майстер-класє: «Дидактична гра засобами інтерактивного навчання».

Арсієнко Олена Леонідівна, керівник гуртка-методист, педагог студії образотворчого мистецтва, народний художній колектив, ПНЗ «МПДЮТ» Запорізької міської ради Запорізької області

Майстер-клас для педагогів

Тема майстер-класу: «Дидактична гра засобами інтерактивного навчання».

Мета майстер-класу: ознайомлення педагогів закладу з досвідом використання дидактичної гри засобами інтерактивного навчання на заняттях.

Завдання:

•                   запропонувати застосування методів інтерактивного навчання у дидактичної грі на занятті в студії образотворчого мистецтва;
•                   ознайомити з алгоритмом дій;

•                   практично виконати завдання (на прикладі розгляду і аналізу картини «Гість із Запоріжжя» художника Фотія Красицького);
•                   створити власну дидактичну гру засобами інтерактивного навчання за алгоритмом.

Методи: метод дидактичної гри з засобами інтерактивного навчання (візуалізацією, діалогом, співпрацюю, застосуванням емоційної пам’яті, почуттів вихованців, логічним мисленням).

Література для підготовки та проведення майстер-класу:

1. https://www.google.com
2. https://stud.com.ua
3. http://multycourse.com.ua

Засоби навчання: презентація, аудіо- відеоматеріали.

Обладнання: монітор, комп’ютер, музичний супровід.

Вступ.

Проблемна тема педагога є: «Розвиток творчої особистості засобами культурно – національних, мистецьких традицій на заняттях народної студії образотворчого мистецтва шляхом створення творчого середовища за ідеями гуманної педагогіки».

При роботі над темою визначилась проблема, що сучасним дітям дуже важко спілкуватися, а бесіда на задану тему в них викликає шоковий стан. При педагогічному спостережені стало зрозуміло, що діти мало спілкуються один з одним, майже не читають, тому в них дуже вузький кругозір, а компьюторні ігри часто примітивні (не дають користі і потрібного розвитку для творчості). В результаті дітям важко спілкуватися, самостійно подолати страх перед світом, вони бояться зробити помилку. Відсутність живого спілкування між батьками та дітьми створює відсутність багажу знань, тем для змістовного спілкування. Більшість дітей відчувають цю проблему, але виявити причину та усунути ії не знають як. Педагогу потрібно показати дитині причини та шляхи усунення проблеми.

При пошуках методів и прийомів для проведення результативного заняття був використаний метод дидактичної гри. Дидактична гра - це колективна цілеспрямована навчальна діяльність, коли кожен учасник і команда в цілому об’єднані вирішенням головної задачі і орієнтують свою поведінку на успіх.[2] У дидактичній грі основним типом діяльності є навчальна діяльність.[1] Головна відмінність гри від іншої діяльності полягає в тому, що її предметом виступає сама людська діяльність. Структурні елементи дидактичної гри є:

• модельований об’єкт навчальної діяльності;
• спільна діяльність учасників гри;
• правила гри;
• прийняття рішення в умовах, що змінюються;
• ефективність застосованого рішення.

Але сама дидактична гра дуже проста для сприйняття старших дітей, тому не дає потрібних результатів. Таким чином, були застосовані ще інтерактивні прийоми та методи: візуалізації, діалог, співпраця, застосування емоційної пам’яті, почуттів вихованців, логічне мислення. Гра з інтерактивними методами й прийомами може зацікавити дитину, щоб з’явилося у неї бажання діяти. Ігрові прийоми допомагають дітям почувати себе більш комфортніше на занятті. Вони краще йдуть на співбесіду, легше їм пояснити потрібну інформацію. Приймаючи активну участь в грі з інтерактивними прийомами, у дітей покращується уважність, засвоюються складні теоретичні знання образотворчого мистецтва.

Мета застосування дидактичної гри засобами інтерактивного навчання це розвиток у вихованців вміння використовувати зорову пам’ять і емоційний настрій при роботі над творчим завданням, удосконалення навичок позитивних, творчих дій в різноманітних ситуаціях.

