Матеріал до уроку хімії "Виробництво мийних засобів"

Виробництво миючих засобів Хімія в побуті

Якими засобами ми користуємось кожен день? Зубна паста Мило Пральний порошок

Зубна паста Зубна паста — желеподібна маса (паста або гель) для чищення зубів. Раніше її готували на основі крейди, сучасні зубні пасти в основному виготовляють із силікатів. Перша згадка про зубну пасту міститься в єгипетському манускрипті IV століття н. е., її рецептом була суміш порошкоподібної солі, перцю, листя м'яти і квіток іриса.

CaCO3, SiO2, Раніше в якості абразиву в пастах використовували карбонат кальцію, але від нього поступово відмовилися, оскільки він не є хімічно інертним і вступає в реакцію з іншими компонентами пасти. До того ж кристалічна структура карбонату кальцію близька до голчастої, а значить травматична для емалі зубів. Зараз його замінили слабкі абразивні агенти — з'єднання кремнію (аеросил, алюмосилікат, діоксид кремнію, гідроксид кремнію, дикальцій фосфат). Спінювання пасти забезпечують поверхнево-активні речовини (ПАР). Найпоширеніші — додецилсульфат натрію, лаурилсаркозинат натрію, бетаїн. Введення ПАР дозволяє звести мікроушкодження зубної емалі при чищенні зубів до мінімуму. До того ж, згідно з численними соціологічними дослідженнями, більшість людей є прихильниками високопінистих зубних паст.

Для утворення однорідної консистенції застосовують єднальні речовини — препарати агару, пектин, декстран, гліцерин, альгінат натрію, натрій карбоксиметилцелюлозу. Активними компонентами зубних паст є речовини, що мають лікувально-профілактичну дію, — лактат алюмінію, фториди, з'єднання з антимікробною активністю, окремі мікро-, макроелементи і полімінеральні комплекси, екстракти лікарських трав, ферменти, прополіс та ін. Ароматизаторами виступають як натуральні, так і ідентичні натуральним сполуки. З натуральних найчастіше використовують ароматні компоненти ефірних олій (терпеноїди) — ментол, тимол, корвакрол, лімонен, сквалени та ін. Використання синтетичних ароматизаторів дозволяє понизити собівартість кінцевого продукту.

Мило Ми́ло — розчинна у воді мийна речовина; як хімічний продукт являє собою відносно складне з'єднання жирних кислот з лугами, а за своєю будовою відноситься до класу солей. Випускається в твердому стані, рідкому, а також у вигляді порошку і гранул.

Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. За хімічною природою мило – це сіль, йонна сполука. Вона містить полярний залишок – COO-Na+ і неполярний радикал R. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи – COONa звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали – до неполярних часток бруду. Таким чином, частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі.

Пральний порошок Пральний порошок — спеціально розроблений для чищення текстилю мийний засіб, який являє собою суміш хімічних сполук у твердій формі у вигляді порошку, водний розчин яких здатний відокремлювати забруднення від поверхні текстилю при гідромеханічній обробці, переводити їх у розчин, і утримувати в ньому.

Мийна суміш, складається з трьох основних інгредієнтів: речовини, контролюючі твердість води (50% за вагою, приблизно), натрійдодецилбензолсульфонат в якості поверхнево-активної речовини (15%), а також відбілювачі (7%).

Шампунь та деякі косметичні засоби

Шампунь Шампу́нь — один з головних і найпоширеніших засобів для догляду за волоссям. Шампунь — це рідка лікарська форма, яка складається з розчинника (вода, екстракти рослинної сировини, спирт, гліцерин тощо), розчинних лужних солей вищих жирних кислот і розчинених в ньому або змішаних з ним діючих, біологічно активних речовин. Компонент, що міститься в найбільшій кількості — вода, у меншій об'ємній кількості поверхнево-активні речовини (ПАР). Також використовують консерванти, ароматизатори, неорганічні солі —хлорид натрію (NaCl) або інші — для підтримки бажаної в'язкості. До складу сучасних шампунів часто входять природні олії, вітаміни або інші компоненти, які, за твердженням виробників, сприяють зміцненню волосся або представляють будь-яку користь для споживачів. Проте експериментальнихпідтверджень цьому не існує.

Історія винайдення Шампунь було винайдено в 1903 році, німецьким хіміком Хансом Шварцкопфом (нім. Hans Schwarzkopf). Він вперше виготовив фіалковий шампунь з логотипом у вигляді чорної голови. Порошковий шампунь Шварцкопфа став першим марочним продуктом в області косметики для волосся. Асортимент шампунів розширився досить швидко і налічував вже вісім видів: жовтковий, ромашковий, кисневий, трав'яний, ланоліновий, березовий, сірчаний і з витяжками рослинних смол. У 1919 році виробництво вийшло на якісно новий рівень, а продукт отримав назву Schaumpoon. Через декілька років компанія Шварцкопф представила новий винахід — рідкий шампунь. 

Косметика Косметика (від грец. κοσμητική — мистецтво прикрашати) — речовина, що використовується для поліпшення зовнішнього вигляду або запаху людського тіла. До косметики входить: креми для тіла, лосьйони, порошки, парфуми, помади, лаки для нігтів, тіні для очей, хімічна завивка, кольорові контактні лінзи, фарби для волосся, лак і гелі для волосся, дезодоранти, дитячі продукти, масла і солі для ванн, масла і багато інших видів продукції. Їх використання має широке поширення, особливо серед жінок в західних країнах. Багато виробників розрізняють декоративну косметику та косметику для догляду за шкірою тіла. Більший попит має саме декоративна косметика.

Історія Перші археологічні свідчення використання косметики були знайдені у Стародавньому Єгипті близько 3500 р. до н.е. Стародавні греки і римляни також користувались косметикою. Римляни і стародавні єгиптяни використовували косметичні засоби, що містили отруйну ртуть і свинець. Древнє царство Ізраїлю також потрапило під вплив косметики, про що свідчить запис в Старому Заповіті - 2 Книга Царів 9:30, коли Єзавель намалювала свої повіки - приблизно 840 р. до н. е. Біблійна Книга "Естер" також описує різні косметичні процедури.

Дякую за увагу!