Дитинство25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем) на світ народився Тарас Григорович Шевченко. Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Київської губернії. В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка. У ранньому віці Тарас залишається сиротою. Мати померла, коли йому було 9, батько – коли Тарасові виповнилося 12.
Освіта. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв.
Вірші для дітей. Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть,Співають, ідучи, дівчата,А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати. Маленьких діточок своїх,Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата. Та соловейко не затих.«Садок вишневий коло хати»
«Тече вода з-під явора»Тече вода з-під явора. Яром на долину. Пишається над водою. Червона калина. Пишається калинонька,Явор молодіє,А кругом їх верболози. Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати,Брало, заспівало. Вийшли з хати батько й мати. В садок погуляти,Порадитись, кого б то їм. Своїм зятем звати?
«Реве та стогне Дніпр широкий»Реве та стогне Дніпр широкий. Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, − Неначе човен в синім морю, То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясень раз-у-раз скрипів.
Фізкультхвилинка. Зупиніть навчання час!Фізкультпауза у нас. Руки, наче крила в птаха,Що летить, не знає страху. Вгору-вниз їх підіймаюІ доверху підлітаю. А тепер — метелик я,Рух дає мені життя. До плечей згорну я руки,Колові зроблю я рухи. А голівкою покрутим —Небезпек не має бути. Якщо поруч небезпека,—Геть втікаємо далеко.
Катерина. Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Нахилила голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу. Шевченко майстерно намалював, як Катерина переживає своє горе. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно. Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди. Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою.
«Селянська родина»На картині Тараса Шевченка зображена селянська родина. Ми бачимо батька, матір та їх маленького сина. Позаду них старенька селянська хата. Напевно, скінчився трудовий день. Скоро вечеря. Батько присів біля хати трошки відпочити після важкої праці на пана. Мати не може натішитися своїм маленьким синочком. Він робить свої перші кроки. Навіть пес радо вітає його. Сум в очах батька. Він знає, що нелегка доля чекає малого. Батько, мати та син змальовані ближче до глядачів. Неподалік сидить дідусь. Досі він дивився за хлопчиком. На картині переважають ніжні кольори, що передають радість та смуток. Червоний колір одягу передає велику материнську любов, а білий – надію на краще життя.
Тяжке багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка - 10 березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Гра «З'єднай прислів’я»до даного початку знайди закінченняприслів'я та з'єднай їх. Шевченкові твори сяють, облетів увесь світ. Тарасів «Заповіт» буде жити тищу літ. Хто "Кобзаря" читав, будуть жити віки. Шевченко панів викривав, той панів прокляв. Тараса думки а про себе забував Шевченко дуже радий був не силою, мов ясні зорі. Шевченківський «Заповіт» облетів увесь світ. Шевченко народ захищав, а словом мудрим.