Медіаграмотність як засіб виявлення неправдивої інформації

Про матеріал
Успіх кожної людини в наш час безпосередньо залежить від вміння працювати з медіа. Саме грамотна робота з інформацією може допомогти вирішити проблеми розвитку та подолати розриви в знаннях.
Перегляд файлу

 Медіаграмотність як засіб виявлення неправдивої інформації

Інформаційна революція та глобалізація зробили наше сприйняття світу значною мірою залежним від того, як його подають медіа [2]. Для того щоб мати чітке уявлення про межу між реальним світом і тим, що створили мас-медіа, людина має бути медіаграмотною [8].

Медіаграмотність – частина медіаосвіти, що дозволяє споживачам критично аналізувати медіаповідомлення, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання тощо) [6].

У документах ЮНЕСКО вказується, що медіаосвіта – це навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа, які розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці. Саме медіаосвіта дає людині можливість самозахисту, вчить критично сприймати медійні повідомлення [1].

Мас-медіа сьогодні – основний канал передання та отримання інформації, яка здатна впливати на людське життя. Саме від якості інформації, що передається через медіа, залежить, чи зможе людина об’єктивно оцінити ситуацію, з якою стикається, та розв’язати проблеми, які постають перед нею. Медіа суттєво впливають на життя окремих особистостей та суспільства в цілому, бо здатні формувати культурні, суспільні, політичні, споживчі й інші вподобання людей [9].

Джерела поширення інформації подано у рис. 1. У цьому потоці інформації та новин також можна побачити маніпуляції, пропаганду і неправдиву інформацію (фейки), які часом буває досить важко розпізнати без основних навичок і знань з медіаграмотності. Тільки через знання і досвід з медіаграмотності громадяни зможуть стати стійкішими до неправдивої інформації, протистояти різним маніпуляціям [3].

 

Рис. 1. Джерела інформацій

Термін «фейк» (англ. fake – підробка) має багато значень. Часто фейком називають недостовірну, неправдиву інформацію. Але таке визначення не відображає суті фейку. Адже фейк – це підробка, фальшивка, яка поширюється спеціально для того, щоб дезінформувати аудиторію [4].

Критичне мислення – єдиний спосіб «виживання» під час подібних маніпуляцій. Це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію — достовірна вона чи містить маніпуляції. Інформація – відправний, а не кінцевий пункт критичного мислення. Критичне мислення починається з формулювання питань і визначення проблеми, які мають прагнути до переконливої аргументації [5].

Некритичний читач сприймає інформацію як джерело, де він знаходить те, що вважає фактом. Критичний читач не лише розрізняє те, що міститься в інформації, але й те, що вона відображає. Розглянемо приклад: як читати газету? Ознайомимось із виразом зі статті газети: «Спритні поліціянти затримали чотирьох грабіжників». Прикметник «спритний» у цьому реченні суб`єктивний. Факт, що чотирьох грабіжників поліціянти упіймали, нічого про загальну їх спритність не говорить. Можливо, перед цим від них втекли двадцять інших грабіжників.

Отже, треба завжди перевіряти, чи логічні факти або припущення, що містяться в інформації. Вони повинні бути точні і випливати з аргументів, на яких ґрунтуються. Щоб пересвідчитися, що вони саме такі, їх треба аналізувати і думати, як їх витлумачено [5].

Наступний приклад із газети: «Усі шведи дуже заможні. В країні немає бідних, лише суцільна розкіш. Там не побачиш жодного безхатченка. Коли я торік поїхав туди на вихідні, я бачив тільки дорогі авто на вулицях, всюди була неймовірна чистота й порядок». У нас є твердження, що всі шведи дуже багаті. Чи правда, що в Швеції не можна побачити бідних або бездомних людей? Звичайно, ні. Твердження, що автор не зустрів жодного з них, не означає, що їх немає взагалі. Крім того, за офіційною інформацією Шведського національного комітету з охорони здоров`я і соціального забезпечення, в країні нараховується 34 тисячі людей, що не мають свого даху над головою.  А що, коли автор цього твердження зупинився в кварталі, де мешкають дипломати, і, можливо, то були зовсім не їхні власні машини, а орендовані для службового користування? [5].

«Зараз існує проблема фільтрування інформації. Світ переповнений як правдивою, так і брехливою інформацією. Однак багатий (під багатими і бідними в даному випадку У. Еко має на увазі людей освічених і не дуже) володіє технікою фільтрування, принаймні у тих сферах, де він хоч трохи розбирається. Бідний підхоплює перший уривок інформації, що йому трапляється» [9].

