Матеріали до уроку української літератури в 5 класі "Загадки як вид усної народної творчості""

Світ неживої природи

 

Попід дах серед зими
всілись білі кажани.
І донизу головою
продрімали до весни. (Бурульки)

По два боки від ріки
стоять браття-близнюки.
Кожен бачить свого брата,
годі лиш його обняти. (Береги)

В’ється, плине річечка,
як срібляста стрічечка.
Починалась річка ця
із малого … (джерельця).

Хмаркою у небі мчить,
ллється, плине і біжить.
На ставку в зимову пору
може стати склом прозорим. (Вода)

Солов’їними гаями
відшуміло літо.
Вже холодними дощами
землю оповито.
У імлі сріблясто-сірій
журавлі летять у ... (вирій).

У дорогу вирушаю,
щоб дістатись небокраю.
Я за ним, він — утікати,
не дається наздогнати. (Горизонт)

Як тріщить мороз надворі —
стрічка в’ється стрімко вгору.
Як мороз відступить трішки,
то постелиться під ніжки. (Дим)

Мене різали, топтали,
і товкли, й перевертали.
Мужньо я усе стерпіла,
врожаями відплатила. (Земля)
 

Не побачиш його оком,
не торкнешся ненароком,
ані вухом не почуєш,
лише носом ти відчуєш. (Запах)

В темнім небі пролітала,
вогняним хвостом махала.
Не жар-птиця, не ракета,
називається … (комета).

Вдень він спить, вночі — мандрує,
сяйво ніжне нам дарує.
Уночі у тихій річці
любить плескатись в водичці. (Місяць)

Темно-синє полотно,
золоте на нім зерно.
Сплять у ліжечках малята,
їм підморгують зернята. (Небо і зорі)

Поміж луг, поміж вербички
повилась блакитна стрічка.
Щось наспівує тихенько
і біжить удаль швиденько. (Річка)

Ставом, морем мандрувала,
з буйним вітром танцювала,
як до берега прибилась,
то кудись вона поділась. (Хвиля)

Через крихітну шпарину
пробереться у хатину.
Вмить тепла поцупить жменю,
заховає у кишеню. (Холод)

Як рушає мандрувати, —
треба з ліжечок вставати.
Як іде за обрій спати, —
час малятам спочивати. (Сонце)

Надворі мороз тріщить, —
баба з віником стоїть,
а як сонце припече, —
кине віник і втече. (Снігова баба)

 

 

Явища природи

 

Нерозлийвода із братом —
виступаємо удвох.
Я йому підсвічу сцену,
він співає: «ух» та «ох».
(Блискавка і грім)

Хоч без крил, але літаю,
вербі коси розплітаю.
Погойдаю в лісі гілку,
заколишу в квітці бджілку.
Якщо добре розлютити,
можу шкоди наробити. (Вітер)

Хтось у лузі біля річки
погубив барвисті стрічки.
Дощик вгледів, підібрав,
небеса підперезав. (Веселка)

Прийшов до нас гість —
бубликів не їсть,
а у пічці без упину
за поліном їсть поліно. (Вогонь)

Трох-торох, трох-торох,
з неба сиплеться горох:
не солодкий та смачний,
а холодний, льодяний. (Град)

Жили братик і сестриця.
Люди бачили дівицю,
а про брата тільки чули.
Хто ж ці незнайомці були?
(Грім і блискавка)

Він у морі спочивав,
у хмаринці мандрував
і галявину з травою
вимив чистою водою. (Дощ)

І у місті, і у полі
нагулялася доволі.
Не давала снігу спати,
примусила танцювати. (Завірюха)

Взимку у саду на вітах
заіскрились білі квіти.
Хто ж цей диво-садівник,
що зробив такий квітник? (Іній)

Вчора ще у річці
плескалась водичка.
Як з’явився сивий дід,
то зробив з водички … (лід).

