Матеріали до уроку "Біографічна хімія"

«Стань таким, щоб до тебе тягнулися діти»

 

Біографічна

хімія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель вищої категорії

Одеської ЗОШ №71

Шведа Людмила Зіновіївна

 

 

 

 

 

Бути вчителем означає поправити минуле, покращити теперішнє і торкнутися майбутнього.

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання.

У нас не повинно бути нещасливих учнів, душу яких

гнітить думка, що вони  ні  на  що не здібні.   Успіх у навчанні

єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію

для  переборення труднощів, бажання  вчитися”.

• В. О. Сухомлинський

   На уроках хімії використовуємо біографічні відомості про вчених – хіміків, цікаві факти з їхнього життя, щоб на конкретних прикладах показати учням, що видатні люди теж були колись дітьми, не завжди чемними, не завжди відмінниками,  але подорослішавши, вибрали свою дорогу в життя. Навчилися наполегливо, сумлінно й багато працювати і досягли великих успіхів. Важливо показати дітям шлях ученого до встановлення істини, яку нині ми сприймаємо у вигляді певного визначення, закону, висновку тощо.   Біографічні відомості про учених  дозволяють виховувати учнів на прикладах видатних людей, сприяти формуванню полікультурної компетентності.

Гадаєш, життя хіміків таке ж розміряне і нудне, як хімічні формули та складні наукові розрахунки? А от і ні! Ці незвичайні і дуже розумні люди іноді бувають ой які цікаві, а їх поведінка та спосіб життя змусять усміхнутися навіть найбільшого скептика. Я приготувала для вас цікаві факти, що сталися з вченими-хіміками. То як, привідкриємо завісу їх особистого життя?

 

 

 

 

******************************************************************

ОХ, ЦЯ КОЛОНА!

Німець Роберт Вільгельм Бунзен був талановитим хіміком і зразковим викладачем. І все ж, як і в кожному університеті, були розумники, які насмілювались прогулювати лекції вченого. А в кінці семестру молоді незнайомці з благальними очима протягували професору заліковки. Добродушному Бунзену якось увірвався терпець.

-Щось я вас не пригадую. Здається, я жодного разу не бачив вас на своїх лекціях.

- І я вас не бачив, пане професоре, — погодився винахідливий студент і додав, — Усе через те, що я сидів за колоною. Скажу по секрету, її місце явно не в аудиторії!

-Цілком можливо, — спокійно промовив Бунзен. — Та ніколи б не подумав, що за колоною вміщається так багато людей!

******************************************************************

«Залізна леді» М. Тетечер, яка тривалий час займала пост прем`єр-міністра Велибрітанії за освітою була хіміком

7 клас

Тема: «Наука хімія»

Наукові знання, безумовно, важливі. Але неможливо пояснити, чому так багато людей протягом століть відмовлялися від успішної кар`єри, витрачали батьківські статки, ризикували життям заради пізнання природи та її таємниць.

Людина фантастичної працездатності, яка написала і надиктувала 37 книг “Природничої історії” Пліній Старший (23 -79 рр. н.е.), дізнавшись про катастрофічне виверження вулкана Везувію у 79 році н.е., наказав підготувати швидкісне судно. Він поспішав туди, звідки інші втікали, і спрямував судно в самісіньку небезпеку. Далекий від страху, він диктував для запису всі рухи, всі форми жахливого явища, яке постало перед його поглядом, і намалював його на папері. Не в змозі припинити спостереження, учений продовжував записи навіть тоді, коли хмара досягла корабля. Пліній Старший загинув.

7 клас

Тема: «Історія хімії»

Роджер Бекон (1214-1294)

Це була надзвичайно обдарована і освічена людина. Бекон викладав богослов`я і філософію в Оксфорді, а у вільний час займався алхімією.

Звинувачений у чаклунстві, Бекон провів у в`язниці 24 роки. Святі отці сподівалися вирвати в нього таємницю добування “філософського каменю” в обмін на волю. Він у 1242 році дав перший опис димного пороху і замки перестали бути неприступними. Бекон справді вірив у можливість перетворення металів. Він говорив: “Ми пануємо над природою, лише скоряючись їй”

 

 

 

 

7 клас

Тема: «Історія хімії»

Парацельс — Филипп Аурел Теофраст Бомбаст Парацельс фон Гогенхей (1493— 1541) – самое длинное имя среди химиков

«ЯТРОХІМІК»

Этот врач и химик считал себя учеником знаменитого древнерим-

ского врача, имевшего непререкаемый медицинский авторитет. Он ис-

колесил всю Европу и несколько стран Азии. Всюду он изучал способы

врачевания и приготовления лекарств. В 1527 г. он поселился в швей-

царском городе Базеле и получил должность городского врача и профес-

сора медицины в местном университете. Он был реформатором алхимии

и впервые стал применять в качестве лекарств соединения ртути,

мышьяка, свинца, меди и других металлов и неметаллов при условии

строгого их дозирования. «Все есть яд, и ничто не лишено ядовитости.

Одна только доза делает яд лекарством», — учил он. Свою деятельность

он начал с того, что рекомендовал сжечь на площади все книги врачей

древности, что и сделали студенты под веселые возгласы. Затем он ввел

штрафные санкции против аптекарей, потчующих больных не лекарст-

вами, а «вонючей похлебкой». Эти акции вызвали возмущение город-

ских властей, врачей и аптекарей. Врач и химик покидает Базель и

ищет пристанища в глухих поселках Альп, где лечит бедняков и созда-

ет одну из лучших своих книг — «Великое врачевание ран». В 1541 г.,

измученный скитаниями, он принимает приглашение Зальцбургского

архиепископа поселиться в этом городе, но жить ему осталось недолго.

В том же году в возрасте 48 лет этот одинокий и нищий человек умер на

постоялом дворе.

 

7 клас

Тема: «Історія хімії»

До хімії та хіміків упродовж багатьох віків ставилися з презирством та зневагою. Так, письменник XVI ст. Лео Африканус писав: «Хіміки — то є найбридкіша категорія людей; вони вічно бабраються в сірці та іншому смороді». Цікаво, що в ті часи хімічні операції німці називали «відьомською кухнею».

Ще навіть в минулому столітті слово «хімік» було в Росії лайливим і образливим. «Хіміками» в народі називали всіляких шахраїв та пройдисвітів.

Якось Д. І. Менделєєв проїжджав вулицею і звернув увагу на натовп людей, які вели до поліцейської дільниці кількох підозрілих осіб, що злодійкувато озиралися. «Хіміків повели, — спокійно пояс­нив візник Дмитру Івановичу. — Багато їх зараз розвелося, всяких хіміків-шахраїв». Менделєєв промовчав і тільки похитав головою.

Близько двох століть тому філософ Е. Кант не хотів визна­вати хімію наукою, він називав її збірником правил.

І тільки у 1661 році  термін «алхімія» майже зник з наукової літератури і почав називатися хімією. Роберт Бойль дав початок хімії як науці.

 

7 клас

Тема: «Хімічний посуд»

МАКАРОННАЯ  АППАРАТУРА

 Известный  французский  химик,  открывший  элемент бром,  Антуан  Жером  Балар  (1802—1876)  соорудил  несколько  химических  приборов  и  установок  из  общедоступных  материалов.  Например,  вместо  относительно  дорогих стеклянных  трубок  он  брал  макароны,  сгибал  их,  размягчая  в  горячей  воде,  а  чтобы  они  не  разрушались  под  действием  кислот  и  щелочей,  покрывал  макароны  пленкой парафина

 

7 клас

Тема: «Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент у хімії. Хімічний посуд»

Англійський лікар У. Волластон (1766—1828) здійснив чимало блискучих відкриттів не лише в медицині, але й у хімії. Більшість учених проводили свої досліди у спеціально облаштованій лабораторії. Проте Волластону цього було недостатньо. Він хотів мати можливість у будь-який момент здійснити необхідний експеримент. Тому в кишенях дослідника завжди знаходилося місце для пробірок, шматочків дроту, певної кількості хімічних препаратів тощо. Коли під час зустрічі з іншими вченими між ними виникала суперечка, Волластон не марнував слів. Замість цього він витягав із кишень свою переносну «лабораторію» і одразу ж проводив експеримент, який доводив слушність його думки. Англійськ і хіміки з великою повагою ставилися до вченого та його способу ведення дискусії. У зв'язку з цим навіть з'явилася приказка: «Той, хто сперечається з Волластоном, не правий!»

 

7 клас

Тема: «Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент у хімії»

 

ТАЄМНИЦЯ СМЕРТІ НАПОЛЕОНА

Офіційною причиною смерті колишнього імператора оголосили рак шлунка. Але не так давно в ході нових досліджень в пря дях волосся Наполеона (1769 - 1821) виявили сліди миш'яку. Миш'як - дуже сильна отрута, що застосовувався ще з часів Стародавнього Риму. Зазвичай жертва помирає через кілька годин після потрапляння миш'яку в організм, але у випадку з Наполеоном слід говорити про повільний отруєння. Життя Наполеона на острові Святої Олени докладно описана оточувавшими його людьми. Ці записи показують, що Наполеон він мав дивні проблеми з легкіми, страждав від постойної діареї та багатьох інших симптомов отруєний ня миш'яком. Цілком ймовірно, мова повинна ідти про отруєння імператора малими дозами миш'яку на протягом тривалого часу. Але лікарі того часу при розтині навряд чи могли виявити присутність отрути.
Є версія, що невелика кількість миш'яку могло заходитися в дошках, якими обшили стіни будинку, де жив Наполеон. Але недавні аналізи показали, що концентрація миш'яку у волоссі і мператора в 38 разів перевищує нормальний рівень. Це робить неспроможною теорію про такий спосіб його умертвлення. Крім того, у тканинах тіла занайденно ненормально велику кількість ртуті і цианіда.
Таким чином, 52-річний Наполеон не помер природною смертю. Але хто, коли, як і чому отруїв опального імператора, залишається загадкою.

