" Математичні вечорниці"

«Ой там на Андрія дівчата гадали…»

(математичні вечорниці)

 

Ведучий: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

 

Ведуча: Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

 

Ведучий: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 

Ведуча: У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.

 

Ведучий: Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.

 

Ведуча: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці, але незвичайні, а  математичні.

 

Ведучий: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, ворожінь дівочих.

 

Ведуча: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

 

Ведучий: Молодь цієї ночі спати не лягала, адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

От і сьогодні для Вас, шановні глядачі,усе найкраще: жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні

 

Разом: Запрошуємо Вас на  Андріївські вечорниці по- математичному!

 

 Господиня готує вечерю, дочка вчить математику.

 

 

 

 

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося? 

 

(Дочка співає пісню на мотив української народної пісні «Цвіте терен»)

 

Теорему Піфагора

В школі я вивчала.

Вечероньки не доїла,

Нічки не доспала!

 

Якби знав ти, Піфагоре,

Які будуть в нас проблеми,

Замість тої теореми

Ти створив би лему.

 

 Господиня: Чого, доню, сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш від нашої хати.

 

(Ставить на стіл макітру)

 

Дочка: Та які хлопці, мамо, завтра контрольна з алгебри. Готуватися треба.

 

Господиня: Та скільки можна математику вчити? Краще допоможи на стіл накрити. От чуєш, вже дівчата в хату йдуть.

1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті,
                   Уклін господині,
                  Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
                  Добрий вечір, господине, славна молодице.
                  Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина: Аби щастя було в хаті,
                  Щоб усі були багаті,
                 Аби було любо, мило,
                 Аби всі були щасливі.

3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
                   То і будем жити в мирі.
                   Тоді всім нам допоможе
                   Матір світу – Мати Божа.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
                     Просимо, просимо.
                    Поспішайте, дівчатонька,
                    Все приготувати,
                    Бо пора вже вечорниці
                    Всім нам починати.
                    Зваримо вареників
                    Біленьких, смачненьких,
                    Та й запросим до нас в гості,
                    Хлопчиків гарненьких,
                    Щоб вони разом із нами
                    Дружно працювали,
                    Андріївські вечорниці
                    Піснею стрічали.

 

(Сідають, співають на мотив української народної пісні «Місяць на небі»)

 

Місяць на небі,

Зіроньки сяють.

Люди звичайні

Всі спочивають.

Тільки Настуся

Алгебру пише,

Бідна, стомилась,

Ледве що дише.

Хоче школярка,

Ой, хоче спати,

Та на сторожі

Батько і мати.

Завтра контрольна –

Треба все вміти.

І за оцінку

Не червоніти

 

Дочка:  І коли то ворожити? Стільки всього понадавала та вчителька: і задачі якісь незрозумілі,  і рівняння. От послухайте, як можна таке розв’язати? 

(Зачитує задачу)

 Циліндр вписано в правильну чотирикутну піраміду таким чином, що вісь циліндра збігається з віссю симетрії піраміди. Об’єм піраміди =772/П. Знайдіть об’єм циліндра. І хто таке придумав? Як то його туди вписати?...І де та вісь симетрії? Чи з того боку, чи з того? То надвоє бабка ворожила.

 

4 дівчина: Добре, що ви згадали. Давайте поворожимо краще!!!

 

5 дівчина: І справді, нині така ніч, а ми повинні сидіти і знов розв’язувати щось таке складне.

 

 

Ворожіння 1. Скринька.

 

Господиня: А не хочете дізнатися, ким  буде суджений?

 

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

 

Господиня: От і добре! Для цього ворожіння Вам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, несіть швиденько скриню!

 

(Дівчина біжить за скринькою)

 

1 дівчина: Не боїтеся поворожити?

 

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

 

Господиня: Скриню я накриваю хусткою, а ви, дівчатонька, по черзі виймайте те, що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 

 (Звучить музика. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали)

 

3 дівчина : Мені піраміда  попалася!

 

Господиня: То, певно, з Єгипту буде твій суджений!

 

4 дівчина : А мені –куля !

 

Господиня: То якийсь кругленький,  буде.

 

4 дівчина: Та ну вас!  ...   Попробую ще. О – транспортир!

 

Господиня: Вийдеш заміж за міністра транспорту! Будеш не те що на власному авто - на літаку літати.

 

4 дівчина:  То правда . В нас всі міністри кругленькі.

