М. М. Коцюбинський. Психологічна новела «Intermezzo».

Відділ освіти Покровської райдержадміністрації

Просянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

Розробка уроку з української літератури

на тему:

 

 

М. М. Коцюбинський.

Психологічна новела «Intermezzo».

 

 

 

 

 

 

Учитель Ковальова Л. В.

 

 

 

 

 

 

2015

Тема: Михайло Михайлович Коцюбинський. Психологічна

         новела «Intermezzo».

 

Мета: продовжити роботу над змістом новели М. Коцюбинського «Intermezzo», розкрити історію її написання, з’ясувати своєрідність системи образів, причина настрою ліричного героя, його подібність з автором; визначити особливості імпресіоністичного стилю М. Коцюбинського;

           розвивати вміння логічно висловлювати свої думки, пам’ять, мислення;

          виховувати в учнів любов до природи рідного краю, дослідити способи боротьби з депресивним станом.

 

Обладнання: текст новели «Intermezzo», репродукція картини Клода Моне «Експресія», музичні твори, ілюстрації картин природи, мультимедійне забезпечення.

 

Тип уроку: урок-психологічне дослідження.

 

Методи, прийоми і форми роботи: тренінг, робота з текстом, інсценізація, бесіда, робота в групах, клоуз-тест.

 

На уроці учні працюють у постійних групах:

«аналітики»,

 «літературознавці»,

«історики»    

 

Тип: випереджальні завдання: дослідити вплив образів-символів твору на зміну настроїв головного героя.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавольної діяльності.

Учитель. Доброго дня! Рада вас бачити! Сьогодні у нас урок – психологічне дослідження.

Налаштуватися на роботу вам допоможе пам’ятка.

 

Тренінг

«Я

розумна, творча

особистість.

Я

вчуся бо хочу знати»

 

Заплющіть очі і про себе промовте:

 

«Я все знаю, я все вмію, я все зможу»

Учитель. Оцінювання знань здійснюватимемо за допомогою карток самооцінювання, вони перед вами.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.

Учитель. На попередньому уроці ми говорили про людину, ім’я якої стало зорею першої величини. Він любив життя, людей, квіти, землю, прагнув до прекрасного і шукав його.

Людську любов, і радості, й жалі,

І совість, що губилась на землі, -

І серце взяв, у світ поніс з собою.

Учитель. А що ж ви взяли для себе опрацювавши біографію М. Коцюбинського?

Перевіримо це за допомогою клоуз-тесту.

Відкрили зошити, взяли ручки, записали число, класна робота.

 

Тест

1. М. М. Коцюбинський народився у місті… (Вінниця)

2. Своїм вихованням письменник зобов’язаний…(матері)

3. Дворічну школу закінчив у місті … (Бар)

4. У місті Шаргороді продовжує навчання … (в духовному училищі)

5. Склавши екстерном іспити на народного учителя працює … (репетитором)

6. Дружиною, вірним другом і помічником М. М. Коцюбинського стала …(Віра Дейша)

7. Про історичне нашого народу розповідається у повісті … («Дорогою ціною»)

8. Твір, що побудований на людському протиставленні світлого і чистого кохання і бездушного, буденного світу людей – це … (новела «На камені»)

9. Був членом організації … (братство Тарасівців)

10. У Чернігові очолив … (товариство «Просвіта»)

11. На очах у батька помирає донька – його ніжний цвіт, він намагається запам’ятати кожну деталь, відчуття, бо колись вони послужать матеріалом для творчості. З якого це твору … (етюд «Цвіт яблуні»)

12. Твір, у якому автор розкриває своє творче кредо («Intermezzo»)

Учитель. Перевіримо результати. Взяли червону пасту. Відповіді на екрані. У вас 1 хвилина.

 

ІV. Оголошення теми і мети уроку. Цілевизначення і планування роботи.

Учитель. Звернемо увагу на тему уроку «М. М. Коцюбинський. Психологічна новела «Intermezzo»».

У житті кожної людини трапляються такі моменти, коли стає якось не по собі, коли у душу непомітно закрадається неспокій, який руйнує звичайний ритм життя, заважає працювати, підриває здоров’я. Що ж робити у таких випадках?

Кожен із нас має свій рецепт боротьби з «депресивним станом». На ці запитання дає відповіді і М. Коцюбинський у новелі «Intermezzo», на змістом якої ми будемо працювати.

Отже, запишіть у зошити тему, а працювати будемо за планом.

