14 квітня о 18:00Вебінар: Як урізноманітнити вивчення французької мови в класі та дистанційно

Матеріали дистанціного курсу з теми: "УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964 pp.)"

Про матеріал
Матеріали дистанціного курсу з теми: "УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964 pp.)". Урок 1. "Суспільно-політичне становище республіки", які можуть бути використані вчителями під час підготовки до уроку та організації дистанційного навчання
Перегляд файлу

ТЕМА 1. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964 pp.)

Урок 1.

Тема: Суспільно-політичне становище республіки

Мета:

  • сформувати уявлення про внутрішньополітичну ситуацію в УРСР на початку 50-х років ХХ ст.;
  • зясувати історичне значення ХХ з’їзду КПРС і роль М. Хрущова в процесі десталінізації;
  • вдосконалювати навички аналізу, критичного оцінювання історичних подій;
  • удосконалювати вміння працювати з текстом підручника та Інтернет-ресурсами;

-         формувати повагу до історичного минулого України.

 

Обладнання:

 

  • підручник В. Власов, С. Кульчицький  “Історія України”, 11 кл.    [ Розділ  ІI, § 7, стор.62-69]
  • Електронна версія підручника:

https://pidruchnyk.com.ua/1260-istoriya-ukrainy-11-klas-vlasov.html

 

Алгоритм вивчення курсу:

1.  Читайте  уважно теоретичний матеріал.

2.   Переглядайте запропоновані відеоматеріали.

3.   Опрацюйте основні терміни (глосарій курсу).

4.   Намагайтеся запам'ятати основні дати з теми.

5.   Спробуйте правильно виконати завдання для перевірки.

6.   Будьте наполегливими у досягнені мети. 

Глосарій

 

«Відлига» - неофіційна публіцистична назва періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна (з 1953 по 1964-й рр.). Вислів "відлига" походить від назви повісті Іллі Еренбурга. Поняття "Хрущовська "відлига" пов’язане з перебуванням на посту першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова (1953–1964 рр.) Цей період характеризувався зменшенням політичних репресій, вибірковою реабілітацією засуджених та репресованих у сталінські часи, частковою лібералізацією політичного життя, незначним послабленням тоталітарної влади.

Лібералізація - (від лат. liberalis — вільний) — в широкому тлумаченні під цим поняттям мається на увазі пом'якшення державного або державно-бюрократичного тиску («контролю») на різні сфери суспільного життя: політику, економіку, право (в першу чергу це елементи правової держави — політичні та громадянські права, права людини), свободу слова та ЗМІ, тощо).

Легітимізація - (від латин. legitimus – відповідний до закону, правовий) означає визнання або підтвердження законності (легітимності) будь-якого права або повноваження, у тому числі права політичної влади на прий няття політичних рішень та здійснення політичних вчинків і дій.

Культ особи – беззастережне, надмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка обіймає найвищу посаду в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера. Його насаджують за допомогою певних процедур і церемоній, а також завдяки пропаганді.

Десталінізація – процес ліквідації найбільш одіозних форм функціонування політичного режиму, започаткований після смерті                Й. Сталіна.

Реабілітація – поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Політичною                реабілітацією вважають винесення виправдовувального вироку під час перегляду справи за відсутністю складу злочину або за недоведенням участі в скоєнні злочину

Основні дати:

Вересень 1953затвердження М. Хрущова першим секретарем ЦК КПРС.

1953-1954 рр – повстання політичних в’язнів у сталінських концтаборах.

Лютий 1956 р. – ХХ  з’їзд КПРС. Засудження масових репресій і культу особи Й. Сталіна.

Жовтень 1951 р. - ХХІІ  з’їзд КПРС. Нова програма КПРС.

ПЛАН:

1. ХХ  з’їзд КПРС.

2. Реабілітація жертв сталінських репресій.

 Завершається процес відбудови. 19 з’їзд КПРС  затвердив новий п’ятирічний план розвитку СРСР на 1951-1955 pp., головним завданням якої було визначено наздогнати і перегнати провідні капіталістичні держави за всіма показниками.

