Матеріали до вивчення твору Гомера "Одіссея"

АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА.

ГОМЕР. «ОДІССЕЯ»

 

Слово «АНТИЧНИЙ» (лат. — antiquus) — ДАВНІЙ, СТАРОДАВНІЙ

 

Але не кожну давню літературу прийнято називати античною. Цю назву здобула лише література Давньої Греції і Давнього Риму (приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. н. е.).

 

• Давайте ще раз вималюємо межі доби Античності:

Це VIII ст. до н.е. – V ст. н.е.

 

Існують періоди античної літератури:

-Архаїчний – 7-5 ст. до н.е.

-Класичний – 5-4 ст. до н.е.

-Еллінський – 4-1 ст. до н.е.

-Римське панування – 1 ст. до н.е. – 476 р. н.е.

Підстава для такого виділення надзвичайно важлива: культура Греції і Риму заклала підвалини культури європейської. Наші уявлення про місце людини у світі, значення літератури в суспільстві, про поділ літератури на епос, лірику і драму, про стиль з його метафорами й метоніміями, про вірш з ямбами і хореями.

• Антична література це:

•                 Література давньої Греції (писали давньою грецькою мовою)
•                 Література давнього Риму (писали латиною)

 

• Провідна тема античної літератури:

(Оспівування людини та її світу)

 

• Найвідоміші митці античності:

  (Гомер, Есхіл, Вергілій)

 

• У добу античності виникли жанри й теорія стилю.

 

• Давньогрецька література найдавніша у Європі

 

Грецька література — найдавніша з літератур Європи і єдина, що розвивалася самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших літератур. У Давній Греції та Давньому Римі вже були майже всі жанри літератури нового часу.

 

• Для античної літератури характерні такі риси:

1. змістовність, широке охоплення дійсності, зображення людини в усій багатоманітності її зв’язків із суспільством та природою;

2. уславлення доблесті й нездоланності в боротьбі, любові до бать­ківщини й гуманізму, віра в сили людини та її здатність до всебічного розвитку.

 

Традиційні для сучасної літератури художні засоби (епітети, порівняння, метафори) беруть початок із творів Гомера. Тільки вони в нього складні, розгорнуті у складні поетичні картини.

 

«Гомерівське питання»

Точно не відомо, коли жив Гомер, найімовірніший час — VIII ст. до н. е.

Біографія Гомера також не відома.

Античність уявляла собі Гомера старим незрячим поетом-співцем

(слово «Гомер» і означає сліпий).

 З античних часів постать митця була оповита легендами й вигадками. Його уявляли мудрим старезним незрячим рапсодом (слово гомер за античності мало кілька тлумачень, а саме: від давньогрецького омерео — перехожий, зустрічний; від давньогрецького омерос — заручник; від давньогрецьког омерос — сліпий). Проте поеми свідчать, що їхній автор від народження був зрячим, оскільки дуже майстерно передав у своїх творах найтонші відтінки барв.

 Гомерівське питання виникло ще за доби еллінізму й охоплює здебільшого дві проблеми: авторство та обставини виникнення гомерівського епосу. У VI ст. до н. е. за розпорядженням афінського тирана Лісистрата було вперше ретельно досліджено гомерівські тексти. До V ст. до н. е. поетові, Крім «Іліади» й «Одіссеї», приписували ще багато епічних поем. Але за еллінської длоби заперечувалося авторство Гомера щодо «Одіссеї». Наприкінці XVIII ст. навіть стверджували, що «Іліада» Гомера — це сукупність окремих героїчних пісень, буцімто зведених воєдино невідомим редактором тільки у VI ст. до н. е. Однак це твердження невдовзі категорично відкинули більшість академічних учених, а також поетів і письменників, які високо цінували художню досконалість гомерівського епосу,— зокрема Ґете, Шиллер, Гоголь. Сьогодні завдяки комп’ютерним дослідженням доведено, що поема «Іліада» — це твір одного автора, а не зібрання легендарних оповідей. Також доведено, що «Одіссея» написана на 30-40 років пізніше за «Іліаду». Ці дослідження є ще одним доказом існування давньогрецького співця. Проте досі одностайної думки щодо гомерівського питання немає. Одні дослідники твердять, що Гомер — міфічна особистість, тому його поеми слід розглядати як фольклор, інші — що Гомер реальна людина, утілення високої духовності античної культури.