 

План

1. Історія написання новели «Intermezzo». Автобіографічність твору.

2. Ідейний зміст твору.

3. Жанр.

4. Дійові особи новели.

5. Поетика імпресіонізму.

Учитель. Після опрацювання теми ви повинні вміти:

- аналізувати твір;

- з’ясовувати роль образів у розкритті психологічного стану героя, характеризувати їх;

- визначати ознаки жанру твору;

- уміти визначати літературознавчі поняття – імпресіонізм, новела.

 

V. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

1. Історія написання новели «Intermezzo».

Учитель. З’ясуємо історію написання новели та її автобіографічну основу.

 

Інсценівка

Газетяр. Увага! Новини! Читайте!

Рішучі дії царського уряду на події 1907 року!

Читайте!

Коцюбинський втомився!

(За столиком Сергій Єфремов, Аркадій Утєвський, Євген Чикаленко, Віра дейша).

Сергій Єфремов.

– Шановний пане Утєвський! У чому річ? Що трапилося з Коцюбинськми?

Андрій Утєвський.

– На жаль, від здоров’я у Михайла Михайловича не лишилося й сліду: у нього ниють ноги, в голові паморочиться. Підступні хвороби дають про себе знати.

(входять М. Коцюбинський і чиновник)

Чиновник.

– Читав, читав, Михайле Михайловичу, ваші новели… Артистичні речі.

М. М. Коцюбинський.

– Невже, пане чиновнику, мої скромні спроби заслужили на вашу увагу?

 Чиновник.

 – Пишіть ваші прекрасні новели, а політики в «Просвіті» не чіпайте – то не ваша стихія…

М. М. Коцюбинський (набік)

– Виявляється, під плащем принца – звичайний екзекутор.

Чиновник.

– Шановний, діяльність вашої «Просвіти» виходить за межі роботи подібних інституцій, тому, хочу вам повідомити, вас виключено зі складу товариства.

(до столика, до С. Єфремова підходить М. Коцюбинський)

Сергій Єфремов.

–  Що трапилося?

М. М. Коцюбинський.

– Мене виключили зі складу «Просвіти». Мені тепер ще гірше, ніж було. Потрібен перепочинок.

Віра Дейша.

– У тебе ще є причини для неспокою. Так далі тривати не може. Ти мусиш сказати, як нам жити далі?

М. М. Коцюбинський (набік)

 – Тільки тепер я помітив у руці дружини лист із знайомим почерком. Лист від Беатріче.

Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сім’ї, коли навіть доведеться переступити через себе.

Євген Чикаленко.

– Михайле, ви вкрай виснажені. Я хочу запропонувати вам для відпочинку свій дім у Кононівці.

(на екрані таблиця)

 «Причини душевного неспокою Михайла Коцюбинського у 1908 році»

1. Розправа самодержавства з бунтівниками (роки реакції).                                                          

2. Проблеми зі здоров’ям.

3. Виключення зі складу «Просвіти», нагляд жандармів.

4. Негаразди у сім’ї, прагнення одружитися з О. Аплаксіною (Беатріче).   

Монолог М. М. Коцюбинського (від слів …….)

 

2. Ідейний зміст твору.

Учитель. У стані душевного неспокою, спричиненого розправою самодержавства з бунтівниками, проблемами зі здоров’ям, виключенням зі складу «Просвіти», негараздами у сім’ї, утомлений душею М. Коцюбинський черпає сили із криниці Кононівської природи. Душа заспівала, струни натяглися. Інтермецо виконало покладену на нього місію. Що ж таке інтермецо? Як слід розуміти назву твору?

Учень. Інтермецо (з італійської іntermezzo, що знаходиться посередині, проміжний (буквально відпочинок) – невелика, музична п’єса довільної будови,що виконується оркестром між окремими частинами опери.

Для ліричного героя твору М. Коцюбинського така музична перерва-перепочинок, час, коли герой набирається сил для нової праці і боротьби.

Учитель. В основі твору лежить зіставлення двох протилежних світів: людського, дисгармонійного, смертоносного, утіленого в образі міста, - і гармонійного, досконалого, життєстверджуючого світу природи.                                                                                                                                                                                                      

Спробуємо відновити переживання ліричного героя, поринувши у зміст новели.

Бесіда за змістом твору з інтерактивними прийомами «Займи позицію».

Учитель.

1. Що спричинило важку втому героя, в чому його трагедія?

