Матеріали педради "Створення умов для формування в учнів власної світоглядної позиції"

Формування  гуманістичного світогляду

- в процесі навчання і виховання повинна створюватися емоційно стимулююча шкільна середа;

- обов'язкове заохочення ініціативи учнів у навчально-виховному процесі;

- необхідним є встановлення конструктивних міжособистісних відносин у класі;

- для повноцінної реалізації навчально-виховного процесу є необхідною розробка таких освітніх програм, які будуть максимально розвивати потенціал і творчі здібності учнів;

- в процесі освіти необхідним є спільне обговорення вчителем і учнями проблем пізнавального процесу і способів його оцінки;

- одним з необхідних, хоча часто і важко досяжних умов, є відмова від використання оцінки як форми тиску на учнів.

Формування світоглядної позиції

Основними засобами формування світогляду учнів є процес навчання, позакласна діяльність, самостійна робота.

Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності.

Інтелектуальний компонент світогляду вимагає використовувати для розвитку учнів єдність знань і умінь мислити та діяти.

Емоційний компонент світогляду спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва, щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань.

Погляди і переконання формуються у спілкуванні та власній практичній діяльності школярів.

Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.

Формуванню в учнів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення.

У виробленні учнями поглядів і переконань важливу роль відіграє позиція педагога. Він сам повинен мати переконання, жити у відповідності з ними, вміти не нав'язувати їх і одночасно не відмовлятись від них через кон'юнктурні міркування. Духовним наставником сучасної молоді може бути лише учитель, який сприйняв передові ідеї нового тисячоліття, смисл науки, учитель, який сформований як творча особистість.

Необхідно врахувати у формуванні наукового світогляду: позаурочну громадсько-практичну діяльність школярів, взаємозв'язок змісту навчання і позакласної та позаурочної роботи (пізнавальної, трудової, громадсько-політичної), спільність принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів, взаємозв'язок змісту навчальної і позакласної та позаурочної роботи, спільність принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів та їхнього спілкування, наступність у вихованні з урахуванням віку, рівня розвитку дітей, їхніх індивідуальних особливостей, взаємозв'язок школи та позашкільних дитячих закладів у вихованні дітей, у розвитку їхніх поглядів, переконань, громадської активності.

Формування світоглядної позиції

• Враховувати особливості підлітка (фізичні, психологічні, соціальні).
• Формувати ціннісне ставлення підлітка до соціального середовища з повагою до існуючих принципів, обов’язків, колективної та власної відповідальності (виховання культурної, компетентної особистості, здібної діяти у соціальному просторі прав і обов’язків)
• Формування світоглядної позиції підлітка відбувається через взаємодію з педагогом, ровесниками, в результаті перетворювальної діяльності, реалізації, спрямованої рефлексії щодо формування ціннісних ставлень і власної позиції, що забезпечує рух від ситуативного до усвідомленого вибору через визнання цілеспрямованої зміни в своїй позиції, до самовизначення на основі гуманістичних цінностей, норм та правил поведінки, яка відбувається завдяки переходу знань у сферу переконань.
• Формування світоглядної позиції та соціального зростання підлітка можливе за умови його ціннісного ставлення до себе та інших, мотивації на розширення знань, прагнення досягнення успіху, власних здобутків і реалізації домагань на визнання в соціальній і особистісно значущий діяльності, надання особистісної свободи при обов’язковому виконанні для всіх усталених вимог.
• Формування соціального мислення підлітків, репрезентації навичок, розвиток здібностей ставити питання і вирішувати проблеми крізь призму світоглядних позицій.
• Створення розвивального простору з можливістю реалізації цілеспрямованого міжособистісного різнорівневого впливу в умовах діалогічної суб’єктної взаємодії, розвитку навичок особистісного зростання у вирішенні соціальних проблем.

Формування світоглядної позиції

• Цілеспрямована діяльність педагога, дорослого-лідера у створенні суб’єкт-суб’єктної взаємодії в організації сумісної діяльності з підлітками.
• Педагогічне сприяння формуванню мотивів самовизначення.
• Стимулювання потреб підлітка в особистісному зростанні.
• Стимулювання процесів самопізнання підлітка та осягнення ним ціннісно-смислового вибору для розширення індивідуально-психологічного досвіду щодо оцінки оточуючого світу та самооцінки підлітків.
• Збагачення життєвого простору підлітків індивідуально і соціально значущими видами діяльності.
• Надбання соціального досвіду та опанування різних соціальних ролей.
• Моніторинг та оцінювання виховного процесу з формування світоглядної позиції підлітків.