Хто узимку до діток
заповзе під кожушок,
пощипає ручки, щічки,
забереться в черевички? (Мороз)

В лузі вдосвіта Галинка
погубила намистинки.
Сонце встало — позбирало,
та Галинці не віддало. (Роса)

Біла баба мовчки йшла,
величезний міх тягла,
розв’язався в баби міх —
полетів додолу … (сніг).

Наче срібні зірочки?,
білосніжні квіточки?,
із зимової хмаринки
до землі летять ... (сніжинки).

Ясне сонечко виходить —
слід у слід за мною ходить.
Я іду — вона іде,
сонце зникне — пропаде. (Тінь)

Йшов хлопчина через ліс,
молоко в цеберку ніс.
Хлюпнув трішки молока,
зникли поле, ліс, ріка. (Туман)

Біла тітка мандрувала,
воду під кожух сховала,
за сосну перечепилась,
і дощем на ліс пролилась. (Хмара)

Завірюха в гай прийшла
та сестрицю привела.
Сніг кружля, не стелиться.
Звуть сестру … (хурделиця).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Час. Пори року

Де пройшла краса-дівиця —
там травиця зелениться,
пишно квіти зацвітають,
і пташки пісень співають. (Весна)

Дивний гість прийшов на ґанок,
ще й замовив на сніданок
темряви і трохи ночі.
Як поїв — розплющив очі. (День)

Чарівник прийшов у ліс,
фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки. (Жовтень)

Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину? (Зима)

Зрілі вишні у садку,
і сунички у ліску,
теплі дні, барвисті квіти
нам дарує щедре … (літо).

Тихо-тихо підкрадалась,
до сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
посірів і зовсім згас. (Ніч і день)

Прийшла дівчина до хати,
узялась хазяйнувати:
вправно скриню відімкнула,
в жовту свитку ліс вдягнула. (Осінь)

 

 

 

 

Світ живої природи.

Рослини

Дерева і кущі

 

Білосніжні китиці
серед листя світяться.
Їх духмяний запах, друзі,
розливавсь по всій окрузі. (Акація)

Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. (Верба)

Навесні прокинеться,
з сонечком обніметься.
Та зелені шати
нумо приміряти. (Дерево)

Дерево росте крислате,
листям різьбленим багате.
Примостились під листочки
в тюбетеєчках синочки. (Дуб)

Як прийде весна в садочок —
до лиця білий віночок,
ну а восени цій кралі
приглянулися коралі. (Калина)

Що за диво? На гіллі
їжачки ростуть малі.
В них гостренькі колючки
та зелені кожушки. (Каштани)

Наче сонечко на вітах,
зацвіли пахучі квіти.
Втішилась сім’я бджолина, —
буде з медом вся родина. (Липа)

Боягузка у гайочку
заховалась за дубочки.
Не лякав ніхто панянку,
та тремтить безперестанку. (Осика)

Восени панянки
зняли одяганки,
а висока пані
ще у сарафані. (Сосна)

Стережуть колючки їй
цвіт весняний запашний,
а осінньої години —
червонясті намистини. (Шипшина)

На зеленії листочки
одягли біли віночки.
Усміхаючись весні,
зацвітають … (яблуні).

Мов зелений їжачок,
має безліч голочок.
Поспішає до оселі
в новорічні дні веселі. (Ялинка)

 

 

 

 

 

 

 

 

Трави, квіти, злаки

Лист зелений не пропав,
а під снігом задрімав,
щоб у синю сукенчину
одягнуть весняну днину. (Барвінок)

У матінки-квіточки
лиш блакитні діточки.
З жита виглядають,
літечко вітають. (Волошки)

І комасі, і дитинці
припаса вона гостинці:
і нектар, і кашу,
ще й корівці пашу. (Гречка)

Із зерня?тка у ріллі
виріс з чорної землі.
Росами вмивався,
сили набирався. (Колосок)

Із перлин разочок,
зелений листочок.
Аромат духмяний
тішить ліс весняний. (Конвалія)

