Матеріали до бесіди з дітьми за програмою "Афлатот"

Про матеріал

Пропонується ситематизовані та доопрацьовані матеріали щодо проведення бесід з дітьми за програмою соціальної та фінансової освіти "Афлатот", а також інформація дорослого та запитання до бесіди.

Перегляд файлу

Похожее изображение 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

матеріали БЕСІДИ

З ДІТЬМИДО ЗАНЯТЬ

ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ОСВІТИ «АФЛАТОТ»

 

 

 

risunok1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я можу нюхати і куштувати

(Інформація дорослого із завданнями під час розповіді)
І навіщо вони нам потрібні — ці носи? Одні тільки неприємності з ними.

То розіб'єш його, падаючи з гірки. То з нього тече. Навіть хустинку для нього спеціальну придумали — носову. А дихати ми й ротом можемо.

Хіба не так? Так, але й не так.

Ніс важливий для нас не менше за інші органи. І дихати бажано саме носом, а не ротом. Чому?

Повітря, потрапляючи в ніс, проходить через два коридори, стінки яких вкриті волосинками. Ви самі можете їх побачити, якщо глянете в дзеркальце. Волосинки виконують роль охоронців. Вони не пропускають у ніс порошинки. Далі повітря проходить через лабіринт. (Можна показати малюнок — ніс у розрізі.) Стінки лабіринту вкриті липкою рідиною — слизом.

До цієї рідини прилипають мікроби, які намагаються пробратися до нашого організму.

Крім того, проходячи лабіринтами, повітря зігрівається. Тож у легені воно потрапляє вже теплим та очищеним від мікробів.

А ще ніс швидко реагує на запахи й першим повідомляє мозок про непридатне для дихання повітря (газ, хімічні запахи).

І чи змогли б ми насолоджуватися чудовим запахом квітів, коли б не наш чудовий ніс?

Педагог пропонує дітям намалювати свій ніс на схемі «обличчя», попередньо намальоване ним.

 

Потреба людини в їжі. Як берегти продукти?

Вихователь пропонує дітям висловити свої думки, відповідаючи на запитання.

  • Чи зможе людина виконувати будь-яку роботу, взагалі жити,

якщо вона не їстиме?

  • Чому, на вашу думку, їжа вважається однією з найважливіших потреб людини? Що потрібно для її задоволення?
  • Які продукти харчування ви знаєте? (Діти називають молоко, хліб, картоплю, овочі, фрукти, ягоди.)
  • Що з них можна приготувати? (Салати, супи, каші, варення,соки тощо.)
  • Де можна взяти ці продукти? (Виростити на ділянці або купити в магазині.)

 Чому ми платимо в магазині гроші за продукти? (Тому що цетовар.)

Коли ми хочемо придбати молоко, то йдемо до крамниці. Там багато різних молочних продуктів. Купуючи ці продукти, люди планують, що готуватимуть із них: млинці, кашу, какао чи щось інше; обмірковують, скільки це коштуватиме, а також, дивлячись на термін вживання, продумують, скільки продукту треба купити, щоб не було залишків. Це стосується не тільки молока, а й усіх продуктів харчування У придбанні й використанні продуктів існують правила, яких повинні дотримуватись і дорослі, і діти.

Правила:

  • купувати продуктів потрібно стільки, скільки потрібно для родини;
  • готувати стільки, скільки зможе з’їсти родина;
  • не викидати продукти, які залишились, а знаходити можливість їх використати;
  • правильно зберігати продукти.

 

Хліб — усьому голова. Бережімо його!

Хліб завжди вважався головною стравою людей. Без нього не сідали та й нині не сідають за стіл. В усі часи люди бачили у хлібі

дар Божий і дуже цінували цей продукт, берегли його. На знак поваги до хліба почесних гостей завжди зустрічали з хлібом і сіллю.

Люди вважали: якщо в домі є хліб, то голоду не буде. Хліб і сьогодні посідає почесне місце в нашому домі.