ЛЕГЕНДА

Народився майбутній співець неподалік від малоазійського міста Смірни, на березі річки Мелес. Тут знайшла притулок його мати-одиначка Кретеїда, вигнана з рідного міста фессалійської колонії Кіме, що в Малій Азії. Жінка жила нужденно, поки не стала дружиною місцевого співця Фемія, який назвав її дитину своїм сином і учнем. Тямущий до слова й музики, хлопець невдовзі випередив свого вчителя й ще замолоду зажив слави навіть серед чужинців, які прибували до берегів Смірни. Якось він познайомився з торговцем із далекої Ітаки. Юнак, який на той час осиротів, сподобався прибульцю, і він узяв його з собою, щоб показати світ, познайомити з різними людьми та їхніми звичаями. Однак ледь зачудований хлопець побачив цей неозорий сонячний світ — його спіткала хвороба очей. Він поспішив до батьківщини, сподіваючись там одужати, але, побачивши рідні береги, назавжди втратив зір.

Та не кануло в небуття побачене й почуте поетом — воно ожило в зігрітому любов’ю до людей поетичному слові. Перебування на Ітаці — батьківщині Одіссея, відвідання Пелопоннесу — краю ахейців) дало поштовх до створення «Іліади» й «Одіссеї».

А рідна Смірна згодом виявилась заздрісною і невдячною.

І ось; формінгою в руці ступив незрячий на шлях мандрівного співця- аеда. Довго блукав, заробляючи на життя, і вже хотів осісти в затишній колонії Кіме, але й тут йому не пощастило. Якомусь лиходієві вдалося зламати прихильність громадян: мовляв, дамо притулок одному зайді — завтра обсяде нас ціла зграя таких дармоїдів.

І знову дороги, знову кривда. У Фокеї, що поблизу Смірни, якийсь Тесторід викрав у поета записані ним епічні твори і виконував їх як власні на острові Хіос, здобувши чужою працею і славу, і статок. Скривджений співець на попутному судні вирушив до Хіосу. Там він блукав у прибережному лісі, поки не трапився йому пастух на ім’я Глак. Гомер полонив своєю мудрістю його багатого хазяїна Ліка, і той доручив йому виховання своїх дітей. Хіосці прихильно поставилися до аеда. Зігрітий нарешті людською ласкою, Гомер завершив на острові «Іліаду» та «Одіссею», із вдячністю згадавши в поемах імена тих, хто в біді простягнув йому руку.

По всій Ойкумені (так називали греки Стародавній Світ) лине чутка про уславленого співця. На нього чекають Афіни. Уже в глибокій старості, схвильований передчуттям зустрічі з цим величним містом, сивочолий поет вирушає до нього. Та життя Гомера обірвалося на півдорозі до серця Еллади — на невеликому острові Іес, де його й поховано. Надмогильний напис сповіщає:

Тут божественний Гомер під покровом землі спочиває,

Той, який словом своїм нездоланних героїв уславив.

 

 

Спір про особистість Гомера, його біографію, часи життя, авторство – тобто проблеми, що складають суть «Гомерівського питання» - сприяли надзвичайно глибокому вивченні спадщини поета. Учені різних країн доклали величезних зусиль, щоб якнайдосконаліше проаналізувати поеми, провели колосальні підрахунки епітетів, героїв, географічних назв, використання різних матеріалів греками, зокрема металів і особливо заліза. Це допомогло уточнити і час життя поета, і довести, що «Одіссея» була складена на 30-40 років пізніше «Іліади».

Проте довгий спір учених навколо імені Гомера негативно вплинув на громадську думку – епічному поетові перестали вірити. Почали перемагати думки, що Гомер в дійсності ніколи не існував, так само, як і Троя. і ніби вигадана Троянська війна. Красою і поетичністю гомерівських поем захоплювалися, але здебільшого їх сприймали як фантастичну і прекрасну казку сивої давнини, у якій все від початку до кінця було чудовою вигадкою. Так творіння геніального поета сприймалися до 70-х років минулого століття, коли увесь світ облетіла звістка, що якийсь німець -дилетант Шліман розкопав Трою і знайшов скарб троянського царя Пріама.

 

На жаль, всі підручники з античної літератури обмежуються констатацією цього факту, навіть не роз'яснивши ким був цей «дилетант», який, власне, відкрив тисячоліття грецької історії і повернув Гомерові славу.

