Матеріали для проведення виховних заходів.Балада про вірність.

                      Балада про вірність

На тихому ставочку ,

У райському куточку.

Де хвиля човен носить ,

Серед крутих заплав.

Де верби кучеряві свої купають коси ,

Там лебідь свою долю дожидав.

До нього підпливала красуня довгошия.

В замилуванні лебідь не стримав почуттів :

«Тож  будь для мене щастям ,я ніжність подарую.

О , феє тонкоброва з моїх рожевих снів !»

Обнімались крилами ,лопотіли пір’ячком,

Клялись-присягались вірність берегти.

Сонце їм на щастя сипало проміннячко ,

Небо їм сміялось з висоти.

Та всюдисуще лихо підкралося ізтиха,

Як вихор налетіло в одну мить.

Чиясь рука безжальна лебідоньку убила…

Ой , лелечко ,як лебідь буде жить ?

І спохмурніло сонце, і небо заридало.

Забився в тузі лебідь – коханої не стало.

Піднявсь високо в простір , щоб горе своє вбити.

«Лебідоньки немає , для кого мені жити?

Вона була єдина , забуть її не в силах…»

І тихо падав лебідь , згорнувши білі крила.

Убивши своє тіло , він вбив своє страждання.

Пішла по світі пісня про вірність і кохання.

Убивши своє тіло , він збавив собі смутку.

А на воді дві лілії – то лебідь і лебідка…