Запитання до дітей

  • Чому кажуть, що без хліба немає обіду?
  • Які страви ви споживаєте разом із хлібом?
  • Чи замислювалися ви, звідки береться хліб?

 

ЧИ ВСЕ ВИМІРЮЮТЬ ГРОШИМА?

  • Навіщо люди ходіть у магазин?
  • Які ви знаєте магазини?

Сьогодні ми з вами вирушимо у «Чарівний магазин», у ньому незвичайні товари, і вони не продаються, а обмінюються на добрі демки і справи. У народі кажуть: «Не можна все продати і не все можна купити»

Можна купити черевики, а дружбу – ні. Іграшки можна купити за гроші, а можна зробити власноруч. Дотримуйтесь правил ввічливості «покупця» і виконуйте завдання «продавця».

Дорослий – «продавець» розпочинає торгівлю

  1. Щоб отримати сердечко від Афлатунчика  «Що таке доброта», необхідно скласти правила доброти (нікого не ображати, ділитися, бути уважним)
  2. Щоб отримати сердечко від Афлатунчика «Моя найголовніша людина», потрібно розповісти, як покупець» сьогодні ввечері потышить свою маму (тата, бабусю, діда) 
  3. Щоб отримати сердечеро від Афлатунчика «Мої три бажання», необхідно розповісти про свої добрі, заповітні мрії, які б могли сподобатися Афлатунчику….    

 

 

 

Потреба у взутті.

У стародавні часи люди шукали засоби, які б захистили ноги від поранень камінням, від опіків розпеченим на сонці піском, від пронизливого холоду, снігу й льоду. Для цього люди створили взуття.

Спочатку його виготовляли зі шкіри різних тварин. Минав час. Потреби людей у взутті зростали. Люди почали міркувати про те, де взяти інші ресурси для виготовлення взуття, щоб не нашкодити природі. Тому вони знайшли матеріали, які можуть замінити шкіру,— це різні шкірозамінники.

У давнину взуття шили вдома. Зазвичай це були чоботи або черевики, які носили чоловіки й жінки, дорослі й діти. Згодом за виробництво взуття взялися фахівці. Виникла окрема професія —швець, чоботар. А в наш час взуття виготовляють на взуттєвій фабриці.

Як же створюється взуття?

Спочатку художник-модельєр розробляє модель взуття, добирає матеріал для нього. (Педагог пропонує роздивитися різні зразки взуття.) Потім закрійники на підготованій шкірі дуже ощадливо розміщують деталі викрійки. Їх вирізають точно за контуром на спеціальних машинах — пресах великими ножами — різаками. А майстри з пошиву взуття зшивають їх в одне ціле. Складальники з’єднують за допомогою клею або зшивають верх і підошву взуття. У цеху фарбування взуття фарбують. І вже пакувальники розкладають його за розмірами в коробки. Робітники завантажують їх у машини, і взуття відправляють до магазинів як нашого міста, так і інших міст та сіл.

Запитання до дітей

  • Чи купували ви взуття в магазині? Яке саме?
  • Які види взуття ви знаєте?
  • Яке взуття потрібне спортсменам, балеринам, бабусі вдома, татові на роботі?

 

Потреба в іграшках. Бережімо їх!

Щоб зробити іграшку, на фабриці працює багато людей. Насамперед потрібні різні матеріали: пластмаса, тканина, гума, соломка, глина тощо. Художник-дизайнер придумує, який вигляд матиме майбутня іграшка. Майстри виготовляють з різних матеріалів окремі деталі: голову, тулуб, руки, ноги. Потім збирають усі ці деталі докупи, й виходить готова лялька. Але це ще не все. Ляльку ще треба вдягнути і вже тоді запакувати. Ляльок, як і інші іграшки, відправляють до магазинів, де й можна їх придбати.

Вихователь пояснює дітям, що виготовлення кожної іграшки потребує від дорослих копіткої праці, багато знань та вмінь. Тому їх треба берегти, вчасно лагодити.