Завдання яки вирішує дидактична гра засобами інтерактивного навчання:

• вирішити навчальні завдання з застосуванням ігрових прийомів, залежно від запланованого зображення;
• зробити цікавішим виховний процес за допомагаю інтерактивного навчання;
• представити не цікаву, або складну для дітей навчальну задачу в привабливій формі;
• мотивувати на виконання завдання;
• використовувати гру при тренуванні, багаторазовому повторенні, для удосконалення навичок.

І. Теоретична частина.

Основою любої гри є наявність ігрових дій.

Підказаний педагогом сюжет гри (композиції) діти повинні розвивати дальше. Важливо, щоб діти були активні при виконанні ігрових дій, саме це - розвиває їх творчі здібності.

Необхідною умовою активність дітей є запас знань, наявність ярких вражень про дане явище. Тільки при цих умовах діти захоплені тими подіями, що відбуваються на занятті, придумують ігрові дії і способи їх виконання.

Якщо у дітей нема для них цікавої інформації, яка би допомогла зрозуміти зміст зображення. Тоді діти відволікаються, мало цікавляться отриманими результатами.

Постійне застосування ігрових прийомів без врахування знань дітей приводить до втрати інтересу до заняття.

Алгоритм підготовки дидактичної гри засобами інтерактивного навчання:

• підбір ігрових прийомів залежить від матеріалу, який педагогу необхідно дати і залежить від ігрових навичок дітей;
• при розробці ігрових прийомів важливо думати про логіку ігрових дій, відповідно їх з реальними життєвими ситуаціями;
• зображення – умовний центр гри. Ігрові дії можуть органічно включатися в образотворчий процес або завершити його.

Робота над творчою композицією дуже схожа на «режисерські ігри» і представляє собою індивідуальну сюжетну гру, але тільки не з звичними іграшками, а із зображеннями, скульптурою. Ще тільки створюється малюнок, дитина наділяє визначеними ролями намальовані персонажі, іноді бере роль на себе, чи виконує за них різноманітні дії.

ІІ. Практична частина. Проведення дидактичної гри засобами інтерактивного навчання.

Пропонується педагогам (дітям початкового, рівня) включити уяву і відправитися в мандрівку в далеке минуле в часи існування запорізького козацтва.

Що відбудеться під час мандрівки. Педагог з дітьми ведуть розповідь історії і відбувається уявна мандрівка в часі.

Педагог вже знає яку історію буде розповідати і просить дітей примічати, що вони будуть відчувати, згадувати яскраві моменти з життя. Зверніть увагу на те, яка частина мандрівки буде їм найцікавіша.

Звучить фонова музика.

Просить представити те, як вони йдуть по великому яблуневому саду, повсюди дерева, співають птахи. Сонячні проміні проходять крізь листя, приємно йти, повсюди рослини, польові квіти Ми проходимо по доріжці, теплий літній день серпень кінець літа на деревах наливаються яблука, аромат яких стоїть в повітрі. Ми йдемо далі перед нами відкривається картина «Гість із Запоріжжя». Художник Фотій Красицький внучатий племінник Т.Г. Шевченка, учень Іллі Рєпіна.

Сидить на землі пасічник, колишній запорожець, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреню і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. Дружина господаря привела дітей, щоб познайомити їх з гостем. Старша дівчинка поводиться вже впевнено, а ось хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках капелюх. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни.

Дітям пропонується придумати запитання.

• Про що могли запитати діти козака?
• Які відповіді могли отримати від нього?

Нас захоплює майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя, так само зачіпає нас відчуття хлопчика перед гостем із Запоріжжя.

Композиція картини, так побудована, що ми стаємо учасниками цих подій. Давайте розберемося, як художнику це вдалося. Діти розглядають картину та говорять свої думки. Проводимо аналогію з сьогоденням. Оглядиться навколо себе на своєму місці, які предмети вас оточують? Як вони розташовані відносно вас?