Учень. Ліричний герой перебуває у стані втоми, яка ось-ось має закінчитися депресією. «Я втомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». Його втомили люди, постійне «треба» і «мусиш». Його внутрішній голос волає про потребу самотності й спокою, психіка розхитана, він перебуває у конфлікті з самим собою. Поки що переважають негативні почуття.

Учитель.

2. Герой хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам. Чому?

Учень. Бо кожна з них має орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. А люди стикаються один з одним щодня.

Учитель.

3. Як бачимо, автор наголошує, що саме людина спричиняє зло і хаос у світі. Це зло вже проникає у душу героя, тому єдиний вихід поїхати за місто у поля.

Потяг, повний людського гаму, несе героя подалі від «залізної руки міста». Як ви розумієте вираз «залізна рука міста»?

Учень. Колія здається героєві залізною рукою міста.

«Залізна рука міста одягла землю в камінь й залізо, через вікна будинків вічно дихає смородом, бичує святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, бруднить повітря пилом та димом, реве від болю, з радості, злості. Як звірина».

Як бачимо, у містах земля недоступна для людини, бо вона одягнена в залізо і камінь.

Учитель.

4. Опинившись на самоті в окремій кімнаті, ліричний герой не може заснути, йому пригадуються й уявляються трагічні події, що настали після революційних виступів у час реакції.

Яким ж були враження героя у перші хвилини перебування у кімнаті?

Учень. Кімната здається як десять чорних кімнат, наповнених пітьмою по вінця. Він боїться побачити людей блідих, невиразних, як з гобеленів. Боїться, що відхиляться двері і з темряви почнуть виходити люди, що складали його серце, ті з кого витекла кров у маленьку дірочку від солдатської кульки, ті кого заливали у білі мішки, гойдали на мотузках у повітрі, а потім складали у погано прикриті ями, звідки їх вигрібали собаки.

Учитель.

5. Ліричний герой – людина чесна, совіслива, з чутливою душею. Але чому ж він відчуває докори сумління?

Учень. Хоча герой і має чутливу душу, але «другий раз звістку про ряд білих мішків заїв стиглою сливою». Ми бачимо, що герой збайдужів від людського горя. Душа перенасичена стражданнями «Я не маю вже краплі гарячої крові. Я утомився».

Учитель.

6. Уночі, уві сні, героя мучать моторошні примари міста. Вранці ж його душа вже налаштовується на гармонійний, життєрадісний лад довколишньої одухотвореної природи.

Що ж здивувало ліричного героя в перші хвилини перебування на лоні природи?

Учень.

«Розплющую очі і раптом бачу, ах, як всього багато: неба, сонця, веселої землі».

Його здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя, це і є перерва, інтермецо.

Учитель

7. На подвір’ї герой спостерігає за собаками. ЧИ можна провести паралель між ліричним героєм і вівчарками?

Учень.

Безперечно, адже вони, як і герой, були на припоні. Чоловіка, наче ланцюг, тримала «залізна рука міста», роблячи його знервованим і злим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.

Учитель.

8. Душа героя серед Кононівських полів поступово знаходить своє інтермецо. Центральну частину оповіді становлять чотири пейзажі, кожен із них несе філософський зміст.

Хто підготував виразне читання?

(на екрані – пейзажі. Учень виразно читає уривок)

Учень.

«Мої дні течуть серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він, наче перлова скойка: стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна – й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами…»

Учитель.

9. Отже, дні героя течуть серед степу. З чим відчуває зв’язок ліричний герой?

Учень. Він відчуває космічний зв’язок між землею і небом. «На небі – сонце, серед нив – я. Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо. А я все йду, самотній на землі, як сонце на небі».

Ліричний герой почуває себе багатим, бо йому належить зозулине «ку-ку», пісня жайворонка.

Учитель.

10. Бачимо, серед нив приходить заспокоєння, але абсолютного зцілення ще немає. Який епізод твору це підтверджує?

Учень. Це підтверджують такі слова: «Раптом усе гасне, вмирає. Здригаюсь. Що таке? Звідки? Тінь? Невже хтось третій? Ні тільки хмарка… »

Я думаю, що ліричний герой ще не готовий до зустрічі з людиною.

Учитель.

11. М. Коцюбинський називає себе сонцепоклонником. У новелі«Intermezzo» він проспівав справжній гімн сонцю.

За що ж ліричний герой дякує сонцю?

