Матеріали узагальненого досвіду "Інноваційні методи навчання на уроках української мови та літератури"

 

ІННОВАЦІЙНІ  МЕТОДИ  НАВЧАННЯ НА  УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Урок – це дзеркало загальної і

педагогічної культури учителя,

 мірило його інтелектуального багатства,

показник його кругозору та ерудиції.

Василь  Сухомлинський

Навчання в школі – один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання – найголовнішого сподівання дитини.

“Прагнення до знань, - відзначав В.Сухомлинський, - живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці”.

Дати кожній дитині щастя – ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В.Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути “смак” успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця. “Успіх у навчанні, - зазначав В.Сухомлинський, - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”.

Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів. Мало хто з педагогів може похвалитися використанням комп’ютерної техніки. Але вчитель завжди у пошуку нових форм і методів викладання свого предмета. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні української мови і літератури, які здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу.

У педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки – як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож, рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог, урок-аукціон, урок-“суд”, бінарні чи комп’ютерні уроки, уроки пошуку істини, уроки “без дзвінка”, уроки-концерти та інші.

При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.

Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.

На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

Адже основним завданням для кожного вчителя є залучити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі та розвиткові творчих здібностей учнів.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для їх розвитку важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Прийнятною вважаємо таку модель творчої особистості учня:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І єдиним, на нашу думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Саме тому ми зупинилися на вирішенні науково – методичної проблеми   " Підвищення ефективності та результативності навчання української мови та літератури у системі креативної освіти".

       Невід'ємною складовою формування осо­бистості дитини є розвиток твор­чої мовленнєвої діяльністі.

Як запалити у дитини вогник творчого розповідання?

 На уроках літератури створюємо виняткові можливості для мовленнєвої практики учнів, для оволодіння різноманітними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числі і творчих. 

Розвиток здібностей школярів до словесної творчості здійснюється шляхом вдосконалення окремих структурних компонентів літературних здібностей: творчої уяви, образного мислення та логічної пам’яті. Цілеспрямована й одночасна активізація в ході навчання на уроках української літератури  процесів творчої уяви, образного мислення і логічної пам'яті у  школярів ефективно сприяє розвитку їх здібностей до словесної творчості. Творча уява і образне мислення допомагають дитині створити новий оригінальний зміст. Логічна пам'ять зберігає запас вражень, необхідний для роботи уяви і мислення, а також дозволяє структурувати матеріал і перетворювати інформацію у зв'язний текст.

           Інтерес учнів до літератури, до творчості письменників залежить не лише від форм подачі навчального матеріалу, а й від того, як на уроках стимулюється самостійна творчість учнів. Ефективним можна вважати такий урок,  який дає учням не лише міцні, осмислені літературні знання, а також необхідні навички творчої самореалізації.

«Подумай, доведи, порівняй, відгадай, зроби висновок» – такі завдання потрібно пропонувати учням, щоб розвинути їхній інтерес до світу, їхню фантазію, творчу думку.

Необхідно цілеспрямовано виробляти у школярів уміння помічати у предметі яскраве, характерне й зображувати його словом, виховувати внутрішню потребу передавати власне бачення світу, власне сприймання краси. Вправляння у спостережливості, спогляданні предметів, виділенні їх ознак є кращим способом, за допомогою якого можна досягти самостійності, розвиваючи дар слова.

 

•    Творче розповідання

Одним з найефективніших методів розвитку словес­ної творчості є творче розповідання, результатом якої є зв'язна, логічно по­слідовна розповідь. На відміну від фактичної розпові­ді (переказу, сюжетної розповіді з досвіду, опису по пам'яті)  в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов'язковими компо­нентами такої розповіді мають бути самостійно створе­ні дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Види творчих розповідей на словесній основі:

• Розповідь на тему, запропоновану вчителем.
• Розповідь за планом.
• Розповідь за запропонованим початком.
• Розповідь за опорними словами.
• Розповідь зі зміною особи оповідача.
• Розповідь про життя героя твору (персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом.
• Власні висловлювання про твір, подію, героя.
• Розповідь за мотивами художніх творів.
• Складання казки-небилиці.
• Складання творчої розповіді, казки за власним сю­жетом, за прислів’ям.
• Творчі перекази невеликих за обсягом епічних творів чи фрагментів з них.
• Розповідь за  картиною, малюнком, ілюстрацією.
• Розповідь за виставою, кінофільмом, мультфільмом
• Розповідь-роздум.
• Розповідь-етюд.
• Сценарій відеокліпу до фрагменту літературного твору тощо.