Діти пригадують правила поводження з іграшками:

  • не кидати;
  • не ламати;
  • ділитися з іншими;
  • завжди ставити на місце після гри;
  • дбати про них (тримати в чистоті, вчасно лагодити).

ПОТРЕБА В ЖИТЛІ

У давнину люди не вміли будувати, тому жили в печерах, де можна було заховатися від хижаків, дощу, вітру, спеки та холоду. Потім почали будувати собі житла з каменів, дерева, хмизу та звірячих шкур. Такі оселі називали хижами.

У наш час житла в людей дуже різні. У містах люди живуть у багатоповерхових будинках. У невеликих містах і селах будинки невисокі, переважно на один чи два поверхи. Найчастіше їх споруджують із цегли.

Люди будують собі житло й на воді — плавучі будинки або будинки на палях — довгих товстих палицях, колодах. Буває навіть житло на колесах — такий будинок називається «трейлер».

 

Природні ресурси. Блага

Ресурси — це те, що потрібно для задоволення потреб людини. Існують природні ресурси — те, що нам дає природа (дерева, квіти, гриби, ягоди, овочі тощо). Для того щоб із них щось зробити, нам потpiбнi piзнi інструменти (наприклад, пилки, молотки, гвіздки, рубанки) це капітальні ресурси. А ще потрібна «майстрова рука уміла», тобто праця, трудовіресурси.

Природні ресурси — це речі, які існують у світі, з яких можна виробити товари. Ці ресурси є дарами природи, вони з’явилися без втручання

людини. Дар — це благо, отримане без грошей.

Вихователь пропонує дітям назвати ресурси, подаровані природою.

  • Тварини (кури, качки, гуси, лебеді, свині, корови, олені…);
  • рослини (дерева, квіти, овочі…);
  • мінеральні ресурси (каміння, глина, пісок, сіль…);
  • паливо (вугілля, нафта, торф…);
  • інші ресурси (вода, повітря, сонце…).

 

Різновиди природних ресурсів

Вихователь розглядає з дітьми поняття “ресурси” й “природні ресурси”. Діти, пригадаєте, що таке природа? Усі квіти, усі дерева, чагарники, усі метелики, пташки, звірі, риби й комахи — це все природа. Люди використовують усе, що дає їм природа для виготовлення різних товарів. Шафа зроблена з … дерев. Светр зв’язаний з вовни … вівці. Із зібраних ягід ми готуємо … смачні джеми й варення. Усе те, що дає нам природа називається … природні ресурси. Ресурси — це те, що використовується для якої-небудь справи. Наприклад, щоб зшити штани, які нам потрібні ресурси? Голки, нитки, тканина, ножиці — усе це потрібні нам ресурси. А ось природні ресурси, це такі, які нам з вами дає  природа. А подумайте, чи користуємося ми з вами тим, що відноситься до природи? (Повітря, вода, земля, рослини.)

Різновиди  природних ресурсів. Діти, подумайте, і скажіть, що нам дає природа. Які природні ресурси ми використовуємо? Усі рослини, якими користуємося, називаються рослинними ресурсами. Це огірки й помідори, яблука й сливи, дерева, з яких роблять меблі й папір. А ось тварини дають нам свою вовну, молоко, кури несуть яйця й дають пух – і все це тваринні ресурси, тому що їх ми отримуємо від тварин. А ще є земельні ресурси – це поля, луки, ліси, якими користується людина. А, як ви думаєте, що відноситься до водних ресурсів? (Річки, озера, струмки, моря, океани.)

 

Потреби звірів і птахів.

Кілька тисяч років тому люди приручили дикого предка нашого собаки. Напевно, це був вовк, а в інших місцях — його менший родич — шакал. Собака — одна з найперших домашніх тварин.

Люди навчили собак виконувати різноманітні завдання. Ці тварини вдень і вночі охороняють оселі, підприємства, склади. Вони допомагають пастухам пасти худобу: повертають до стада тварин, що заблукали, охороняють їх від хижаків.