Учень. Він дякує сонцю за те, що воно по-материнські, своїм промінням, обігріло його тіло і зцілює вкрай виснажену душу.

Ще він дякує сонцю, що воно дає сили. «Я п’ю тебе, сонце, твій теплий цілющій напій, п’ю, як дитина молоко з материнських грудей, так само теплих і дорогих.»

Для ліричного героя сонце завжди жадане. «Ти тільки їсть в житті моїм, сонце, бажаний гість, я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах».

Сонце для героя є захистом, підтримкою. «Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей».

Учитель.

Поетичний одухотворений образ сонця – справжній гімн йому. Ліричний герой з пошаною звертається до нього, говорить з ним, як із розумною, доброю істотою.

Учитель.

12. Отже, серед степу герой знаходить душевний спокій.

А чи готовий він знову повернутися до людей?

Учень. Так, ліричний герой уже готовий повернутися до людей, адже, зустрівшись із селянином, він не втікає, а починає розмову з ним.

Учитель.

13. Кульмінацією новели є зустріч митця з селянином. Здається, що від цього обірваного, розчарованого, нещасного чоловіка ліричний герой повинен би тікати. Адже йому знову несуть страждання, розповідають про людське горе. Але сповідь ліричний герой сприймає до глибини душі.

Про що ж розповідає селянин героєві?

Учень. Селянин розповідає про важке життя, про те, що «п’ятьох діток голодних чомусь не забрала гарячка», що «раз на тиждень б’ють людину в лице», що «між людьми, як між вовками», що «найближча людина може продати».

 

Учитель.

14. Як ліричний герой реагує на розповідь про людське горе?

Учень.

Він уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а вибухає піднесеним поетичним закликом: «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі. Говори, говори».

Учитель.

15. Які зміни відбулися? Які висновки зробив оповідач?

Учень.

Оповідач говорить: «Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, налагоджені, душа вже грає…»

Учитель.

Ми проаналізували психологічні зміни у душі ліричного героя. Спробуємо зобразити їх схематично. Хто зможе відтворити зміни у душі ліричного героя?

Психологічні зміни у душі ліричного героя  

Утома – стрес – інтермецо – рівновага – спроможність сприймати людське горе.

Учень.

Як бачимо, інтермецо займає в цьому ланцюжку центральне місце. Герой не тікає від суспільства, без якого життя втратить сенс, він лише намагається відновити свої сили.

 

3. Система дійових осіб.

Учитель.

Бачимо, що зцілення відбулося завдяки природі, бо це життєдайне джерело. Недаремно твір присвячено Кононівскьким полям. Адже саме на цих нивах герой, влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію.

Складну боротьбу, що відбувається в душі ліричного героя, допомагають розкрити символічні образи твору.

 

Бесіда за запитаннями.

1. На які групи можна поділити образи новели? (зорові, слухові)

2. Які, на вашу думку, образи-символи є у творі? (видимі, невидимі)

3. Назвіть видимі і невидимі образи.

Дійові особи Невидимі  – моя утома  –  залізна рука міста               –  людське горе   Видимі      – ниви у червні – три білі вівчарки – зозуля – жайворонки – сонце

Символізм образів Ниви у червні – життєвий шлях Зозуля – образ часу Три білі вівчарки: самозакохана Пава – дворянство Трепов – жандармерія Оверко – темне селянство Жайворонок – натхнення Сонце – вічна енергія

 

Учитель.

Отже, перша група образів – це моя утома, залізна рука міста, людське горе. Друга група контрастна до першої: сонце, ниви у червні, три білі вівчарки, зозуля, жайворонки.

Через образи природи, що символізують боротьбу в душі героя, автор показує, як до нього повертається рівновага, спроможність знову сприймати людське горе.

Творча група учнів отримала випереджальні завдання: дослідити і проаналізувати загадку дійових осіб у новелі.

Перша група пов’язана з важкими почуттями героя, мінорна тональність. Друга – з мажорними, оптимістичними почуттями.

Учень1. Ми досліджували і аналізували невидимі образи і виявили, що на початку твору атмосфера похмура, ліричний герой виснажений важкою роботою, громадськими справами, боротьбою, тому одним із головних образів новели є «Моя утома».

Важка втома висмоктала любов з душі ліричного героя, оселила в ній роздратованість і знервованість. Так сталося, що справжній митець не поділяє бід на людські і власні. Він переживає за все, а це нелегко. Під тиском життєстверджуючих сил природи «утома» поступово відступає.