7 клас

Тема «Хімічні реакції»

ЧЕМ  ЗАНИМАЕТСЯ  ВЕЛИКИЙ  ХИМИК

Иене  Якоб  Берцелиус  (1779—1848)  вел,  как  и  многие ученые,  уединенный  образ  жизни.  Поэтому  любопытные жители  Стокгольма  часто  осаждали  профессорского  служителя  расспросами  —  чем  занимается  его  хозяин.

• Ну,  —  отвечал  слуга,  —  я  вначале  достаю  ему  из шкафа  различные  вещи  —  порошки,  кристаллы,  жидкости.
• Ну  а  дальше?
• Он  берет  все  это  и  сваливает  в  один  большой  сосуд.
• А  дальше?  —  не  терпится  любопытным.

—  Затем  переливает  все  в  маленький  сосуд.

• А  что  же  он  делает  потом?

• Потом  он  все  переливает  в  помойное  ведро,  которое я  выношу каждое  утро.
•  

***У  головному мозку людини за одну секунду відбувається 100 000 хімічних реакцій

 

7 клас

Тема: “Хімічний елемент”

Термін “елемент” походить від латинського elementum, що значить первісна речовина. Філософи Стародавньої Греції вважали, що всі речовини побудовані з чотирьох елементів, узятих у різних пропорціях. Це земля, повітря, вогонь і вода. Тільки у XVII столітті англійський фізик Роберт Бойль (1627-1691) спростував учення про чотири елементи. “Елемент — це така речовина, яку ні в який спосіб не можна розкласти на простіші речовини.”

7 клас

Тема  «Оксиген. Кисень»

Пастор-євангеліст Жан Сенеб`є (1742-1809) все життя пропрацював бібліотекарем. Однак саме він дослідним шляхом довів, що засвоєння рослинами вуглекислого газу з повітря відбувається під дією світла.

 

7 клас

Тема: “Відкриття кисню”

1.Під маскою

Назвати цю подію “появою на світ”означало б вчинити тяжкий гріх проти істини. Він був завжди і скрізь, навколо і всередині, хоч цього ніхто не помічав. А виною всього стали звичайна скляна лінза та невеличкий тигель. Через деякий час окалина починала змінюватися, виділяючи загадкову, подібну до повітря речовину. Вона була безбарвною, не мала смаку і запаху, але дихалось  ній так легко, що здавалося розкішшю. Навіть свічки з появою цієї речовини почали горіти особливо яскраво. Шкода, але вчений, чия рука вправно ловила сонячне проміння, так, і не зумів розпізнати істинне обличчя містера Х під маскою флогістона. Мабуть, через так званий англійський консерватизм. (Дж. Прістлі)

1.     Д.  Прістлі запалив свічку, вніс її у скляну посудину, куди посадив маленьку мишку, і щільно закрив її кришкою. Деякий час свічка го­ріла, потім згасла, а мишка дуже швидко загинула. «Повітря може псуватися, коли в ньому щось зго­ряє»,— подумав Прістлі.

Поясніть, чому повітря зіпсува­лося?

2.      Прістлі продовжував розміркову­вати: «Чому повітря в земній атмосфері залишається “чистим”. Адже люди здавна користувалися вог­нем. На Землі живуть тисячі жи­вих істот… Може, “зіпсоване” пові­тря можна очищувати й воно знову стає придатним для дихання?»

3.«Припустимо, що тварини гинуть під скляним ковпаком,знаходя­чись в атмосфері повітря, де горі­ла і згасла свічка,— думав Прістлі:— А рослини? Вони теж живі стоти?» .

Прістлі поставив під скляний ков­пак горщик із квітками й запалив поряд свічку. Свічка згасла. Мину­ло декілька годин, а рослини ніяк не змінилися. Прістлі залишив усе на підвіконні на сонці до наступ­ного дня. Уранці він помітив, що на квітці з’явився ще один бутон. Невже рослини очищують пові­тря? Прістлі вніс запалену свічку під скляний ковпак. Свічка…

Чи буде свічка горіти? Чому квітка не загинула? Чому на квітці, яка знаходилась у «зіпсованому» пові­трі на сонці, з’явився бутон?

 

 

2.Миттєвість.

Явище це було незвичайне. Вражала його закономірність: яка б речовина не згорала в закритій колбі, повітря в ній залишалося на1/5 частини менше. Крім того, повітря, що залишалося, було безнадійно зіпсованим: миші в ньому гинули, свічки гасли. Здавалося неймовірним, що однорідне повітря ніби роздвоюється. У ньому зник повний вогню життєдайний початок. Містер Х буквально зникав з рук скромного лаборанта — провінціального аптекаря зі шведського містечка Упсала. (К.-В. Шеєле)

3.Без маски.

Франція завжди славилася вільнодумством. Вона першою повстала проти тиранії, проголосила свободу, рівність і братерство. Саме вона зуміла зламати непокірну теорію флогістона, зірвавши маску з таємничого містера Х. Автор терміна “хімічний елемент” мислив широко, при цьому поважаючи цифри і факти. Дізнавшись про досліди англійця, він поставив експеримент на матеріальну основу -ваги. Результат перевершив усі сподівання: був відкритий закон збереження маси речовини і створення теорії горіння, а містер Х показав своє істинне обличчя: віднині його ім’я не Х , а Окс! Так людина, що спростувала теорію флогістона, стала хрещеним батьком найпоширенішого елемента на Землі. (А.-Л. Лавуазьє)

У 1772 р. А.-Л. Лавуазьє нагрів алмаз у закритій посудині до тих пір, поки він не зник. «Може, незви­чайне “зникнення” алмазів якось пов’язано з повітрям? Може, вони з’єднуються з ним?» — подумав Лавуазьє.

Поясніть цей дослід Лавуазьє з точки зору сучасної хімії.

 

4.P.S.

А років так за 15-20 до цього в морозній, північній Росії вчений, якого нащадки назвуть “першим російським університетом”, ставив дослід у міцно запаяних ретортах, щоб дізнатися, як змінюється вага металу від чистого жару. Об’єм повітря епісля прожарювання  в ньому металів зменшувався на 1/5 частини, а повітря, що залишалося, горіння не підтримувало. Геніальний росіянин відкрив закон збереження маси речовин, довів, що повітря — суміш речовин, однак учений світ не відгукнувся на це відкриття і воно так і залишилося в засніженій, відгородженій від усіх Росії. (М.В. Ломоносов)

 

 

 

7 клас

Тема  «Оксиген. Кисень. Добування кисню»

КАРЛ ШЕЄЛЕ — АПТЕКАРСЬКИЙ УЧЕНЬ

   В другій половині XVIII століття в Швеції жив на рідкість старанний молодий аптекар Карл Вільгельм Шеєле (1742 -1786). Він працював спочатку учнем, потім лаборантом і завжди вражав своїх господарів незвичайною старанністю.

   Виготовлення пігулок, мікстур і пластирів - ось в чому полягали його обов'язки. Але Шеєле робив значно більше, чим від нього вимагали господарі. Покінчивши з приготуванням зілля і ліків, він влаштовувався де-небудь у вільному кутку або на підвіконні і починав товкти, випаровувати і досліджувати усілякі хімічні речовини. Він сидів в лабораторії дні і ночі. Копітко вивчав старі хімічні книги, про які навіть досвідчені аптекарі говорили, що розібратися в них дуже складно. І, якби його експерименти не кінчалися іноді несподіваними вибухами, господарі не могли б натішитися на свого лаборанта. Його руки вічно були роз'їдені лугами і обпалені кислотами начорно. Він із задоволенням вдихав гострі запахи лабораторії, і навіть їдкий сірчаний дим або задушливі пари азотної кислоти не були йому осоружні. Одного разу Шеєле приготував з'єднання, яке пахло гірким мигдалем. Він вдихнув пари цієї речовини, щоб точно встановити його дійсний запах. Потім спробував визначити його смак і відчув в роті незвичайну теплоту. Повторити такий досвід не ризикнула б тепер жодна людина, яка дорожить своїм життям: з'єднання, що пахне гірким мигдалем, ми зараз називаємо синильною кислотою, і воно відоме як сильна отрута. Добре, що Шеєле проковтнув тільки нікчемну краплю його. Він не знав про отруйні властивості відкритої ним кислоти. Але якби він і здогадувався про них, то, напевно, не утримався і все одно спробував би її на смак.

     Для аптекаря не було більшої радості, чим відкриття нової речовини, що не бачила до нього жодна людина в світі, або відкриття нових властивостей у речовин вже відомих.

      На долю Шеєле припало багато такого щастя, і цим він був зобов'язаний, мабуть, тільки самому собі. У школах і в університеті він не навчався, помічників не мав. Вчився всьому сам і сам майстрував свої нехитрі прилади з аптекарських банок, скляних реторт і бичачих міхурів. Чотирнадцяти років його віддали в учні до аптекаря Бауха. І, коли дев'ятнадцять років опісля Шведська Академія наук вибрала Шеєле своїм членом, він все ще був простим лаборантом провінційної аптеки, який, як і в юні роки, витрачав велику частину своєї мізерної платні на книги і хімічні реактиви. Шеєле був природженим хіміком. І, як справжній хімік, він прагнув дізнатися, що з чого складається.

 

7 клас

Тема: «Закон збереження маси. Кисень»

Антуан Лоран Лавуазье (1743—1794).