5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. Ця дата започаткувала новий етап — спробу лібералізації суспільно-політичного життя, здійснення соціально-економічних реформ, що згодом дістало назву «відлига». Розвиток і поглиблення цього процесу склав основу десталінізації, тобто відходу від найбільш одіозних проявів сталінського тоталітарного режиму. Найбільш радикальних ознак цей процес набув після XX з’їзду КПРС (1956).

І. ХХ  зїзд КПРС.

 Початок десталінізації супроводжувався гострою боротьбою за владу між прихильниками Хрущова та Берії. Республіканська партійна організація підтримала в цій боротьбі Хрущова. Невдовзі за звинуваченням у русифікації вищої освіти в Західній Україні та дискримінації місцевих кадрів було усунуто з посади першого секретаря КПУ росіянина Л. Мельникова. Натомість на цю посаду було вперше призначено українця — О. Кириченка (з того часу на цю посаду призначались лише українці). Після цього пішла широка хвиля призначення на керівні посади представників місцевих кадрів. У результаті на 1 червня 1954 р. у ЦК КПУ українців було 72 %, у Верховній Раді — 75 %, а серед директорів великих підприємств — 51 %. 1958 р. українці становили 60 % членів КПУ. Вихідці з України посіли провідні місця і в союзному керівництві.

ОСОБИСТІСТЬ

Микита Сергійович Хрущов

Перший секретао ЦК КПРС

Час на посаді:

14 вересня 1953 — 13 жовтня 1964

 

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ:

Микита Сергійович Хрущов

 

 

ХХ з’їзд КПРС відбувся 14-25 лютого 1956 р.  на ньому із звітною доповіддю виступив М. С. Хрущов. Він підтвердив лінію СРСР на розрядку міжнародної напруженості. Заявив, що третя світова війна не є неминучою. У доповіді були розглянуті економічні та соціальні проблеми. Особлива увага зверталася на розвиток сільського господарства, випереджальні темпи виробництва предметів споживання, розширення масштабів житлового будівництва.

Проте в історію цей з’їзд увійшов насамперед завдяки доповіді             М. С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки». У доповіді були такі розділи: Сталін і війна; депортація народів СРСР; післявоєнні репресивні акції; відносини з Югославією; культ Сталіна у його «Короткій біографії»; наслідки культу особи; висновки.

https://static.tildacdn.com/tild3765-3761-4339-a332-346131373431/B-rC7AvXIAAGYkx.jpg

Причини виникнення культу пояснювалися ворожим капіталістичним оточенням, гострою класовою боротьбою і особливо негативними рисами характеру самого Сталіна. Особа Сталіна відділялася від системи, яка породила культ особи. У доповіді не ставився під сумнів жоден з етапів політики Комуністичної партії після 1917 р. Сам початок сталінського террору визначався 1934 р., що автоматично виключало із переліку злочинів режиму насильницьку колекти­візацію, голодомор 1932-1933 р. тощо. Доповідь не містила аналізу причин культу особи.

Назва жертв культу особи теж була вибіркова. До них Хрущов відніс лише комуністів, що чітко дотримувалися офіційної партійної лінії, але і словом не пом’янув опозиціонерів і простих громадян. Таким чином, у доповіді було обійдено питання про відповідальність за вчинені злочини всієї правлячої тоді верхівки.

Перегляньте відео за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=BLnwvekYtgQ

 

 

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ:

Про культ особи та його наслідки

 

 

 

ІІ Реабілітація жертв сталінських репресій.

Етапи реабілітаційного процесу:

  • Перший етап (1953-1956 рр) – проголошувалися масові амністії, проте амністія не передбачала реабілітацію. Ліквідація репресивної системи: ліквідовані військові трибунали та особливу нараду МВС; в 1954 р. сформовано КДБ; ліквідовано систему ГУЛАГу; в 1955 р. –запроваджено прокурорський нагляд; 1956 р. – скасовано постанову ЦВК СРСР від 01.12.1934 про чистку партійного апарату та переслідування будь-яких проявів інакомислення.

 

  • Другий етап (1956-1959 рр) – реабілітація стала масовою.