Спеціально навчені собаки можуть за запахом і слідом знаходити різні речі. Вони несуть розшукову службу. Ці тварини також допомагають прикордонникам в охороні кордонів нашої Батьківщини. Вони можуть працювати і як рятувальники — розшукувати людей, що потребують допомоги, наприклад, під час сходження снігів у горах. Собаки допомагають людям, що втратили зір, пересуватися по вулиці.

Собака — помічник і друг людини, уявити без нього наше життя дуже складно.

(За І. Заянчківським)

Зберігаємо навколишнє середовище

Упродовж життя людина створює багато відходів, які ми називаємо сміттям. Деякі люди викидають непотрібні речі прямо там, де їх використали. У результаті вулиці, ліси, парки, галявини та інші місця, де бувають люди, засмічуються. Через це вони стають негарними, гуляти там уже неприємно. Щороку дедалі більше територій перетворюються на смітники. Під купами сміття помирає земля, на якій могли би зеленіти дерева й трави, або можна б було збудувати житло чи алеї для прогулянок.

Усе це змушує нас замислитися про те, як зберігати довкілля в чистоті і як ставитися до тих, хто безкарно засмічує наші вулиці й парки. Отже, поміркуймо, звідки береться сміття. Ми купуємо багато фасованих продуктів, і через це в нас накопичуються різноманітні використані упаковки: консервні бляшанки, пакети, пляшки, обгортковий папір тощо. Додамо сюди відходи від приготування їжі. Ще й речі — одяг, іграшки, папери, які віджили свій вік. Уявіть собі, скільки відходів накопичується у великому місті, де живе багато людей. Підраховано: на кожного городянина припадає близько 100 відер різного сміття на рік.

Що ж робити з цим сміттям?

По-перше, його треба переробляти. (Вихователь демонструє зображення контейнерів для різних видів сміття.) А для цього побутове сміття потрібно сортувати, адже різні види сміття переробляють по-різному. Папір, пластмасу, металеві предмети слід складатив різні контейнери для сміття. На фабриці з цих відходів виробляють нові речі. Наприклад, із використаного паперу (газет, журналівтощо) знову отримують зошити, серветки, газети. Скло також переробляють і виготовляють із нього нові пляшки й інший склянийпосуд.

Дають раду і пластмасовим відходам — їх розплавлюютьі роблять із них нові речі: стільці, столи, пакети для сміття тощо.

По-друге, не можна викидати сміття будь-куди — для цього є

спеціально відведені місця.

Діти розглядають фотографії й розповідають, куди треба викидати різні відходи, як у них вдома розв’язується проблема збирання та прибирання сміття.

 

Потреби і можливості моєї сім’ї

  •    Кожен із членів сім’ї має потреби. Однакові вони чи ні?(Відповіді дітей.)
  •    Які ж потреби має мама? тато? бабуся? дідусь? братик чисестричка? (Діти називають: окуляри, пральна машина,автомобіль, велосипед тощо. Вихователь підводить дітей довисновку, що потреби в усіх членів сім’ї різні.)
  •    Що потрібно всім членам сім’ї? (Будинок чи квартира, пли-та, їжа, ліжко тощо.)
  •    Як можна задовольнити всі ці потреби одразу? (Купити

потрібні речі.)

Чи вистачить грошей на все? (Ні.)

Вихователь робить висновок, що потрібно спочатку задовольнити першочергові потреби сім’ї: в їжі, житлі, одязі тощо, а вже потім вибирати солодощі, іграшки, прикраси.

 

ПРАЦЯ

Вихователь пояснює, що для виготовлення товарів, або виробництва, необхідна праця людини. У нашому випадку для того, щоб наловити риби, потрібна праця рибалки.

Праця — це діяльність людини, спрямована на виробництво товарів або послуг.

Діти розглядають план міста. На ньому позначений заклад дошкільної освіти — місце, з якого починається подорож. На плані зображені райони міста, є позначки (умовні, малюнки або фотографії із зображенням заводу, фабрики та їхньої продукції). Вихователь знайомить дітей з тим чи іншим підприємством.

