матеріали для роботи практичному психологу "Кінезіологія як ефективний психолого-педагогічний ресурс"

Кінезіологія як ефективний психолого-педагогічний ресурс

Людмила Габенко, практичний психолог, Глухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Глухів

У умовах сучасного суспільства, коли інформація оновлюється щосекунди, а істина, що була важлива два роки тому стає неактуальною, кількість матеріалу, який має засвоїти учень, зростає постійно в геометричний прогресії. Навчальне навантаження на дитину негативно впливає не тільки на її навчальну мотивацію та моральні сили вчитись далі, погіршує психічний стан учня, школа поступово знищує здоров’я дитини. Сумна статистика говорить, що економічні та екологічні проблеми , які переслідують нашу державу, не сприяють покращенню здоров’я підростаючого покоління: в школу приходить менше 70% здорових першокласників і лише трохи більше 10 % здорових дітей є випускниками шкіл.

Шкільне навантаження - це зростання витрат психофізіологічних ресурсів дитини, яке виснажує її. Вимоги сучасної школи часто перевищують адаптаційні можливості дитячого організму, що можуть спричинити стан стресу, який стає хронічним та переходить в дистрес. Нажаль це має руйнівні наслідки для здоров’я учнів.

У психолого-педагогічних дослідженнях ефективність навчальної діяльності учнів оцінюється за двома критеріями: результативність і психічний стан учнів.

Результативність характеризує рівень успішності засвоєння учнем програмового матеріалу.

Психічний стан це показник вартості  навчальної діяльності з погляду витрати психофізіологічних ресурсів, збереження здоров'я учнів.

Психічний стан характеризує не лише рівень актуалізації психофізіологічних ресурсів учня у навчальній діяльності, а і його адаптивні можливості. Тому навчальну діяльність можна розглядати на тлі певної множини психічних станів учня, які визначають міру оптимального її протікання [2].

У цьому плані психічні стани діляться на оптимальні й неоптимальні, стресові. Оптимальні стани забезпечують високу працездатність, збереження здоров'я учнів у навчальній діяльності. Шкільні стреси призводять до зниження працездатності й негативних наслідків для здоров'я дітей.

Як же зменшити «ціну» навчальної діяльності та зберегти здоров’я учнів?

Кінезіологія - це ефективний психолого-педагогічний ресурс, який завдяки покращенню взаємодії півкуль головного мозку підвищує засвоєння навчальної інформації, за рахунок включення всіх типів сприйняття (активізація сенсорних систем) та мислення, усуває наслідки стресової реакції; також знімає м’язову напругу, покращує кровообіг мозку, підвищує розумову працездатність, оптимізує нейрогуморальну регуляцію, підвищує імунітет покращує саморегуляцію [6].

Що ж таке кінезіологія?

Слово "кінезіологія" в перекладі з грецької "кінезіс" - рух і "логос" - слово, мовлення, наука. В медицині так називають вивчення м'язів та рух тіла. Отже, в перекладі з грецької "кінезіологія" - наука про рух.

При всій сучасності звучання цього терміну - наука про рух має давню історію.

До кінезіологічних методик стародавності можна віднести древньокитайську філософську систему Конфуція (близько 2700 р. до н.е.) - це система певного руху тіла для укріплення здоров'я та розвитку мозку. Древньо індійську йогу в якій певними вправами досягався розвиток вищих психофізичних можливостей.

Кінезіотерапію Гіпократа (близько 480 р. до н.е.) - це система вправ яка підтримує мозок в активному стані на протязі всього життя. «Підтримуючи мозок в стані молодості, ми не дозволимо старіти тілу» - говорили тоді. Вважають, що секрет молодості та краси Клеопатри полягав у тому, що вона протягом всього життя виконувала вправи, які тримали її мозок в активному стані [6].

Засновником освітньої кінезіології є американський вчений Пол Деннісон, який все своє професійне життя присвятив сфері - освіти. Пол Деннісон - доктор філософії та педагог за освітою. В 1960 році він почав дослідження з поліпшення читання і його зв'язок з покращенням функціонування мозку, яке надалі переросло в "Гімнастику для мозку"

1970-х роках Пол Деннісон працював в Центрі групового навчання для невстигаючих "Долина" , де він протягом 20 років допомагав дітям і дорослим. Деннісон розробив систему швидких, простих, специфічних рухів, що приносять користь кожному незалежно від його проблеми. Особливо ефективною виявилася вона в дітей, діагностованих як "нездатних до навчання".