ТРАГИЧЕСКАЯ СМЕРТЬ ЗНАМЕНИТОГО ХИМИКА

Этот французский химик не только открыл кислород и определил его химическую природу, но и первым использовал латинское название

«оксигениум» — «кислотообразующий». Он дал название и другому

элементу — азоту. Ему принадлежит самый длительный експеримент – 12 дней. Он нагревал ртуть в запаенной реторте, в которой она превращалась в меркурий оксид. Этот человек сочетал в себе качества блестящего ученого-энциклопедиста и расчетливого финансиста, известного своей деятельностью в «Генеральном откупе» (акционерном обществе по сбору налогов). Непомерно высокие налоги вызывали недовольство простых людей. Недовольство переросло в настоящую ненависть, которая вылилась в расправу над откупщиками. Седьмого мая 1794 г. Революционный трибунал приговорил к смертной казни 28 человек «как зачинщиков или соучастников заговора, стремившихся содействовать успеху врагов Франции путем вымогательств и незаконных поборов с французского народа». Вечером 8 мая приговор был приведен в исполнение...

Антуан Лоран Лавуазье был гильотинирован в  возрасте  50  лет.

 

ХИМИЯ  ПОТЕРЯЛА  ГОЛОВУ

Известный  немецкий  химик  и  фармацевт  И.  Б.  Троммсдорф  встречался  с  Наполеоном  Бонапартом.  Как-то  император  его  спросил:

-Кого  вы  считаете  главой  химиков? Троммсдорф  ответил:

-Химия  потеряла  свою  голову;  потеряла  с  Лавуазье!

 

7 клас

Тема: «Закон збереження маси»

НАСТАВНИК  НЕ  РАЗУМЕЕТ

Михаил  Васильевич  Ломоносов (1711 -  1765) рано  научился  грамоте и  счету.  Одним  из  первых  его  наставников  был  дьячок  Семен  Никитич  Сабельников,  воспитанник  подьяческой  и певческой  школы  при  Холмогорском  архиерейском  доме. По  преданию,  наставник  скоро  пал  в  ноги  своего  ученика и  повинился,  что  обучать  его  больше  не  разумеет.

 

7, 10 клас

Тема «Гасіння пожежі. Вогнегасник»

Незвичайне відкриття

Якось (на початку XX ст.) викладач фізики однієї з Бакинських гімна­зій А. Г. Лоран сидів у своєму кабіне­ті й потерпав від спеки. Він відкрив пляшку пива, проте передумав його пити, вирішивши зробити це пізніше. Розмірковуючи над дослідами, Лоран (він працював з нафтою) запалив сірника, запалив цигарку і необачливо кинув сірника у… відро з нафтою. Там гупнуло щось, і в повітря сколихну­лося кіптяве полум’я. Учитель розгу­бився, адже він знав, що це за речови­на, палаюча нафта. Він скочив, квап­ливо роздивився, в усі боки: нічого придатного під рукою не було. Рап­том без жодних роздумів він схопив зі столу відкриту пляшку і, струшуючи (щоб швидше!!!), почав лити пиво на палаючу нафту. Трапилося неможли­ве: полум’я згасло. Чому вогонь згас? Яка роль пива в цій історії?

Відповідь. Пивна піна, що містить вуг­лекислий газ, виконала роль своєрідної ковдри: вона накрила нафту, не дозволила потрапити у відро по­вітрю — і вогонь згас. Пізніше Ло­ран винайшов вогнегасник, в якому він використовував спеціальні речо­вини (які?), що давали багато .піни. Зараз, створено спеціальні протипо­жежні фарби з використанням «прин­ципу пива». Під час нагрівання фар­ба набухає, перетворюючись на шар негорючої піни. Крізь цю перепону полум’я прорватися не може.

 

 

7 клас

Тема: “Масова частка розчиненої речовини”

Хіміки XX ст. синтезували набагато більше речовин, ніж алхіміки. У сучасному світі щохвилини одержують нову сполуку. Перший крок до цього зробив А. Лавуазьє (1743—1794) у XVIII ст. - він  почав систематично використовувати в хімічних експериментах терези. А Д.І. Менделєєв писав про алхіміків: “Їх помилка в тому, що вони не міряли і не важили.”

 

8 клас

Тема: «Моль»

Слово «моль» запропонував на початку ХХ ст. німецький фізико-хімік, лауреат Нобелевської премії Вільгельм Оствальд; воно містить той же корінь, що і слово «молекула» і походить від лат. moles – «маса», “безліч”

 

8 клас

Тема: «Моль»

Амедео Авогадро (1776—1856).

ОБЪЁМ МОЛЯ И ЧИСЛО, НАЗВАННОЕ ИМЕНЕМ ИТАЛЬЯНСКОГО ЮРИСТА

В одном моле любого вещества содержится одинаковое количество

молекул — 6 • 1023. Это универсальная постоянная величина. Ее называют по имени ученого, который впервые использовал эту величину. Этот  итальянский физик и химик, родившийся в 1776 г., по образованию

был юристом, а математику, физику и химию изучил самостоятельно

и настолько хорошо, что преподавал их в университете. Он установил

точный состав многих химических веществ и открыл закон, носящий

его имя. Согласно закону, названному его именем, в одинаковых объ-

емах любых газов при одинаковых температуре и давлении содержится

одинаковое число молекул. Этот ученый вел правильный и размерен-

ный образ жизни, он был отцом восьми детей, глубоко презирал роскошь и был равнодушен к своим заслугам и известности.

8 клас

Тема: «Закон Гей-Люссака»

ЭКСПОРТИРОВАНИЕ  ВОЗДУХА

Знаменитые  ученые  Жан  Луи  Гей-Люссак  (1778— 1850)  и  Александр  фон  Гумбольдт  (1769—1859)  в  Париже занимались  исследованием  газов.  Для  опытов  были  нужны тонкостенные  пробирки,  которые  доставлялись  из  Германии.  Посылки  приходилось  оплачивать  высокой  пошлиной. Гумбольдт  придумал  следующий  выход.  Пробирки  запаивались  с  открытого  конца,  а  посылка  снабжалась  биркой с  надписью:  «Осторожно!  Немецкий  воздух!»  Во  французской  таможне  долго  рылись  в  пошлинных  тарифах,  но пошлину  за  «немецкий  воздух»  не  обнаружили.  Посылки стали  проходить  без  пошлин. В  Париже  ученые  срезали  запаянные  концы  и  получали  сосуды  для  опытов.

 

8 клас

Тема: «Індикатори»

Роберт Бойль (1627—1691).

ЛАКМУС ИЗ ШОТЛАНДИИ

Впервые индикаторы обнаружил в 17 веке английский химик и физик Роберт Бойль. Чтобы понять, как устроен мир, Бойль провел тысячи опытов. Вот один из них. В лаборатории горели свечи, в ретортах что-то кипело, когда некстати зашел садовник. Он принес корзину с фиалками. Бойль очень любил цветы, но предстояло начать опыт. Он взял несколько цветков, понюхал и положил их на стол. Опыт начался, открыли колбу, из нее повалил едкий пар. Когда же опыт кончился, Бойль случайно взглянул на цветы, они дымились. Чтобы спасти цветы, он опустил их в стакан с водой. И – что за чудеса- фиалки, их темно- фиолетовые лепестки, стали красными. Случайный опыт? Случайная находка? Роберт Бойль не был бы настоящим ученым, если бы прошел мимо такого случая. Ученый велел готовить помощнику растворы, которые потом переливали в стаканы и в каждый опустили по цветку. В некоторых стаканах цветы немедленно начали краснеть. Наконец, ученый понял, что цвет фиалок зависит от того, какой раствор находится в стакане, какие вещества содержатся в растворе. Затем Бойль заинтересовался, что покажут не фиалки, а другие растения. Эксперименты следовали один за другим. Лучшие результаты дали опыты с лакмусовым лишайником. Тогда Бойль опустил в настой лакмусового лишайника обыкновенные бумажные полоски. Дождался, когда они пропитаются настоем, а затем высушил их. Эти хитрые бумажки Роберт Бойль назвал индикаторами, что в переводе с латинского означает «указатель», так как они указывают на среду раствора.

 

8 клас

Тема «Солі»

Гомер (VIII в. до н.э.) называл хлорид натрия "божественной солью". Кассиодор Флавий Магн Аврелий (490 - 583 гг. н.э.), консул и писатель Древнего Рима, утверждал, что соль дороже золота, поскольку без золота жить можно, а без соли нельзя.

 

8 клас

Тема «Солі»

У 1871 році на острові Нова Гвінея відомий учений і мандрівник М. Міклухо-Маклай (1846-1888) побував на святі папуасів. Ученого здивувала відсутність солі під час трапези. Чим папуаси солять їжу? Після трапези, за місцевим звичаєм, гості забрали із собою все, що не змогли з’їсти. За Міклухою-Маклаєм два туземці понесли дерево, виловлене в океані. За час плавання дерево так просолилося, що його попіл повністю замінив сіль.

 

8 клас

Тема “Взаємодія кислот і солей з металами”

ВОРЫ  В  БИБЛИОТЕКЕ

 Однажды  в  кабинет  академика  Николая  Николаевича Бекетова  (1827—1911)  вбежал  взволнованный  слуга:

 —  Николай  Николаевич,  в  вашей  библиотеке  воры!

Ученый,  не  сразу  оторвавшись  от  расчетов,  спокойно спросил:

• И  что  же  они  читают?

 

8 клас

Тема: “Інертні гази. Неон.”

Великий английский химик Пристли открыл новый инертный газ. В этот
момент пришел к нему другой великий английский химик - Кавендиш - и
спросил: что это у тебя за газ? Кислород, что ли?
- Нет, это не он, я новый газ открыл- ответил Пристли.
На следующий день Кавендиш опубликовал во всех газетах статью,
в которой рассказал, что его друг и одновременно великий английский
химик Пристли открыл новый газ - называется неон.

8 клас

Тема «Періодичний закон»

Дев'ять цікавих фактів  життя Менделеева:

1. Сімнадцятий дитина в сім'ї
Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 рокув Тобольську - першої столиці Сибірського краю. Він був сімнадцятим дитиною в сім'ї.  Сім'я, втім, була не такою великою: з 17 вісім дітей померли ще в дитинстві.
Батько Дмитра - Іван Павлович Менделєєв - обіймав почесну посаду директора Тобольської гімназії. Він помер, коли Дмитру виповнилося 13 років, тому утримувати велику сім'ю довелося матері - Марії Дмитрівні, яка доклала багато зусиль для того, щоб її діти отримали гідну освіту. Завдяки їй Дмитро зміг поступити в Головний педагогічний інститут (нині Санкт-Петербурзький державний університет).