У кожної дитини в руках картинки (фото) із зображенням різної продукції: машини, меблі, кондитерські вироби, посуд тощо.

Дитина повинна розказати, хто і на якому підприємстві виготовляє той чи інший товар. Картинка прикріплюється до плану на тому місці, де розташоване підприємство.

Вихователь разом з дітьми робить висновок: продукція заводів і фабрик потрібна людям, вона задовольняє їхні потреби.

 

Людина серед людей

-         Що потрібно для того, щоб досягти успіху в житті?

  • Чому одну людину люблять, поважають, а іншу ні? За що можна

поважати людину, а за що ні?

  • Що таке байдужість?
  • Без чого людина не може жити?
  • Для чого людина приходить у світ?

Відповіді дітей.

Вихователь: Так, людина приходить у світ для добра. Вона людина серед людей і живе в людському суспільстві, а тому повинна нести у цей світ світло і чистоту своєї душі, бути відкритою у помислах, чесною у діях, милосердною і чуйною, свідомо виконувати правила поведінки, ввічливою, мудрою, доброю і уважною і не тільки до людей, а й до усього навколишнього світу, в якому нам випало щастя жити. Кожна людина приходить у світ і вже від першої хвилини свого буття знаходиться між людьми, тобто в людському суспільстві, де є багато правил, законів, заборон. А скажіть, будь ласка, для чого нам, людям, всі ці правила, закони, а тим більше заборони, хіба не краще було б без них? (Відповіді дітей).

Всі ці закони і правила люди склали для того, щоб полегшити своє життя. Щоб у людському суспільстві панував мир, злагода, добро і щастя.

Хіба, живучи серед людей, можна робити що заманеться? «У товаристві лад — усяк тому рад». Каже народна мудрість. Якби кожен з нас робив те, що раптом надумав, то у світі панував би хаос, безлад. А люди були б щасливими? Живучи серед людей, треба поважати їх і ті порядки, які вони встановили. Бо хіба людина може одна вижити? (Відповіді дітей).

То якими нам усім треба бути, живучи в людському суспільстві, як ви гадаєте? (Відповіді дітей).

 

бесіда за твором М.Стеценка

«Гіркий  апельсин»

      Оленка сиділа на перелазі і весело махала ногами. В руках вона

тримала щось схоже на маленьку переспілу диньку. Дівчинка відколупувала оранжеві шкірочки і кидала їх у калюжу.

— Що це в тебе? — підбіг Сергійко.

— Хіба ти не бачиш? — буркнула Оленка.

— Мандаринка! Така, як мені татко з міста привозив. Пам'ятаєш? Я й тобі давав...

— От і не вгадав!

— А що ж?

— А-пель-син-ка! — сказала дівчинка, і рожева скибочка сховалась у неї в роті.

— Дай і мені покуштувати,— попросив хлопчик.

— Вона недобра. Гірка й кисла.

— Та нічого, дай хоч одну скибочку.

— Кажу тобі, що вона погана,— відказала Оленка і скочила з   паркану.

У цю мить апельсин вислизнув з Оленчиних рук і покотився прямо   в   калюжу.  Дівчинка   ойкнула   й   заплакала.

— Чого ж ти плачеш,— здивувався Сергійко.— Вона ж погана!

Запитання:

  •            Що робила дівчинка ?
  •            Що попросив у неї хлопчик ?
  •            Чому вона  сказала неправду хлопчикові ?
  •            Що сталося з очищеним апельсином ?
  •            Чому заплакала  дівчинка ?
  •            Чи поспівчував їй Сергійко?
  •            Діти, то чи гарно їсти в присутності іншої людини і не поділитися з нею?
  •            Чи знаєте ви, що потрібно робити, щоб удвічі все здавалось би смачнішим ?
  •            А в народі про такий вчинок кажуть :

« І сам не гам, і другому не дам »;

«Жадібний платить двічі ».

Запам’ятайте, діти, ділитися потрібно з друзями залюбки

 

Звідки у дорослих з’являються гроші?