Що це означає – бути медіаграмотним? Це здатність побачити конструйовану сутність інформації і загалом мас-медіа, які її поширюють. Критично оцінювати, піддавати сумніву все, що читають або сприймають через візуальні образи та звуки. Через помилкову, неправдиву перекручену інформацію ми можемо заподіяти шкоду і собі, і іншим. Щоб не потрапити в біду, дуже важливо вміти перевіряти отриману інформацію [5].

Навіщо володіти основами безпеки в сучасному та медіапросторі? Для того щоб навчитися жити й успішно діяти в складному середовищі, людина має усвідомити багатовимірний всесвіт, що розгортається перед нею, як осягнену розумом цілісність, стосовно якої можна самовизначитися, віднайти своє місце і прокласти власний шлях.

Аналізуйте контент загалом, порівнюючи з іншими медіа. Чи чули про один і той самий факт з різних джерел? Розрізняйте між чутками та фактами. Хто є джерелом інформації? Чи можна її перевірити? [3]. Тож лише підготовлений, грамотний читач та глядач знає, як і навіщо конструюються медіареальність та її меседжі, розуміє, як медіа впливають на нього особисто та на інших людей, вміє застосувати ці знання не лише для деконструкції контенту, що його поширюють медіа, а й для створення і поширення свого власного меседжу у різноманітних видах, жанрах та формах мас-медіа для інших споживачів  [9].

В наступному прикладі (рис. 2), можна побачити, що навіть тоді, коли дивитися на щось дуже акуратно, це не повинно бути достатньо, і ми повинні йти далі, щоб використовувати інші методи, щоб розкрити ілюзії [7].

Рис. 2. «Музей одного експоната»

Що бачимо на рисунку 3? Вазу чи два обличчя?

Рис. 3. Графічна ілюстрація

Обидві ці картинки є графічною ілюстрацією того, що речі можуть відрізнятися від тих, якими вони нам здаються на перший погляд. А критичне мислення допоможе нам виявити це.  Гляньте на дві вертикальні лінії на рисунку 4. Яка з них довша? Чи здивуєтеся, якщо виявиться, що вони однакові?

Рис. 4. Вертикальні лінії

Уміння критично мислити не вдасться набути за ніч, для цього не досить засвоїти правила; навички критично мислити потрібно усвідомлено шліфувати і регулярно застосовувати. Та не лише це — спершу ми повинні позбутися власних старих поганих звичок некритичного міркування. Тільки після цього можна розвивати у собі звички здатної критично мислити людини [5].

Успіх кожної людини в наш час безпосередньо залежить від вміння працювати з медіа. Саме грамотна робота з інформацією може допомогти вирішити проблеми розвитку та подолати розриви в знаннях.

 

Література:

  1. Іванов В. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / В. Іванов, О. Волошенюк, Л. Кульчинська. – К.: АУП, ЦВП, 2011. – 58 с.
  2. Іванов В. Ф., Шкоба О. Я. Медіаосвіта та медіаграмотність: визначення термінів //Інформаційне суспільство. – 2012. – №. 16. – С. 41-52.
  3. Лизанчук В.В. Єдиний національний інформаційний простір України: реальність чи міф? [Текст]/ – Лизанчук В.В.// Українська періодика: історія і сучасність; Львів, 1995.
  4. Мудра І. Поняття «фейк» та його види у ЗМІ [Електронний ресурс] / І. Мудра. – Режим доступу: http://old.journ.lnu.edu.ua/vypusk7/n15/tv15–25.pdf. – Назва з екрана.
  5. Основи критичного мислення: Навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи / [авт. : О.І. Пометун, Л.М. Пилипчатіна, І.М. Сущенко, І.О. Баранова]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 216 с.
  6. Пакет дидактичних матеріалів «Медіаграмотність як інструмент активного освоєння комунікаційних середовищ»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.biblioteka.lviv.ua/files/Media.pdf.
  7. Пометун О.І. Енціклопедія інтерактивного навчання / О. Пометун. – ТОВ «Поліпринт», 2014. – 95 с.
  8. Солдатенко І. О., Зінюк А. В. Медіаграмотність як складова інформаційної безпеки //Актуальні проблеми філософії та соціології. – 2016. – №. 10. – С. 138-140.
  9. Твой выбор. Как сделать выбор граждан сознательным при помощи СМИ / Под редакцией Олега Хоменко; Академия украинской прессы. К.: ЦВП, 2005 - 95 с.

 

docx
Додано
12 квітня 2019
Переглядів
222
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку