Майстер- клас "Народні обереги"

Уманський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 - колегіум» Уманської міської ради Черкаської області

Майстер – клас                  «Народні обереги»

Розробила вчитель початкових класів                                                                        Олійник Н.В.

Майстер — людина, що досяг високого мистецтва у своїй справі, вкладає в свою працю кмітливість, творчість, робить предмети незвичайні і оригінальні, а також чудово знає своє ремесло.

Майстер-клас –це одна з форм ефективного професійного, активного навчання. Під час майстер-класу ведучий

-спеціаліст (далі Майстер) розповідає і, що ще більш важливо, показує, як застосовувати на практиці нову технологію або метод.

Використання такої форми роботи у виховній діяльності сприяє розширенню світосприйняття, творчому розвитку дітей та активізації пізнавальної діяльності.                                                Під час участі у майстер – класі діти дізнаються багато нового, цікавого та корисного, вчаться виготовляти власноруч різні речі.

«Народна іграшка лялька – мотанка»

Історія ляльки уходить коренями у далеке минуле. Перша лялька-мотанка була зроблена ще близько 5 тисяч років тому. Це дуже давнє мистецтво, яке  сьогодні під силу далеко не кожному. У Стародавній Греції, Єгипті, Римі існували подібні іграшки, зроблені з тканини чи ниток своїми руками. Особливо популярною була ляька-мотанка в Україні. В давні часи її присвя-чували різним визначним подіям у житті людини. Так, при народженні дитини робили ляльку немовля, укладали в колиску разом з малюком, щоб берегиня оберігала її здоров'я. Коли дівчина виходила заміж,  багато прикрашена лялька захищала її від зглазу. Виготовляли так звану бабу, в середину якої клали монети, вовну чи зерно. Баба - берегиня символізувала достаток у домі. Вони також грали роль охоронців та присвячувались, як правило, до Різдва. Секрети, як робити таку ляльку,  передавались з покоління в покоління. Існує одне правило, якого обовязково  слід дотримуватись: робити мотанку потрібно без участі ножиць та голки, інакше пропаде вся її чудодійна сила. Обов'язково берегиня  мала  бути зроблена своїми руками.

Традиційна народна іграшка зроблена з природнього матеріалу руками мами чи бабусі, на перший погляд дуже проста, але вона сповнена позитивної енергії, любові, ніжності і тепла. Іграшку виготовляли здебільшого нашвидкоруч, використовуючи той матеріал, який був у господі.

Найголовнішим і водночас найскладнішим є етап створення голови – обличчя ляльки. Існує декілька варіантів: голову формують із смужки тканини, скрученої в рульку; скручений у клубок пучок сіна, обгортають тканиною; голову формують з основної деталі тулуба.

На традиційній ляльці деталі обличчя не зображували: з давні часів вважалося, що через очі в неї може вселитися душа дитини або іншої людини. Обличчя прикрашали символом життя – хрестом, який намотували нитками різного кольору , підбираючи, щоб вони гармоніювали з основним вбрання ляльки. Дуже важливо підібрати головний убір. Це можуть бути: хустка, зав'язана у різні способи, очіпок, коси, вінок із стрічками. Прикраси голови створюють особливий характер та настрій, українські жінки завжди надавали їм великого значення.

          І сьогодні народні обереги входять у моду та займають почесне місце у домах. Лялька-мотанка із оберега перетворюється на сувенір, ексклюзивний  виріб. Ляльку виготовляють за допомогою  ножиць, голок та ниток, оскільки на перший план виходить краса, а не символічність. Але якщо ви все ж хочете  виготовити обереги, у процесі виготовления ножниці та голка не мають брати участі.

Виготовлення ляльки – мотанки.

«Лелека – символ України»

          Лелека – птах – символ – символ любові до матері та батька, котрі благословили тебе на світ, а тому це й  символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. А ще лелека приносить в оселі немовлят… І щасливе те село, яке має хоч одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.

        Святий обов’язок лелеки – знищувати різних гадів,себто гадюк,жаб. Своїм прильотом в рідні краї цей птах  провіщає весну…

       Якщо лелека несподівано залишає гніздо в дворі і не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють..

       Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господі яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їх присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо у небі обов’язково вийде заміж, а якщо вже гніздо – то ще рік залишиться в батьківському домі…

Зараз ми  з вами спробуємо відтворити цього чудового птаха за допомогою таких матеріалів та інструментів:

• трафарети лелеки, маркер чорного та червоного кольору,
• клей-стік,
• ножиці,
• коктейльні соломинки (для ніжок),
• пластилінова кулька для закріплення птаха.

       «Часнику в'язка – оберіг та прикраса для оселі»                                                                                                                                                             З давніх часів люди використовували певні види рослин для прикраси садиби і в якості захисту від темних сил. До рослин оберегам входить калина, мак, барвінок, любисток. Захисною силою також володіє дуб, береза, акація. А також такі рослини як кріп, м’ята, кропива, звіробій, папороть, ріпчасту цибулю і часник.                                                                                                              Заплетені в коси цибулю і часник вішали на стіні на кухні, як захисний оберіг від заздрощів, хвороб, негативних думок. Часник поміщали у воротах садиби, щоб відьми не ходили у двір, а також вплітали в коси нареченим, як провісник щасливого сімейного життя. Хочете, щоб у вас на кухні висіла красива і акуратна в'язка часнику? Зробіть її самі! Часник з вати виглядає дуже реалістично і стане гідною прикрасою кухні, а найголовніше – він не зіпсується.                                                                                                                                                                                     Матеріали, необхідні для його виготовлення: вата, прозорий поліетиленовий кульок, нитки білого кольору, прозорий силіконовий клей (наприклад, Дракон), товста лляна або інша натуральна нитка  а також крупа (ячна, пшенична або гречка).                                                                          

Технологія виготовлення. Склавши товсту нитку в декілька разів (кількість шарів залежить від товщини самої нитки), необхідно сплести з неї косу. Визначайте довжину коси, виходячи з бажаної довжини часниковою зв'язки. Далі треба взяти шматок вати, формуємо з нього кульку, вставляємо в кульок і зав'язуємо. Після цього білою ниткою потрібно перев'язати кулька навпіл, потім ще раз навпіл, щоб ватна кулька стала схожий на головку часнику з шістьма або вісьмома зубчиками. Потім, закріпіть нитку на декілька вузлів. Зайву частину кульки зверху на «часник» потрібно обрізати. Для більшої реалістичності центр часнику потрібно намазати клеєм і посипати крупою. Потрібно зробити більш десятка головок часнику.                    Коли всі вони будуть готові, їх слід прикріпити до коси, сплетеною з нитки.              Тепер отриману часникову зв'язку можна повісити на стіну.