2. Непокірний вчитель

Дмитро Менделєєв мав вражаючий педагогічний досвід. Він працював старшим учителем природничих наук у Сімферопольській чоловічій гімназії (1855 рік) і Рішельєвському ліцеї в Одесі (1855-56), а з 1857 року став викладати в Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті, де пропрацював в загальній складності близько 30 років. Однак із-за конфлікту з міністром народної освіти Іваном Деляновим Менделєєв залишив університет у 1890 році. Причиною конфлікту стала відмова міністра прийняти петицію студентів. Рідні і друзі згадують Дмитра Івановича як людину наполегливу, який не бажав поступатися. Так сталося і у випадку з петицією. Менделєєв користувався величезним авторитетом в студентському середовищі. Коли в березні 1890 року в університеті почалися студентські заворушення, його запросили на одне з обговорень і попросили подати петицію Уряду, в якій студенти виклали свої побажання, серед яких, зокрема, була свобода слова і друку. На відмову Делянова Дмитро Іванович відреагував кардинально. Свою останню лекцію, яку вчений прочитав 22 березня 1890 року, він завершив словами: "Уклінно прошу не супроводжувати мого звільнення оплесками через  безліч різних причин”.

3. "Винахідник" горілки
Існує думка, що Дмитро Іванович Менделєєв винайшов горілку. Однак цей алкогольний напій, звичайно ж, існував задовго до 1865 року, коли він захистив докторську дисертацію на тему «Міркування про з'єднання спирту з водою». Саме ця робота породила легенду, згідно з якою він «брав участь у розробці виробництва горілки». 

4. Про сон, якого не було

Існує думка, що одного разу уві сні Менделєєв побачив періодичну таблицю хімічних елементів, після чого він її винайшов. Однак вчений спростував цю легенду, відповівши: «Я над нею, можливо, двадцять років думав, а ви думаєте: сидів і раптом... готово». До речі, відкриття періодичного закону відбулося у лютому 1869 року. 17 лютого Дмитро Менделєєв, збираючись у дорогу, накреслив начерк таблиці на звороті непримітного листа. Вчений пізніше скаже, що тоді «мимохіть зародилася думка про те, що між масою і хімічними властивостями повинен бути зв'язок». Так, він написав на окремих картках назви всіх відомих елементів, їх атомну масу і властивості, а потім розташував їх по порядку. Поїздку довелося відкласти - вчений з головою поринув у роботу, в результаті якої був відкритий періодичний закон хімічних елементів. Варто зауважити, що в той час близько 60 хімічних елементів було вивчено, а понад тридцяти ще чекали свого часу. У 1870 році Менделєєв обчислив атомні маси елементів, які в його таблиці залишалися «порожніми» невивченими місцями. 

5. Чемоданних справ майстер
Великий вчений займався не тільки науковою роботою. У вільний час він любив виготовляти...валізи. Це ремесло Менделєєв освоїв у Сімферополі, коли з-за Кримської війни була закрита гімназія, в якій він викладав. Сидіти без справи вчений не любив, тому знайшов собі цікаве заняття: став переплітати книги і склеювати всілякі підручні предмети, такі як рамки і столики. Особливо йому подобалося возитися з дорожніми сумками. Так у Менделєєва з'явилося цікаве заняття - виготовлення валіз, яке він довів до досконалості. Навіть коли вчений осліп у 1895 році, він продовжував клеїти валізи на дотик.

 Якось вибираючи необхідний товар для майбутніх шедеврів, він почув, як один покупець запитував про нього.

— Хто цей поважний добродій?

•              Як? Ви не в курсі? Знати потрібно таких людей, — з повагою мовив прикажчик. — Це Менделєєв — валізних справ майстер.
  
  6. Не нобелівський лауреат
  Дмитро Менделєєв був висунутий на Нобелівську премію кілька разів, але так і не отримав її. У перший раз це сталося в 1905 році. Тоді лауреатом став німецький хімік-органік Адольф Байєр. Через рік вчений був оголошений переможцем премії, але Шведська королівська академія наук скасувала це рішення на користь французького вченого Анрі Муассана за відкриття фтору. У 1907 році пролунала пропозиція розділити премію з італійським хіміком Станіслао Канніццаро, однак у цей раз втрутилася доля. 2 лютого 1907 року в віці 72 років Менделєєв пішов з життя. Можливо, причиною, чому вчений так і не став володарем довгоочікуваної премії, був конфлікт між Дмитром Івановичем і братами Нобель. До кінця 19-го століття заповзятливі шведи розбагатіли на бакинській нафті і стали контролювати більше 13% російських родовищ. В 1886 році, коли ціна на нафту різко впала, брати Нобель запропонували уряду підняти податок, аргументуючи це швидким виснаженням родовища. Таким чином, підвищення цін у розмірі 15 копійок з пуда нафти забезпечувало їм позбавлення від конкурентів. При Міністерстві державних маєтностей була утворена спеціальна комісія, до складу якої увійшов Менделєєв. Вчений був противником введення податку і спростував чутки про виснаження нафти, чим і розгнівав Нобелів.
  
  7. Польоти на аеростатах
  Дмитро Менделєєв працював також над конструкцією літальних апаратів, з допомогою яких він планував дослідити температуру, тиск і вологість у верхніх шарах атмосфери. У 1875 році він запропонував проект стратостата об'ємом 3600 м3. Ним був розроблений проект керованого аеростата з двигунами. У 1878 році вчений здійснив політ на прив'язному аеростаті Анрі Жиффара на Всесвітній виставці в Парижі. Через 9 років він знову піднявся в повітря. На цей раз місцем для експерименту був обраний пустир на північно-заході міста Клин. 7 серпня 1887 року на наданому Військовим міністерством повітряній кулі «Російський» (обсяг 700 м3) Менделєєв сам піднявся на висоту понад 3000 метрів. Політ тривав три години. За цей час учений виміряв тиск і температуру, а також став свідком повного сонячного затемнення. Цей політ був відзначений медаллю французької Академії аеростатичної метеорології.
  
  8. Піонер  криголамобудівництва
  Цікаво, що з усієї кількості праць вчений присвятив хімії близько 10 %. Крім усього іншого, Менделєєв приділяв увагу кораблебудування і освоєння арктичного мореплавства, про що написав близько 40 робіт. Він брав безпосередню участь в проекті будівництва першого в світі арктичного криголама «Єрмак», який був уперше спущений на воду 29 жовтня 1898 року. За великий внесок в освоєння Арктики ім'ям ученого був названий підводний хребет в Північному Льодовитому океані, відкритий у 1949 році.
  
  9. Тесть Блока
  Менделєєв казав, що «багато зазнав в житті, але не знає нічого краще дітей». Знаючі його люди розповідали, що він часто пригощав солодощами дітей сторожів в Палаті мір і ваг, де він працював, а також влаштовував для них новорічну ялинку за свій рахунок. Дмитро Іванович був батьком шістьох дітей: двоє народилися від першого шлюбу з Феозвой Лєщєвій, четверо - від другого шлюбу з Ганною Поповою.
  Старший син Володимир був морським офіцером. Йому пощастило плавати на фрегаті «Пам'ять Азова», на якому Микола II повинен був відправитися в подорож на Далекий Схід. Після весілля з дочкою художника-передвижника Варварою Кирилівною Лемох він раптово помер.

Про старшу доньку  Ольгу відомо, що вона розводила породистих мисливських собак, а після революції була змушена переїхати до Москви, де за протекцією Дзержинського працювала консультантом розплідника службових собак. Її молодша сестра Марія Дмитрівна Кузьміна також займалася собаками, однак після війни стала завідувати музеєм свого батька при Ленінградському державному університеті. Цікаво склалася доля дочки Люби. Вона працювала артисткою в театрі Мейєрхольда і вийшла заміж за Олександра Блока. Стопами батька пішов Іван, який працював в інституті метрології. А ось доля молодшого сина Василя склалася досить загадково. Він навчався на кораблебудівному відділенні Кронштадтського морського інженерного училища, але так і не закінчив навчання. Кажуть, що Василь пішов проти батьківської волі, одружившись на простолюдинці  Фені, після чого пішов з дому. Про нього довго нічого не було чути, але пізніше з'ясувалося, що він помер в 1922 році в Краснодарі, заразившись від дружини черевним тифом. 

Александр Блок считал, что секс унижает жену

 Более странную любовь придумать трудно. 23 года страсти и при этом интимная близость – чуть больше десятка раз. У обоих романы на стороне, внебрачные дети. Но о расставании  речи даже не шло. Любовь Менделеева для Александра Блока была Прекрасной Дамой.  Женщины будущему поэту представлялись божественными существами, а отношения между полами – как нечто возвышенное и исключительно духовное. Александр как-то бродил по улицам Петербурга в поисках своей Таинственной Девы, Вечной Жены. И в тот самый момент, когда он грезил, перед ним, словно видение, явилась Любочка. Блок счел ее внезапное появление мистическим совпадением. Александр предложил ей руку и сердце. Девушка колебалась. Он обещал покончить с собой.  В мае 1903 года молодые венчались. Но их отношения даже через полгода после свадьбы оставались платоническими. 23-летняя Люба недоумевала, почему молодой супруг даже не пытается ею овладеть. Физическая любовь не для них, объяснил ей Блок. Секс – грязь и разврат. Она должна оставаться его мистической Вечной Женой, и он не смеет унижать ее плотской низменной страстью. К тому же интимные отношения способны лишь убить их возвышенную любовь, ведь рано или поздно они пресытятся друг другом. Как призналась жена поэта, с трудом, но все же ей удалось соблазнить Сашу. Установились редкие, краткие, по-мужски эгоистические встречи. К весне 1906 года и это немногое прекратилось, – вспоминала она. Блок между тем ходил к дамам лёгкого поведения. Люба не осталась в долгу. В нее влюбился Андрей Белый, друг Блока. Впрочем, физической измены с ним и не было. Белый решил объясниться с Блоком. Дело едва не кончилось дуэлью. О каждом новом любовнике честно сообщала супругу. В конце каждого послания неизменно писала: «Люблю одного тебя». А сойдясь с актером Лавидовским, еще и забеременела. Блок, узнав о ребенке, уговорил жену не делать аборт. Но мальчик, едва родившись, умер. «Люба испортила мне столько лет жизни, измучила меня и довела до того, что я теперь. Люба на земле – страшное, посланное для того, чтобы мучить и уничтожать ценности земные. Но я не могу расстаться с ней и люблю ее… У меня женщин не 100–200–300 (или больше?), а всего две: одна – Люба, другая – все остальные», – писал он в дневнике.  