Подивіться як предмети розташовані між собою на картині і що знаходяться в нижній частині картини. Добре їх розгляньте, дослухаючись до своїх почуттів. Діти починають висловлювати свої думки. Розповідь ведеться не поспішаючи, з великим числом пауз. Щоб дати можливість дітям уявити себе серед тих подій, які ми обговорювали. Педагог повинен пройти цей шлях разом з дітьми, особисті відчуття педагогу допоможуть, підкажуть про, що говорити з дітьми, необхідно відчувати, як розповідь про сюжет картини буде сприйнята дітьми.

При обговорені картини з дітьми в процесі розмови, діалогу намітяться декілька сюжетів, які діти зможуть використати в своїй практичній роботі над малюнком. При цьому педагог не знає які малюнки вийдуть у дітей.

Алгоритм дій гри.

1. Уявити свою присутність в ситуації (в почуттях та емоціях).
2. Визначити себе в ролі будь якого героя.
3. Візуалізувати свої дії в ролі вибраного героя.
4. Визначити як показати на папері дихання життя.
5. Яка композиція картини дасть можливість стати учасниками подій інших глядачів.

Пропозиції при застосуванні гри.

Поки діти виконують малюнок, будують композицію, у педагога з кожною дитиною відбувається індивідуальне спілкування. І як людина з більшим досвідом і знаннями бачить чим може допомогти дитині осмислити і доповнити композицію складовими, деталями. Це можуть бути предмети побуту, оздоблення хати, чи інші складові малюнка вибір предметів буде продиктовано дитячим малюнком. Керівник допомагає не стільки порадою, скільки запитаннями на що, необхідно зробити акценти в роботі.

Необхідно враховувати можливості дитини її здібності, навички, моральні якості; враховувати якості малюнка; оговорюється з дитиною вибір матеріалу; техніки виконання малюнка, в якій краще у дитини вийде; вибір техніки і матеріалу залежить від складності композиції і можливості дитини.

Під час виконання дитиною малюнка, педагог тримає в полі зору дитину і її роботу, бачить, які труднощі переживає дитина. Поки дитина справляється, керівник не втручаюсь до її роботи, лише робить зауваження і дає рекомендації, втручатися необхідно лише тоді, коли дитина знаходиться в розгубленому стані і сидить нічого не робить.

За допомогою запитань педагог виясняє для себе, що заважає дитині розпочати роботу, виявляє рівень її освіченості в даному питанні. Шляхом запитання - відповіді дитину підвести до того, щоб сама знайшла рішення, тим самим допомогти подолати дитині страх білого паперу.

Всі діти реагують дуже по різному на невдачі. Тому задача педагога перш за все навчати дитину володіти своїми емоціями, навчатися заспокоюватися, правильно сприймати невдачі, навчати робити висновки зі всього що з нею і навкруги відбувається.

Необхідно дітей навчати такому прийому - відійти від малюнка на деякий час, хвилин на 5 і підійшовши знову до роботи спробувати самостійно знайти невдалі місця, які треба виправити, відкоригувати. Якщо дитина не змогла самостійно зробити, допомагає педагог порадою або наглядно показує приклади на дитячому малюнку, як можна виправити і продовжує спілкування з дитиною про те, що робить, для чого, що бачить і розуміє дитина.

Під час спілкування педагог пізнає про задум, в якому уявляє свій малюнок дитина, підводить її до самостійного прийому рішення і подальших дій. Якщо педагог знає, що дитина не самостійна і в неї дуже низький рівень вмінь, необхідно йти іншим шляхом. Запропонувати декілька варіантів, дитина обирає сама той, який їй більше підходить.

ІІІ. Моделювання.

Самостійна робота педагогів. Змоделювати будь яку ситуацію у роботі свого гуртка, в якій він може використати отримані знання.

Висновок. Ігрові прийоми допомагають педагогу зробити процес навчання більш цікавим, дозволяє представити нецікаву для дітей навчальну задачу в захопленій формі, дають можливість багато разів повторювати дітям різні види ліній, штрихи при формуванні удосконаленні будь-якого вміння, мотивує, побуджає дітей до якісного виконання завдання.

Підсумок: рефлексія. Що цікаве і корисне отримано на майстер-класі? Де можна використати отримані знання?