Матеріали до уроку "Погляди на походження людини та життя на Землі"

Матеріали до уроку «Походження людини і світу»

Релігії світу про походження людини і світу

Створення людини з точки зору християнства

« І сказав Бог: « Створімо людину за образом Нашим, за подобою  Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!». І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, - нехай буде на їжу це вам. .. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, - день шостий»

«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув  у ніздрі її, - і стала людина живою душею…

І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього». І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, - і заснув він. І узяв Бог одне з ребер його,  і тілом закрив його місце. І перетворив  Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: «Оце тепер вона – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою  буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом».

Релігія Древньої Греції

Гея (земля) – перша істота, яка виникла з хаосу (незрозумілого і недосяжного). Вона  народила все, навіть небо (Уран) народжене Геєю.  А всі подальші форми життя походять від з’єднання землі і неба. На початку цього шлюбу народжувались безформені чудовиська, і батько, наляканий їх виглядом, занурював їх назад в лоно матері. Так він повернув в землю сторуких, однооких і гороподібних велетнів. Поки не народила Гея дітей, прозваних титанами, які стали прообразами для світу, в якому виникли і живуть люди.

Один із дітей – Кронос (Час) – позбавив батька дітородної сили і став царювати на землі. Так народження нових форм було припинене.

Релігія Древньої Індії

Брахмани створені з голови першоістоти, воїни – з її рук, селяни і ремісники – зі стегон, слуги і раби – з стоп.

Все живе на землі споріднене один одному і має спільну основу.

Релігія Китаю

Згідно древньокитайської космогонії, на початку світу єдина універсальна субстанція – ЦИ (спочатку уявлялась у вигляді повітряної пари або космічного дихання), яка наповнювала Порожнечу-Небуття, в якийсь момент розділилась на два начала. Перше – ЯН – характеризувалось як світле і тепле, друге – ІНЬ – як каламутне і холодне. ЯН, як більш легке, злетівши вгору, утворило небо, а ІНЬ, як більш важке, опустилось донизу і утворило землю.

З взаємодії ЯН та ІНЬ народились усі речі. З цього моменту всім речам у Всесвіті властива двоєдність, заснована на відносній рівновазі протилежних сил.

Основу поглядів древніх китайців на світ складала віра в існування Верховної Вищої сили, яка стояла не тільки над людьми, але і над богами і духами. Її називали то Небом, то Верховним Володарем. І світ, і людей створили божества і духи, боги дали людям знання і чинили їм своє покровительство, іноді навіть проти волі Верховного Володаря.

«Першим народився Паньчу. Коли він помер, його тіло зазнало змін: дихання стало вітром і хмарами, голос – громом, ліве око – сонцем, праве – місяцем. Чотири кінцівки і п’ять частин тіла – чотирма сторонами світу і п’ятьма піками, кров потекла ріками, жили і м’язи лягли земною поверхнею, плоть перетворилась на ґрунт, волосся голови стало зірками, волосся тіла – травою і деревами, зуби і кістки – дорогоцінним камінням, сім’я і мозок – дощем і озерами».

Месопотамська космогонія

Питання про те, як виник світ, напевно, не так вже і сильно займало думки древніх мешканців Межиріччя. «Світ – ось він, в ньому треба жити, а вже як він з’явився – не наша справа, про це  знають мудрі і старі люди». Приблизно таке відношення до проблеми космогонії було характерне  для більшості жителів Вавілону.

Найдетальніша розповідь про створення світу міститься в культовому епосі «Енума еліш» («Коли згори»), який прославляв вавілонського бога Мардука і пояснював, чому і як він став царем богів.

Коли небо зверху назване не було,

Суша внизу не мала назви,

Апсу первородний, все створивший,

І мати Тіамат, що все породила,

Води свої воєдино змішали…

Тоді в надрах народились боги…

Отже, на початку світу був хаос солоних (Тіамат) і прісних (Апсу) вод, в яких зародились боги. Явились Лахму і Лахаму (можливо, болото і мулисті відмілини). За першою парою богів іде друга – Аншар (небесне коло) і Кішар (земне коло). Потім бог Апсу створив  Енкі (Еа).

Натовпом збираються родичі-боги,

Тривожать Тіамат, снують, метушаться,

Лоно Тіамат вони коливають

Буйним гамом у верхніх покоях,

В Апсу не втихає їх гомін.

Розбуджений шумом, Апсу, за підказкою радника Мумму, вирішує знищити богів, але Еа знаходить вихід:

Закляття святе сотворив премудро,

Повторив громогласно,  відправив в Води.

Розтеклась дрімота, сном оточила, -

Апсу усипив він сном вилитим,

Заціпеніння охопило радника Мумму.

Еа вбив Апсу, полонив Мумму і створив собі покої, названі «Апсу».

Там з Домкіною, з дружиною, впав Еа у велич,

В спокої долей і призначень

Бог зачав мудрішого з мудрих,

В «Апсу» зароджений був Мардук…

Він зростом великий, усіх переважає,

Вигляд його є досконалим –

Важко зрозуміти, неможливо уявити:

Чотири ока, чотири вуха !

Вуста розкриє – з вуст його полум’я !

Овдовіла Тіамат вирішує помститися богам. Вона створює полчище чудовиськ, на чолі якого стоїть Кінгу і вручає йому «долі таблиці». Вид і сила воїнства Тіамат наводять страх на богів. Лише юний Мардук виступає проти них, але ставить перед старішими богами свої умови:

Якщо я месником за вас стану,

Щоб Тіамат подолати і врятувати ваші життя, -

Зберіть Раду, піднесіть мій жереб…

Моє слово, як ваше, хай вирішує долі !

Незмінним хай буде те, що створю я !

Боги згодні на все:

Дали жезл йому, трон і царський одяг,

Зброю переможну, що ворогів вражає…

Один на одного пішли Тіамат і Мардук…

Сутичка закінчилась загибеллю Тіамат. Побачивши це, її воїнство стало тікати, але Мардук полонив їх, а Кінгу вбив і забрав «таблиці доль».

На небі Мардук влаштував богам стоянку. Потім він призначив свої ритуали, встановив нові обряди… І, нарешті, Мардук разом із Еа творить людину:

Кров зберу я, зкріплю кістками,

Створю істоту, назву людиною.

Воістину, я сотворю людей,

Хай служать богам, щоб ті відпочили.

Закінчується епос розповіддю про створення храму Есагіла та Вавілону.