 Генріх Шліман (1822-1890) був геніальною людиною з складним і важким життям. Змушений самостійно пробивати собі шлях, не закінчивши ліцею, він почав працювати з 14 років. Спробував шукати долі в Америці, але ледве не загинув коло берегів Голландії після корабельної катастрофи, потрапив до торговельної фірми. А в ній, щоб бути корисним, за 5 років вивчив майже всі західноєвропейські мови, використавши винайдений ним самим метод, в тому числі і російську. Як представник фірми, 20 років перебував в Росії, став мільйонером, багато подорожував. А в 45 років решту своїх днів вирішив присвятити здійсненню дитячої мрії – знайти і розшукати Трою. Захоплений з дитинства грецькою античністю, знаючи на пам'ять майже усього Гомера( він також досконально вивчив латинську і давньогрецьку мову), у 1871 році, всупереч встановленій офіційній думці вчених про місце розташування Трої, він почав розкопки на величезному пагорбі Гіссарлик (біля Дарданелл). І знайшов Трою, і величезний «скарб Пріама». Кабінетні вчені з приводу розкопок Шлімана здійснили страшний галас. обвинувативши його в шахрайстві, розпочали компанію брудних наклепів. Через три роки Шліман з тим самим успіхом провів розкопки у Мікенах і в так званий «могилі Агамемнона» знайшов ще один скарб, що складався з золотих предметів побуту, прикрас, зброї, посмертних масок. Що особливо вразило вченого, у скарбів були деякі речі, докладно описані Гомером у поемах, у тому числі так званий «келих Нестора». Вони, а також написані Шліманом книги про його розкопки, вміщені фотографії стали переконливим аргументом, що вимагали повної переоцінки старих уявлень про недостовірність Гомера. Віднині вивчення його поем завдяки Шліману було піднесено на якісно вищий етап, сповнилося яскравістю і повнокровним живим життям.

ОДІССЕЯ

 

Епічна поема (від грец. роіета — твір) — один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу (переважно віршований), у якому поєднано епічні (зовнішній сюжет, характери, оповідна форма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття внутрішнього світу героїв). У ліро-епічній поемі нерідко наявні також елементи драми – напружена дія, конфлікт, монологи та діалоги.

 

«Одіссея» (у перекладі – подорож) є певною мірою продовженням «Іліади»; дія поеми розгортається на 10 рік після падіння Трої.

 

Композиція

Поему можна поділити на дві частини:

 перша – пошуки Одіссея його сином Телемахом,

 друга – подорож, пригоди і повернення героя додому.

Експозиція – Дім Пенелопи. Телемах вирушає на пошуки батька. Одіссей у феаків.

Зав’язка – Одіссей у кіклопа Поліфема.

Розвиток подій – Пригоди Одіссея дорогою додому.

Кульмінація – Повернення царя Ітаки додому й побиття женихів Пенелопи.

Розв’язка – Пенелопа впізнає Одіссея. Одіссей укладає мирну угоду з родичами вбитих женихів.

 

Поема складається з 24 пісень, у яких розкривається сюжет – шлях мандрівного героя.

Пізніше давньогрецькі вчені розбили «Іліаду» та «Одіссею» на 24 пісні кожну, що складають 15693 і 12110 рядків.

 

За жанром твір визначають і як поему, і як героїчний епос. Насправді в цьому творі можна виявити ознаки всіх родів літератури – епосу, лірики, драми; є також комедійні і сатиричні елементи.

 

 Події поеми зображені так: Одіссей три дні перебуває у феаків, три дні – у хаті пастуха Евмея, ще три дні – у власному домі. Це дев’ять днів активних дій, а решта – довгі розповіді героя про пригоди, які йому довелося пережити на шляху додому.

 

Особливістю поеми Гомера «Одіссея» є наявність багатьох сюжетних ліній в історичному, міфологічному, реалістичному ракурсах.

У поемі дотримано одну з особливостей епічного викладу – уповільненість й фундаментальність описів подій і образів. Але Одіссей відрізняється від героїв епічних поем тим, що його мандри зумовлені не пошуками слави, а волею богів, які перешкоджають йому повернутися додому.

Гомерівська «Одіссея» ввібрала громадянські й сімейно-побутові ідеали давньогрецького суспільства – любов до батьківщини, домівки, почуття подружньої вірності, батьківського та синівського зв’язку.