У 1987 результати гімнастики мозку були оцінені експериментально. У цьому експерименті брали участь 19 учнів спеціальної школи. Кожен учень робив вправи гімнастики мозку по 10-15 хвилин щодня. Показники прогресу учнів за 1 рік такі, що їх успішність підвищилася на 50%. Значно підвищилася здатність учнів концентруватися на виконуваному завданні. На сьогоднішній день подібні дослідження проводяться практикуючими психологами, зокрема вітчизняними психологами освіти та засвідчують ефективність кінезіологічних вправ. Всередньому дієвість даних вправ (результативність навчального процесу та психічний стан учнів) на вибірці учнів ( 21 особа – діти без відхилень від вікової норми) становить 20 % [1].

Освітня кінезіологія-  це достатньо фундаментальна наука, про що свідчить підтвердження її ефективності такими науковцями з світовим ім’ям, як                 Л.С. Виготський, В.М. Бєхтєрєв, І. М. Сєченов, А. Р. Лурія, А. Н Леонтьев. Ці вчені побудували фундамент сучасної кінезіології. Навіть вислів відомого українського педагога В.А. Сухомлинського: «Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців», безпосередньо відображає положення кінезіології.

Про головний мозок?

Матеріальною основою процесів, які відбуваються в нашому організмі є головний мозок – це центр керування без якого існування людини неможливе.  Найрозвиненішою частиною мозку людини, порівнюючи з іншими представниками царства Тварини, є передній мозок, що складається з двох півкуль об’єднаних мозолистим тілом. А ефективна міжпівкульова взаємодія є умовою успішної адаптації до навколишнього середовища, підвишенюя стресостійкості та навчальної успішності. Розвитком міжпівкульової взаємодії і займається кінезіологія

Від руху до мислення.

Проблема успішності в навчанні може бути вирішена, якщо в процесі життя використовується робота обох півкуль мозку.

Інтегрованій роботі півкуль нашого мозку сприяють спеціальні рухові вправи. І тому розвиток дитини має бути спрямований від руху до мислення,а не навпаки.

Цікаво, що людина може мислити сидячи нерухомо, однак для закріплення думки необхідний рух.

І.П.Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом.

Саме тому багатьом людям легше мислити при повторюваних фізичних діях, наприклад, ходьбі, похитування ногою, постукуванням олівцем і тощо. На руховій активності побудовані всі нейропсихічні, корекційно-розвиваючі і формуючі програми. Нерухома дитина не навчаєма і тому дитину не можна карати за рухову активність.

Стрес і міжпівкульова взаємодія.

Стрес часто є необхідним явищем у житті. Він дозволяє пристосуватись до нових умов, часто вказує позитивний вплив на працездатність та творчість. В ситуації стресу домінуюча півкуля людини бере на себе велике навантаження, а півкуля, що підпорядковується блокується. Домінуючі органи (рука, вухо, око), що контролюються домінуючою півкульою, також беруть на себе основне навантаження при стресі [8].

Для зняття стресових і невротичних станів потрібно відновити міжпівкульву взаємодію, гармонізувати роботу мозку для чого можна використати кінезіологічні прийоми.

Кінезіологічна гімнастика як засіб підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Метою кінезіологічних вправ є розвиток міжпівкульної спеціалізації; розвиток міжпівкульної взаємодії, розвиток моторики та здібностей, розвиток пам'яті, уваги, мовлення та мислення,зниження рівня стресу, покращення поведінки.

Кінезіологи побачили великий потенціал, закладений в фізичних вправах, який можна використовувати для розвитку людини. Ними було виявлено 2 типи руху:

• I              тип — це рух, перетинаючий середину тіла. Ці рухи найбільш повно об'єднують думки і рухи, активізують природні механізми нашого тіла і пришвидшують передачу інформації забезпечуючи легкість навчання.
• II              тип - це однобокий рух тіла. Цей рух навпаки являє собою роз'єднання думок і рухів. Цей тип руху призводить до статичної поведінки, яка потребує зосередження і концентрації свідомості [7].

