Матеріал виступу на конференції. Психологія особистості вчителя

Психологія особистості вчителя

Педагогічна діяльність ставить високі вимоги до особистості її суб’єкта – вчителя. Зокрема, називають такі характеристики особистості вчителя, який здатний до ефективної взаємодії у навчально-виховному процесі:                                                                                                                    - бачить у кожному студентові не об’єкт педагогічного впливу, а самостійну особистість, яка постійно розвивається, має право на самоутвердження, самовираження і самореалізацію;                   - уміє жити в реальному світі, об’єктивно сприймати факти, долати власні психологічні захисти;                                                                                                                                                                                              -орієнтується на сутнісні аспекти педагогічної ситуації, її психологічні основи, здатний передбачати прямі й опосередковані наслідки своїх рішень і вчинків, вбачати у розрізнених подіях цілісний смисл;                                                                                                                                        - долає деструктивний вплив зовнішніх (організаційних, бюрократичних, формальних) чинників на розвиток власної особистості і стосунки з студентами;                                                                          - особисто відповідає за ситуації, що виникають, усвідомлює необхідність знати, що відбувається з дитиною, намагається їй допомогти;                                                                                                                  - уміє дозувати міру втручання в особисте життястудента, розрізняє проблеми, які має розв’язати студент і які потребують його допомоги;                                                                             - може дозувати свою активність, оптимально розподіляючи увагу між усіма студентами;                                            - здатний змінюватисяі змінювати середовище;                                                                                                              - дбає про свій особистісний потенціал (фізичне і психічне здоров’я, моральний і духовний розвиток).                                                                                                                                                                             Такий педагог зможе допомогти студентові усвідомити своє Я, свою особистість, самоцінність, створити умови для вияву студентом своєї неповторності, самоідентичності; сприятиме його моральному самоствердженню, духовному самовираженню, творчій самореалізації студента  у навчальному закладі та поза його межами. Такі зусилля стимулюватимуть осмислення студентами свого буття, подолання відчуття залежності від обставин, зовнішньої причинності, усвідомлення себе суб’єктами власного життя.                                                                                            Педагог має розвивати людські сили студента , духовність, потреби, інтереси, цілі, ціннісні орієнтації, задатки, розум тощо. Для цього він повинен володіти потужним духовним потенціалом. Допомагаючи студентам складати і реалізовувати індивідуальні життєві проекти, програми людського буття, педагог виводить дітей за межі свого Я, безпосередніх обставин, з теперішнього часу у майбутнє.                                                                                                         

Крім того, компетентний педагог у співпраці з студентом допомагає йому:                                                                     1) знаходити, вибирати, самостійно створювати особистісні засоби, необхідні для досягнення життєвих цілей (вміння планувати свою діяльність, розподіляти власні зусилля, вмотивовувати себе);                                                                                                                                                      2) оволодіти культурою саморегулювання поведінки і діяльності, вміння порівнювати свої цілі, засоби, дії та результати, враховувати конкретні умови; культивувати почуття впевненості в успіху, виробляти внутрішню локалізацію контролю;                                                                            3) стати суб’єктом мотиваційної  саморегуляції (оволодіти здатністю до вольового зусилля у подоланні зовнішніх і внутрішніх перешкод, вміти приймати рішення,реалізовувати намір, оцінювати результати, осмислювати свою поведінку, діяльність, вчинки та дії), перетворювати намір на дію, ідеальне на реальне, можливе на дійсне, мету на результат;       4) опанувати культурою рефлексії (само оцінювання, само діагностування, самокорекції);               5) оволодіти вміння постійно фіксувати , відтворювати індивідуальний духовно – психологічний досвід , здійснювати вибіркову активність,створювати духовно – психологічну  основу для нових життєвих цілей.                                                                                                   Зацікавлений у розвитку своїх вихованців, висококваліфікований, досвідчений педагог створює ситуацію взаємозацікавленості, взаємоприйняття переживань, бажань, прагнень. Щирий обмін думками – найкоротший шлях до душі студента . За таких стосунків учителю значно легше обговорювати, моделювати процес пошуку вихованцем засобів досягнення значущих цілей,оцінювати його духовно – психологічні потенції, рівень розвитку активності, задатків та досвіду. Здобувши позицію відповідального значущого партнера, вчитель може висловлювати побажання, вимагати від студента відповідальності. Він завжди повинен вірити у творчі сили і можливості студента , досягнення ним значущого результату, поступово уступаючи студентові ініціативу в реалізації учительських планів. Усе це актуалізує виховну роль особистісних якостей педагога.Особистість педагога розглядається в соціально – психологічному і професійно – педагогічному аспектах.                                                                           Соціально – психологічними характеристиками педагога є цілеспрямованість, науковий світогляд, громадянська позиція, патріотизм, любов і повага до дітей, педагогічний такт, товариськість, адекватна самооцінка, самовладання.Професійно–педагогічними – рівень фахово теоретичної, методичної та практичної підготовки.Вчителю професіоналу повинні бути притаманні такі риси: цілеспрямованість, наполегливість, працьовитість, скромність, спостережливість,дотепність, здатність до емпатії тощо.                                                        Загалом педагог має  бути достатньо розвиненою зрілою особистістю,повноцінним Я.Тільки такий учитель зможе успішно брати участь урозв’язанні складних духовних, моральних, соціальних і психологічних проблем особистості студента.

                      Психологічна характеристика особистості вчителя.  

Педагогічна (професійна) спрямованість особистості вчителя – інтерес до педагогічної діяльності і здатність нею займатися та емоційне ставлення до діяльності (любов, задоволення, інші потреби).                                                                 Спрямований на дитину вчитель завжди визнає унікальну неповторність кожного студента , дбає про розвиток його індивідуальних здібностей.                                                        Педагогічна (професійна) спрямованість особистості вчителя характеризується інтересами, нахилами, переконаннями,ідеалами.                                                    Професійна педагогічна спрямованість – суттєва ознака та передумова справжнього авторитету вчителя, один із найважливіших суб’єктивних факторів досягнення успіхів у професійно – педагогічній діяльності. Вона може бути справжньою педагогічною, формальною педагогічною та оманливою педагогічною. Справжня педагогічна спрямованість полягає у стійкій мотивації на формування особистості студента засобами предмета, який він викладає, на переструктурування цього предмета з урахуванням вікових та індивідуальних можливостей, на формування потреби студента у знанні, носієм якого є педагог.                           Формальна педагогічна спрямованість виявляється у відсутності адекватної мотивації міжособистісної взаємодії, переживань за результати своєї діяльності, неврахуванні нових та індивідуальних особливостей студентів .                              Оманлива педагогічна спрямованість особистості вчителя характеризується відсутністю потреби у міжособистісних контактах, байдужим ставленням до студентів, незацікавленістю у результатах їхнього навчання, виховання і розвитку.                                  Спрямованість особистості педагога зумовлює результат і активність у професійній діяльності.                                                                                                                      Основним мотивом адекватної педагогічної спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності, усвідомлення свого покликання, відчуття потреби в обраній діяльності.