Не оса, а жало має,
не вогонь, а обпікає.
Коли йдете в ліс гуляти,
обминіть її, малята. (Кропива)

Квітень жовту фарбу взяв,
моріжок розмалював,
і з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти. (Кульбаба)

Одяглась у біле плаття,
примостилась на лататті,
задивилася у воду
на свою дівочу вроду. (Лілія)

Що за диво-дивина
в житі квітка є одна?
Пала?, мов ліхтарик,
червоний кептарик. (Мак)

Дуже скромна і тендітна,
серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти,
то умить впізнаєш … (м’яту).

В лісі велетні-дерева
тягнуть маківки до неба.
Виросли стрункі ялини
із малої … (насінини).

В променях купався,
силоньки набрався.
Хоч за віком не дідусь,
та козацький має вус. (Овес)

Висівають восени,
коли скошені лани.
В сніжну вкутають хустину,
виглядають теплу днину. (Озимина)

Не вогонь, а обпікає.
Не борець, а силу має.
Як його зачепиш ти,
може добре допекти. (Перець)

Перша квіточка весняна
тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький.
(Підсніжник)

Наче сонце, серединка,
пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
звуть цю квіточку … (ромашка).

Він беззубий, а кусає,
він безрукий, а хапає,
ще й причепиться міцненько
до штанців і до сукенки. (Реп’ях)

У погожу літню днину
він на варті біля тину,
круглолицій та пригожий,
і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

Із малої цибулини
виріс весняної днини,
до нарциса привітався
та на грядці запишався. (Тюльпан)

Як прийде до нас весна,
зеленіє скрізь вона,
а як осінь надійде —
зжовкне враз і пропаде. (Трава)

Фіолетові фіранки
у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
весну люблять зустрічати. (Фіалки)

Вишні росами вмивались,
чепурились, наряджались.
В білі вбралися сорочки —
звеселилися садочки. (Цвіт)

Не дідусь, а вуса має.
В полі силоньку черпає.
І чимало сотень літ
зерном тішить білий світ. (Ячмінь)

 

 

 

 

Рослини

Овочі, фрукти, ягоди

 

Сам жовтенький, соковитий
достигає серед літа.
Він у джемі, у варенні
і солодкий, і приємний. (Абрикос)

Намистини зелененькі —
дрібні ягідки смачненькі.
Протягни за ними ручки —
покусаються колючки. (Аґрус)
Фрукт заморський — гордий пан:
пишний чуб, цупкий жупан.
А як скинеш цей жупан, —
смакотою вгостить пан. (Ананас)

Ріс на грядці молодець.
Хап за чуба, — та й кінець,
бо без нього, кажуть люди,
борщику у нас не буде. (Буряк)

На лозі, росою вмиті,
зріли грона соковиті.
В сонця силоньку черпали,
золотистим соком стали. (Виноград)

Поміж листя оксамиту
дозрівають серед літа,
мов сережки, червоненькі,
дрібні ягідки смачненькі. (Вишні)

На городі в холодку
сидить м’яч на ланцюжку.
Утекти б на моріжок, —
не пускає ланцюжок. (Гарбуз)

Кожушки цупкенькі,
зе?рнятка смачненькі.
Щоб до них дістатись,
треба постаратись. (Горіхи)

Як у цирку акробати
лізуть вгору по канату,
так і він — без рук, без ніг
всі тички обвити зміг. (Горох)

У шкориночці-хатинці
є для діточок гостинці.
Зріють вкупочці зернини
як коштовні намистини. (Гранат)

Соком діжечка налилась,
на городі примостилась.
Жовтобока і цукриста
так і проситься, щоб з’їсти. (Диня)

Примостився на баштані
в посмугованій піжамі.
Вигріває круглі боки,
що смачним налиті соком. (Кавун)

Під землею народилась
і для борщику згодилась.
Мене чистять, ріжуть, труть,
смажать, варять і печуть. (Картопля)

