Акровірш                                         Лісова пожежа

Безтямно злітають у небо сполохані птахи,

Е-е-е,- глухо стогнуть дерева від дикого страху,

Рвучко зводять з розпукою руки-віти до неба,

Е-е-е, - плачуть сині дзвіночки і просять: «Не треба!»

Жучок заховався в засмаглій квітковій хатинці

І не може розкрити поламані, обсмалені крильця.

Може, це ще минеться? Може, це  все пройде?

Ой, як страшно у лісі, все як в пеклі гуде!

Ліс посивів від диму і горя страшного І просить  спрагло від неба дощу рятівного. 

Синє небо - прозоре, й хмаринки немає. 

Вибіг їжачок на стежку і де дітись не знає

І забився під кущик, рятунку благає…

Діти в гості до лісу сьогодні прийшли. Вони так небезпечно вогонь розвели, Обережність забули, з вогнем пустували, Гарний ліс так бездумно вони зруйнували.

Не губіть ви недбалістю лісу краси!

Юні друзі, любіть, зберігайте ліси!