Форми і методи формування світоглядної позиції

• Впровадження у виховний процес знань про сутність світогляду людини та його світоглядної позиції, поведінки людини у соціумі, знань щодо здорового способу життя людини, про якості людини, які сприяють успішній соціалізації у суспільстві
• Впровадження циклу виховних бесід, спрямованих на розвиток  особистісних якостей, формування гуманістичних цінностей, моральних вчинків та дій, етики стосунків і ставлень особистості
• Використання мотиваційно-виховних методів, спрямованих на виховання відповідальності особистості у навчально-практичній діяльності, особистісному житті і житті у суспільстві (самоаналіз, самооцінка, роз’яснення, переконання, самоусвідомлення, рефлексія, турбота)
• Використання методів ефективного впливу на особистість підлітка: переконання, особистий приклад, вмовляння, роз’яснення, навіювання.
• Використання методів формування морально доцільної поведінки і діяльності з використанням спеціально створених ситуацій та моральних дилем: тренінги, дискусії, круглі столи, обмін досвідом, навчання вести діалог, переконувати та аргументувати власну позицію, аналізувати, вислуховувати співбесідника, формулювати запитання
• Реалізація оздоровчих, розважальних, соціокультурних, екологічних, спортивних програм, проектів реалізації соціальних ініціатив
• Підготовка портфоліо власних досягнень
• Співпраця та взаємодія всіх суб’єктів виховного процесу, створення соціокультурного простору сприяння формуванню світоглядної позиції підлітків.
•  

Шляхи і засоби формування світоглядних позицій учня

Психологи вважають, що світогляд особи є форма індивідуальної свідомості, яка має специфічні особливості, зумовлені віковими та індивідуальними відмінностями. Значна частина сучасних вчених вважають, що становлення світогляду розпочинається буквально з перших кроків шкільної освіти, однак найбільш інтенсивно цей процес відбувається у старшому шкільному віці, коли виробляється власна світоглядна позиція молодої людини.

Для молодших школярів та підлітка характерно: 1) збагачення науковими знаннями, здатність оперувати вміннями у зв'язку з особистим усвідомленням картини світу (природи, суспільства і самої людини); 2) становлення та розвиток власних особливостей, самоусвідомлення; 3) розвиток прояв рефлексивних особливостей, визначуваних сформованістю самокритичності, самоконтролю і саморегулюванню. Ці лінії поступово удосконалюються у процесі навчання та громадсько-корисної діяльності.

Глибоке оволодіння знаннями важлива передумова формування наукового світогляду. Наприклад, при вивченні природних предметів уже в початкових класах учням повідомляються знання про живу і неживу природу (про використану силу вітру та води у народному господарстві, про місце людини у природі). Діти спостерігають за розвитком рослин на пришкільній ділянці, навчаються бачити залежність росту рослин від природних умов.

При вивченні предметів гуманітарного циклу учні оволодівають матеріалом про закономірності, що розкривають соціальну сферу життя людей, виробляють у собі систему соціальних, правових, економічних, моральних, естетичних поглядів, переконань, ідеалів.

Світоглядна функція естетичного виховання реалізується за допомогою двох, органічно взаємопов'язаних діяльностей: 1) знаходити красу у природі, суспільстві, людських взаємин; 2) створювати красу у своїй багатогранній творчій діяльності.

Велику роль у формуванні естетичного ідеалу відіграє мистецтво (література, живопис, музика, театр, фольклор).

Необхідно врахувати у формуванні наукового світогляду: позаурочну громадсько-практичну діяльність школярів, взаємозв'язок змісту навчання і позакласної та позаурочної роботи (пізнавальної, трудової, громадсько-політичної), спільність принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів, взаємозв'язок змісту навчальної і позакласної та позаурочної роботи, спільність принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів та їхнього спілкування, наступність у вихованні з урахуванням віку, рівня розвитку дітей, їхніх індивідуальних особливостей, взаємозв'язок школи та позашкільних дитячих закладів у вихованні дітей, у розвитку їхніх поглядів, переконань, громадської активності.

http://pidruchniki.com/1993110263266/pedagogika/shlyahi_zasobi_formuvannya_svitoglyadnih_pozitsiy_uchnya

Одним із провідних завдань виховання базової культури особистості є формування світогляду школярів.