 

Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийо­мів і методів навчання.

•                  Сформувати навички учнів складати творчу розповідь за опор­ними словами допоможе метод «Припущення на основі запропонованих слів». Перед початком читання твору учитель дає учням три-чотири слова, взяті з тексту, та пропонує скласти оповідання, в якому використовуються ці слова. Наприклад, перед читанням казки В.Королів-Старого «Хуха Моховинка» вчитель називає слова: хуха, сокира, будиночок, коза Лиска – та просить п’ятикласників скласти історію про ці чотири речі. Для цього можна об’єднати школярів у пари. Опорні слова можна унаочнити, запропонувавши школярам малюнкові зображення речей.
•                  Вправляти школярів  у складанні власних висловлювань про твір, подію, героя допоможе використання методу «Щоденник подвійних записів».Під час читання твору учень робить записи у таблиці. В лівій колонці записує, який момент або персонаж його вразив (здивував або щось нагадав із власного досвіду), а праворуч – пише коментар до цього (Що саме їх вразило? Які думки викликало? Які запитання виникли? тощо).

Наприклад, читаючи казку В.Королів-Старого «Хуха Моховинка», учні можуть зробити такі записи у щоденник.

 

Прийшла на Моховинку біда... Що було робити?.. Лишалося одно: шукати нового помешкання, дарма що всі родичі й знайомі кликали Моховинку до себе жити.	Хуха втратила житло, і тепер їй довелося шукати нову хатинку. Це було дуже складно, тому що вже почалася зима. Мені подобається, що Моховинка така незалежна, самостійна, сильна і горда. Вона не хотіла бути обтяжливою для своїх родичів, тому і шукала собі домівку. Я б, мабуть, у такій ситуації скористався допомогою родичі.
«…Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска. Чим дужче вона борсалася в ній, тим дужче заплутувалась».	Моховинка не залишила у біді козу Лиску. Вона звернулася до дітей за допомогою. Але це ж було небезпечно! А що, якби діти образили хуху? Моховинка – вірний, турботливий друг. Тому вона пішла на ризик, аби лише врятувати Лиску. У Моховинки варто повчитися, як потрібно дружити.
“–Так, я – Хуха! І навіть та сама, якій ти зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зарубати своєю сокирою... Дід затрусився ще дужче. Він був певен, що тепер Хуха помститься на ньому”.	Хуха-Моховинка врятувала діда, який приніс їй так багато лиха. У цій ситуації у Моховинки була можливість помститися, але вона вчинила прекрасно, рятуючи людину. Це приклад для мене: не пам’ятати зла, робити якомога більше добра людям, навіть тим, хто колись мене образив.

 

•                  Складати творчі розповіді від імені героїв допоможе використання методу РОФТ (роль, отримувач, форма, тема).

РОФТ – це письмова діяльність, що зазвичай використовується на етапі підсумку уроку. Учням даються ролі, які пов’язані зі змістом уроку (герой, письменник, якийсь живий чи неживий персонаж твору, явище природи тощо). Вони обирають отримувача для свого повідомлення та форму, яка відповідає їхній ролі, отримувачу й темі.

Наприклад:

Роль (хто пише)	Отримувач аудиторія (хто отримує)	Формат (у якій формі)	Тема (про що це)
Хуха-Моховинка	Діти	Лист	Будьте добрими і милосердними!
Дід	Хуха-Моховинка	Звернення	Прости  мені, Хухо…
Коза Лиска	Хуха-Моховинка	Подяка	Дякую тобі за твоє добре серце!