Его приковала к постели тяжелая болезнь. Люба продает все свои драгоценности – на лекарства для любимого. Он умер, держа ее руку в своей руке. Она пережила его на 18 лет. Замуж больше не выходила. Ее последним словом было «Саша».

«Очень личное»

Разногласия в семье Менделеевых были всегда. Феозва Никитична мечтала о тихом семейном счастье в большом деревенском доме. А Дмитрий Иванович был одержим наукой, любил путешествовать и был открыт для всего нового. На пятом десятке он без памяти влюбился в юную дочь казачьего полковника из Урюпинска Анну Попову, которая приехала в Петербург поступать в Академию художеств. Поначалу великий ученый даже не понял, что с ним происходит. Просто вдруг стал замечать, что в присутствии Анны начал испытывать приступы одиночества. Большим плюсом в Анне Ивановне было то, что к занятиям Дмитрия Ивановича наукой она относилась очень спокойно. Менделеев не стал скрывать от Феозвы Никитичны, что полюбил другую. Но супруга категорически отказалась давать ему развод. Узнав об этом, а также о чувствах своей дочери к Дмитрию Ивановичу, родители Анны запрещают им видеться. Менделеев обещал не искать встреч с Анной Ивановной, но сдержать слова был не в силах. Ноги сами шли туда, где он мог встретить девушку. Менделеев часами поджидал Анну в Академии художеств. Тогда отец возлюбленной Дмитрия Ивановича отправил дочь на всю зиму в Италию. Менделеев обещал не напоминать ей о себе, потому каждый день писал письма девушке, но не отправлял их, а складывал в ящик. Видя, что приятель его сходит с ума, друг Менделеева Андрей Николаевич Бекетов отправляется в Боблово к Феозве Никитичне, дабы убедить ее дать развод. И, о чудо, без всякой видимой причины она соглашается! Менделеев в то время должен был ехать в Алжир на научный конгресс. Бекетов с радостной вестью застал его на пристани. Естественно, после таких новостей о конгрессе не могло быть и речи. Дмитрий Иванович прямиком отправился в Рим. Оттуда влюбленные проехали в Египет, побывали в Испании. Но это не всё. Церковь наложила епитимью на новый брак Менделеева. Официально венчаться с Анной Ивановной он мог только по прошествии семи лет. Но один кронштадский священник нарушил запрет и обвенчал Дмитрия и Анну, после чего лишился сана. Этот брак Менделеева был по-настоящему счастливым. У Дмитрия Ивановича и Анны Ивановны было четверо детей.

 

8 клас

Тема: «Будова атома»

БОЛЬШИЕ  АТОМЫ

В  Мюнхене  за  обеденным  столом  собрались  Ю.  Либих (1803 -1873), X.  Шенбейн (1799 -1868)  и  другие  химики.  Шло  оживленное  обсуждение  новых  идей  в  атомистической  теории.  Шенбейн  в  следующих  словах  выразил  свое  отношение  к  атомистике:

—  К  черту  ваши  атомы!  Почему  нет  атомов  таких больших, чтобы  люди  могли  их  лучше  обнаруживать?!

 

8 клас

Тема «Будова атома»

Учнів завжди дивує і захоплює  життя Марії Складовськой – Кюрі (1867 - 1934).

Вплив радіації на той час не був ще докладно вивчений. Захисту від опромінення не було. Марія працювала у звичайних дамських рукавичках. Померла Марія Кюрі у 1934р. від гострої злоякісної анемії - лейкемії (рак крові), викликаної переродженням кісткового мозку. Пальці рук Марії були вкриті виразками і частково паралізовані.

У Брюсселі на всесвітній виставці демонструвалися рукавички, в яких свого часу працювала  Марія Склодовська  - Кюрі. Поряд не вмовкаючи тріскотів лічильник Гейгера. І це у 1958р., через півстоліття після того, як в них працювала Марія.

Марія Кюрі у 1902 році писала “У цій старій комірчині минули найкращі й найщасливіші роки нашого життя, повністю присвячені роботі. Нерідко я готувала тут їжу, щоб не переривати хід важливого досліду...”Вони з чоловіком не думали про опромінення і навіть не підозрювали про існування променевої хвороби. Радіоактивний пил стояв у повітрі. Учені спокійно брали у руки сильно радіоактивні руди  радію і полонію.

Такими ж радіоактивними були речі П`єра Кюрі (1859 - 1906). Коли через 55 років після смерті П`єра піднесли до лічильника аркуш з його блокнота – прилад зашкалило, таким сильним було випромінювання. П’єр загинув трагічноУ квітні 1906 року він переходив вулицю і потрапив під колеса важкої вантажної військової фури. П’єр повис на грудях коня, але той скинув під копита. Кінь переступив через Кюрі, але заднє колесо фури наїхало йму на голову. Смерть настала миттєво.

1. Мария Кюри на груди носила свой бессменный талисман – ампулу с радием. Работая с радиоактивными веществами, Мария Кюри не предпринимала никаких мер безопасности. При этом дожила великая женщина до 66 лет.

2. Мария Кюри – дважды лауреат Нобелевской премии: по физике в 1903 году и по химии в 1911 году.

3. Мария Кюри – основательница институтов Кюри в Париже и в Варшаве.

4. Один из элементов, который Мария Кюри открыла вместе со своим мужем, называется полоний – в честь родины Марии – Польши.

5. Второй элемент, над открытием которого Мария Кюри трудилась вместе с мужем 12 лет, называется радий.

6. Мария Кюри была членом 85 научных обществ со всего мира и обладательницей 20 научных почетных степеней.

7. У Марии Кюри было две дочери, несмотря на то что она всю жизнь проработала с радиоактивными веществами.

8. Старшая дочь Марии Кюри – Ирэн Жолио-Кюри, как и мама, вышла замуж за химика и, спустя 24 года со дня присуждения Марии Кюри Нобелевской премии, сама стала Нобелевским лауреатом по химии. Кстати, Ирэн получила премию, как и мама, совместно с супругом и за работу над радиоактивными элементами.

9. Мария Кюри стала первой в истории университета Сорбонны женщиной-преподавателем.

10. В годы Первой мировой войны Мария Кюри, вместе со старшей дочерью, которая тогда была еще подростком, ездила по госпиталям с первым рентген-аппаратом и обучала врачей делать рентген для того, чтобы более успешно проводить операции у раненых.

СКРОМНОСТЬ  БЫТА

 Выдающиеся  французские  ученые  Мари  Кюри-Склодовская  (1867—1934)  и  Пьер  Кюри  (1859—1906)  устраивали  свой  быт  очень  скромно.  Они  отказались  от  меблировки  квартиры,  считая,  что  это  ни  к  чему,  ибо  приемов  не давали.

 «Кабинет»  с  голыми  стенами,  книжным  шкафом  и  столом  из  простых  досок.  У  одного  конца  стола  стоит  стул  для Мари,  у  другого  —  для  Пьера.  На  столе  книги  по  физике, керосиновая  лампа  и  букет  цветов.  Ничего  больше. Одной  из  покупок  Мари  была  тетрадь  в  черном  пере¬

плете  с  выразительной  надписью  золотыми  буквами:  «Расход!».

9 клас

Тема «Електролітична дисоціація»

ХІМІК - М’ЯСНИК

Виявляється, зайва вага може спровокувати безліч курйозних випадків. Дивись, що сталося якось з видатним шведським фізиком та хіміком на ім’я Сванте Август Арреніус (1859 - 1927). Одного разу в центральному готелі Берліна мав відбутися диспут вчених. Залишивши в гардеробі пальто, Сванте потягнувся рукою до дверей, аби приєднатися до бесіди колег. Та раптом гардеробник затримав його, промовивши: «Пане! Ви помилились дверима. Засідання м’ясників знаходиться поряд».

 

9 клас

Тема: «Хімічні реакії. Рівновага»

Вильгельм Фридрих Оствальд (1853—1932).

НЕМЕЦ ИЗ РИГИ

Немецкий физикохимик, сын бондаря, родился в Риге в 1853 г. Там же он учился в университете и начинал работать в должности профессора. В 1888 г. он переехал в Лейпциг, где тоже преподавал в университете и возглавлял Физико-химический институт. Одна из трех его дочерей, Грета, в 1953 г. написала книгу о своем знаменитом отце и рассказала там о многих его чудачествах. В возрасте сорока лет он имел весьма эффектную внешность: совершенно седые волосы, высокий лоб, огненно-рыжие борода и усы, живые выразительные глаза... Он испытывал отвращение к примерке одежды и обуви, стрижке волос, не терпел зубных врачей и никогда не лечил зубов. С секретареммощью велосипедного звонка, который собственноручно установил на двери своего кабинета. С 1906 г., оставив государственную службу, ученый поселился с семьей на даче в Гроссботене близ Лейпцига.