Світогляд — це система поглядів людини (філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних) на навколишній світ (явища природи, суспільні процеси, свідомість людей), своє місце в ньому.

Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою...

С. Гессен

Світогляд є духовним середовищем людини, її "внутрішнім Я". Осмислюючи свою суб'єктивність і навколишній світ, людина завдяки світогляду починає усвідомлювати себе здатною до його інтелектуального і практичного засвоєння, формуватися як людська індивідуальність.

Водночас світогляд є фактором самосвідомості епохи, складовою культури і тому — необхідним фундаментом освіти. Забезпечуючи осмислення екзистенціальних питань людського буття, культурно-світоглядний контекст освіти орієнтує школу не тільки на оволодіння учнями сучасними знаннями, а й на формування у них необхідних громадянських позицій, ціннісних орієнтацій, готовності і здатності жити повноцінним особистим і соціальним життям. У цьому розумінні формування світогляду — одна з найвищих цілей освіти.

Структуру світогляду складають знання, погляди, переконання. Знання є суб'єктивним відображенням об'єктивної реальності, результатом засвоєння ("присвоєння") знань, які накопичило людство протягом історії в процесі розвитку суспільної практики. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм. Одні з них є актуальними для людини, тобто набувають для неї суб'єктивного, особистісного смислу, інші — залишаються лише словесними знаннями. Погляди і переконання — це прийняті людиною уявлення про світ як достовірні і емоційно пережиті. Переконання — знання, які перейшли у внутрішню позицію особистості. Виконуючи регулятивну функцію, переконання визначають увесь духовний склад особистості: її спрямованість, ціннісні орієнтації, інтереси, бажання, почуття, вчинки.

Сучасна українська школа зорієнтована на формування в учнів науково-матеріалістичних поглядів і переконань. У ст. 35 Конституції України записано: "Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа — від церкви", що визначає світський характер держави, а також світський характер навчання і виховання у всіх типах навчальних закладів.

У ст. 6 Закону "Про освіту" підкреслено, що одним із основних принципів освіти є "науковий, світський характер", "інтеграція з наукою і виробництвом".

У багатьох провідних країнах світу суспільні навчальні заклади відокремлені від церкви і релігії.

У цивілізованій Франції ще в 1882 році прийняли закон про виключення релігії з навчальних планів. Цей закон не порушується понад 100 років. У США релігійне навчання є приватною справою громадян. Уроки релігії можна одержати лише за стінами навчального закладу. В Японії конституцією "безумовно заборонено викладання будь-якої конфесії" в суспільних школах, водночас законом дозволено включати релігійне навчання до програми приватних навчальних закладів.

Відмова держави і церкви від міцного союзу зовсім не означає, що світова школа відкидає вселюдські ідеали, закладені в релігії. Церква протягом багатьох віків, відповідаючи на питання "Як жити в світі?" зберігала і розвивала тенденції духовної культури, сприяла консолідації сил суспільства. У наш час, коли люди з протилежними переконаннями" приходять до розуміння потреби жити поруч без ворожнечі, а основним питанням філософії стає утвердження миру в світі і в душах людей" (В. Лутай), необхідно у діалоговій взаємодії між концепціями знайти "золоту середину". Це означає, що школа і вчитель повинні формувати науковий світогляд, поважаючи релігійні почуття віруючих учнів та їхніх батьків, поважно ставитись до релігії і священних книг, не допустити виникнення конфлікту, образи чи приниження гідності й почуттів віруючих учнів.

Основними засобами формування світогляду учнів є процес навчання, позакласна діяльність, самостійна робота. Засвоєння світоглядних аспектів знання забезпечується відбором змісту, методами викладання, виділенням фундаментальних ідей у кожній галузі знань і діяльності, міжпредметними зв'язками, створенням інтегрованих курсів.

Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності.

Інтелектуальний компонент світогляду передбачає рух від безпосереднього, чуттєвого відображення дійсності до понятійного, абстрактного мислення, а потім — повернення, сходження від абстрактного до конкретного. Останній забезпечує не просте нанизування абстракцій одна на одну, а створює синтез, який сприяє подальшому заглибленню в суть явищ матеріального світу у всіх їх причинних зв'язках і опосередкованостях. Результатом аналітико-синтетичної діяльності є поняття, ідеї, теорії. У них містяться і знання, і способи діяльності. Це вимагає використовувати для розвитку учнів єдність знань і умінь мислити та діяти.