Учень 2. Інший невидимий образ – це «залізна рука міста». Ліричний герой свідомо тікає від «залізної руки міста», від злості й мерзенних вчинків людей, від жаху й бруду їхнього існування, лиш на певний час і опиняється серед тиші і пітьми безлюддя. Сірість залізного міста, що проникла в душу героя, змінилася білим кольором: «Білі стіни будинку вертають мені притомність».

Учень 3. Третій невидимий образ – це «людське горе». Тут постають символічні образи білих мішків. Це образи повішених учасників подій 1905-1907 років, яким перед смертю, щоб не видно було мук, накидали на голови мішки. Автор не може забути ті нещасні жертви. «Людське горе вражає чутливу душу героя». Але сприймати його він більше не може. Душа, серце, нервова система гранично напружені.

 

Друга група. Ми досліджували видимі образи – символи і зрозуміли, що

Учень 1. Наскрізним у новелі є образ сонця. Воно не тільки змінює настрій героя, а й проникаючи глибоко в душу надає іншого смислу його існуванню. На початку твору ми спостерігаємо за тим, що герой знаходиться ніби поза реальністю, він не помічає нічого навколо себе. Навіть протиставляє себе природі та й самому життю, символом якого і є сонце: «На небі сонце – серед нив я». Поступово сонце витісняє з душі втому і знесилення. Про це свідчать рядки: «Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні».

Отже, сонце в новелі – це джерело енергії та сили. Вислів «Погаси сонце і засвіти друге на небі» означає остаточне звільнення людської душі від старого, небажаного, від того, що пригнічувало.

Учень 2. Образи трьох вівчарок символізують різні прошарки населення. Пава – дворянство, Трепов – жандармерію, (кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Третова, який підписував смертні вироки повстанцям), «дурний Оверко» - принижене й темне селянство, якому досить дати трохи волі – і воно не кинеться ні на кого.

Між ліричним героєм і вівчарками можна провести паралель. Адже вони були на припоні. Героя, наче ланцюг, тримала «залізна рука міста», роблячи його злим, знервованим, стомленим. І те ж саме робив металевий ланцюг із вівчарками.

Учень 3. Жайворонки – це образ натхнення, символ творчої наснаги. Спів жайворонка асоціюється з арфою. В античній міфології бог Аполон – покровитель мистецтва – чудово грав на арфі. Тому, спів маленької польової пташки порівнюється з божественною музикою, яку можна слухати день і ніч. Неповторна пісня жайворонка зливається з симфонією полів. Ліричний герой вдячний жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю.  «Він натягнув струни душі, яка вже співає, веселиться». 

Учень 4. Зозуля – народний образ – символ, що втілює надію на життя. Це ще й образ часу. У третьому фрагменті новели голос зозулі прикметно започатковує відлік нового періоду в житті героя.

«Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! – і сіє тишу по травах!»

У п’ятій частині зозуля вже «Найближча приятелька героя», бо чітко, розмірено та спокійно відраховує час і цим «дає настрій» йому. Про час, який заліковує душевні рани, час, втілений в образі зозулі, вказано в новелі ще й так: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому». Порівняння «як сльози» підкреслює катарсисне значення часу.

Зозуля – це символ, що пророкує стомленому митцеві ще багато літ щастя, вселяє надію на життя, а це гарна прикмета.

Катарсис – очищення душі стражданням.

Учень 5. Важливе значення у творі відіграють пейзажі. Це образи – символи «ниви у червні», бо молоді паростки символізують життя. В цей час у них починають інтенсивно пульсувати соки, а саме цього не вистачає ліричному героєві. Яскраво-зелений колір добре впливає на нервову систему людини, заспокоює, знімає напруження. Та ще й у полі – простір, безмежність, свобода, злиття із Всесвітом через небо.

Отак поступово прогулянки в полі, споглядання загадкового і чарівного світу природи відновлюють сили ліричного героя, проникають у його душу, заповнюють оптимістичним настроєм. «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того пересипання зерна».

Учитель. Ви провели дослідження образів-символів. Але ліричний герой – головний образ. Хто ж він?  

Учень. Очевидно, сам М. Коцюбинський, але це не зовсім так. Ліричний герой має автобіографічні риси, але він не тотожний автору. Він утілює ідейно-естетичні якості кращих митців своєї епохи.

Учитель. А хто ще з героїв присутній у творі?