Там он организовал свою лабораторию «Энергия», где и продолжил физико-химические исследования. Знаменитый химик изучил законы химического

равновесия, в том числе в растворах, занимался электрическими свойствами растворов и открыл «закон разбавления», названный его именем. Он основал первую в мире кафедру физической химии в Лейпцигском университете, много занимался историей химии, переводом и изданием редких книг выдающихся химиков мира. Ему была присуждена Нобелевская премия по химии за 1909 г.

 

9 клас

Тема: «Швидкість реакцій

Голандець Я.Х.Вант-Гофф (1852 - 1911) у 1901 році став першим лауреатом Нобелевської премії з хімії.

 

10 клас

Тема «Галогени»

Йод відкрив в 1811 році французький хімік Б. Куртуа (1777 - 1838)

Існує — така версія відкриття йоду. Відповідно до неї, винуватцем відкриття був улюблений кіт Куртуа: він лежав на плечі хіміка, коли той працював в лабораторії. Бажаючи розважитися, кіт стрибнув на стіл і зіштовхнув на підлогу судини, які стояли поруч. В одній з них перебував спиртовий розчин золи морських водоростей, а в іншій — сірчана кислота. Після змішання рідин з’явилася хмара синьо-фіолетового пару, що було не чим іншим як йодом.

 

10 клас

Тема: «Фосфор»

Генніґ Бранд, подібно до інших алхіміків, намагався відшукати 

філософський камінь, натомість отримав речовину, що світиться. Бранд зосередився на дослідах із людською сечею, оскільки він вважав її золотистий колір ознакою вмісту золотаабо чогось потрібного для його видобутку. Спочатку його спосіб полягав у тому, що сеча відстоювалася протягом декількох днів, поки не зникне неприємний запах, а потім її випаровували до клейкого стану. Нагріваючи цю пасту до високої температури і доводячи до появи бульбашок, він сподівався, що шляхом наступної конденсації можна збагатити її золотом. Після процесу інтенсивного кип'ятіння та дистиляції протягом декількох годин Бранд прожарював її з піском і вугіллям без доступу повітря. При цьому виходили крупиці білої воскоподібної речовини, які дуже яскраво світились і до того ж мерехтіли у темряві. Бранд назвав цю речовину лат. phosphorus mirabilis («чудотворний носій світла»). Відкриття фосфору Брандом стало першим відкриттям нового хімічного елемента з часів античності.

 

10 клас

Тема: «Оксиди неметалічних елементів. Вуглекислий газ»

Английский учёный Джозеф Пристли в 1767 году заинтересовался природой пузырьков, которые выходят на поверхность при брожении пива. Над пивным чаном он поместил чашу с водой, которую затем попробовал на вкус, и обнаружил, что она обладает освежающим действием. Пристли открыл не что иное, как углекислый газ, который и сегодня используется при изготовлении газированных напитков. Через пять лет Пристли опубликовал работу, в которой описал более совершенный метод получения углекислого газа путём реакции серной кислоты с мелом.

 

10 клас

Тема: «Оксиди неметалічних елементів. Веселящий газ»

Американский химик Джеймс Вудхауз в 1800 году изучал взаимодействие серы с нагретым раствором нитрита натрия NaNO2 в формамиде HCONH2. Внезапно началась бурная реакция с выделением газа со слабым приятным запахом. Вудхаузу вдруг стало весело, и он пустился в пляс, распевая песни.. Почти в то самое время английский химик Гемфри Дэви (1778 - 1829) проводил термическое разложение нитрата аммония NH4NO3. Как потом он вспоминал, помощник слишком близко наклонился к установке и несколько раз вдохнул газ с приятным запахом, выходивший из реторты. Вдруг помощник разразился беспричинным смехом, а потом свалился в углу комнаты и тут же заснул.

 

10 клас

Тема: «Сульфатна кислота»

ХИМИЧЕСКОЕ  УХАЖИВАНИЕ

 Роберт  Вуд  ухаживание  за  Гертрудой  Эмс,  своей  будущей  женой,  начал  бутылкой  серной  кислоты.  Вот  отрывок из  записей  в  дневнике  Вуда:

 —  У  нее  замерзли  руки  (во  время  поездки  на  санях),  и я  сказал:  «Хорошо  бы  достать  бутылку  с  горячей  водой!»  — «Замечательно!  Только  где  же  мы  ее  возьмем?»  —  «Я  сейчас сделаю  ее»,  —  ответил  я  и  вынул  из-под  сиденья  винную бутылку,  на  три  четверти  заполненную  холодной  водой. Потом  достал  оттуда  же  флакон  с  серной  кислотой  и  налил  в  воду  немного  жидкости,  похожей  на  сироп.  Через десять  секунд  бутылка  так  нагрелась,  что  ее  нельзя  было держать  в  руках.  Когда  она  начинала  остывать,  я  добавлял  еще  кислоты,  а  когда  кислота  перестала  поднимать температуру  —  достал  банку  с  палочками  едкого  натра  и

понемногу  подкладывал  их.  Таким  способом  во  время  всей поездки  бутылка  была  нагрета  почти  до  кипения.

 

10 клас

Тема: «Сульфати»

ГЛАУБЕРОВА СОЛЬ.

В 1629 г. немецкий химик Иоганн Глаубер (1604 - 1670) изучал состав воды минерального источника в Нойштадте и получил после выпаривания крис-

таллы неизвестной соли горько-соленого вкуса. Склянку с кристаллами

он передал для испытания аптекарю Айснеру. Однажды, когда Айснер

пригласил к себе гостей, произошел неприятный инцидент. Кухарка пе-

репутала склянку Глаубера с кухонной солонкой и посолила суп и жар-

кое кристаллами неизвестной соли. Во время званого обеда никто из гос-

тей не подал вида, что кушанье горчит, да и сам хозяин недоумевал, откуда этот необычный вкус. Еще больше Айснер удивился, когда после ужина и он сам, и его гости почувствовали недомогание. Проверяя свою догадку, Айснер на следующий же день принял натощак немного соли Глаубера и вскоре убедился в ее сильном слабительном действии. Он сообщил коллеге Глауберу о своих наблюдениях, и тот назвал неизвестные кристаллы красивым именем «салис мирабиле» — чудесная соль. Айснер назвал новую соль глауберовой. Под этим именем ее до сих пор продают в аптеках.

 

10 клас

Тема: «Мінеральні добрива»

Юстус Либих (1803—1873).

Я БУДУ ХИМИКОМ

Этот химик был родом из Дармштадта в Германии. Его отец, владе-

лец аптекарского магазина, держал за городом примитивную лаборато-

рию для изготовления своих товаров. В детстве будущий знаменитый

химик проделал огромное количество опытов, о которых вычитал в кни-

гах. Гимназия, где делался упор на изучение гуманитарных предметов,

никак не соответствовала интересам и способностям юноши. Там преоб-

ладали древние языки, изящная литература и история, а естественные,

или «реальные», как их тогда называли, дисциплины лишь слегка были

затронуты. Однажды два самых нерадивых ученика (один из которых —

будущий великий химик) сдали учителю наихудшие латинские сочине-

ния. Директор гимназии в отчаянии спросил их, что же они, собственно,

предполагают делать в жизни после такой безуспешной учебы. «Я буду

химиком», — ответил один из них. Обычно строгий господин директор

разразился смехом: «Слыханно ли что-либо подобное! Да разве вообще

существует такая профессия? Я знаю, что химиками обычно называют

обманщиков, мошенников и изобретателей способов изготовления золо-

та!» Однако директор, который был умным и дальновидным человеком,

на этот раз ошибся.

Він писав: «Віддайте грунту те, що ви в нього взяли, або не чекайте від нього стільки, скільки він давав раніше»

 

10 клас

 Тема “Скло”

Усі ви знаєте, яку роль відіграв у розробці видів скла  М.В.Ломоносов (1711 - 1765). А його кольорове скло? Ви дивилися фільм “Михайло Ломоносов” ? Пам’ятаєте епізод, коли вчений працював над мозаїкою? Якщо до скла додати оксид кобальту , його колір стане синім, якщо оксид купруму (ІІ)  - синьо-зеленим. Якщо додати золото — отримуємо рубінове скло. М Ломоносов виготовив десь близько 4000 видів скла, за допомогою якого і створив мозаїчну картину “Полтавська баталія”розміром 42 кв.м.

 

10 клас

Тема «Добування металів. Електроліз»

 Майкл  Фарадей (1791 - 1867),  совершенствуя  свое  мастерство,  стал лучшим  лектором  Лондона.  Он  в  Королевском  институте читал  три  цикла  лекций  —  для  широкой  публики,  для школьников  и  перед  учеными  о  своих  исследованиях.  Он создал  длинный  ряд  первоклассных  демонстрационных опытов  по  химии,  физике  и  электротехнике. На  охотно  посещаемых  лекциях  Фарадея  рядом  с  ученым  стоял  высокий  худой  человек  с  военной  выправкой, бывший  сержант  артиллерии,  лаборант  Эндерсон.  Он  мало интересовался  химией  и  физикой,  но  отличался  образцовой  исполнительностью.  В  обязанности  Эндерсона  входила  и  поддержка  равномерного  жара  в  печи.  Вечером,  кончая  работу,  Фарадей обычно  говорил  Эндерсону,  что  он  может  идти  домой.  Но однажды  ученый  забыл  это  сделать.  Придя  в  лабораторию утром  в  обычный  час,  он  застал  сержанта  подкладывающим  с  неизменным  усердием  уголь  в  печь,  которая  горела всю  ночь. Фарадей  об  этом  случае  рассказывал:

 —  Я  думаю,  что  если  бы  я  не  пришел  и  три  дня,  Эндерсон  все  продолжал  бы  без  еды  и  без  сна  оставаться  на  своем  посту.