Для того, щоб знання переросли у переконання особистості, вони повинні проникнути у сферу її почуттів і переживань.

Емоційний компонент світогляду спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва, щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань.

Погляди і переконання формуються у спілкуванні та власній практичній діяльності школярів.

Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.

Формуванню в учнів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учням всебічно охопити всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються. Наприклад, на основі міжпредметних зв'язків у школярів формуються такі методологічні ідеї, як єдність живої і неживої природи, спільність природничо-наукових і суспільно-історичних основ взаємодії людини, суспільства і природи, єдність антропогенезу і соціогенезу та інші.

У виробленні учнями поглядів і переконань важливу роль відіграє позиція педагога. Він сам повинен мати переконання, жити у відповідності з ними, вміти не нав'язувати їх і одночасно не відмовлятись від них через кон'юнктурні міркування. Духовним наставником сучасної молоді може бути лише учитель, який сприйняв передові ідеї нового тисячоліття, смисл науки, учитель, який сформований як творча особистість.

РІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

від  _________ 20___ року

Заслухавши виступи колег та обговоривши шляхи і методи формування світоглядної позиції вихованців закладу, педагогічна рада рекомендує педагогам-виховникам школи:

1. Використовувати для розвитку учнів єдність знань і умінь мислити та діяти, що забезпечує формування інтелектуального компоненту світогляду.
2. Звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва, щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань та емоційного компоненту світогляду.
3. Забезпечити включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних стосунків, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування, що сприяє формуванню практично-дійового компоненту світогляду.
4. Реалізовувати принцип наступності у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків для формування наукового світогляду.
5. Заохочувати ініціативу учнів, встановлювати конструктивні міжособистісні стосунки у класі (групі).
6. Враховувати особливості підлітків (фізичні, психологічні, соціальні).
7. Створювати умови для формування у вихованця ціннісного ставлення до себе та інших, мотивації на розширення знань, прагнення досягнення успіху, власних здобутків і реалізації домагань на визнання в соціальній і особистісно значущий діяльності, надання особистісної свободи при обов’язковому виконанні для всіх усталених вимог.
8. Формувати ціннісне ставлення підлітка до соціального середовища з повагою до існуючих принципів, обов’язків, колективної та власної відповідальності (виховання культурної, компетентної особистості, здібної діяти у соціальному просторі прав і обов’язків)
9. Сприяти надбанню школярами соціального досвіду та опануванню різними соціальними ролями.
10.  Впроваджувати у виховний процес знання про сутність світогляду людини та її світоглядної позиції, поведінку людини у соціумі, знання щодо здорового способу життя людини, про якості людини, які сприяють успішній соціалізації у суспільстві.
11.  Провести цикл виховних бесід, спрямованих на розвиток  особистісних якостей, формування гуманістичних цінностей, моральних вчинків та дій, етики стосунків і ставлень особистості.
12.  Використовувати мотиваційно-виховні методи, спрямовані на виховання відповідальності особистості у навчально-практичній діяльності, особистісному житті і житті у суспільстві (самоаналіз, самооцінка, роз’яснення, переконання, самоусвідомлення, рефлексія, турбота).
13.  Використовувати методи ефективного впливу на особистість підлітка: переконання, особистий приклад, вмовляння, роз’яснення, навіювання.
14. Використовувати методи формування морально доцільної поведінки і діяльності з використанням спеціально створених ситуацій та моральних дилем: тренінги, дискусії, круглі столи, обмін досвідом, навчання вести діалог, переконувати та аргументувати власну позицію, аналізувати, вислуховувати співбесідника, формулювати запитання.
15. Здійснювати моніторинг та оцінювання виховного процесу з формування світоглядної позиції підлітків.
16.  Пам’ятати, що у виробленні учнями поглядів і переконань важливу роль відіграє позиція педагога. Він сам повинен мати переконання, жити у відповідності з ними, вміти не нав'язувати їх і одночасно не відмовлятись від них через кон'юнктурні міркування. Духовним наставником сучасної молоді може бути лише педагог, який сприйняв передові ідеї нового тисячоліття, смисл науки, педагог, який сформований як творча особистість.