 

 

• Робота з казкою

За словами В.Сухомлинського, казка – це "свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови". Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Створення казок – це один із найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас це важливий засіб розумового розвитку. Як би не творчість, не складання казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним. Саме казка задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього.

  Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості  школяра. Саме до казки наближаються дитячі словесні твори. Казки дітей відображають теми та зміст народних казок, герої дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисами народних героїв, запозичуються специфічні елементи побудови сюжету.

 В п’ятому класі пропонуються такі прийоми складання казок:

• "Салат із казок" (поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій).
• "Казки навиворіт" (характери героїв відомої казки змінюються на протилежні).
• "Казки – небилиці".
• «Додавання у  казку чарівних предметів"
• "Казка ─ перетворення" та інші.

 

• Складання казки-небилиці

Складання казки-небилиці розви­ває почуття гумору, критичність ро­зуму, вміння коротко, образно по­будувати аналогічний вислів. На­приклад:

– Іде Червона Шапочка лісом, пісні співає, квіти зби­рає, а назустріч їй Колобок, зубами клацнув та й каже: "Червона Шапочко! Зараз я тебе з'їм!". А Червона Ша­почка відповідає: « Не їж мене, Колобок, краще золото­го ключика пошукай...»  Далі продовжувати складати подібні небилиці можна запропонувати дітям: перенести героїв знайомих казок у нові обставини; змінити ситуацію у знайомій казці, придумати нове закінчення казки; скласти колаж із казок.

На основі складених дітьми небилиць можна провес­ти гру "Розплутай плутанину". Один учень розпові­дає складену ним небилицю, а інші її розплутують, з'я­совують, що в ній не так. За кожну небилицю дитина отримує фішку і за розплутування таких небилиць дітям теж даються фішки. Виграє той, у кого більше фішок.  Самостійне створення казок – дієвий шлях розвитку творчості й зв’язного мовлення   школяра.

Окрім цього на уроках ми активно використовуємо ще й такі методи креативного навчання:

• Асоціативний кущ ( тезаурус )                   

Добір якнайбільшої кількості слів, асоціативно пов’язаних із запропонованим учителем. Перемагає той, чий асоціативний ряд буде найдовшим, окремо можна відзначити тих, чиє завдання якісніше, тобто слова є художнішими, образнішими, асоціативний зв’язок є оригінальнішим. Оголошуючи слова, учні мають пояснити зв’язок між ними. Час обмежений                      ( 1- 3 хв. ).

Приклади завдань:

Мова – людина, народ, Бог, суспільство, держава,школа, урок, наука, вивчення, твір, спілкування, письмо,культура…

Небо – політ, синява, хмари, птахи, літаки, далечінь, висота, метелики, грім, блискавка, дощ, сніг, сонце, місяць, зорі, ракета, ніч, зірниця, недосяжність.

Гра може мати зворотній характер: учитель подає перелік слів – асоціацій, а учні встановлюють висхідне слово.

Приклади завдань:

Уроки, учні, вчителі, директор, розклад, математика, фізкультура, завуч, дзвінок, перерва, завдання, навчання, виховання, класи, їдальня, біологія, хімія, щоденник, оцінка, коридор. ( Школа )

Зошити, пояснення, дошка, крейда, батьки, збори , навчання, запитання, відповіді, стіл, указка, опитування, журнал, зауваження, контроль, правило, формула. ( Учитель )

Гра розвиває образне мислення дітей, їхнє художнє бачення світу, плекає творчі здібності, активне ставлення до вивчення рідної мови, сприяє кращому засвоєнню семантики слів, їхньої сполучуваності різних типів, асоціативних зв’язків, а також розширює словниковий запас школярів.

 

• Асоціативні схеми         

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиком, не зберігається у мозку. Він запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, асоціативних схем. Тому не записуйте, а малюйте такі асоціативні схеми.

Уявіть, що мозкові клітини – наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь – якої теми у формі дерева.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символу, від якого розгалужуються інші елементи.
2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки.
3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.
4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.
5. Малюйте стільки символів, скільки зможете.
6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з теми.