У поемі ми бачимо пригодницькі, міфологічні та побутові елементи.

Пригодницькі: Нелегкий шлях Одіссея додому, зустріч з міфічними істотами як випробування сили, мужності, терпіння, хитрості й мудрості.

Міфологічні: Кіклоп Поліфем, сирени, розповідь про лотофагів, чия їжа змушувала зробити про вітчизну, людожерів лестригонів, чарівницю Кіркею, яка перетворювала людей на тварин, про чудовиська Сціллу і Харибду, фатальних корів бога Геліоса.

Побутові : Опис інтер’єру та двору печери, детальний опис того, як Поліфем займався скотарством, розводячи кіз та овець, з молока яких виготовляв сир. Давні греки були сміливими й мудрими мореплавцями, а на суші вони дбайливо плекали виноградну лозу, займалися виноробством. Уміли вирощувати хліб. Із глини робити посуд, із шкіри тварин – різні побутові речі.

Крилаті вислови з «Одіссеї»

 

Із сайту  http://supermif.com/aforizm/af_grec.html  

 

 Гомеричний сміх (8, 326; 20, 346) – нестримний, голосний сміх.

Сардонічний сміх (20, 302) – злобний, жовчний, їдкий, дошкульний сміх.

Краще пізно, ніж ніколи – вислів став прислів’ям.

Сцилла і Харібда (12, 85) – опинитися між двома ворожими силами, бути під подвійною загрозою.

Троянський кінь (8, 493) – підступний дарунок ворогам, обманні дії.

Робота Пенелопи  – вірність дружини, нескінченна робота.

Киркея (Цирцея) – синонім небезпечної красуні, підступного спокусника.

Циклопічні споруди – величезні споруди.

Нагромаджувати Пеліон на Оссу - вчинити щось незвичайне і грандіозне.

Одіссея – подорож

 

Одіссей – найбагатогранніший образ Гомера. Автору вдалося розкрити в головному героєві риси цілого народу, адже і дотепер греки вважають себе нащадками Одіссея. У поемі дотримано одну з особливостей епічного викладу – уповільненість й фундаментальність описів подій і образів. Але Одіссей відрізняється від героїв епічних поем тим, що його мандри зумовлені не пошуками слави, а волею богів, які перешкоджають йому повернутися додому.

 

В поемах Гомера цікавою особливістю побудови є ДВОПЛАНОВІСТЬ тобто перенесення розповіді з плану земних героїв, земних подій, до плану небожителів, життя олімпійських богів. Поява богів завжди обумовлена якимись земними ускладненнями, напруженими ситуаціями, екстримальними подіями. Вони й примушують олімпійців втручатися у справи земних героїв. Внаслідок цього художнього прийому люди й боги виявляються пов’язаними спільними почуттями – гнівом й ненавистю, любов’ю і стражданням і всі разом відчувають гніт загрозливої і невблаганної долі, що визначає майбутнє героїв і богів.

 

 

 

ПОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ:

Чому боги вирішили повернути героя на батьківщину?

Боги вчинили так не з милості до Одіссея, а побоюючись, що він повернеться додому наперекір долі, всупереч їхній волі. Сміливість, хоробрість, самостійність і мужні спроби самоутвердження Одіссея змушують богів прислухатися до бажань героя і допомагати йому.

 

ПЕРЕКАЗ ТВОРУ (скорочено для розповіді учням):

 

1. Пісня 1 (Одіссей знаходиться на острові (уже 8й рік) Огігія у німфи Каліпсо (дочки титана Атланта). Він змушений стати чоловіком німфи тому, що вона чаклунка і вона тримає його у полоні. Боги на Олімпі зібралися на раду і Афіна випросила у Зевса милості для Одіссея (вона його оберігала). Афіна полетіла на Ітаку з’ясувати обставини. А там уже багато років женихи докучають Пенелопі (дружині Одіссея). Перетворившись на друга родини Афіна радить сину Телемаху сідати на корабель і плисти на пошуки батька.)

 

2. Пісня 2 (В домі Одіссея продовжують бушувати жених допоки Пенелопа не обере собі чоловіка…Телемах пливе шукати батька)

 

3. Пісня 3 (Телемах прибуває на острів Пілос. Знайомиться з царем Нестором. Телемах шукає батька по всьому острову. Їде до царя Менелая в Спарту)

 

4. Пісня 4 (Менелай розповів, що багато років не бачив Одіссея. Пообіцяв допомогти у пошуках. А на Ітаці продовжують буйствувати женихи.)