 

1 дівчина : А мені – трикутник. Та ще й гострокутний.

 

Господиня: То буде гострий на язик.

 

2 дівчина : А мені - циркуль! Що то би означало?

 

Господиня: Буде працювати в цирку. Будеш їздити з ним на гастролі. Світа побачиш.

 

Дочка: Та ну його з тою математикою, де воно знадобиться? Тут важливіші справи вирішуються

 

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння)

 

Ворожіння 2. Перекидання чобота

 

Господиня: Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

 

Дівчата (разом): Звичайно! Поворожимо!

 

(Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують)

 

1 дівчина:   Мій кудись на Добромірку  показує!

 

2 дівчина:  А мій – на Терпилівку!

 

3 дівчина:   А мій, здається,  на Париж!

 

4 дівчина:    Ну а мій куди?  Десь там моя доленька!

 

3 дівчина:  О, та твій взагалі на якусь  Хацапетівку. Не знати звідки він буде

 

Дочка:  А мій так ніби на Нове село  наставився. Село велике, файне.

 

Господиня:  Запам'ятовуйте, дівчатка! І звідти старостів чекайте!

 

4 дівчина: То добре, але котра найшвидше заміж вийде?

 

Дочка: Та математика каже, щоб знайти швидкість, треба шлях поділити на час.

 

2  дівчина: То треба до Добромірки  шлях міряти чи до Терпилівки ?....

 

1дівчина: І ще час засікати???

 

3  дівчина: Та може поміряємо відстань на яку полетів чобіт?

 

(Міряють крокам)

 

1 дівчина: Ой, щось не сходиться!!!!

 

4 дівчина: Давайте перерахуємо..

 

3  дівчина: Хіба то жіноча справа? От коли б хтось допоміг?

 

Дочка: Жіноча, жіноча, бо математику треба всім знати. І я вам зараз це доведу.

Дано: Математика

Довести: математика – цариця наук

Доведення: Від супротивного. Припустимо, математика не цариця наук, а, наприклад, українська мова – цариця наук. Тоді чому учителька хімії запитує мене основну властивість пропорції? А коли я їй пояснюю українською мовою, що не знаю, то отримую двійку в щоденник.

   А на уроці фізики я українською мовою пояснила вчителю, чому не вмію знайти прискорення, але це не врятувало мене від ганьби.

    Повар переплутав рецепт, записаний українською мовою, і замість 600 мілілітрів солі всипав 600 грам…. Усі залишились голодні.

   Можна наводити безліч таких прикладів, але очевидно, що ми прийшли до суперечності. Наше припущення неправильне. Отже, математика – цариця наук, що й треба було довести.

Читає вірш:

 Піду в математики, вірші писатиму цифрами!

 Шукатиму рими у коренях, навіть в іксах.

 Та графік параболи просто поставлю епіграфом.

Та душу ховатиму в мінусах. А може в плюсах

(Дівчата співають пісню на мотив української народної пісні «Гай, зелений гай»)

Можеш все забути, (3 рази)

Тільки пам’ятай

Логарифми й призми,

Бісектрису й катет,

Ромб і медіану –

Їх не забувай.

Дочка 

Піду в математики! Точність там, чіткість увічнені.

Безпристрасний рух різних ліній, без слів  і принад.

А буде душа розриватись від болю і відчаю,

Візьму на папері і виведу: ігрек квадрат!

 

Можеш все забути, (3 рази)

Тільки пам’ятай

Піраміду й синус,

Похідну і дроби,

І тому подібне –

Це не забувай.

 

 

(Стукіт у двері)

 

 1хлопець: Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

 

 1 дівчина: (до дівчат) О, хлопці вже йдуть.

                     (до хлопців) Гарненько просіть!

 

(Знову стукіт)

 

2 дівчина: Агов? Хто такий?

 

2 хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

 

3 дівчина: Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.

 

3 хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше.

 

4 хлопець: Дівчатонька, голуб’яточка, ми не сваритися прийшли, а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір.

 

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

             Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

             Щиро просим в нашу хату

             І привітну і багату.

             Від зірниці до зірниці

             Хай лунають вечорниці!

 

 4 дівчина: Гей на наших вечорницях

   І сумний розвеселиться!

   Співи, танці, небилиці—

   Гарні будуть вечорниці!

