Презентація "Борис Грінченко. Багатогранна постать"

Борис Грінченко Багатогранна постать

Письменник Педагог Лексикограф Літературознавець Етнограф Історик Публіцист Громадсько-культурний діяч Видавець Фольклорист

Він більше працював, ніж жив… Микола Чернявський «Не велике я поле зорав, Та за плугом ніколи не спав. Що робив, те робив я до краю, І всю силу, що мав я і маю, На роботу невпинную клав». Борис Грінченко

ПЕДАГОГ ► Посада вчителя у селі Введенське (1881 рік). ► Посада вчителя у селі Олексіївка Зміївського повіту (1883 рік). ► Посада вчителя у селі Олексїївка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії (нині Луганської області) (1887 рік).

ПЕДАГОГ ► Педагогічні праці: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін. Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. ► Шкільні підручники, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово», український рукописний буквар та рукописна читанка «Квітка».

ПИСЬМЕННИК , ПЕРЕКЛАДАЧ Літературна діяльність : ► близько 50 оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.); ► повісті («Сонячний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; «Під тихими вербами», 1901); ► збірки поезії «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Нові пісні і думи Василя Чайченка» (1887), «Під хмарним небом» (1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903) та інші; ► створив 77 байок і упорядкував їх у збірку «Байки» (1911); ► віршовані оповідання та віршовані казки: у 1894 розі з’явилася «Книга казок віршем».

ПИСЬМЕННИК , ПЕРЕКЛАДАЧ ► переклади творів Фрідріха Шіллера, Йогана-Вольфганга Гете, Генріха Гейне, Віктора Гюго, та ін.; ► цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898) та ін.; ► робота над українсько-італійським словником. ► драми, присвячені історичній темі: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884–1900); ► поеми: «Смерть отаманова» (1888), «Лесь, преславний гайдамака» (1900), «Матільда Аграманте» (1897).

► Створення чотиритомного «Словаря української мови». За кілька років він разом з дружиною, письменницею Марією Загірньою, упорядкував словник, який складався з 68 тисяч українських слів з народної і писемної мови, починаючи від Котляревського до початку ХХ століття. Протягом двох років (1907 – 1909) словник було видано. "Словарь української мови” отримав другу премію Російської імператорської академії  наук. На словнику Б.Грінченка ґрунтувався перший, прийнятий у 20-х роках ХХ століття український правопис. МОВОЗНАВЕЦЬ , ЛЕКСИКОГРАФ

► Працював вчителем в школах Харківщини, статистиком на Херсонщині, в земській управі в Чернігові. Зібрав і записав багатий фольклорний матеріал. ► Видав: - тритомну працю «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (т.т. 1-3, 1895-99); - фольклорну збірку “Из уст народа. Малороссийские рассказы, сказки й пр.»; - бібліографічний покажчик «Литература украинского фольклора 1777 — 1900»; - фольклорні збірки — «Живі струни», «Книга казок віршем», «Два морози», «Думки кобзарські», «Колоски», «Веселий оповідач».  ФОЛЬКЛОРИСТ , ЕТНОГРАФ

► У 1894 році в Чернігові Борис Дмитрович створив видавництво дешевої популярної літератури для народу, взявши на себе редагування і коректуру рукописів з метою зменшення вартості книг. ВИДАВЕЦЬ

БІБЛІОГРАФ ► Борис Грінченко разом з дружиною збирали книги. Їхня бібліотека налічувала більше шести тисяч книг переважно наукового змісту. На її основі створено першу публічну бібліотеку (тепер це центральна наукова бібліотека України імені В.Вернадського).

Центральна наукова бібліотека України імені В.Вернадського (сучасний вигляд)

ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНИЙ ДІЯЧ ► Упорядкував Музей української старовини В. Тарновського. Порятував частину колекції, понад 700 Шевченкових експонатів. Ці врятовані ним Шевченкові картини й речі тепер містяться в Державному національному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.

Державний національний музей Т.Г.Шевченка в Києві.

► Один із засновників Братства Тарасівців (1892 рік). ► Один із засновників товариства “Просвіта” в Києві (1905 рік). ► Голова київського товариства “Просвіта” (1906-1909 рр.). ► Співробітник газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова Громада» (1906 рік). ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНИЙ ДІЯЧ

Головне завдання «Просвіти» – видавати газети, журнали, книжки та іншу літературу українською мовою; відкривати хати-читальні; бібліотеки; засновувати навчальні, науково-просвітницькі заклади, сприяти роботі музеїв; влаштовувати літературно-мистецькі вечори; організовувати читання публічних лекцій; проводити конкурси на кращі літературні твори; вишукувати фонди для підтримки кращих стипендіатів у вищих навчальних закладах.

«Нехай буде потіхою Вам, як і всій Україні, що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу не згинуть ніколи і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків» (Михайло Коцюбинський у листі до дружини письменника Марії Загірньої)