Матеріал до уроку на тему «MY FAVORITE LITERARY CHARACTER»

MY FAVORITE LITERARY CHARACTER

My favourite literary character is Elisa Doolittle. Elisa is the main character of Bernard Shaw's famous comedy «Pygmalion». Elisa is eighteen, she has a strong Cockney accent. She comes from the lowest social level. She makes money by selling flowers in the streets of London.

Once Elisa meets Henry Higgins, a professor of phonetics. Elisa and Higgins begin to work hard at the girl's pronunciation and manners. Higgins makes an agreement with his friend Pickering that he will pass Elisa off as a duchess in six months. At last, before six months are over, she is well prepared to be introduced into society. Pickering and Higgins take her to a dinner party and the Queens dancing party.

Everything is good and professor wins his bet. But what is to become of poor girl now when the game is over? She has acquired some culture and she wants to do useful work. Anyway, she can't sell flowers in the streets again. She wants her share of respect and independence.

I like Elisa's quick wit, sense of humour and moral strengh. The character of this girl shows how much force and talent lies undeveloped in common people. Elisa, thank to her mind and abilities, reaches a lot in life. And eventually people get to appreciate her.

QUESTIONS

1.    What is your favourite literary character?

2.    Who is the author of «Pygmalion»?

3.    Elisa Doolittle is the main hero of the comedy, isn't she?

4.    Who helped Elisa with her pronunciation?

5.    Do you like Eliza's character?

VOCABULARY

Cockney accent — кокні, акцент жителів Іст-Енду

to pass off as — видавати за

duchess — герцогиня

bet — парі

appreciate — цінувати

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕРСОНАЖ

Мій улюблений літературний персонаж — Еліза Дулітл. Еліза — головна героїня відомої комедії Бернарда Шоу «Пігмаліон». Елізі 18 років, вона говорить із сильним акцентом кокні. За походженням вона з нижніх прошарків суспільства. Вона заробляє собі на життя, продаючи квіти на вулицях Лондона.

Одного разу Еліза зустрічає Генрі Хіггінса, професора фонетики. Еліза й Хіггінс ретельно працюють над її вимовою і манерами. Хіггінс б'ється об заклад з Пікерингом, що він зможе видати Елізу за герцогиню через 6 місяців. Зрештою, менше ніж через 6 місяців вона готова бути представленою у світі. Пікеринг і Хіггінс водять Елізу на обіди й на королівський бал.

Усе йде добре, і професор виграє парі. Але що буде з бідною дівчиною після того, як гра закінчиться? Вона піднялася до певного культурного рівня і хоче займатися корисною справою. У будь-якому випадку, вона не може знову продавати квіти на вулицях. їй потрібні повага й незалежність.

Мені подобається в Елізі жвавість розуму, почуття гумору і моральна сила. Образ цієї дівчини показує, як багато сил і таланту залишаються нерозвиненими в простих людях. Завдяки розуму і здібностям Еліза досягає багато чого в житті. І в результаті люди починають цінувати її.