"Мати Україна" сценарій до Дня Соборності України

Мати Україна:

Я- Україна! Країна сонця й праці

Країна хліборобів і добра

Я- Україна!Я така єдина!

У цілім світі  я така одна.

 

Уквітчана  червоною калиною.

Ромашками,волошками й бузком

Я схожа із прекрасною дівчиною

У вишиванці й кораловим разком

 

Ще молода,а вже волосся сиве

Все тіло зранене і зранена душа

Змарніло і обличчя чорнобриве

Мене катують ,ріжуть без ножа

 

Не плачу я.Я милості не прошу

Над усім світом прапор підіймаю

Хоча страждаю,мужньо біди зношу

Нема вже сліз і страху вже немає

 Хлопчик

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
У свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

Ведуча: Гірка доля випала моїй країні…Важко виборювала вона свою незалежність, своє прагнення бути ! Бути вільною, самостійною !

Українці -трудолюбивий і гордий народ, змушений був завжди, протягом багатьох століть ,вести безстрашну боротьбу з своїми ворогами.

 

Козак:

Я -вільна,безстрашна людина!

 За землю свою воював

  Своїми плечима родину

  В кривавім бою закривав.

 

   Хмельницький ,Сірко ,Вишневецький,

   Мазепа ,Петро Сагайдачний

    Апостол, Підкова ,Косинський

    Трясило, Богун, Скоропадський

 

      ЦІ славні брати козаченьки

     За волю свою воювали

     За землю свою ,рідну неньку

    Свою кров в боях проливали.

 

Ведучий: Та не вдалося козакам відстояти свою незалежність! Як круки налетіли на нашу землю вороги. Пошматували  її на шматки. Роздерли і намагалися знищити нас.

Як боляче, що нас вважали стадом…!

Століттями рабами поганяли. .

Були хохлами! Ми не були народом.

Нас знищували, варварськи топтали.

 

Були хохли ми! Українську мову

З корінням з вуст вкраїнських виривали.

Все рідше рідне в нас лунало слово.

Чужинську мову в школах насаджали.

 

Та ми- не стадо! Не хохли! Не бидло!

Ми є народ! І в нас велика сила!

Вам пити нашу кров ще не набридло?

І класти  українців у могили? !

 

Ми не здамось! Не треба нас жахати!

Вже стільки крові людської пролито!

Немає звідси нам куди тікати!

Ми тут! Ми в Україні будем жити!

 

Ведуча:У січні 1918 р., згідно Четвертого універсалу першого українського уряду, Україна проголошувалася самостійною державою — УНР (Українською Народною Республікою), а в листопаді 1918 р. у Львові було проголошено утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

 

22 січня 1919 року  урочисті заходи щодо проголошення “Акту злуки” проходили на Софійській площі в Києві. На масовому вічі посол ЗУНР Лонгін Цегельський передав грамоту Національної ради ЗУНР “Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною” голові Директорії УНР Володимиру Винниченку. Павло Скоропадський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Євген Петрушевич, Симон Петлюра, Кость Левицький — це люди, які творили історію того часу

Актом об’єднання стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців

 

Мапа України, учні у вишиванках, музичний супровід.

З одно боку виходить дівчина Західна Україна і промовляє:

Я – Західна Україна!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.

З іншого боку кімнати виходить дівчина Східна Україна

Я – Східна Україна!
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!

Західна Україна (з гордістю)

Бо – я – Українка!

До Українок підходить дівчинка

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

З залу виходить хлопчик

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
У свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

Ось тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Дівчинка  до Українок

Обніміться ж ,сестри, мої,

Молю вас, благаю!

І не дайте Чорній Силі

Вас роз’єднати

 

Вчитель

…Але радість від Акту Злуки зовсім скоро затьмарилася, бо  умовах приходу до влади більшовиків військові командири ЗУНР і УНР продовжували відстоювати в першу чергу регіональні інтереси. В результаті 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав “Варшавський договір”, згідно з яким ряд західних територій України відійшли до Польщі.Україна стала совєтською.

 

Історія не наша, а чужинська.

Про боротьбу вождів пролетаріату.

В ній не було героїв українських,

Лиш воював брат проти свого брата.

 

А хто ж Сірко, Мазепа і Хмельницький?

Хто Винниченко, Дзюба і Грушевський?

Сосюра, Котляревський і Старицький

Ім'я їх затоптав чобіт чужинський.

 

 Ведуча:

З тих пір кордони України ще неодноразово “вирівнювалися” зважаючи на геополітичні процеси і остаточно сформувалися лише у 1954 році.