 

 

1 хлопець:   Стрічайте нас пирогами

   Білими, смачними,

                Бо прийшли ми із піснями

               Дзвінко – голосними

 

Пісня „ЗАДАЧА" (на мотив пісні „Смерека")

 

ДІВЧИНА: Всі задачі розв’язали

        І зошити поздавали.

        Я сиджу і ледь не плачу –

        Бо не  розв’яжу задачу.

 

Приспів: Ой, задачо!

    Розв’яжись мені задачо!

    Чом я над тобою плачу?

    Ох важка ж оця задача! (2 рази)

 

   Чи у хлопців запитати,

   Чи в дівчат її списати,

   Як же мені з нею бути

   Ви пopaдьте, менi, люди!

 

Приспів: Ой, юначе!

    Розв'яжи мені задачу!

    Бо сиджу і ледь не плачу.

    Ох важка оця задача!

 

ЮНАК: Свого лоба я напружив

  В голові усе там збужив

  І мені тут прояснилось

 Чом раніше не ділилось.

 

Приспів разом:

             Ой задачо!

Розв'язали цю задачу!

І тепер ми вже не плачем:

Бо зовсім легка задача

 

А тепер похвалимося,

Що задач не боїмося,

Що усіх ми їх рішаєм

І 12 балів маєм.

 

Приспів:

Ой, задачі!

Ви такі легкі, задачі,

І коли вас знову бачим,

То ніхто з нас вже не плаче! (3 рази) 

 

 

4  хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,
 

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

1 дівчина: Вареники дуже ситні.

 

Дочка: Білобокі, круглолиці.

1 дівчина: З української пшениці.

2 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро!

3 дівчина: Вареники наші з сиром.

4 дівчина: Вареники непогані.

3  дівчина: Вареники у сметані.

 

(Звучить мелодія пісні «Із сиром пироги»)

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців

.
1 дівчина: Вареники мої великомученики!

                    Велику муку терпіли,
                    В гарячій воді кипіли.
                    Сиром були понапихані,
                    Маслом очі позаливані.
                    Як є сметана, то вмочайте,
                    А як нема – вибачайте!

 

 (Бере пиріг і підходить до хлопця)

                 З’їж, Віталік, пиріжок,
                 Він дуже смачненький,
                 А у нього всередині
                  Сирочок дрібненький.
 

4 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
                 Чи ти, дівча, з роду-віку
                  Пирогів не їла,
                  Що ти свої пироги
                  Клоччям начинила?
                 Нехай тебе лихий знає
                 З цими пирогами,
                 Ти би краще розкидала їх помежи псами.
 

 

2 дівчина: Чи я не хазяйка, чи не господиня,
                    Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
                   Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
                   Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
                  Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
                  А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
                  Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
                  Що на моїх подушках ворони несуться!
                  Не смійтеся, люди, якось воно буде,
                  Обскубаю вороння, ще й перина буде.

1 хлопець: Ой, бачимо з Вас такі господині, що вже краще математику, справді, вчити.

 

(Дівчата співають пісню на мотив української народної пісні « Зеленеє жито, зелене»)

 

Зеленеє жито, зелене,

А вже атестація у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

А вже інспектори до класу йдуть.

 

Зеленеє жито, зелене,

Маю з математики проблеми,

І міркує дружно вся сімя:

Чи закінчу клас дев’ятий я?

 

Зеленеє жито, зелене,

Я дістану «шпору» із кишені.

Акуратно розв’язки напишу –

Вже мене на другий рік не лишуть.

 

3 дівчина: Та Ви такі самі математики, як ми господині!

 

2 хлопець: Як то ми не математики? Ми знаємо основну теорему і її доведення

.

4 дівчина: А яка то основна? Може Піфагора чи Фалеса?

 

3 хлопець: Та яке там? Слухайте: 

Дано: Скільки алгебру не   учиш,

Довести: двійку все одно получиш

Доведення

Методом математичної індукції. Нехай я одного разу не вивчив алгебру. Вчитель викликав мене і поставив мені «2». На другий раз не вивчив алгебру, і знов отримав «2». Виробилась звичка: Скільки алгебру не учиш,  двійку всеодно получиш.

 

 Петро алгебру не вчив,

 тому двійку получив.

 А я вчив і не довчив,

 Також двійку получив.

 Теорему доведено

 

Господиня: Та облиште вже ту математику. Згадайте наші українські традиції. А чи спритні та дотепні, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!

 

Кусання калити.

 

1дівчина : Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

 

Хлопці (разом): Василь! Василь! Він минулого року всіх переміг! 