На городі молодиця
розплела свої косиці
та й колише в повиточках
золотих зернят рядочки. (Кукурудза)

Запах, колір — все відмінне,
посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати,
скривить так, що й не впізнати.
(Лимон)

Сидить панна у світлиці
молода, червонолиця.
Хто до неї завітає —
вітамінами вгощає. (Морква)

У малини є сестричка,
що засмаглі має щічки.
На кущах біля стежини
зріють ягідки ... (ожини).
Є сусідонька в морквиці,
худорлява, блідолиця.
Добре знають борщ і юшка,
що сусідку звуть ... (петрушка).

 

Не лінуйся у лісочку
зазирати під листочки.
Назбираєш у долоні
стиглі ягідки червоні. (Суниці)

У темниці виростає
та біленькі зубки має.
Хоч гіркий він і пекучий,
та корисний і цілющий. (Часник)

Рвали ягоди малята,
годі їх тепер впізнати.
Лиш блищать очиці,
бо їли … (чорниці).

Бурячок в землі дрімає,
я швиденько виростаю.
Свіжий борщик зварять з мене,
не червоний, а зелений. (Щавель)

Є у кошику суниці,
і малина, й полуниці.
Спробуйте слівце дібрати,
щоб разом усе назвати. (Ягоди)

 

 

 

Рослини

Гриби

Серед буків і дубків
заховались між листків.
Як знайдеш — у козубеньку,
зварить мама борщ смачненький.
(Гриби)
Довкола пеньочків
вмостились грибочки.
Більші та маленькі,
а звуться … (опеньки).

Між травичкою завзято
гомонять руді малята.
Кучеряві в них спіднички,
називаються ... (лисички).

Тварини

Дикі звірі, птахи

 

Він живе у норах, друже,
хоч на білку схожий дуже:
в смужку спинка і бочок.
Звуть його ... (бурундучок).

Рудий м’ячик вправно скаче
з гілочки на гілку.
— То не м’ячик, — кажуть діти, —
ми впізнали … (білку).

Клишоногий, волохатий,
влітку спритний та завзятий,
ну а взимку, лежебока,
у барлозі гріє боки. (Ведмідь)

Вдалині посеред ночі
засвітились хижі очі.
Від його пісень у звірів
морозець біжить по шкірі. (Вовк)

Тук-тук-тук, тук-тук-тук —
лине лісом перегук.
Телеграми всім завзято
відправляє з пошти … (дятел).

Страус втік — не наздогнати,
може, в лузі пошукати?
Ні, в Австралії знайдемо,
бо ім’я у нього … (ему).

Прохолоди чиста просинь —
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
линуть в вирій … (журавлі).

Довжелезну має шию,
дуже вправно крутить нею.
Вище всіх вона на вітах
соковитий плід помітить. (Жирафа)

Хвіст куценький, довгі вуха,
має в шафі два кожухи.
Влітку одягає сірий,
ну а взимку — теплий білий. (Зайчик)

Диба-диба у лісок
кожушок із голочок.
На нім — яблучко, грибочки,
золотистії листочки. (Їжак)

У Австралії, дитино,
чудернацька є тварина,
і куди б не йшла гуляти —
з нею в сумочці малята. (Кенгуру)

Грізний погляд, буйна грива,
дужий, спритний, гордівливий.
Заричить — усяк змовкає,
бо він цар, це кожен знає. (Лев)

До пухнастого хвоста
личить шубка їй руда.
Як рушає полювати,
не виходить зайчик з хати. (Лисиця)

Пошкребуся тут і там,
кішці спокою не дам.
Зледачіли б кішки
без малої … (мишки).

Понад хмарами літає,
пильно здобич виглядає.
Як побачить її — вмить
камінцем униз летить. (Орел)

 

Птах поважно походжає,
у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста,
наче ружа зацвіта. (Павич)

Як веселка кольоровий,
має здібності до мови.
Слово птаху лиш скажіть,
він його повторить вмить. (Папуга)

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, — все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (синички).