Вихователь ознайомлює дітей з прислів’ям: «Хочеш гроші мати, треба добре працювати», запитує, що воно означає, за потреби пояснює

Запитання для дітей:

  • Хто працює у твоїй сім’ї? (Вихователь акцентує увагу на тому, що дорослі отримують гроші за свою працю).
  • Чи хтось із членів родини отримує пенсію, стипендію.

Вихователь. Гроші, які отримують члени родини, складають сімейний дохід. Щоб  збільшити його, треба добре працювати. Крім того, треба ощадливо витрачати гроші. Сімейні витрати – це витрати на їжу, житло, взуття, одяг, комунальні послуги, навчання, користування транспортом тощо. Це – першочергові потреби. Чи можна зменшити першочергові потреби? Їх можна зменшити, якщо відмовитись від витрат на зайві продукти, солодощі, іграшки тощо; бережно ставлячись до своїх речей, книжок, іграшок тощо; завдяки економії води, світла, електроенергії, тепла, газу.

Крім того існують і другорядні потреби(розваги, подорожі, солодощі), які ми задовольняємо після задоволення першочергових. Тож зменшивши їх, можна скоротити сімейні витрати.

 

Що таке товар?

Вихователь пропонує дітям уважно оглянути кімнату, де вони перебувають, звертає увагу на різні предмети (ліжко, олівець, зошит, особисті речі — одяг, рушник, взуття тощо) і просить розказати про їхнє призначення. Педагог пояснює: кожна з цих речей виготовлена людьми, які працюють на заводах, фабриках, у сільському господарстві. Готові речі постачають у магазини та на ринок. Усе, що там продається, має загальну назву «товар». Товаром назива-

ють усе, що призначено на продаж. Люди купують товари для задоволення своїх потреб.

Те, людина виробила для власного споживання, а не для продажу, товаром не є. Наприклад: варення, що заготували влітку для себе, пиріжки, що напекли для сім’ї, або шкарпетки, які мама сплела для своїх рідних.

Запитання до дітей

  • Чи ходиш ти разом з татом і мамою до крамниці?
  • Які товари ви з батьками купували в крамниці?
  • Для чого вони потрібні?
  • Що купували батьки особисто для тебе? Чи сподобався тобі цей товар?
  • Як ти гадаєш, люди яких професій брали участь у його виробництві?
  • Для чого нам потрібні послуги?

Вихователь повідомляє дітям, що в нашому місті є дошкільні заклади, лікарні, школи, бібліотеки, пошта, вокзал, кафе. Там працюють дорослі люди, які не виробляють товарів, а надають послуги.

Послуги — це робота, яка виконується для того, щоб допомогти людям у задоволенні їхніх потреб: лікування, навчання, подорожі, відпочинок, ремонт і будівництво, стрижка, зачіска тощо.

житлово-комунальні послуги?

Серед багатьох послуг є такі, без яких сучасна людина просто не може обійтися. Скажіть, діти, що потрібно сучасній людині для комфортного життя у своїй оселі? (Вода, світло, газ, тепло тощо.)

Послуги, які забезпечують надання нам води, світла, газу, тепла, називаються житлово-комунальними. Завдяки їм родини отримують у своїх оселях газ, воду, електрику, підтримується чистота і порядок у будинках, під’їздах, подвір’ях, на дорогах, тротуарах, пішохідних доріжках. Але затишок і порядок у будинку залежать також від його мешканців — тобто від нас із вами.

Вихователь нагадує дітям, що існують товари і послуги, і вони різняться між собою.

Товар — це певні речі, які виготовлені людьми для продажу. Їх можна взяти в руки, роздивитися, поміряти, якщо це промислові товари; зважити і навіть покуштувати, якщо це продовольчі товари (дітям пропонується навести приклади різних товарів).

Послуги — це робота, яка виконується для того, щоб допомогти людям у задоволенні їхніх потреб: лікування, навчання, подорожі, відпочинок, ремонт і будівництво, перукарні, комунальні та інші послуги.

