Матеріали до уроків "Вивчаємо абетку весело. Літера І"

Вивчаємо абетку весело

Літера  І і

НЕСЛУХНЯНА АБЕТКА

Абетка Бігла Весело…
Гуділи Ґедзь і Джміль.
Е — екало, Є — єкало,
Жувало Зе кисіль.
І Їхало до Йоржика,
Кричала Лиска „Му-у-у!”,
На Огірка Полізло еР,
Сміялось Те до У.
еФ — фукало, Ха — хрюкало,
Цапочок Чобіт Шив,
ЩипалисЬ Юля і Ясько,
А ЗНАК М’ЯКИЙ (Ь) сидів.
Що ж робить він, той знак?
Він літери пом’якшує. Отак:
Кінь, день, тінь.

 

 

 

 

Вірші про букву І

 

ІІІІ

- Гей, хлопчику!

- Я не хлопчик.

- Гей, стовпчику!

- Я не стовпчик.

- Хто ж ти такий?

- Буква І.

- А що в тебе на голові – шапка?

- Ні, крапка!

 

ІІІІ

Буква «І», неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

А погасне – чорний гнотик

Стане крапкою над «І».

 

ІІІІ

І підслухало розмову

І з’єднало слово словом.

І співає всі пісні

І веселі і сумні.

Над собою крапку носить

І нічого в нас не просить.

 

ІІІІ

-    Якщо скоса подивиться:

«І», велике - Одиниця;

Над маленьким «і», як шапка,

Нависає крапка;

Добре-добре придивися:

І – це і, не Одиниця!

 

ІІІІ

Індик в парі з індичком

Зустрів півня з мідяком.

Півень пісні заспівав

І мідяк у нірку впав!

Просить півень: - Підійдіть,

Мідячка мені знайдіть!

 

ІІІІ

Ікс-цукерку,

Ігрек-печиво

Та солодкого ще дечого

Інна в «школі» додавала…

Ігор – з’їв!..

Усе. Пропало.

-  І навіщо ти? Один?!

-  Оголошуй карантин…

 

ІІІІ

А Івасик для Іринки

купував смачні іриски.

А Ілля та Інна

до ріки побігли.

- Глянь, он іриси цвітуть! -

Як же гарно діткам тут!

 

ІІІІ

Індик водить індичат

В дитсадочок до качат.

І навчились індичата

Розмовляти, як качата.

 

ІІІІ

Іконописець

Ікону святого Миколи у тиші

Іконописець у келії пише.

Святий цей розносить гостинці

Малятам в казковій торбинці.

 

ІІІІ

Ігор

Жив Ігор-князь у нашім Краї,

Не на землі, а на коні:

Десь на кордоні запалає,

А вже нога у стремені!

 

В шоломі й панцері, із луком,

З мечем відгостреним завжди,

Бив половецьких хижих круків

За наші села й городи.

 

Пливе й пливе Дніпро-Славута...

Пливе рікою вічний час... —

Та я таким хотів би бути,

Яким був Ігор — воїн-князь!

ІІІІ