 

5. Пісня 5 (Боги вирішили допомогти повернутися Телемаху додому без перешкод. І не дати женихам убити його. Зевс відправляє до німфи Каліпсо Гермеса з наказом звільнити Одіссея. І вона відпускає його. Та у неї немає корабля. Тому якщо Одіссей хоче піти хай будує пліт. Побудувавши пліт він вирушає у подорож. Та Посейдон послав бурю. Одіссей мало не загинув. Його спасла морська німфа Левкотея. Вона пожаліла його допомогла вижити, дала своє чарівне покривало яке сховало його від Посейдона і звеліла зняти увесь свій одяг накритися її покривалом і плисти до найближчого острова. Потім кинути покривало назад у море. Він так і зробив. Діставшись берега він заховався у оливовому лісі загорнувшись у сухе листя)

 

6. Пісня 6. (Це був острів феаків. Правив тут цар Алкеной. Вранці його знайшла дочка царя – Навсікая. Він попросив кусок тканини щоб прикрити тіло. На острові був закон допомагати потерпілим мандрівникам  тому за її наказм його одягли, нагодували і запросили у місто до царя навчивши як просити у нього допомоги)
7. Пісня 7 (За допомогою Афіни (що перетворилася на бідну дівчинку) Одіссей знайшов палац царя і сміливо пішов прямо у зал де проходив званий обід . Він звернувся до цариці (як вчила його царівна) і просив допомоги у подорожі додому. Він розповів як зустрів їх дочку і що вона допомогла йому. Цар пообіцяв допомогти потрапити додому. Але Одіссей не назвав себе.)

 

8. Пісня 8. (Вранці на площі зібрався народ і цар сказав що збирає корабель для подорожі і допомоги чужеземцю. Потім всі пішли на трапезу до царя на якій сліпий співець Демодок проспівав пісню про двох великих героїв Одіссея та Ахіла. Одіссей сховав свої сльози, що найшли на очі. Та цар їх помітив. Потім Одіссею запропонували взяти участь у спортивних змаганнях. Спочатку над ним намагалися глузувати хлопці, але він переміг всіх. На обіді знову співав сліпий Демодок і Одіссей просив його заспівати про Троянського коня. Старий розповів все так ніби сам був там. І знову Одіссей заплакав. Цар сказав що він обов’яково допоможе йому адже у них кораблі чарівні і пливуть за допомогою думки. Ними не потрібно керувати. Та цар бажає знати як ім’я чужеземця.)

 

9. Пісня 9. ( Одіссей назвав своє ім’я. Всі були збентежені що серед них відомий герой. І Одіссей почав розповідати всім про свої тяжкі пригоди протягом цих 10 років що він не може потрапити додому. Розповідав він про острів кіконів на якому спочатку перемогли кіконів, а потім ледь не загинули. Почалася страшна буря. 9 днів їх носило по морю. Потім викинуло на берег де жили лотофаги. Вони дали мореплавцям скуштувати солодкого лотосу і під його чарами всі одразу забулися про батьківщину, коханих… про все. Залишилося лише бажання залишитися тут. Силою їх забирали з острова друзі, що не спробували лотосу. Прийшлося прив’язати їх до корми. Потім був острів Кіклопів де вони загубили частину команди бо їх з’їв страшний Кіклоп Поліфем (син Посейдона). Одіссей осліпив його і вони змогли втекти.)

 

10. Пісня 10. (Потім команда Одіссея потрапляє на острів бога Еола (бога вітрів). Еол закрив всі вітри у мішок і сказав Одіссею не розв’язувати його до Ітаки. Майже допливши до Батьківщини команда не витримала і розв’язала мішок. Всі вітри вирвалися і відкинули команду далеко назад. Потім вони довго блукали і потрапили на острів де жили велетні лестригони (людожери). Вони розбили величезними скелями всі 11 кораблів і всю команду. Лише декільком товаришам і Одіссею вдалося врятуватися. Потім вони потрапили на острів Еі. На ньому жила чарівниця Кірка (дочка бога сонця Геліоса). Ця чарівниця перетворювала людей на тварин. Всю команду Одіссея вона перетворила на свиней. Гермес допоміг Одіссею не потрапити під чари і спасти всіх друзів. Потім Кірка сказала Одіссею що він повинен піти у царство мертвих до Аіда, знайти там сліпого пророка Тіресія і дізнатися про свою долю.)

 

 

11. Пісня 11. (Одіссей зробив все як наказала Кірка і зустрівся з Тіресієм. Тіресій розповів що саме Посейдон не дає їм повернутися додому через те що він осліпив Поліфема. Але Одіссей таки повернеться за умови що ніхто з команди не зачепить биків бога сонця Геліоса на острові Тринакрія. Але якщо хтось підніме руку на биків то всі загинуть і повернешся додому лише ти сам і радості у тебе не буде бо там дім буде розграбований женихами. Потім Одіссей розповів що зустрівся там ще з багатьма героями і Ахілом, і Гераклом і бачив свою матір.)

 

12. Пісня 12. (Потім вони пливли далі. Кірка їх ще попередила про острів сирен які заманюють кораблі і вони розбиваються об скелі. Тому він залив вуха всім воском а себе звелів прив’язати до мачти. І коли товариші побачили що вн знаками показує пливти до берега вони здогадалися, що то співають сирени. І лише коли Одіссей перестав просити пливти до берега вони повитягували віск і розв’язали його. Потім на шляху були ще страшніші чудовиська Сцилла і Харибда. Сцилла мала 12 лап і 6 довгих ший на яких стирчали страшні голови з трьома рядами страшних зубів. Вона вихватувала з кораблів людей і пожирала зразу шість людей. Неподалік була розташована Харибда (яка 3 рази на день засмоктувала і потужно викидала морску воду). З великою небезпекою та за научання Кірки вони змогли пройти цей пролив. І вдалині з’явився острів бога сонця Геліоса. Одіссей просив своїх друзів не чіпати биків Геліоса, та вони не послухали і коли Одіссей заснув зарізали їх. Геліос сказав Зевсу, що якщо він не накаже їх то він піде до бога мертвих і буде світити лише там. Зевс пообіцяв Геліосу наказати Одіссея. І коли команда вийшла у відкрите море розтрощив корабель і вбив усю команду. Вцілів лише Одіссей. Його викинуло на острів німфи Каліпсо. А далі все уже відомо. На цему розповідь Одіссея закінчилася.)

 

13. Пісня 13. (Феаки доставляють Одіссея на Ітаку. Посейдон перетворює їх корабель на скелю прямо в порту. На острові Ітака Одіссей зустрічає Афіну яка розповідає йому що відбувається вдома.)

 

14. Пісня 14 (Одіссей пішов до пастуха , розпитав його про все і почав обдумувати розправу над женихами.)

 

15. Пісня 15.(Афіна знайшла сина Одіссея Телемаха в Спарті. Уві сні розповіла йому про пастку яку влаштували для нього жених і навчила що і як зробити щоб потрапити благополучно додому. Одіссей все ще знаходиться у свинопаса.)

 

 

16. Пісня 16. (Телемах повертається додому і зустрічає Одіссея в образі старця. Потім Афіна повертає йому його справжній вигляд. Одіссей признається сину що він його батько.)

 

17. Пісня 17. (Одіссей у вигляді старця іде до себе додому. Над ним знущаються женихи. )

 

 

18. Пісня 18. (Одіссей обдумує помсту. Пенелопа насилу витримує женихів.)

 

19. Пісня 19.(Одіссей у вигляді старця зустрічається з Пенелопою. Стара няня миючи йому ноги впізнала шрам на його нозі. І зрозуміла що то Одіссей. )

 

 

20. Пісня 20.(підготовка задуму.)

 

21. Пісня 21.(Випробування Одіссеєвим луком. Натягнув тетиву і пустив стрілу через 12 кілець сокир)

 

22. Пісня 22. (Тим часом всі двері були закриті і Одіссей з сином повбивали всіх женихів.)

 

23. Пісня 23. Пенелопа впізнає Одіссея. Афіна повертає йому його образ.)

 

24. Пісня 24.(Зустріч з батьком. Одіссея хотіли наказати за розправу над женихами. Але мудрий старець Ітаки сказав усім, що самі боги допомагали Одіссею. Інакше як би він сам справився з усіма. Значить то була воля Зевса. Всі прислухалися і згодилися. Деякі не погодилися і взялися за зброю. Афіна під керівництвом Зевса допомогла все владнати.