Разом з вихователем діти пригадують послуги, які отримують вони особисто та їхні сім’ї.

Банківські послуги

Вихователь: Що являє собою банк знає Афлатунчик. Слухаємо уважно.

Уявимо, що людина коштовності або важливі папери. Зберігати їх удома небезпечно – можуть викрасти. А банк має сховища – підземні споруди, захищені бетонними стінами та металевими дверима, які добре охороняються. Звідти що-небудь викрасти дуже важко. Покладеш свої коштовності, документи до такого сховища– і можеш спати спокійно.

Але головна справа будь-якого банку – це торгівля грошима. Будь-який банк намагається роздати якомога більше грошей під відсотки.

Раніше банки примушували працювати тільки свої гроші. Геніальний авантюрист Ло навчив банкірів ризикувати, і зараз навіть найпорядніший банк позичає під відсотки набагато більше, ніж має сам. Цікаво, де ж він дістає решту грошей?

Позичає! У фірм, установ, та й просто у пересічних громадян – подібних до нас із вами.

Ви, певно, теж хоч раз у житті збирали гроші на яку-небудь дорогу річ. Складаєш потрошку, копієчка до копієчки, поки не набереться потрібна сума. Весь цей час гроші собі лежать тишком-нишком, чекають своєї нагоди.

А банк дуже слушно пропонує віддати на якийсь термін ці гроші йому, а він за це заплатить Вам відсотки. Тоді омріяна річ коштуватиме Вам трошки дешевше.

Хлопчик заощаджує, приміром, на тенісну ракетку, дівчинка – на пишну ляльку, поміркований хазяїн – на невеличкий будиночок за містом, авіаційна фірма – на новий літак. І всі вони намагаються не тримати гроші вдома, а покласти в банки під відсотки. Це називається зробити вклад в банк.

Вклад – гроші, позичені банку фірмами або звичайними людьми.

А банк позичає гроші як свої, так і отримані в якості вкладів, під великі проценти. Це називається позикою.

РЕКЛАМА

 Слово реклама походить із давньої мови — латинської і означає «кричати». Реклама з’явилася дуже давно — у стародавній державі Рим. Напевно, першу рекламу придумали торговці на ринку, які голосно закликали покупців, привертаючи увагу до свого товару.

Наприклад: «Риба, свіжа риба!»

У різних країнах під час розкопок учені знаходять камені або дошки, на яких зображена стародавня реклама різних товарів.

У ті часи, коли більшість людей не вміли ні читати, ні писати, доводилося вигадувати таку рекламу, яка була зрозуміла всім. Наприклад, чоботар малював при вході у своє приміщення чоботи, перукар — ножиці, пекар — хліб. Пізніше рекламу почали розміщувати в газетах, з’явилася реклама кави, шоколаду, чаю, цукерок.

Сьогодні рекламу можна побачити на телебаченні, в інтернеті, почути по радіо. Існує й друкована реклама в різних газетах. Її розміщують на вивісках магазинів, а також на великих щитах, які можна побачити на вулиці.

Запитання до дітей

Яка реклама найбільше привертає вашу увагу?

Якою рекламою ви скористаєтесь?

Яка реклама вам найбільше сподобалась? Чому?

Реклама яких товарів чи послуг зацікавила вас особисто? Чому?

Розкажіть, де ще люди стикаються з рекламою? (Телебачення, радіо, плакати…)

ХТО ТАКИЙ БІЗНЕСМЕН

Вихователь з’ясовує, як діти розуміють слово бізнес; пояснює, що бізнес — це власна справа, якою займається одна людина чи група людей. Це слово походить від англійського businnes і означає справу, діяльність.

В українській мові бізнес іще називають підприємництвом, а бізнесмен — це підприємець.

Підприємець організує справу на свій ризик, вкладає особисті кошти. Звичайно, він хоче заробити більше грошей, ніж вклав у свою справу, тобто отримати прибуток. Для цього треба добре продумати, яку справу розпочати, підрахувати, скільки потрібно грошей і де їх узяти (наприклад: накопичити, взяти кредит у банку та ін.). Крім того треба врахувати, хто йому допомагатиме, тобто знайти партнерів, організувати чітку роботу свого підприємства та збут готової продукції (продукція повинна бути потрібною для споживачів).