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Хитрий, хижий і смугастий,
пазуристий та ікластий.
Сам він родом із тайги,
здогадались, хто такий? (Тигр)

Бігла ящірка прудка
біля нашого садка.
Міг її спіймати Костик,
шусть, лишила тільки … (хвостик).

Ноги довгі, мов жердини,
чваньковита ця пташина,
нові чоботи убрала,
по болоту почвалала. (Чапля)

Тварини

Риби, комахи, плазуни та інші

 

Серед літа біля липки
виграють сопілки, скрипки.
Це не скрипки, не сопілки,
то медок збирають … (бджілки).

Вертоліт такий маленький
сів на квітку золотеньку.
Усміхнулася кульбабка:
— Завітала в гості ... (бабка).

«Ква-ква-ква» — вона виводить,
позира? булькатим очком.
Як журавлика угледить —
прикидається листочком. (Жабка)

Хоч не олень — роги має,
і не птиця, а літає.
Чорний-чорний, а не крук,
це малий, моторний ... (жук).

В’ється стрічка невеличка
де пісочок, де травичка.
Ви її не зачіпайте,
стороною оминайте. (Змія)

Стась закинув вудку в річку,
піймав рибку невеличку.
Та пустив її з руки,
бо кусались плавники. (Йорж)

Невидимка-вереда
все дзижчить та набрида.
Як з’являється цей гість,
скрізь лунає «лясь» та «трісь».
(Комар)

По травичці він стрибає
і сюркоче, і співає,
Заливається, як дзвоник,
називають його ... (коник)

.

Навесні барвиста квітка
на галявині розквітла.
Лиш поглянути хотіли,
враз знялась і полетіла. (Метелик)

Прилетіла цокотуха,
щось торочить понад вухом.
Всім набридла байка ця
без початку і кінця. (Муха)

Вудки лиш позакидали,
щось одразу упіймали.
Рибонька нівроку,
ну а зветься … (окунь).

Вісім лапок працьовитих
вміють сіточку зробити,
між гілок прилаштувати
та на мушок полювати. (Павук)

Він не ходить, а задкує,
рибка з нього, знай, кепкує.
Має клешні той дивак,
здогадалися? Це … (рак).

Має хвіст, та не літає,
має рот — не розмовляє.
Можеш вудкою спіймати
і загадку відгадати. (Риба)

Прилетів малий комарик,
у руці тримав ліхтарик,
щоб стежину відшукати
та у лісі не блукати.
(Світлячок)

Не дрімають карасі,
знають добре геть усі:
стерегтись потрібно злюки,
хижої, страшної ... (щуки).

 

 

 

 

Тварини

Свійські тварини та птахи

 

По лужку та полонині
все мандрує в кожушині.
Навіть влітку одяганку
не лиша вона на ґанку.
(Вівця)

Швидко ласти одягнула
і до річечки чкурнула.
Покупалась, стрепенулась,
і сухою повернулась.
(Качка)

Полем мчить, копитом б’є,
вітер в гриві виграє.
Він і сильний, і прудкий.
Здогадались, хто такий? (Кінь)

Йде поважно мама-квочка,
а услід — м’які клубочки
покотилися мерщій,
щось пищать наперебій. (Курчата)

Йшов із ріжками стіжок,
пригощав малих діток
молочком таким смачним,
і поживним, й запашним. (Корова)

Попід ліжко у куточок
покотивсь м’який клубочок.
Та з’явились очки, ротик.
Не клубочок це, а … (котик).