Сміливо малюйте, користуйтеся кольоровими олівцями – і ви побачите результат. Влаштуйте  конкурс на кращу схему в номінаціях:                                     « Найяскравіша », « Найактуальніша », « Міс суперсхема » , але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне – знання, а конкурс тільки для того, « щоб примусити коня пити ».

• Асоціативний малюнок                         

Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам’ятати слова, у яких апостроф не вживається. Малюнок - « розшифровка»  має до певної міри сюжетний характер, тому запам’ятовується досить легко:

« На свято мавпа ( мавпячий ) пила духмяний, медвяний, тьмяний , морквяний сік, дзвякаючи цвяхом об склянку».

Прикметники, які потрібно запам’ятати, дійсно « плавають» у склянці із соком. Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам’ять. Адже « витягти» необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам’ять.

 

• Евристичний метод вивчення орфографії -  це асоціативні пари.

Він ефективний для запам’ятовування складних випадків написання при вивченні таких тем:              « Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», « Уподібнення приголосних звуків».

В основу сприймання й запам’ятовування відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар ( це словосполучення або навіть речення). При цьому сумнівний голосний  у слові – відповіднику  повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник. Наприклад, слова, які містять у собі « готову відповідь»:

Левада – лев на леваді, держава – де держава? чекання – чекаю чек,

медаль – медаль за мед, режим – у мене режим, лимон -  кислий лимон,

цемент – цегла в цементі, бетон – це бетон, директор – дивний директор,

апетит – у Петрика апетит, кореспондент – коректор для кореспондента,

ветеран - «Еге», - сказав ветеран, кишеня – «Киш з моєї кишені!»,

апельсин – у Петі апельсин, легенда – легенда про генія, чемпіон – чемний чемпіон, криниця – крикнути в криницю, коридор – « корида» в коридорі.

Для запам’ятовування слів з приголосними, що уподібнюються, можна використати такі асоціативні пари:

Екзамен – Коля на екзамені, футбол – турнір з футболу.

• Форми роботи  з розвитку асоціативного мислення: асоціативний ланцюжок, асоціативний диктант, гронування, творча робота асоціативного характеру -  сенкан, « вільне письмо » - творча робота асоціативного характеру під ніжну ліричну мелодію, кубування, дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень між словами, асоціативні пари, асоціативні розминки, асоціативні задачі.
• Асоціативний диктант

Записати у колонки слова, що асоціюються із певними предметами, явищами, особами.

• Гронування                      

Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записувати ( у формі виноградного грона чи асоціативного куща ) ті слова та фрази, які спадуть на думку з обраної теми. Строго регламентувати час ( 5 – 10 хв ) і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями.

• Сенкан                             

Це  неримований вірш з п’яти рядків, мета якого – спонукати учня до розмірковування над темою . Він  складається за схемою:

1- й    рядок – одне слово – тема ( іменник )

2-  й   рядок – два слова – означення ( прикметники )

3-й   рядок – три слова – активність, дія ( дієслово )

4- й   рядок – фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми

5- й   рядок – одне слово – асоціація до теми ( іменник ).

• « Вільне письмо»

   Невеликий твір – асоціація за висловом, фразою, епіграфом, цитатою.

• Кубування       Розгляньте предмет, явище різнобічно ( із позицій шести граней куба ) за такими вказівками:

1. Опишіть це.
2. Порівняйте це.
3. Встановіть асоціації.
4. Проаналізуйте це.  
5.  Знайдіть застосування цьому.
6.  Запропонуйте аргументи « за» і « проти».

 

 Особливо цікавими на наш погляд є :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій, на нашу думку, не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Ми переконані: вміле застосування інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначено такий алгоритм:

• визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;
• провести достатню попередню підготовку;
• забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;
• дати учням інструктивні матеріали.

 

Як зразок, пропонуємо фрагмент уроку у 8 класі.

Тема. Звертання

Кожна група отримує завдання, після його виконання звітує перед класом. Разом робимо висновки, узагальнення, які записуємо в зошит.

1 група – Графічний самодиктант

Зобразити схеми речень у таблиці, виділити граматичні основи. Зробити висновок щодо постановки розділових знаків у реченнях зі звертаннями.

Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять…
"Матінко моя!..- кричить Дмитрик.- Матінко!"
Язиче, язиче, лихо тебе кличе.
Ой дівчино, шумить гай…
Цвіти, розвивайся, Україно!
Ану, діти, до роботи.

 

2 група – Поставити розділові знаки, вказати вид звертання. Зробити висновок.

1. Не хилися явороньку ще ж ти зелененький!
2. Засмійся Матвійку дам копійку.
3. Ой сину мій сину сину молоденький де нічку пробував?
4. Не плач не журися молодий козаче.
5. Спи ж ти малесенький  пізній -бо час…
6. Ой і не стелися хрещатий барвінку.

 

3 група - Вправа-редагування. Зробити висновок про роль звертань у мовленні                      ( подаємо вже заповнену таблицю)

 

Неправильно		Правильно
Петенька, йди сюди!	Петрику (Петрусю ),  підійди сюди!
Ой ти,  мій котик!	Ой  ти, мій котику!
Андрюшка, відкрий очі –вже	Андрійку, розплющ очі - вже ранок!
ранок!
Анічка, поділи грушу пополам!	Ганнусю, поділи грушку навпіл!
Ох ти ж, моя  куколка!	Ох ти ж , моя лялечко!
Дєвочкu, осторожно!	Дівчатка, обережно!
Пробач мене, дедушка, умоляю!	Пробач мені, дідусю, благаю!
Шофер , притормозіть, будь	Пане водій, пригальмуйте, будь
ласка!	ласка!
Вибачаюсь тьотя, яка слідую-	Вибаче	те
ча зупинка?	будь ласка), тітонько, яка наступ-
	на зупинка?

 

Часто використовуємо різні форми роботи в парах: "Взаємоінтерв'ю", " Ти мені – я тобі", " Взаємоперевірка".

 

Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр( особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – шкільна дошка", " Я – квітка у полі", " Я – промінчик сонця"та ін..)

Важливим є спілкування, співпраця вчителя і учнів на уроці.

 Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

     Генрі Форд

На практиці впевнились: як почнеш урок, так  він і "пройде". Тому велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості,  забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовуємо розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку.

Тому намагаємося у своїй роботі застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору.   Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.

 

 

•      Метод проектів

Серед багатьох методів, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів.

 В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність: уникнути  штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

 

•   Мультимедійні презентації 

До того ж, часто використовуємо власні мультимедійні презентації  на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.

 

• Створення опорних схем

Учні "малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти".

Так, у 7 класі використовуємо такі опори при вивченні теми "Сурядні сполучники":

Під час ознайомлення з класифікацією речень колективно склали таку схему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При складанні схем часто застосовуємо спеціальні позначки, формули, підказки.

 

При вивченні теми «Іменник як частина мови»  розділ «Іменники істот і неістот» можна подати у вигляді такої схеми:

 

 

 

Тема. Іменники власної та загальної назви

 

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі.  При цьому увагу звертаємо на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.

Можна продовжувати перелік методів та прийомів, що застосовуються нами на  уроках. Багатьма з них ми неодноразово ділилися, беручи участь у виставці освітніх технологій «Освіта Корсунщини» та «Освіта Черкащини».                 (Див. додаток до статті).

 

Отже, у процесі своєї роботи ми переконалися, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного,особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

   Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня . Стосовно цього приходить на думку одна давня притча. В середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу  - перевозили камінь, запитали:

- Слухайте, друзі, що ви робите?

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: „Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!”

Другий спокійно сказав : „ Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини.”

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: „ Я будую Шартський собор!”

      Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано : „ Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху”. Це є істина.

 

 

Список використаної літератури

 

•                   Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007.
•                   Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.
•                   Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.
•                   Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник / За заг. ред. С. П. Бондар. – Рівне, Редакційно-видавничий центр "Тетіс" Міжнародного університету "РЕГІ", 2003. – 200с.
•                   . Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. / О. І. Пометун,  Л. В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.
•                   Фасоля А. М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - № 46.