Номер слайду 7
Із доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки». «Мене турбувала думка: скінчиться з’їзд… А що далі? На нашій совісті залишаться сотні тисяч безвинно розстріляних людей… Мало хто вцілів, майже весь партійний актив було розстріляно або репресовано. Рідко кому повезло так, що він залишився живим». Накінець, я зібрався із силами і під час одної з перерв поставив питання: «Як бути з минулими розстрілами і арештами? …Бо ми вже знаємо, що люди, які були піддані репресіям, були невинуваті й не були «ворогами народу». Вони будуть повертатися із заслання. Ми ж утримувати їх там не станемо. Слід подумати, як їх повернути з честю… Люди будуть виходити з в’язниць, приїздити до рідних, розповідатимуть родичам, знайомим, друзям, товаришам, як все було, і стане надбанням всієї країни і всієї партії, що ті, хто залишився в живих, були репресовані без вини… Замовчати це неможливо… Тому прошу подумати про наступне: ми проводимо перший з’їзд після смерті Сталіна. Уважаю, що саме на такому з’їзді ми повинні щиросердечно розповісти всю правду про життя і діяльність нашої партії і Центрального Комітету за звітній період… Ми ж були в керівництві країни разом зі Сталіним. Коли від колишніх в’язнів партія дізнається правди, нам скажуть: вибачте, як же так? Відбувся ХХ з’їзд, а нам ні про що не розповіли… Злочини ж були? Нам самим, не чекаючи інших, слід сказати, що вони були. Коли нас будуть питати, то вже не стануть засуджувати».