Першим прокидається,
з сонечком вітається.
Ген, аж на сусідні села
лине пісенька весела. (Півень)

Замість носа — п’ятачок,
замість хвостика — крючок.
Вмить калюжу віднайде,
ще й сімейство приведе. (Свиня)

Малий меншому сказав.
Той — малому передав.
А воно втекло й сховалось,
прив’язати не давалось. (Теля)

Задавака волохатий,
ще й рогатий, бородатий.
Він травицю — скуб та хап.
Здогадались, хто це? (Цап)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Людина та її оточення

Школа. Грамота, Навчальне приладдя

 

Букви всі — від А до Я, —
як одна міцна сім’я.
Варто всіх у цій родині
знати грамотній дитині.
(Абетка)

Хтось на біле полотно
чорне висипав пшоно.
Як зумієш позбирати,
зможеш книжку прочитати.
(Букви)

На уроках, в книжці, в школі
почерпнеш ти їх доволі.
І назавжди у житті
стануть друзями тобі.
(Знання)

Настрибався зайчик вволю,
білий слід лишав по полю.
Ми за ним спостерігали,
слово «мама» прочитали.
(Крейда)

Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.
(Пензлик)

У портфелі є хатинка —
ручки там живуть, резинка,
клей, лінійка, кутники? —
школярів помічники.
(Пенал)

Худорлява і вертлява,
на папір біжить у справах,
закарлючки полишає, —
у пеналі спочиває.
(Ручка)

Олівці Петрусь узяв,
швидко щось намалював.
Хоч крути, а хоч верти,
має тільки три кути.
(Трикутник)

 

Світ техніки

Не автобус і не віз,
маю четверо коліс,
вік з дорогою дружу,
все по ній кудись біжу.
(Автомобіль)

Тітка на даху стоїть,
розвісивши вуха.
Від супутників сигнали
і день і ніч слуха. (Антена)

По лижні ковзнули ніжки,
ми подумали — стоніжка,
та помітили, що ріжки
має дивна ця стоніжка,
що вхопилися за дріт,
і мерщій помчали в світ.
(Електричка)

Акробат йде по канату,
зазирає в кожну хату.
У світлицю хто гукне,
тому світло увімкне.
(Електричний струм)

Що за диво-самоходи?
Вниз і вгору возять сходи.
Варто на східці лиш стати,
можна в подорож рушати.
(Ескалатор)

На будові помагає,
богатирську силу має,
він на поверх будь-який
подає вантаж тяжкий.
(Кран підйомний)

На доріжці розігнався,
в небо, наче птах, піднявся.
Через море швидко лине
в інші землі та країни.
(Літак)

Барабан великий має,
хоч в оркестрі і не грає.
Барабаном покрутила, —
і білизна сніжно-біла.
(Машина пральна)

Став над річкою прудкою,
спину вигнувши дугою.
І по ньому електрички
мчать на другий берег річки.
(Міст)

Срібна стрічечка лежить,
ланцюжок по ній біжить.
І на станціях гудок
подає той ланцюжок.
(Рейки і поїзд)

Різні скельця є у мене:
червоне, жовте і зелене.
Можу ними я сказати:
«Йти», «стояти», «зачекати».
(Світлофор)

Дивну скриньку носить Толя —
з неї чути голос Олі.
Толя скаже лиш: «Привіт!»
«Здрастуй», — чує він за мить.
(Телефон мобільний)

 

 

 

 

 

 

 

Людина та її оточення

Людина. Її духовний світ

Де б не був, воно зі мною,
я ношу його з собою.
Знаю, що мене гукають,
коли його називають.
(Ім’я)

Мандрував йог без упину,
бо шукав свою країну.
Ви йому допоможіть,
звідкіля він, підкажіть.
(З Індії)

Тридцять двоє козаків
все молотять без ціпків.
Лиш цукерку показати,
зникне вмить, годі шукати.
(Зуби)

Подарунків так багато,
всі вітають мого брата:
і знайомі, і родина,
бо у брата … (іменини).

Прекрасне, горде й величаве
стоїть на березі Дніпра.
Князів-русинів вічна слава
у назві міста ожива?.
(Київ)

Нові зачіски у Олі,
Петруся, Галинки, Колі.
Всі охайні, дуже гарні,
бо були у … (перукарні).