 

Господиня: Прийміть нашу калиту, пане Калитинський!

Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

 

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці.

 

 (Дівчата подають парубкам коцюбу)

 

 Пан Калитинський: Ну то як, готові? Починаємо!

 

 Перший Коцюбинський

 

 Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

 

 Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

 

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

 

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

 

Коцюбинський: А я таки вкушу!

 

Калитинський: А я таки впишу!

 

 (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" аж під стелю. Маже Коцюбинського сажею)

 

Другий Коцюбинський.

 

 Коцюбинський: Доброго вечора, пане Калитинський!

 

Калитинський: Доброго, доброго! А звідки це ти?

 

Коцюбинський: 3 Калити !

 

Калитинський: А документа маєш ?

 

Коцюбинський: Ось мій пашпорт!

 

 (Подає „пашпорт", Калитинський його розглядає)

 

 Калитинський: По документах ніби все в порядку. А чого ж ти хочеш?

 

Коцюбинський: Та калити!

 

Калитинський: А не боїшся чорноти?

 

Коцюбинський: Ні, не боюся!

 

Калитинський: А математику знаєш?

 

Коцюбинський: Та вчив колись.

 

Калитинський: А формулу площі круга знаєш?

 

Коцюбинський: Та знав що спитати

 

3-а дівчина: Ти подивись, як наприндився, як індик серед двору!

 

4-а дівчина: А головою як киває – як ведмідь у спасівку!

 

Калитинський:  А тепер розгадай нам загадку: Розкажи теорему Піфагора.

 

Коцюбинський: Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів

 

Калитинський: У прямокутному трикутнику!!! А чи зумієш ти калиту дістати?

 

 

Коцюбинський: І вмію, і знаю, і коником доскакаю!

 

 (Дівчата руки в боки і смішать парубка)

 

 1 дівчина: Та хіба ж це кінь? Це справжня шкапа: ледь на ноги зіп'ята, беззуба і вислогуба!

(Всі весело сміються. Сміється і парубок, отже, і він програв)

 3-й Коцюбинський.

 

 Калитинський: Що ж, просимо наступного парубка!

 

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

 

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

 

Коцюбинський: Та я тутешній! Дайте калиту вкусити, бо дуже смачно пахне!

 

Калитинський: А математику знаєш? Скажи-но формулу дискримінанта.

 

Коцюбинський: Д=в²-4ас

 

Калитинський: А чому дорівнює число П ?

 

Коцюбинський: Та десь приблизно 3,14…

 

Калитинський: Еге! Кусайте, пане, якщо дівчата дозволять!

 

Дівчата (навперебій): Оце так парубок!

 

1-а дівчина: Оце молодець!

 

2-а дівчина: Всіх переміг!

 

3-а дівчина: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

 

(Переможець шанобливо знімає калиту з гвіздочка, обносить її по всій сцені, показує глядачам і приказує:)

 

Коцюбинський: Калинники - житники,  добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

 

1-а дівчина: Ой наша калита, та й солодка була! А ми її розламаємо, бо до весняного сонечка поспішаємо!

 

Ведучий: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

                    Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

 

 

Ведуча:  Ми гуляли, веселились,

                Усім весело було.

                Вечорниці завершились

                І здається все пройшло.

 

 

Ведучий: Ні, так  просто не проходить,

                  В серці струночка бринить.

                  Про шкільні ці вечорниці

                  Спомин в серці буде жить.

 

 

Ведуча: Жарти жартами, але пам’ятаймо чому ми сьогодні зібралися в такому                                            товаристві. Ми ще раз переконалися, що нічого не проходить в нашому житті без математики – навіть Андріївські вечорниці.

 

1 дівчина:

              І сувора, й солов'їна

      Математика країна.

      Праця тут іде завзята.

      Вмій лиш спритно рахувати.

 

Дочка :

             Вмій ділити й віднімати,

     Множить швидко й додавати

     Вмій кмітливо все збагнути,

     Першим в відповіді бути.

 

 

(Пісня на мелодію "Гей ви, стрільці січовії!")

 

З математикою друзі, ви дружіть!

Додавання й віднімання – ви любіть!

Ікс і ігрек відшукати (2 р)

Треба, треба, треба  вміть.

Аксіоми й теореми ви учіть!

Піфагора й Ковалевську ви любіть!

І квадрати, кола й круги

І усякі там фігури

Креслить, креслить треба вміть.