 Во  время  лекции  перед  Фарадеем  лежал  кусок  картона с  крупной  надписью:  «Говори  медленно».  Если  ученый, увлекаясь,  забывал  об  этом  предостережении  и  начинал говорить  слишком  быстро,  Эндерсон  обязан  был  положить карточку  прямо  перед  его  глазами.  Вторая  надпись  «Время»  передавалась  ученому  незадолго  до  окончания  срока лекции.

 На  этом  контроль  не  заканчивался.  На  передней  скамейке  обычно  сидел  аккуратный  седой  старик  Маграт.  Он отмечал  все  мелкие  недостатки  и  промахи  лекции  и  в  тщательно  выписанном  виде  передавал  их  своему  старому  другу.  Фарадей  с  благодарностью  говорил:

• Вы  этим  оказываете  мне  очень  большую  услугу.

ЛЕКТОР  И  ЛАБОРАНТ

На  лекциях  Майкла  Фарадея  обычно  присутствовал, сидя  на  последней  скамейке,  его  брат  Роберт,  который  передавал  ученому  подробности реакции  слушателей  на  изложение  материала.

 

10 клас

Тема: «Срібло»

Ще у 1930 році український дослідник Л.Кульський першим і світі виявив, що срібні електроди, розчиняючись у воді, роблять її бактерізидною. Про те, що срібло знеражує воду знали давно. Ще давньоперський цар Кір під час військових походів тримав воду в срібних глеках, вважаючи їх священними. Проте Л.Кульський, академік АН України, зробив те, чого до нього не робив ніхто. Він разом з медиками дослідив, які дози йонів срібла є цілющими, а які – отруйними. Позитивний ефект спостерігався при стафілококових інфекціях, запаленнях. Срібну воду п`ють космонавти і моряки.

 

10 клас

Тема: «Хімічні властивості металів»

МЕДАЛЬ  В  РАСТВОРЕ

 В  период  оккупации  немецкими  войсками  Дании  Нильс Бор (1885 - 1962) растворил  свою  золотую  Нобелевскую  медаль  в  царской  водке;  она  в  таком  растворенном  виде  оставалась  в Копенгагене  под  носом  у  нацистов.  После  войны  золото было  восстановлено  и  снова  отлито  в  медаль.

 

10 клас

Тема: «Лужні метали, їх добування»

 ДЭВИ  И  ФАРАДЕИ

 Юноша-переплетчик  Майкл  Фарадей  (1791—1867)  был покорен  содержанием  нескольких  прослушанных  в  Лондоне  лекций  Гемфрі Дэви  (1778 – 1829) и  загорелся  желанием  заняться  химией.

 —  Напишите  Дэви,  он  сам  был  знаком  с  нуждой  и  выбился  с  помощью  добрых  людей.  Он  вас  поймет. Фарадей  писал  письмо  долго.  Он  переписал  в  отдельную  тетрадь  свои  записи  лекций  Дэви,  зарисовал

опыты,  красиво  переплел  тетрадь  и  приложил  ее  к  письму. На  это  ушло  более  недели.  20  декабря  1812  года  он  все  это отнес  в  Королевский  институт  и  стал  ждать  ответ.  На  рождество  пришел  ответ,  перевернувший  всю  жизнь  юного Майкла.  Вот  что  писал  великий  ученый:

 «Сэр,  мне  было  приятно  доказательство  вашего  доверия ко  мне,  и  я  нашел,  просмотрев  ваши  записи,  что  они  обнаруживают  большое  прилежание,  внимание  и  силу  памяти. Сейчас  я  уезжаю  из  города  и  вернусь  только  в  конце  января.  Тогда  я  охотно  повидаюсь  с  вами.  Зайдите,  когда  вам будет  удобно.  Я  буду  рад,  если  смогу  быть  вам  полезен.

 Преданный  вам  Г.  Дэви.»

Вскоре  Майкл  сменил  свою  профессию  и  стал  помощником  Дэви  в  Пневматическом  институте.  Сотрудничество их  было  плодотворным.

Дэви  впоследствии  говорил,  что  из  его  открытий  самым великим  был  Фарадей.

 

7 клас

Тема «Спостереження і експеримент в хімії»

10 клас

Тема: «Лужні метали»

ПОМОГ  ЛИТИЙ

 В  1891  году  Роберт  Вуд (1868 - 1955),  окончив  Гарвардский  университет,  поехал  в  университет  Дж.  Гопкинса,  намереваясь стать  доктором.  Здесь  в  пансионе  ходило  страшное  подозрение,  что  утреннее  жареное  блюдо  приготовляется  из остатков  вчерашнего  обеда,  собранных  с  тарелок.  Подозрение  основывалось  на  установившейся  последовательности

блюд:  за  бифштексом  на  обед  всегда  на  следующее  утро подавали  поджаренное  мясо.  Вуд  заявил  пансионерам:

 —  Я  думаю,  что  мне  удастся  это  доказать  при  помощи

бунзеновской  горелки  и  спектроскопа.

 Он  вспомнил,  что  хлористый  литий  —  совершенно  безопасное  вещество,  похожее  на  поваренную  соль.  Литий дает  в  спектре  четко  различаемую  красную  линию. Через  день  заговор  против  хозяйки  пансиона  начал  приводиться  в  исполнение.  Вуд  оставил  на  тарелке  несколько заманчивых  кусочков  поданного  бифштекса,  посыпав  их

хлористым  литием.  На  следующее  утро  частички  завтрака были  спрятаны  в  карман,  отнесены  в  лабораторию  и  сожжены  перед  щелью  спектроскопа.  Предательская  красная линия  лития  появилась.  Слава  этой  истории,  распространенная  по  всему  свету  в  разнообразных  международных вариантах,  сопровождала  всю  карьеру  Вуда.

 

9, 11 клас

Тема: «Теорія хімічної будови органічних сполук»

Александр Михайлович Бутлеров (1828—1886).

ВЕЛИКИЙ ХИМИК ИЗ КАЗАНСКОЙ ГУБЕРНИИ

В 1842 г. он учился в пансионе в городе Чистополе Казанской губернии. Ему было всего 14 лет, и он страстно увлекался химией. Под его кроватью в общежитии всегда находили склянки с химикатами. Однажды ночью, когда все спали, он стал готовить смесь для бенгальского огня, который хотел показать сверстникам днем. Но смесь неожиданно воспламенилась, пламя подпалило мальчику волосы и брови. Комната наполнилась дымом, все проснулись, и поднялся переполох. Кто-то закричал: «Пожар! Горим!» В наказание за шалость мальчика три дня ставили в угол во время обеда, а на шею вешали черную доску с надписью «Великий химик». Он и стал великим химиком через двадцать лет, когда сформулировал теорию строения органических соединений

11 клас

Тема «Вуглеводні»

У багатьох лабораторіях раніше не було пристосувань, що захищають від вибуху. Не було їх і в лабораторії Шарля Адольфа Вюрца (1817-1884) в Медичній школі в Парижі. Якось один з друзів Вюрца зустрів його, прогулюється з заклопотаним виглядом на площі перед лабораторією. На питання, що він тут робить, Вюрц відповів:
- Я чекаю результату досліду.

 

11 клас

Тема: «Арени»

Фридрих Август Кекуле (1829—1896).

СОН В РУКУ

Один немецкий химик-органик долго размышлял над структурой бензола... Как-то раз он участвовал в судебном процессе в качестве свидетеля по убийству одной графини. На этом процессе демонстрировалось как вещественное доказательство кольцо графини в виде двух переплетенных змеек. Эти змейки врезались в память химика, а неожиданные ассоциации чудесным образом помогли ему разгадать, как построена молекула бензола. В один из вечеров он долго занимался своим учебником, сидя перед камином. Он потом вспоминал: «Я повернул кресло к камину и задремал. Атомы углерода и водорода принялись танцевать перед моими глазами... Длинные нити очень часто сближались и свертывались в трубку, напоминая двух змей. Но что это? Одна из них вцепилась в собственный хвост, продолжая насмешливо кружиться перед моими глазами. Я внезапно пробудился и на этот раз провел остаток ночи, чтобы изучить следствие моей гипотезы». Сон оказался в руку.

 

 

11 клас

Тема «Нафта»

Дмитрий Иванович Менделеев (8 февраля  1834—1907).

Сейчас каждый знает, что использование нефти только для

получения топлива нецелесообразно. Уже в XIX в. химики понимали, что

нефть — бесценное сырье органического синтеза. Знаменитый русский

химик, возмущенный бездумным сжиганием остатков от перегонки

нефти, бросил свою знаменитую фразу: «Нефть — не топливо. Топить

можно и ассигнациями».

 

9, 11 клас

Тема: «Карбонові кислоти»

В  ЧЕСТЬ  ВОЗЛЮБЛЕННОЙ

 Десятилетиями  успешно  применяются  в  медицине  барбитуровые  препараты,  но  ни  больные,  ни  медики  обычно не  знают  происхождения  этого  наименования.  Барбитуровую  кислоту  (или  иначе  малонилмочевину)  получил  известный  немецкий  ученый  Адольф  Байер (1835 - 1917),  конденсируя мочевину  с  малоновой  кислотой.  На  своих  лекциях  в  старости  профессор  Байер  рассказывал:

 —  В  то  время  я  любил  фрейлин  Барбару.  И  тогда  моему  соединению  мочевины  я  дал  название  барбитуровой кислоты.

 

11 клас

Тема «Карбонові кислоти»

У 1670 році англійський ботанік Джон Рей (1627 — 1705) при перегонці з водою червоних лісних мурашок добув водний розчин кислоти і назвав ії мурашина або форміатна (formica –мураха). Ця кислота знаходиться у брюшках мурах і слугує для захисту і нападу. Мурашина кислота у 10 разів сильніша оцтової. При потраплянні на шкіру вона залишає опіки і рани, розчиняє капрон. До речі, мурашина кислота допомагає ведмедям позбавитись паразитів, тому вони після зимової сплячки полюбляють спати на мурашниках.

