Майстер- клас " Родинний оберіг"

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №130

 

 

Майстер – клас

 

 

Підготувала:

практичний психолог

Криворізької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 130

      Шолом юлія Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

Шолом Ю. В.

Майстер-клас   «Родинний оберіг» в рамках проведення акції «Впевненими кроками до взаємопорозуміння: педагоги – батьки - діти»

У даній методичній розробці запропонований вправи для  розвитку естетичного смаку учнів  шкільного віку, удосконалення навичок роботи з папером та природним матеріалом, розвитку мілкої моторики, розширення знань про природу та сімейні традиції. Міститься інформацію  для батьків щодо стилів виховання у родині.

 

 

 

 

 

 

 Майстер- клас   рекомендований для практичних психологів , соціальних педагогів, педагогів – класних керівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шановні колеги!

 

Запропонований майстер – клас, спрямований на підвищення освітнього рівня батьків, залучення до спільної творчої діяльності учасників різних категорій – педагогів, батьків та учнів. Майстер-клас включає ряд вправ , направлених на взаємодію учасників , психогімнастичного та релаксуючого характеру, вправ, які сприятимуть творчому саморозвитку.

  Майстер-клас   рекомендований для практичних психологів , соціальних педагогів, педагогів – класних керівників. Використання запропонованого майстер-класу  допоможе зробити навчальний процес ефективнішим та налагодити контакт між педагогом, батьками та  дитиною.

Майстер-клас   «Родинний оберіг»

в рамках проведення акції

«Впевненими кроками до взаємопорозуміння:

педагоги – батьки - діти»

Мета :  розвивати естетичні смаки учнів  шкільного віку, удосконалювати навички роботи з  природним матеріалом, розвивати мілку моторику, розширити знання про природу; надати інформацію батьками щодо стилів виховання у родині; залучити до спільної діяльності педагогів , батьків та дітей.

План проведення

1. Вправа – привітання «Як мене називають вдома?»
2. Вправа «Моя родина»
3. Майстер -  клас «Родинний оберіг»
4. Інформаційне повідомлення «Стилі виховання у родині»
5. Перегляд відеоролику «Коли ти думала, що я не дивлюсь…»

1. Вправа – привітання «Як мене називають вдома?»

Учасникам пропонується продовжити речення « Мене вдома називають…».

• Чи всіх називають однаково?
• Які особливості звернення до дорослих та дітей?

2.  Вправа «Моя родина»

Кожен з дітей пише на аркуші одне слово –гарне слово, яке може сказати про свою родину. Всі листочки складаються у чарівну скриньку. На наступному етапі скринька передається дорослим – вони зачитують , які гарні слова сказали про родину діти та намагаються впізнати , де чиї слова.

Обговорення :

• Якою хочуть бачити родину діти?
• Що необхідно зробити, щоб родина стала такою, як у мріях дітей ?

3. Майстер клас «Родинний оберіг»

Обері́г — найдревніший амулет щастя і гаразду, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Також вважається, що він може принести удачу, попередити про небезпеку, поліпшити стан здоров'я. Через це обереги зажили неабиякої популярності ще з давніх-давен.

Люди пов'язували віру в добро, успіх, щастя з певними символами в оберегах. Обереги завжди мали захищати людей і їх світ від негараздів: нечисті, нещастя, злиднів, захворювань, вроків, смерті худоби, псування харчів тощо. Оберіг призначений для того, щоб створити захисне поле між своїм власником і небезпекою, магічно захистити його, зробити невидимим і невразливим до неї. Або ж відстрашити небезпеку, чи наділити те, що він охороняє захисними властивостями, здатними чинити опір злу.

Нині прикрашати свої будинки оберегами уже не тільки традиція, а й певна модна тенденція.

Символи:

Оберегами від русалок вважалися полин або любисток, подекуди — м'ята, аїра, часник.

Чоловік і жінка — символ духовної єдності.

Діти — символ продовження роду.

Корова — символ благополуччя.

Свиня — символ багатства.

Кішка — охоронниця дому.

Кінь — символ працелюбства.

Лелека, підкова, півень — символ щастя.

Дзвіночок, глечик — здійснення бажань.

Хата — охоронниця цінностей.

Млин — символ руху, життя.

Соняшник — символ Сонця.

Перець — чоловіча сила.

Часник, овес — проганяє нечисту силу.

Кукурудза — грошовий достаток.

Квасоля у гнізді — гроші у сім'ї.

Мак — спокій у сім'ї.

Мішок — символ достатку.

Безсмертник — молодість, довге життя.

Лікарські трави — символ міцного здоров'я.

Сорго — не пускає зло у дім.

Самшит, шипшина — краса і молодість.

Переплетення лози, рогози, рядно, коса — вірність взаємовідносин.

Бобові, злаки — символ ситності й достатку.

Щітка — чистота дому, чистота духу. Підкова;— символ добробуту і любові.

Дорослим та дітям   пропонується  виробити композицію з природного матеріалу, яка б символізувала родинний оберіг.

4. Інформаційне повідомлення «Стилі виховання у родині»

Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується  надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

      З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку.  Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе,  не розуміючи  того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.

     Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато  з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли  бажаної для них значущості в кар’єрі,  спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

    Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

     Авторитарний стиль виховання  - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.

    Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

    Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.

    Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Дитиноцентричний стиль ( "кумир сім’ї”, симбіоз, "відносини для двох”, "дитина, що замінює чоловіка”, "гіперсоціалізуюче виховання”) - надмірна опіка, дріб’язковий контроль, пильне стеження за дитиною. Батьки, які так поводяться, в більшості випадків мають підвищений рівень тривожності та різні страхи, вони постійно мають відчуття, що з дитиною повинно щось трапитись. Хоча гіперопіка базується нібито на любові, такий тип спілкування має негативні наслідки - особистість росте несамостійною, нерішучою, часто в колективах таку особистість ігнорують, не помічають.

 

     Ліберальний стиль (гипоопіка) виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають  інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення  їх особистості, як і надмірне її обмеження.   

     Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності (С.І.Подмазін).

5. Перегляд відеоролику «Коли ти думала, що я не дивлюсь…»