Коли ляжеш на подушку,
тихо сяде біля вушка
та показує швиденько
кольорові побрехеньки.
(Сон)

Поведе тебе лісами,
і полями, і степами,
ще й до хати приведе,
на порозі пропаде.
(Стежка)

Хто вродлива ця панянка,
що сорочка-вишиванка?
— А я дівчина Устинка,
я маленька … (українка).

Ковзани Василько взяв
і усіх зачарував.
Він до цього має хист,
бо Василько … (фігурист).

Поспішають на концерти
всі музичні інструменти,
ще й ведуть гармонію
вони в … (філармонію).

Й навесні, і восени
доглядає він лани,
щоб дорослі й малюки
їли хліб і пиріжки.
(Хлібороб)

Де живуть у горах хмари,
випасаються отари.
Поміркуйте, постарайтесь,
хто пасе їх? Здогадайтесь.
(Чабан)

На Святвечір у селі
вкупці дітоньки малі
жодну хату не минають,
господа?рів величають.
Що ж співають всі, скажи,
і до гурту теж біжи.
(Щедрівки, колядки)

Не дорослий ще мужчина,
та вже зовсім не дитина,
то ж назвати його як?
Здогадалися?
(Юнак)

Він ота?ман хоч куди,
має військо в два ряди,
що його охороняє,
ворогів не підпускає.
(Язик, зуби)

 

Людина та її оточення

Предмети побуту

Вміє вишивати, шити,
може ґудзики пришити,
та без одягу донині
рукодільниця-кравчиня.
(Голка)

Не хижак, а зуби має.
Не гризе і не кусає,
а розчеше кіски Олі,
чубчик Петрикові й Толі.
(Гребінець)

Справно йде, хоч ніг немає,
цоки-цок, усім співає.
І секунди, і хвилини
нам рахує він щоднини.
(Годинник)

Є у мене дивне скельце,
що з усіх кривляється:
як до нього усміхнешся,
воно теж всміхається.
(Дзеркало)

Що за тітонька довгенька
на язик така гостренька?
По лужку лишень пройшла —
вся травиця полягла.
(Коса)

Дивний журавель стоїть,
що нікуди не летить.
Можеш ти води напиться,
називається... (криниця).

Мореплавцям у пригоді
стану в будь-яку погоду.
У грозу, в туманній млі
привітаю кораблі.
(Маяк)

На привалі юнаки
поскидали рюкзаки.
І з маленької торбинки
змайстрували вмить хатинки.
(Намети)

Є у голочки подружка,
що прив’язана до вушка.
Слід у слід за нею ходить,
візеруночки виводить.
(Нитка)

Стали гості на поріг —
відразу на носа — плиг.
І не просять пригощати,
дай газету почитати.
(Окуляри)

Оля вийшла погуляти,
дощик взявся пустувати.
Не злякає дощик Олю,
бо відкрила … (парасолю).

Хто за коником весною
походжа? вниз головою,
відрізає скибу
від чорного хліба?
(Плуг)

Витирають залюбки
ноги, руки малюки.
Витирають щічки
Павлик та Марічка.
(Рушник)

Якщо вчасно засівати,
нивку вправно доглядати,
восени лишень встигай
весь зібрати … (урожай).

Не каструля і не миска,
не кружка, не горщик.
Насипають в неї кашу,
наливають борщик.
(Тарілка)

Довго теплим бути в ньому
каві, чаю запашному.
У мандрівці та поході
стане завжди у пригоді.
(Термос)

Стоїть тітка на сторожі,
розглядає перехожих.
З ким за руку привіталась,
в двір пустила, не вагалась.
(Хвіртка)

Є у блюдечка подружка,
що одне лиш має вушко.
Можеш кралю цю зустріти,
як захочеш чай попити.
(Чашка)

Чистить курточку, штанці,
чобітки і сап’янці...
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)

Племена, що вік кочують,
без цеглини дім будують.
Як же зветься їх оселя,
що з жердин стіна та стеля,
повсть домівку укриває,
від негоди захищає?
(Юрта)

Людина та її оточення

Їжа, одяг, взуття

Морква, біб і цибулина,
бурячок і капустина,
ще й картопля — шусть у горщик.
Ну й смачний ми зварим ...
(борщик).