 

11 клас

Тема: «Глюкоза»

ВЗАИМНАЯ  ЛЮБЕЗНОСТЬ

 Однажды  Эмиль  Фишер  (1852—1919),  мастер  органического  синтеза, автор проекций углеводов совершал  прогулку  по  Берлину.  К  нему подошел  немецкий  писатель  Зудерман  и  сказал:

 —  Как  я  счастлив,  ваше  превосходительство,  позвольте выразить  вам  благодарность  за  ваш  чудесный  снотворный препарат  веронал.  Вы  меня  спасли.  Мне  уже  не  нужно принимать  его,  мне  уже  достаточно,  чтобы  веронал  лежал на  моем  ночном  столике!

 —  Странное  совпадение,  —  с  улыбкой  ответил  Фишер,  —  когда  мне  трудно  уснуть,  я  прибегаю  к  помощи вашего  романа.  Это  действует  безотказно;  действует  уже то,  что  я  вижу  вашу  прекрасную  книгу  лежащей  на  моем ночном  столике!

 

11 клас

Тема «Глюкоза»

З 1 кг глюкози виготовляють 1 кг молочної кислоти. Така кислота дешева і йде на виробництво пластмаси - полілактату, який безслідно розкладається у природі за 2-3  тижні.

 

11 клас

Тема «Аміни»

ЯК ПРОФЕСОР ЗІНІН СТУДЕНТІВ КАРАВ

Це зараз вчитель навіть кричати на учнів не має права, а раніше викладачу дозволялося навіть дати студентові запотиличник. Так професор Казанського університету в Росії Микола Миколайович Зінін (1812 - 1880) не тільки лаяв недобросовісних учнів, але й міг добряче відшмагати. Студенти не ображались на академіка, адже дозволено було дати професору здачі — взяти такий собі реванш. Проте насмілитись на подібне охочих днем з вогнем не можна було знайти: Зінін був настільки сильним і міг так стиснути винуватця його роздратування в обіймах, що той іще довго не міг прийти до тями.

++++9, 11 клас

Тема «Полімери»

 

Кто был отцом пластика?

В наше время пластики разного рода встречаются практически во всех сферах человеческой деятельности; буквально 150 лет назад, однако, о такого рода вещества никто особо и не помышлял. Первый действительно стабильный и практичный пластик – целлулоид – был создан в 1869-м Джоном Хайатом.

Американский изобретатель. Более всего известен как создатель сравнительно простой процедуры получения первого промышленного пластика – целлулоида.

Родился Джон в Старки, Нью-Йорк (Starkey, New York); в 16 лет он начал работать печатником. Позже Хайат увлекся изобретательской деятельностью; изобретателем он оказался плодовитым – в общей сложности ему удалось получить несколько сотен патентов. Прославило Джона Хайата, однако, одно конкретное его изобретение – целлулоид. Вещество это стало плодом экспериментов Джона и его брата Исайи (Isaiah) над 'паркезином' – твердым пластикообразным элементом, получавшимся из нитроцеллюлозы и этанола. Вещество это создал в 1862-м англичанин Александр Паркс (Alexander Parkes); принято считать, что именно паркезин был первым настоящим пластиком. Например клеркам запрещено было делать рассчёты на бумаге, они исписывали манжеты. Но низкая зарплата не позволяла им часто менять рубашки, и, когда манжеты начали делать из паркезина, то расчёты легко смывались с манжетов и это произвело фуррор.

Увы, особого коммерческого успеха изобретение Паркса не возымело – изобретатель стремился всеми возможными способами снизить себестоимость продукта, что на его качестве сказывалось самым что ни на есть печальным образом. Новое вещество, получившее название 'целлулоид' Хайат запатентовал в 1869-м. От паркезина целлулоид отличался прежде всего стабильностью и качеством. Довольно быстро стало ясно, что продуктов из нового материала можно изготовить немало; созданное самим Хайатом предприятие 'Albany Dental Plate Company', к примеру, специализировалось на зубных протезах, бильярдных шарах и фортепианных клавишах, фотоплёнки.

Примерно в это же время английский изобретатель Дэниэл Спилл (Daniel Spill) разработал точно такое же вещество; в его патенте новый пластик именовался 'ксилонит' (Xylonite). Спилл и Хайат в период с 1877-го по 1884-й потратили немало денег на судебные разбирательства; в конечном итоге первоначальным изобретателем целлулоида был признан Александр Паркс. Пластик продолжал пользоваться большим успехом, хотя уже тогда стало ясно, что и недостатков у него хватает – новый материал был довольно хрупок и, что куда важнее, в определенных условиях легко воспламенялся. Целлулоид был в 5 раз горючее фанеры.

 

9, 11 клас

Тема «Полімери»

Суперклей — це речовина, яку вчені називають ціаноакрилат. Його винайшов випадково хімік Гаррі Кувер, який під час Другої світової війни шукав способи отримання прозорого пластику для гарматних прицілів. Під час одного експерименту він отримав циіаноакрилат. Новий матеріал швидко твердішав, клеївся до будь-якої поверхні й псував лабораторне устаткування. І тільки через багато років, у 1958 році, він згадав про ціаноакрилат і здогадався, як його можна використовувати. Під час війни у В'єтнамі ціаноакрилат врятував життя сотням солдатів — він миттєво заклеював рани. Пізніше його почали використовувати у виробництві меблів, будівництві. Амаленькі тюбики цього клею успішно продаються в усьому світі для миттєвого ремонту взуття. Более того, изделия из целлулоида могли взрываться, например, бильярдные шары при ударе. Гребни для волос тоже делали из целлулоида. Соило женщине наклониться к камину и гребень вспыхивал.

 

11 клас

Тема: «Каучук»

 ОТКРЫТИЕ  ВУЛКАНИЗАЦИИ

С  каучуком  люди  познакомились  много  веков  назад,  а вот  о  резине  никто  ничего  не  знал  до  сороковых  годов  прошлого  столетия.  Биограф  американца  Чарлза  Гудьира (1800 - 1860) пишет  так:

—Никто  не  знал  о  резине  или  «резиновой»  химии больше  Гудьира,  а  он  ровным  счетом  ничего  не  знал. Гудьир  просто  верил  в  свою  счастливую  звезду. Гудьир  считал  каучук  разновидностью  кожи  и  пытался его  «вылечить».  Он  изготовлял  из  «бразильской  эластичной  смолы»  (латекс каучука)  пленки  при  помощи  скалки для  теста  (прототип  каландра!).  Он  смешивал  сырую  смолу  с  каждым  попадавшимся  под  руку  веществом:               солил ее,  перчил,  посыпал  сахаром,  речным  песком,  смешивал  с касторкой,  орешками,  чернилами,  сыром,  даже  супом, считая,  что  в  конце  концов  набредет  на  удачное  сочетание.  Некоторые  положительные  результаты  дала  магнезия,  но  ненадолго.  Кислота  разрушала  резину. Гудьир  впал  в  нищету. В  целях  рекламы  Гудьир  на  себя  надевал  все  резиновое и  так  появлялся  на  людях.  Кто-то  спросил  однажды,  как можно  разыскать  Гудьира.  Ему  ответили:—               Если  вы  увидите  человека  в  резиновом  пальто,  резиновых  ботинках,  резиновом  цилиндре  и  с  резиновым  кошельком  в  кармане,  а  в  резиновом  кошельке  ни  одного цента,  то  можете  не  сомневаться  —  это  Гудьир. Четыре  года  длились  неустанные  опыты  фанатика,  наконец,  случай  помог  ему.  «Случай  одаривает  только  подготовленных»,  —  справедливо  говорил  Луи  Пастер. В  1839  году,  уронив  на  печку  кусочек  каучука,  припудренного  серой,  Гудьир  заметил,  что  края  смолы  приобрели  эластичность  и  прочность,  то есть  каучук  «излечился». Далее  все  пошло  как  по  маслу - создавшая  резиновую промышленность  вулканизация  была  открыта. Впрочем,  в  литературе  имеются  и  другие  варианты  эпизода  открытия  вулканизации. О  своих  заслугах  Гудьир  справедливо  говорил:

«Я  признаю,  что  мои  открытия  не  являлись  итогом научного  химического  исследования,  но  в  то  же  время  не могу  согласиться,  что  они  были  лишь,  как  говорится,  чистой  случайностью.  Я  утверждаю,  что  мои  открытия  явились  результатом  настойчивости  и  наблюдательности»

 Гудьир  и  раньше  тратил  на  опыты  и  усовершенствования  больше,  чем  зарабатывал.  Митчел  Уилсон  так  заключает  биографию  своего  героя:—               Он  умер  в  1860  году,  оставив  после  себя  двести  тысяч  долгу,  но  друзья  уже  не  считали  его  сумасшедшим.

 

 

 

 

 

Природознавство

5 клас

Тема: «Видатні вчені-натуралісти»

Исаак Ньютон (1643 - 1727),  желая  сварить  яйцо  всмятку,  вынул  из  кармана  часы,  вскипятил  воду,  бросил  в  нее  часы  и  стал  внимательно  смотреть  на  яйцо,  оставшееся  в  руке.

ПРИГЛАСИЛ  НА  ОБЕД

Как-то  Исаак Ньютон  пригласил  на  обед  друга,  но,  увлекшись работой,  забыл  об  этом  и  даже  не  предупредил  домашних. Обед  был  подан  на  одного  человека.  Пришедший  гость увидел,  что  на  столе  стоит  обед,  а  хозяин  погружен  в  вычисления.  Не  желая  отвлекать  Ньютона,  он пообедал  в одиночку  и  ушел.  Спустя  час  Ньютон,  глядя  на  пустые тарелки,  произнес  вслух:

 —  Странно.  Если  бы  не  самые  несомненные  доказательства  противного,  я  бы  мог  поклясться,  что  сегодня  не обедал!