Підприємець повинен бути чесною і працьовитою людиною.

Запитання до дітей:

  • Як називають людину, яка має власну справу?
  • Чи є у вас знайомі, які займаються бізнесом? Якщо так, то
  • розкажіть про них.

бесіда за твором М.канончука

«Гірке морозиво»

  •    Петрику, ти це куди біжиш?
  •    По морозиво, — підкидаючи на долоні монетку, похвалився хлопчик.
  •    Я теж з’їла б... — зітхнула Оленка. — Та ... грошей зараз немає...
  •    Ходімо, дам половинку, — запропонував Петрик. — Тільки потім віддаси цілу. Згода?
  •    Оленка здивовано подивилася на Петрика. Ну й жаднюга! Але промовчала. Дуже вже хотілося їй морозива. А онде й лоток, біля якого товпилися люди.
  •    Постривай, Петрику! — дівчинка смикнула Петька за рукав і показала на дідуся, який штурхав костуром по землі, наче щось шукав.
  •    Дідуню, ви щось загубили? — спитала Оленка.
  •    Ой дітоньки, старість не радість. Поспішав ось по ліки, та спіткнувся і розгубив гроші. А окуляри дома забув, у піджаку. Тепер дивлюся-придивляюся, а воно в очах все мерехтить і розпливається.
  •    Та ми вам враз допоможемо, — защебетала дівчинка і кинулася разом з Петриком збирати монети.
  •    Ну, от і все. Тримайте, — передаючи гроші старому, мовив хлопчик.
  •    От спасибі, от спасибі, мої голуб’ята! Виручили діда. — Дідусь задоволено посміхнувся у довгі вуса і почимчикував у бік аптеки, а діти— мерщій за морозивом.
  •    Дві порції дайте, — задихавшись від бігу, попросив Петрик.
  •    Як дві?—спантеличилася Оленка. — У тебе ж грошей було тільки на одну.
  •    Т-с-с-с! — Петрик приклав пальця до уст і озирнувся, перевіряючи, чи ніхто не почув. — Я, коли збирали монети, на одну наступив. Все одно дід недобачає. А нам зате обом по морозиву буде.
  •    Постривай. Я щось не розумію...
  •    Ой! Ну яка ти чудна! Ти ж хотіла морозива? Хотіла. Тепер бери і їж. І віддавати не будеш.
  •    А якщо дідусеві на ліки не вистачить. Ти подумав?
  •    Хе! Велике діло — двадцять копійок. А якби не ми, він би ще й досі їх шукав.
  •    Який сором, — обличчя дівчинки зашарілося, як ягоди горобини восени. Вона стояла розгублена, ладна втекти світ за очі або провалитися крізь землю. — Я не хочу такого морозива, — промовила рішуче. — Це... це гірке морозиво! — майже закричала. А далі благально: — Тітонько, нам тільки одну дайте. Одну.
  •    Морочите голову: одну — дві, дайте — віддайте, — пробурчала продавщиця, кидаючи на лоток двадцять копійок.
  •    Оленка тільки цього й чекала. Схопила гроші і бігом до аптеки.
  •    От чудна, — розгортаючи пачку, знизав плечима Петрик. — А говорила, морозива хоче

Запитання до дітей.

  • Де зустрілися Петрик і Оленка? Куди біг хлопчик?
  • Що він запропонував Оленці?
  • Хто помітив дідуся?
  • Яка неприємність в нього трапилася?
  • Що зробила Оленка?
  • Як учинив хлопчик?
  • Як поставилася дівчинка до пропозиції Петрика?
  • Які почуття вона пережила?
  • Чи зрозумів Петрик ставлення Оленки до свого вчинку?
  • Як ви оцінюєте вчинок Петрика? А Олен

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
25 жовтня 2018
Переглядів
371
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку