Медіарозробка із зарубіжної літератури "Червоне і чорне. Характеристика і зміст твору"

Фредерік Стендаль«ЧЕРВОНЕ і ЧОРНЕ»Образ Жульєна Сореля як символ протиставлення честі проти лицемірства

ЧОМУ РОМАН НАЗИВАЄТЬСЯ «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ» Немає єдиної думки про те, який сенс вклав автор у назву роману «Червоне і чорне». Сам Фредерік Стендаль цього не пояснив. Перед Жульєном Сорелем протягом усього роману стоїть вибір між церковною кар’єрою (одяг кліриків мала чорний колір) і службою в армії (офіцерський мундир мав червоний колір). Червоний колір — колір любові, пристрасті. Жюльєн любив пані де Реналь і Матильду де Ла-Моль, міг бути щасливий у любові з кожною з них, але різниця в суспільному становищі зробила це щастя неможливим. Чорний колір — колір жалоби, смерті, яка забрала не тільки Сореля, а й пані де Реналь (вона не перенесла його страти). Назва роману може мати багато значень, і кожен читач вільний самостійно розгадувати цю загадку, замислюючись над історією життя і смерті Жульєна Сореля. Літературний критик П'єр-Жорж Кастекс бачить у творі протиставлення чорному кольору Конгрегації червоний колір мантії суддів, що засудила Жульєна до смерті. Жорж Садуль стверджує, що навколо образу Жульєна Сореля борються ... чорні сутани прихильників Карла X і червоні знамена 1793 ».

В основу роману «Червоне і чорне» покладено реальну подію: вбивство юнаком низького походження — гувернером Берте — коханки, матері своїх вихованців. Реалістичність, актуальність роману

«Червоне і чорне» — правдивий соціально-психологічний роман, в основі якого лежить конфлікт особистості із суспільством. Шлях головного героя Жульєна Сореля демонструє, що в епоху Наполеона він міг стати героєм, а в епоху Реставрації змушений або пристосуватися, або загинути.«Червоне і чорне» - роман протиставлення…

Образ Жульєна Сореля. Головний герой — син теслі. Він живе у Вер'єрі – маленькому провінційному містечку з братами і батьком і мріє вирватися у великий світ. "Усі домашні нехтували ним, і він ненавидів своїх братів і батька...». Жульєн з дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Він вирішує стати священником бо так бачить можливість вирватися з провінції та бодай чогось досягти в житті. "Пробити дорогу для Жульєна насамперед означало вирватися з Вер'єра; батьківщину свою він ненавидів. Усе, що він бачив тут, сковувало його уяву". 

Сорель – романтичний герой. Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому властиві риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, боротися і досягати мети. Він — яскрава особистість, у ньому все понад норму: сила розуму, воля, мрійливість, цілеспрямованість.

Перша перемога - вихід у світ. Жульєна запрошує до себе в будинок гувернером мер Вер'єра пан де Реналь. Уже через місяць діти обожнювали свого учителя, Господар дому демонстрував свою повагу, а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж проста повага. Однак Жульєн почував себе тут чужим: "він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчка столу..."

Несприйняття Жульєном «світського» життяІнтриги, плітки, боротьба за владу, лицемірство, прагнення наживи переповнювали будинок пана Реналя. "Совість Жульєна стала нашіптувати йому: "Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти і насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. О Наполеон! Які прекрасні були твої часи!.." Жульєн був самотнім у такому середовищі. Завдяки протекції кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію. "Якщо Жульєн лише очерет, що гойдається, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам", — сказав про нього абат Пірар. Жульєн обрав останнє.

Семінарія – дзеркальне відображення світського життя. Сорель учився добре, від семінаристів тримався осторонь. Він збагнув, що «знання тут і в гріш не ставлять», тому що «успіх у науках здається підозрілим». Жульєн із жалем визнав, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». Завдяки підтримці абата Пірара, якому юнак був безмежно вдячний, Сорель призначається репетитором з Старого і Нового Заповіту і переїзджає в Париж, у будинок маркіза де Ла-Моля де стає його особистим секретарем та бібліотекарем.rrrrr

Вер′єр, Безансон, Париж – скрізь одне і теж…Перед ним відкрився той жаданий світ. Але він був таким самим, як і у Вер'єрі і Безансоні. Скрізь панували жага наживи та лицемірство. Матильда, світська красуня, захоплювалася неординарністю, честолюбством та розумом Жульєна, але для нього це кохання не було таким світлим та яскравим як з пані де Реналь. Але якби не лист ревнивої пані де Реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів, усе могло закінчитися шлюбом.«Скільки чудових планів — і от в одну мить... усе це розсипається на порох», — думає Сорель.

Крах сподівань через зраду. Лист зруйнував всі плани Жульєна і поставив крапку на його кар'єрі. Прагнучи помститися пані де Реналь він робить спробу застрелити її у Вер'єрській церкві. Усе, чого так довго прагнув Жульєн стверджуючи свою Особистість, було зруйновано. Тепер його чекають в'язниця, суд, вирок. Жульєн мужньо та з гідністю зустрічає смерть.

Смерть головного героя. Стендаль зумів показати жах смерті сміливої, неординарної, честолюбної особистості, що могла бути геоєм свого часу, але не сприймалася «вищим» суспільством тому, що такі люди є загрозою стилю життя де панують інтриги, плітки, боротьба за владу, лицемірство та жадібність.