«Intermezzo»  - твір особливий. У чому ж його особливість?

 

Відповіді учнів:

- Не схожий на будь-який інший.

- У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту.

- Діалогів і полілогів, які пожвавлюють сюжет, теж немає.

- Але є царство природи.

- Є панування Божої краси.

- У творі є розкіш барв і велич рідної землі.

 

 

 

Учитель.

Діти! Особливість цього твору полягає і втому, що він написаний у імпресіоністичній манері. Що ж таке імпресіонізм?

Довідку готували …

На екрані ілюстрація картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця»

Учень 1. Слово «імпресіонізм» походить від французького «impression» - враження.

Це течія в літературі й мистецтві другої половини XIX - початку XX століття.

Назва течії походить від картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця».

Митці зосереджувалися на відтворенні миттєвих вражень. Митець-іпресіоніст прагне відтворити дійсність за допомогою яскравих спалахів-образів. Які надають побаченому особливого емоційного забарвлення.

Імпресіоністичний живопис був мистецтвом кольорових плям, а література передавала мінливі нюанси настрою, перебіги почуттів.

В Українській літературі імпресіоністичне письмо властиве творам В. Стефаника, О. Кобелянської, М. Коцюбинського.

Учень 2. Підтвердженням цього є новела  «Intermezzo». Адже ознаками імпресіонізму є заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення зоровими і слуховими образами, художніми деталями найтонших змін у настрої героя.

У творі М. Коцюбинський показує, як під впливом сонця, нив у червні, співу жайворонка змінюється внутрішній стан героя.

 

Таблиця на екран

 

Імпресіонізм – це течія в літературі та мистецтві другої половини XIX - початку XX століття.

Основне завдання – витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, але без заглиблення в їх суть.

Риси імпресіонізму:

- психологізм у змалюванні персонажів;

- прагнення відтворити найтонші зміни у настроях;

- миттєве враження;

- лаконізм, ритмічність;

- багатство відтінків, кольорів, яскравих деталей;

- одночасна відмова від великих соціальних проблем.

Учитель.

Отже, за жанром «Intermezzo» - лірико-психологічна новела в прозі, написана в імпресіоністичній манері.

Запишіть у зошити.

Поезія в прозі – це невеликий ліро-епічний твір, написаний ритмічною прозою, який відзначається образністю, стрункістю композиції, сконцентрованістю змісту.

Літературознавці схиляються до думки, що лірико-психологічна новела «Intermezzo» - це поезія в прозі.

Учитель. Ми неодноразово підкреслювали, що «Intermezzo» - новела. Давайте згадаємо, що таке новела?

Новела – невеликий розповідний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням.

Ознаки новели:

- невеликий обсяг;

- лаконізм;

- несподівана кінцівка;

- глибокий психологізм.

Учитель. Назвіть ознаки новели «Intermezzo».

Михайло Коцюбинський, тонкий психолог, написав оду життю, сонцю, природі. Він зумів розібратися у суперечливостях людської душі, знайти правильний вихід. У новелі розкрилась майстерність письменника як імпресіоніста і новеліста.

Михайло Михайлович писав: «У хвилини розчарування мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи».

Дійсно, лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Депресія можна подолати, для цього потрібно йти в природу, це останній шанс для тих, хто втратив віру в життя.

 

Підсумок уроку.

Учитель.

Проаналізувавши зміст новели висловіть свої думки щодо того, чи може природа зцілити від депресії, розпочинайте відповідь словами:

- «вірю…»;

- «у цілому правильно, але…»;

- «сумніваюся…»;

- «не вірю…»;

- «не тільки вірю, а й вважаю помилковими…»;

- «заперечуючи ці ідеї, я пропоную свої…».

 

Оцінювання.

Учитель. Діти! Ми досягли своєї мети, розглянули усі питання плану.

 

Домашнє завдання: Прочитати повість «Тіні забутих предків».

І група: написати твір – роздум на тему: «Прекрасне в житті і його відображення в літературі».

ІІ група: завдання 4, 5, 6, 11, ст. 163 (за підручником).

ІІІ група: ст. 155-158

 

Заключне слово учителя.

Нехай у житті допоможуть вам слова давньої молитви: «Дай вам, Боже, витримати те, що ви не можете змінити, дай вам, Боже, змінити те, що ви не можете витримати, дай вам, Боже, розуму, щоб відрізнити одне від одного».