Довго з тіста їх ліпили,
у окропі поварили.
Потім дружно ласували,
ще й сметанки додавали.
(Вареники)

Що за хліб такий святковий
на рушник вмостився новий?
(Коровай)

І поживне, і смачне,
біле, пінне, запашне.
Залюбки малята п’ють,
здоровенькими ростуть.
(Молоко)

І пухкенька, і смачна.
Із пшениченьки вона.
Зі здобного тіста,
проситься, щоб з’їсти.
(Пампушка)

Хоч хатинонька маленька,
та затишна і тепленька:
як мороз кусається,
п’ять братів сховається.
(Рукавиця)

До дітей на кожне свято
просять в гості завітати,
бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий?
(Торт)

М’яли, били і місили,
і качали, і ліпили.
Залишили підрости,
щоб рогалики спекти.
(Тісто)

Насушили ми шипшини,
липи цвіт, суниць, малини.
Розігріли самовар,
пити будемо … (узвар).

Вдень — завзяті та проворні:
можем бігати, стрибати,
а вночі ми безпорадні,
бо лягають ноги спати.
(Черевики)

З черевиками дружу,
з босою ногою,
якщо йдуть вони кудись,
то беруть з собою.
(Шкарпетка)

Що то за сорочка —
рукави ніврочку?
І чомусь на ноги
вбрали ту сорочку.
(Штани)

 

Людина та її оточення

Іграшки, музикальні інструменти, захоплення

Що за хатка-дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)

Де у полі квітне гречка,
стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
що працює без упину.
(Вулик, бджоли)

Для пташок у цій хатинці
є завжди смачні гостинці.
Сойки, снігурі, синички —
всі летять до …
(годівнички).

Накрутив Івась пружину —
танцювала без упину.
І дзижчала, і крутилась.
Як стомилась — зупинилась.
(Дзиґа)

Влітку у темниці
знудились сестриці.
Лишень випав сніг лапатий,
вмить побігли погуляти. (Лижі)

З виду ніби невеличка,
в ній — молодшенькі сестрички.
У собі сестер ховає.
Як звуть лялечку? Хто знає?
(Матрьошка)

Поїздами, літаками
мандрувала я світами,
хоч брала квиточок
на конверт в куточок.
(Марка)

Сіла зграя пташенят
на п’ятірко дротенят.
Якщо ти їх упізнаєш,
то мелодію зіграєш.
(Ноти)

Як смичок струни торкнеться,
вона піснею озветься.
Дуже ніжну душу має,
що сміється і ридає.
(Скрипка)
Ще недавно бузиною
я росла попід горою.
Відрізали гілочку,
зробили … (сопілочку).

Він вогонь в собі тримає
та його оберігає.
І завжди спортивні ігри
Олімпійські відкриває.
(Факел)

Невеличка смугла пані,
на будові у пошані.
Випікають її з глини,
називається …
(цеглина).

В розмальованій хустині,
солоденька всередині.
Коли нею почастують,
діти тішаться, ласують.
(Цукерка)

Як лежали в темній скрині,
то були слабкі, безсилі.
Як на дошку вони стали,
грізним військом вмить постали.
(Шахи)
Біля берега живе,
відв’яжи — і попливе.
Всі рибалки його люблять,
бо у ньому рибку ловлять.
(Човен)

На деревах у садку
є чимало хаток.
Там виховують шпаки
своїх пташеняток.
(Шпаківні)

Не сховаєш у мішку
ти збитошницю таку:
гострий ніс вона встромляє,
зробить дірку й утікає.
(Шило)