі, Добрі та Любові, -

Від маминих зморшок тепло в моїм серці

І доччина вірність у щирому слові.

 

У маминих зморшках — моє все життя,

Так важко до них доростати.

Несу запізніле своє каяття, -

Чи ж зможу я їх розрівняти.

                                               ТРАВНЕВА СВІТЛАНА

 

7.Музична сторінка. Мелодії чарівні звуки.

   Звучить пісня «Берегиня» на слова Світлани Травневої.

 

БЕРЕГИНЯ

музика В. Кубасова

 На твоїх долонях, рідна ненько,

Добрих і п’янких, мов дух землі,

Примостилось літечко раненько,

Ніби соловейко на гіллі.

У твоїх очах, моя рідненька,

Лагідних і ніжних, мов блакить,

Сходить сонечко на світ ясненьке

І завжди теплом твоїм бринить.

Щирим серцем, дорога матусю,

Ти зігріла всі мої літа.

Піснею до тебе пригорнуся,

Світла доле, матінко свята.

У твоїх словах сердечних, нене,

Що до нас спішать, немов гінці,

Мудрість і тривога – сокровенні

Материнські вірні посланці.

У твоїй душі, моя хороша,

Праведній, немов життя Христа,

Молиться уклінно Матір Божа,

Щоб у світ спішила доброта.

 

(Відеокліп до пісні)

 

 

8. Бесіда.

1. Які проблеми порушують поетеси в творах?
2. Яка провідна тема творів подільських авторів?
3.  Що єднає жінок-матерів у творчості поетес?
4. Які думки й почуття викликали у вас прослухані вірші про матір?
5. Який висновок маємо зробити для себе?
6. Що найбільше засмучує ваших мам?
7. Чи можна цього уникнути? Як? (Відповіді дітей).

 

  Вчитель.

   - Так, за все, чого досягає в житті людина, вона повинна завдячувати своїм батькам, рідній ненці.

   -   Поезії Н. Гнатюк, Світлани Травневої, Тетяни Яковенко –  це земний  уклін материнській щедрості, щоденному подвигу жінки – трудівниці, яка вигойдує своїми руками не тільки прийдешнє покоління планети, сіє не лише хліб, квіти, а й мир на землі.

 

9. Творча робота.

1. Складання сенкану.

Наприклад:

Матуся

Ніжна, добра

Працює, виховує, любить.

Найрідніша людина на світі.

Ненька.

 

2. «Букет квітів із ніжних слів».

  - Діти,  на аркуші паперу намалюйте букет квітів для мами. (непарну кількість). Над кожною квіткою напишіть, за що ви  вдячні своїй матусі.

 

V. Підсумок уроку.

   Метод «Мікрофон».

• Найбільше сьогодні мені сподобалося (не сподобалося) … .
• Я зрозумів (зрозуміла) … .

     - Борг перед мамою не можна виміряти ніякою міркою, не можна сплатити повністю. Умійте відчувати серце матері. Умійте бачити в її очах мир і спокій, тривогу і хвилювання, щастя й радість. Намагайтесь уникати ситуацій, в яких ви можете образити маму, зробити їй боляче. Не забувайте просити пробачення, коли ви усвідомили свою провину.  Говоріть частіше  своїм матусям слова любові.

         Бережімо наших матерів!

VІ. Домашнє завдання.

       Написати твір « Рідна матінко моя...»