Матеріали для виступу на МО.

Формування в учнях обізнаності і самовираження у сфері культури, як однієї із ключових компетентностей, на уроках трудового навчання.

Уміння:

- виражати власні ідеї, досвід і почуття за допомогою виготовлених виробів, зокрема творів декоративно-ужиткового мистецтва, популяризувати декоративно-ужиткове мистецтво та майстрів своєї громади, рідного краю;

- досліджувати технології виготовлення таких виробів.

Ставлення:

- шанобливе ставлення до народних звичаїв, традицій,

готовність зберігати і розвивати традиційні технології виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

Навчальні ресурси:

- відвідування виставок творів декоративно-ужиткового мистецтва, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;

- майстер-класи у майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;

 - участь у соціальних проектах

     За різних політико-економічних трансформацій, які переживала Україна, коли змінювалися уявлення про світ і місце людини в ньому, як ніколи гостро постало питання про роль естетизації життя людини та суспільства в цілому, інтеграцію української національної культури у світову, що загалом виражається в посиленні впливу прекрасного на різні аспекти життєдіяльності суспільства.

      Мета державної політики в галузі освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, які будуть ефективно працювати і навчатися впродовж життя, зберігати й примножувати цінності національної культури і громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати незалежну, демократичну та правову державу, як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

      Національна доктрина розвитку освіти України в ХХI столітті визначає: «Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови та культури, повагу до народних традицій…». Отже, на сучасному етапі розвитку української культури та впливу сучасних інформаційних технологій на вихованні дітей, актуальним є виховання в народних традиціях. Краса здавна вважалася могутнім засобом морального вдосконалення особистості. Головне завдання цього процесу полягає в тому, щоб засобами мистецтва прищепити людині високі норми і принципи моралі, прагнення до творчої діяльності, яка є засобом реалізації духовних потреб особистості. Розвиваючи культуру почуттів, поведінки, особистих інтересів, творчу працю, активну громадську діяльність, можна формувати всебічно-досконалу і розвинену людину. Для розв'язання цього завдання важливе значення має декоративно-ужиткове мистецтво.

     Програма з трудового навчання пропонує у модулях вивчати сучасні та традиційні види декоративно-ужиткового мистецтва, що створює додаткові можливості для виготовлення виробів, поєднуючи теоретичні знання з практичними уміннями. Тобто, на всіх етапах виготовлення виробу – вчитель може залучати дітей до спадщини українського декоративно-ужиткового мистецтва. Поєднуючи працю і мистецтво, під час трудової підготовки учнів, можемо отримати високу результативність процесу естетичного розвитку, адже кожен може вправлятися в декоруванні предметів на доступному рівні, що позитивно впливає на їх творчий розвиток, мотиваційну сферу, підвищує зацікавленість, пробуджує інтерес до народної культури.    

          Виховна цінність декоративно-ужиткового мистецтва полягає саме в тому, що виховання і розвиток особистості відбувається невимушено і природно в контексті життя народу, сім’ї, школи так, що дитина навіть не відчуває, що її хтось виховує. Оскільки воно, з одного боку, відображає певні етапи розвитку народної творчості і в цьому розумінні є немовби нашим живим минулим, з іншого – в народному мистецтві протягом століть були вироблені творчі методи, які складають основу розвитку сучасної народної творчості й виховання підростаючого покоління.

     Використання автентичних чи інтерпретованих елементів ужиткового мистецтва сприяють розвитку в учнів уваги, естетичного смаку, творчої активності, вихованню бережливості, почуття гордості за культурну спадщину свого народу. Я думаю що, позитивних результатів у розвитку цієї компетентності можна досягти у випадку поєднання таких шляхів її реалізації:

• формування у школярів знань з історії декоративно-ужиткового мистецтва;
• розкриття ролі декоративно-ужиткового мистецтва у духовному і матеріальному житті українського народу;
• практичне ознайомлення з локальними особливостями, традиційними орнаментами, колористикою;
• формування початкових умінь та навичок оволодіння техніками декорування, складання орнаментальних композицій;
• розвиток умінь та навичок самостійно створювати декоративні вироби ужиткового призначення.

     Поєднання цих умов сприяє значно ширшому залученню дітей до пізнання декоративно-ужиткового мистецтва, використовуючи повною мірою всі можливі методи і засоби навчання.

     Крім того, певні модулі дають можливість школярам працювати у групах, створювати тимчасові колективи для вирішення поставлених завдань. Активне спілкування учнів, взаємодія сприяє перетворенню уроку трудового навчання в спільну працю. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна і привчає до прояву ініціативи. Двосторонній обмін інформацією є найбільш важливою складовою всіх інтерактивних методів навчання. Взаємодія не тільки між учнем та вчителем, а й між учнями  мають фундаментальний принцип. Саме в такій взаємодії народжується творча особистість, здатна до генерування і використання нового(нових ідей, задумів, нових підходів та рішень), гнучка, креативна, яка орієнтується в складних умовах життя і головне здатна творити майбутнє нації.

     У декоруванні проектованих виробів використовую елементи косівського керамічного розпису. Відомий дослідник гуцульської народної кераміки Д. Гоберман писав: “Якщо би гуцульський керамічний розпис залишився у сфері чисто декоративних форм, то й тоді інтерес до нього був би винятково великий. Насправді зміст його набагато ширший, і ми тепер підходимо до того, що складає основну цінність розпису, і в низці явищ народної творчості підносить його на недосяжну висоту. Йдеться про образотворчий бік цього мистецтва, про сюжетні композиції, що показують живу природу, людину в навколишньому середовищі, її діяльність і складний реальний світ, показаний так, як це малюється в уяві сільського художника – гончара”. Найбільшим центром керамічного виробництва на Гуцульщині, де мистецтво гончарства переходило як спадщина, передавалося від покоління до покоління, розвивалося природно, зберігаючи традицію і стиль є місто Косів. Завдяки своїй образній мові, трактуванні форм виробів, декоруванні, притаманному лише даному регіону, косівська кераміка розкриває душу Гуцульщини та її етносу. Характерна колористична ознака – жовті, зелені, коричневі подекуди сині кольори, візерунки – як рослинно-геометричні, так і сюжетні. У 2014 році косівську кераміку номінували до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

      Площинне зображення, відсутність світло - тіньової градації, нехтування пропорціями фігури людини – усе це, як певна особливість розпису, прибирає в учнів відчуття невпевненості та страху помилитися. А оскільки, на уроках образотворчого мистецтва школярі вивчали тему керамічного розпису нашого краю, то отримані раніше знання допоможуть їм у роботі.

Висновок

     Отже, формування обізнаності і самовираження у сфері культури, як однієї із ключових компетентностей, на уроках трудового навчання дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати «свій вибір», знайти себе у світі та відкрити світ у собі. Я вважаю, що робота з розвитку цієї компетентності має бути систематичною і здійснюватися на кожному уроці. А практичне застосування, зробленого власними руками виробу (прикраса, сувенір, подарунок, оформлення інтер’єру класу, школи), ставить перед школярами особистісно-значимі цілі, виникає чітка мотивація учбової діяльності.

     Формування та удосконалення в учнях обізнаності і самовираження у сфері культури під час уроків трудового навчання буде ефективним, якщо виконуватимуться наступні педагогічні умови:

• при визначенні змісту художньо-трудової діяльності учнів спиратися на народні мистецькі традиції;
• залучати учнів до пошуково-дослідної діяльності;
• стимулювати учнів до участі у соціальних проектах.