Малювання «На що схожі хмари?»

Малювання «На що схожі хмари?»

Напевно, кожному із нас подобається спостерігати, як тече вода, горить вогонь і…пливуть у небі хмари. Ці маленькі пухкі клаптики щоразу змушують відволіктись хоч на хвилину й підивитись догори. Повіє легенький вітерець і на блакитному тлі з’являються вони – легкі, білосніжні, кумедні. Пливуть собі хмаринки, мов хвильки.

Здається, звичайна собі хмаринка, такі собі елементи з водяної пари. Та якщо добре придивитися, то можна побачити і дракона, і африканського слоника, і корабель з повітряними вітрилами, які несуть його у незвідані світи. Вони ніби розірвані шматочки чогось великого, таємничого.

Пухнасті хмари. Пухнасті хмари, ніби вата: Кораблик, квітка, серце, дім,Жирафа, курочка чубата,Пухнастий котик, песик Бім. Поважно плинуть, гордовито,Черкають крильми небеса. Я буду з хмарами дружити,Бо де ще є така краса.

Розмова хмарок. Відпалало сонце жарко. В надвечір’ї — ніжні хмарки. Хмарка-левІ хмарка-кіт. Розмовляють край воріт. Тільки що це? —Кіт не слуха. У кота. Пропали вуха. Кіт підвівся. В повний зріст:„Де подівся. Левів хвіст?”. Каже кіт: „Ходімо в дім!”Каже лев йому: „Ходім!”. Лев і кіт. Зайшли у дімІ розтанули, мов дим.

Полюбляв хмаринки котик,Бо з хмаринками він схожий. Котик білий та пухкенький,А іще такий легенький.

Слони — це найбільші у світі тварини,А ще найсильніші на цілій Землі.І дуже цікаві вони для людини,Бо проти слонів усі звірі — малі!

Зачекай-но, песику,Зупинись!Ось який вже виріс я —Подивись!Не спіши так, песику,Не біжи!А зі мною краще ти. Подружись!

– Корівонько, красунечко,Признайся звідкіля. Ти, молочко, Ласунечко,Приносиш для малят?– З лугів несу заквітчаних,Де трави запашні,Зі сонечком повінчані,Смакують так мені!У неї роги і копита,На всіх дивиться сердито,Та добріша вона від цуценя,Нам всім наллє молока.(корова)

Крокодил гострі зуби має,Тварин інших ними кусає. Дітки тікайте від нього,Краще обійти крокодила злого.

Забавлянка хмарочок Граються у звірів хмари - Кращої нема забави!Ось великий бегемот З подиву роззявив рот. Там повільна черепаха, Що живе під власним дахом. Далі зайчик-сіромашка Заховався між ромашки. Ще там є пухнаста кішка,Лапки догори здіймає:Їй здається, що ще трішки Й клубок сонця упіймає. Враз з’явилася жар-птиця, Веселковий хвіст яскриться. Диво-казка, чудеса! Розглядаймо небеса!

Фантазуйте!