Отже, подія об’єднання України мала певною мірою формальний характер, яка однак залишилася символом споконвічного прагнення нашого народу до возз’єднання в єдиній державі.

 

   

Одна з наймасштабніших акцій з нагоди Дня соборності України пройшла в 1990 році. 21 січня патріотичні сили організували “живий ланцюг” між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, в акції брало участь від 0,5 до 3 мільйонів українців. В кінці 2000-х років в Україні почали відроджувати традицію створення “живих ланцюгів”, що символізують єдність українського народу.

 

Лиш перед Богом я на колінах.

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, в мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

О, мій народе, пресвятий і бойовий, і трудовий,

Талановитий, мій народе!

Усі серця свої відкрий для віри, правди і свободи!

 

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі. 
Хто рідну оселю свою забуває, 
Той долі не знайде в житті
Обніміться ж ,сестри, мої,
Молю вас, благаю!
І не дайте Чорній Силі
Вас роз’єднати! (Заїка Олександр)

Ведуча:Довгий і тернистий шлях випав моєму народу.Та 24 серпня 1991 року здійснилася споконвічна мрія.Україна проголосила свою незалежність.Народ український,з вірою в своє майбутнє,почав будувати свою державу.

Українець:дорога та мила серцю кожного із нас
Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

Українка: . Я -українка

Це моя рідна земля

Тут все моє-ріки,гори,поля

Ведуча1: Довга і важка була наша дорога до незалежності. Та ,як виявилося, на цьому випробування не закінчилися. Наш народ виявив бажання йти вперед! Стати розвинутою європейською державою. Стати в рівень з країнами Европи.  Ми прагнули в ЄС.

 

Ведуча 2: 2014 рік. Революція гідності. Ми в черговий раз, ціною життів сотень людей, йшли вперед! Ми вирішували свою долю!

Україна -мати:

Та горе вже не за горами

Не за горами в нас біда

Та ,що була мені «сестрою»

Убивця! Зовсім не сестра!

 

 

Ні! МИ НЕ СЕСТРИ! МИ НЕ СЕСТРИ!

НІЧОГО РІДНОГО НЕМАЄ!

ХІБА СЕСТРА Б'Є НІЖ У СПИНУ

І РАДО РУКИ ПОТИРАЄ?

Ні, ми не сестри, зовсім не сестри!

Рідні такої не буває!

Сестра вбиває і гвалтує?

А каже, що лиш визволяє!

 

Чужа! Чужа і ненависна!

НІЧОГО людського немає!

Нам стало це давно вже ясно!

Тепер хай світ запам' ятає!

 

У війнах, зрадах, у голодоморах

Стогне земля в кривавій боротьбі.

Все лізе й топче Україну ворог.

Нема кінця і краю цій злобі.

 

Століттями народ наш убивали.

Хотіли, щоб забули хто ми є.

Нас убивали, мову плюндрували

І наше видавали за своє

 

Всіх ,хто боровся за Вкраїну рідну -

Мазепа, і Бандера, і Сірко,

Всіх ,хто давав достойну відсіч гідну,

Перетворили просто на ніщо.

 

Простий народ вбивали, грабували

І нашим коштом царствено жили.

І лиш коли ми із колін устали,

Вони це пережити не змогли!

 

Тепер вам більше нас не задавити.

Бо в кожному із нас живе Степан.

Ми будем вільно і щасливо жити,

А ваша правда - то самообман

 

Ціну велику платять наші люди.

Ми боремось за право на життя!

Ми виграєм і далі жити будем!

Нема в нас вибору, немає вороття!

           

 

 Завжди й в усьому щира і привітна,

Та долю маєш, як полин гірку.

Душа у тебе добра, ніжна, світла,

Та тягнеш ношу на плечах важку.

 

Рубали, грабували та топтали,

На шмаття намагались розірвать.

В кайдани міцно руки закували,

Щоб не могла ти вільно птахою літать.

 

Ні, не зламали! Не змогли зламати!

Давили, та несила задавить!

Змогла ти незалежною, Вкраїно, стати,

Та не дають тобі у мирі жить!

 

Сьогодні важко! Дуже, дуже важко!

Свою свободу й волю відстоять.

Та ти тримайся, наша горда пташко,

Щоб на весь світ змогла ти засіять!

 

Ти одягнеш своє пшеничне плаття,

У косу стрічки золоті вплетеш,

Вінок з калини й білого латаття

На голову, красуне, одягнеш!

 

І буде перемога! Знаю, буде!

І ми тоді співатимем пісень!

Ми мирні, вільні, незалежні люди

Чекаєм з нетерпінням на той день!