Манастирок – частинка нашого життя

Манастирок – частинка нашого життя

            Монастирок – місце сили на Тернопільщині.

            Саме сюди треба приїжджати для того, щоб, забувши про все на світі, стояти, мовчати і наповнювати думки природною гармонією. Зелена лінія лісу губиться десь за небокраєм. Внизу -  казковий каньйон річки Серет. Цю красу неможливо охопити поглядом, навіть якщо милуватимешся нею годинами.

            Але неймовірна природа – не єдине, що надає душевного спокою. Тут, над стрімким каньйоном  Серету, є старезна печера «Язичницька», де більше тисячоліття тому діяв давньослов’янський скельний монастир.

 У дохристиянські часи тут існував язичницький храм, де здійснювали свої ритуали волхви. Пізніше в ІХ-Х  столітті при зароджені християнства на Київській Русі  в ньому оселилися ченці-відлюдники.                Щодо самого печерного гроту , то його розмір більш як 9 на 5 метрів. А зверху його прикриває скельний навіс довжиною 6 метрів.  Печерний храм витесаний у природному гроті, що утворився від вивітрювання вапняку. Він знаходиться на висоті 80 метрів над рівнем вод річки Серет.

 Вхід у печеру в вигляді широкого прорізу веде у глибину між кам’яними брилами. Сам печерний храм умовно поділено на три частини: притвор, наву і вівтар.  Храм знаходиться в середині у вигляді невеликої кімнати, праворуч розташований вівтар якому вже більше тисячі років. У центрі вівтаря зображена ікона Ісуса   Христа. За переказами, лик спершу проступив на скелі, а ченці надали йому виразності фарбами. В радянські часи, згадують старожили, ікону намагалися замалювати фарбою,  але лик все одно проступав. Так зявилася чи не єдина ікона Ісуса Христа з заплющеними очима. Вважається, що вона показує той момент, коли Христос закрив очі, щоб не бачити людських гріхів.

 Біля скельного храму знаходиться великий камінь-велетень  діаметром 4 м. 65 см., а товщиною майже метр. Камінь цікавий й тим, що на ньому викарбувано хрестоподібне заглиблення, у якому накопичується вода, яка стає цілющою після освячення  і набуває червоного кольору.  Крім того, на цьому жертовному камені вибито ямки стосовно конфігурації і послідовності зірок Великої Ведмедиці, що вважається одним з основних сузрїв північної півкулі планети Земля. Хтозна, можливо це і був прадавній календар?За свідченням істориків, на цьому камені ще за тисячоліття до нашої ери влаштовували язичницькі обряди пов’язані з молоком і кровю жертовних тварин.

 Недалеко від печерного храму розташована церква Воздвиження Чесного Хреста, яка у 17-18 ст. разом з монастирськими келіями та печерним храмом входила до складу єдиного монастирського комплексу отців-василіян. Вперше це поселення згадується в писемних джерелах 1600 року, коли у ньому був заснований чоловічий монастир. Храм спорудив відомий польський шляхтич Стефан Потоцький. В середині 17 ст. його руйнують під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, а в 1735 р. обитель відновлює брацлавський каштелян Ян Потоцький, пожертвувавши на його відновлення 2 тис. злотих. У наступному столітті храм був зруйнований землетрусом. Нова монастирська Хрестовоздвиженська церква, яку ми можемо бачити сьогодні, збудована Яном Потоцьким у 1772 році. Разом з нею постали келії кляштору і господарські приміщення. У 1793 р. цей монастир було скасовано австрійським урядом за борги. Церква стала парафіяльною, а господарські споруди передали в оренду приватним особам. Сама церква була відновлена вже в 1980-х роках.

У цій  церкві зберігається чудотворний образ Богородиці, яка після страшної пожежі, коли все згоріло у храмі,  залишилась неушкодженою.

 Місцевий священик (покійний) отець Феодосій розпочав будівництво чернечої обителі на місці старого василіанського монастиря, де залишилися лише руїни.

 …Здавалося б, ну що таке Монастирок? – невеличка сільська місцина на Тернопільщині, малесенька крапочка на великій мапі України… А скільки тут легенд, яка сила цих прадавніх історичних реліквій…