 

  • Третій етап ( 1959-1964 рр) – значне уповільнення темпів реабілітації

 

Не підлягали реабілітації:

  • жертви політичних процесів;
  • селяни, репресовані в ході колективізації;
  • депортовані народи (кримські татари);
  • засуджені за “український буржуазний націоналізм”;
  • діячі ОУН та вояки УПА

 

Значення ХХ зїзду КПРС.

  1. З’їзд засудив широку репресивну політику тоталітарного режиму.
  2. Вперше було наведено численні факти злочинів і прямих зловживань Сталіна і його оточення, абсолютного нехтування законом.
  3. М.Хрущов звинуватив сталінську владу в незаконних переселеннях народів в роки війни, в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, в численних репресіях повоєнного часу.
  4. Відбулася ревізія сталінської моделі радянського суспільства.
  5. Започаткувались важливі зміни в суспільстві.
  6. Це був важливий і сміливий крок на шляху десталінізації, що відкривав реальні перспективи лібералізації, а в майбутньому – демократизації суспільного життя.
  7. На той час навіть такі обмежені кроки викликали захоплення населення, особливо інтелігенції.
  8. У людей появилося почуття гідності й свободи, постало покоління нових, соціально активних людей, які на повний голос заявили про себе в наступні десятиліття.
  9. Мільйонам Українців, ув’язнених у сибірських таборах примусової праці, десталінізація принесла жадану волю, багато хто був амністований, повернувся додому. 

Однак засудження культу особи Сталіна виявилося неповним, обережним; не було розкрито передумов і причин культу та його злочинних наслідків. Нове партійно-державне керівництво прагнуло переконати народ, що сталінські злочини були лише «деформацією» соціалізму.

Дії Хрущова з викриття культу особи Сталіна були непослідовними та незавершеними. Його доповідь ХХ з’їзду КПРС не опублікували в СРСР, хоча текст її відразу потрапив на Захід. Хрущов критикував особисто тільки одного Сталіна за його репресії, одночасно схвально патякав про внесок Сталіна в розбудову соціалізму. Нічого не було сказано про згортання непу, про насильницьку колективізацію з жахливим голодомором. Про ліквідацію демократичних свобод.

Хрущов не піддавав сумніву тоталітарну систему. В умовах збереження командно-адміністративної системи лібералізація суспільно-політичного життя так і не відбулася.

За 1956 – 1959 рр. було повністю реабілітовано 250 тис. осіб (переважно посмертно). Серед них М.Куліш, В.Затонський, С.Косіор, П.Постишев, Лесь Курбас та ін.

Курс Хрущова на викриття культу особи не подобався багатьом членам вищого партійного керівництва, які прагнули загальмувати процес десталінізації. Група осіб на чолі з Маленковим, Кагановичем, Молотовим вчинила спробу усунути Хрущова з поста 1 секретаря ЦК КПРС в 1957 р. Однак Хрущов переміг, йому знову допоміг Г.Жуков.

Були перейменовані вулиці, площі, парки, сквери, літаки, кораблі, міста і містечка, які носили ім’я Сталіна.

 Демонтаж пам'ятника Сталіну

Демонтаж памятника Сталіну

 

 

 

 

 В жовтні 1961 р. відбувся ХХІІ з’їзд КПРС. Було прийнято третю програму партії, яка оголошувала можливість побудови комунізму за 20 років, тобто у 1980 р. Проголошувався найважливіший принцип КПРС – «Все в ім’я людини, все для блага людини». Прозвучала гостра критика культу особи Сталіна та його активних помічників. Було сказано про ганебну діяльність Л.Кагановича в Україні, а час його секретарювання названо «чорними днями» для республіки.

 З’їзд визнав за недоцільне збереження в мавзолеї саркофага з тілом Сталіна з огляду на його великі зловживання владою, масові репресії проти чесних людей. Сталіна було поховано біля Кремлівської стіни.

Причини обмеженості десталінізації:

  • Монополія КПРС на владу
  • Відсутність критики всієї системи
  • Саботаж партапарату
  • Ідеологічні рецидиви в культурі
  • Формування нового культу - Хрущова

 

doc
Додано
26 листопада 2020
Переглядів
215
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку