Матеріали літературної студії "Струни серця"

Вірші учнів Боремельського НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-колегіум»,

 членів літературної студії «Струни серця»

 

          Тарасу Шевченку

 

Кобзарева слава не вмре, не загине.

Нею пройнято більше як двісті років,

І надіюсь, не згасне Шевченкове слово

У душах вкраїнських сестер і братів.

 

Він боровся за рідну Вкраїну

І спромігся дійти до мети.

Тарасе, народ тобі вдячний понині,

Бо герой наш одвічний – це Ти.

 

Малим хлоп’ям в бур’янах ти ховався,

Малював і співав пісеньки.

Ти змінити життя намагався

У скажені, лихі, важкі дні.

 

Не шукав ти легкої дороги,

Чесно жив, в віршах правду писав,

Та себе по маленькій краплині

Ти народу вкраїнському роздарував.

 

По тобі ми звіряємо совість,

Честь і правду, і патріотизм.

Вірю в нескореність свого народу.

Тарасе, прошу я, за нас помолись!

 

Вдячно в пошані чоло ми схиляєм

Перед пам’яттю Кобзаря,

Ми навіки тобі присягаєм:

Слава козацька в правнуках – жива!

 

Твоє слово пророче відоме –

В кожнім домі «Кобзар» на покуті стоїть.

Як же гірко постійно боротись

Упродовж багатьох вже століть …

                                  Василюк Владислав, учень 9 кл.

 

         Кобзарева дума

 

Народжений він кріпаком,

Був простою сільською дитиною.

Багатства зроду він не мав,

Та став відомою людиною.

 

Кмітливим хлопчиком зростав,

Змалку прагнув він малювати,

Кобзар народу співчував

І про нього вірші, повісті почав писати.

 

Багато горя на віку зазнав,

Солдатом цар його на Кос-Аралі муштрував …

-  Караюсь, мучусь, та не каюсь,-

Поет в засланні написав.

 

За Україною Шевченко сумував,

Сім’ї не мав, ані хатини,

Він мріяв, щоб народ наш вільним став,

Про Україну думав щохвилини …

                              Мацех Ілля, учень 8 кл.

 

 

Послання Шевченку

 

Двісті років промайнуло –

Мало це, а чи багато?

Пам’ятаємо Шевченка –

Нині у нас свято!

 

Дві епохи відбулися –

Час всесвітніх перемін,

Та Шевченкові пророцтва

Не зазнали змін.

 

-Повставайте! – Ми повстали,

Кайдани порвали,

Та мудрішими сьогодні

Ми чомусь не стали …

 

Незалежність здобули

Від «старшого брата»,

Та свої вже між своїми

Чинять знов розбрати.

 

Більший меншого скубе,

А менший – малого,

Все затим, що сила є,

В меншого ж – нічого.

 

Хто до влади вже добрався, -

Старається вкрасти,

Він забув уже: народу ж

На Біблії клявся!

 

На Вкраїну інтереси

І зліва, і справа,

Вже тріщить ізнов по швах

Вся наша держава!

 

Кажуть, Бог раз у століття

Посила народу

Світлу голову яку,

А чи воєводу.

 

Тож Тарасе, батьку наш,

Просим тебе дуже:

• Повернися на Вкраїну,
• Ти потрібний, друже!

 

Потребуєм воєводи,

Вірного народу.

Не про вигоду щоб дбав,

Не про нагороду.

 

Роботящий ми народ

І ніби завзятий,

Та не вмієм ладу дати

В своїй рідній хаті.

 

Два століття промайнули,

А в нас мало змін,

На своїй землі воюєм …

Шлем низький уклін!

                     Василюк Дмитро, випускник Боремельського НВК

 

       ***      ***      ***

Шумлять степи, і сонце світить,

Дніпро гуде, і гори ще стоять могутні.

І наш народ в свободу щиро вірить –

Поки Шевченкові слова у кожного

В душі присутні.

 

Ти вболівав всім серцем за Вкраїну,

Про неї був кожен новий рядок …

Нехай народ не перетворить на руїну

Твої думки. Живі поміж затоптаних стежок

Твої сподіванки, страждання …

 

Ми бачимо: поволі Вкраїна піднімається з колін,

І запануєм ми, як у часи козацькі, давні.

Вже став молитися за батьком син –

Продовжить він звитяги славні,

Які Кобзар пророкував!

 

Козацька слава по селах і містах рокоче!..

Майдан Шевченка слово в серці запалив –

Дотримання Закону народ хоче,

Народ уже піднявся із колін!

                                         Маркулич Юля, учениця 6 кл.