Кінезіологічні вправи на озброєння колегам:

«Кнопки мозку»

Одна рука легко масажує поглиблення між першими і другими ребрами в зоні ліворуч і праворуч під ключицями. Інша рука знаходиться на пупку, що дозволяє зосередити увагу на центрі ваги тіла. Вправа виконується 30-60 секунд далі потрібно змінити руку.

Вправа « Крюки Деннісона»

Схрестіть ноги. Витягніть руки вперед, зовнішніми сторонами долонь одна до одної і великими пальцями униз. Схрестіть руки, з'єднайте долоні й візьміть пальці в замок. Виверніть їх на рівні грудей так, щоб лікті були спрямовані униз. Кінчик язика торкається верхнього піднебіння, дивитися догори. Побути в цьому положенні 1 хв.

 Вправа «Слон»

Станьте зручно, ноги на ширині плечей. Коліна трохи підігнуті. Нахиліть голову до плеча . Витягніть руку вперед , як хобот . Рука малює «Ліниву вісімку» (знак нескінченності), починаючи від центру зорового поля вгору і проти годинникової стрілки ; при цьому очі стежать за рухом кінчиків пальців . Вправу виконувати повільно від трьох до п'яти разів лівою рукою, притиснутою до лівого вуха і стільки ж разів правою рукою, притиснутою до правого вуха .

Вправа «Метелик»

Кисті злегка стулити в кулаки і прикласти їх до поперекового відділу хребта зовнішньою стороною. Лікті створюють у суглобах кут приблизно 90 градусів. Відведіть лікті назад, потім приведіть у вихідний стан, ніби махаючи крилами (до 10 разів).

Вправа «Ковпак мудреця»

Погладжування вушної раковини зверху вниз до відчуття приємного тепла;

«ліпимо вареники» — вушна раковина захоплюється з обох боків подушечками великого та вказівного пальців і розминається між ними до відчуття тепла.

Вправа «Перехресно-паралельні кроки»

Під час ходьби на місці доторкатися долонею лівої руки до коліна правої ноги, а долонею правої руки — до коліна лівої ноги. Таким чином, різнойменні руки й ноги торкаються один з одним почергово, як би перехресно. Зробити 8—12 таких кроків, повільно рухаючи кінцівками й розслабляючи плечі. Перейти на односторонню ходьбу. Під час ходьби на місці торкатися долонею лівої руки до коліна лівої ноги, а долонею правої руки — до коліна правої ноги. Однойменні руки й ноги торкаються один одного то з однієї сторони, то з другої. Вробити 8—12 таких кроків.

Повторити перехресну ходьбу. Саме перехресні рухи забезпечують інтегрований стан мозку, тому саме ними треба закінчувати вправу.

Такі фізкультхвилинки, навіть, в старших класах зроблять урок продуктивнішим і психологічно безпечнішим. Шановні колеги! Оберіть для себе декілька вправ, з переліку зазначеного вище, зробіть їх традиційними на ваших уроках і ви зможете побачити результат.

Використана література:

1. Гірко Д.  Профілактика стресових станів // Соціальний педагог. – 2014. - №4.- С.21- 25.
2. Леонова А. Б._, Кузнецов А. С. Психопрофилактика стрессов. — М.: Изд-вс Моск. ун-та, 1993. — 123 с.
3. Максименко К. С. Психічні стани підлітків у контексті проблем сучасної педагогічної практики \\ Практична психологія та соціальна робота.- 2001.- №4. – С.36-39.
4. Сазонов В. Ф., Кириллова Д Я., Мосуное О. П. Кинезиологическая гимнастика против стрессов. — Рязань: РГПУ, 2000. — 52 с.
5. Сиритюк А. Л. Корекция обучения и розития школьников. – М.: ТЦ Сфера, 2002.- 215 с.
6. Сиротюк А. Л. Нейропсихологическое и психофизиологическое сопровождение обучения. — М.: ТЦ Сфера, 2003. — 288с.